BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Поступ політики.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
26 липня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  11:48 20-04-2018 -   У Львові відбудеться День Пластуна «Як назвеш, так і попливеш»  
  10:53 20-04-2018 -   У Львові «Шкода» збила на дівчину- пішохода  
  10:12 20-04-2018 -   На Львівщині запустили роботу Великолюбінського спиртзаводу  
  10:10 20-04-2018 -   Безіменній вулиці у Львові присвоїли назву Академіка Григорія Доленка  
  10:4 20-04-2018 -   В квартирі у центрі Львова чадним газом отруїлись жінка та дитина  
Україна
  10:56 20-04-2018 -   У Дніпрі почалися випробування українського трамваю К1М6  
  10:15 20-04-2018 -   Стало відомо, яку загальну суму задекларували усі міністри України: вражаюча цифра  
  10:6 20-04-2018 -   Понад мільйон українців визначилися із своїм сімейним лікарем  
  12:33 19-04-2018 -   В Одесі на автовокзалі касир відмовилася обслуговувати бійця АТО  
  12:11 19-04-2018 -   ВР підтримала звернення до Вселенського патріарха про створення помісної церкви в Україні  
Світ
  11:0 20-04-2018 -   Король Свазіленду вирішив перейменувати країну  
  10:57 20-04-2018 -   У Мексиці натовп кинув ґвалтівника у вольєр з крокодилами  
  14:7 19-04-2018 -   Німці нададуть €9 мільйонів на житло для переселенців з Донбасу  
  11:56 19-04-2018 -   Стало відомо, скільки коштуватиме весільна церемонія принца Гаррі та Меган Маркл  
  12:39 18-04-2018 -   У Німеччині поліцейські по всій країні проводить облаву на проституток і сутенерів  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ДЕГРАДАЦІЯ

___________________________________________________________________________

Звуки “Му...”
Люна ГАЛАС
 
Те, що ми здебільшого чуємо у Львові на найпрестижніших сценах, критику важко назвати фаховим виконанням. Переважно це не музика, а тільки звуки “Му...” Уважається, що в цьому винна мала зарплатня музикантів. Чи справді можна простежити пряму залежність виконавського рівня від гонорару чи ставки в 180-240 грн.? На запитання варто шукати відповіді будь-де, тільки не у владних структурах. Навіть якщо це управління культури ЛОДА. Тобто там – тим паче!

Чільник цього відомства в кращому випадку видасть довідку про фінансування. Однак відповіді не дасть уже бодай тому, що він – не фахівець. І не може виснити цієї відповіді навіть у найсолодшому сні під час концертів, які відвідує з обов’язку. Попередник, кажуть, і того не робив. Хоч можу присягнути, що часто бачила його на філармонійних оглядах обласних самодіяльних колективів. Це така директивна напрямна нашої офіційної культури, – інша естетика, ніж клубного рівня, їй не приступна. Її попередник передав у спадок наступникові. А той несподівано виявив певний поступ, чим неабияк обнадіяв забутих державою музикантів. Хоча коли брати до уваги, що два найповажніші музичні заклади Львова – філармонію й Оперу – тепер лихоманить одна й та ж проблема невідповідності керівництва, то в даному випадку слід говорити радше не про поступ, а певну поступливість владців. У всій цій “музиці” простежується багато закономірностей: колективи деградують, а начальство робить гарну міну при поганій грі.

Ну, поклекотали пристрасті. Ну, прокотилися перевірки. І що? У філармонії міжвідомча комісія виявила суттєві недоліки: занедбання дирекцією роботи, недосконалу систему планування концертів, плинність кадрів, випадки затримки зарплатні, повне ігнорування творчих потреб. Але ж ніхто своїх керівних посад не позбувся, бо влада свою номенклатуру просто так не здає. І ця подиву гідна стабільність означає, що так комусь вигідно – йдеться про можливість спекулятивного обороту тих мізерних “культурних” коштів. Їх жодна ганьба від загального низького рівня музики не плямує. Бо коли було б інакше (тобто справжній ринок), то чи мали б ми зараз підстави дивуватися, чому філармонія за весь рік не спромагається на такий зарібок, який вона мала тільки з надходжень останнього фестивалю “Віртуози”? Або ж чому на постановку опери “Мойсей” директор театру не вагаючись вгатив стільки грошей, що їх би вистачило колективу на весь рік? І то б усе нічого, коли результат виправдав би сподівання. Аж ні! “Мойсей”, як усяка державно-ідеологічна помпа, виявився некасовим і нерепертуарним. А в театрі як панувала злиденність, так і панує. І коли б не бунт “низів”, то невідомо, скільки б іще часу визрівав цей гнійник.

“Це все – ознака совкової системи, – пояснює автор проектів реформування концертно-оперної галузі диригент Мирон Юсипович. – Штат великий, а на закордонні гастролі набрати з одного театру першорядних солістів неможливо. Працювати треба самовіддано і не нарікати на когось іншого, окрім себе. Бо як би ми не хвалили один одного, зважаючи на наші регалії, але коли тебе хвалять у німецькій чи австрійській пресі – це дещо інше. І коли виходити з позицій якісного рівня, то справді треба бути дуже прискіпливим. Наприклад, завданням при вивозі “Травіати” було переробити її з концертного варіанту на виставу і довести до кондиції оркестрову майстерність, штрихи, артикуляцію, баланс в оркестрі, драматургію темпів...” До речі, ті успішні гастролі несподівано окошилися на Юсиповичу так, що його не тільки усунули від постановки “Травіати” на рідній сцені, а й ...взагалі прибрали з посади головного диригента театру, мотивуючи це тим, що ніякого такого головного взагалі не треба! На думку директора Львівської Опери Тадея Едера: “Головними в театрі є солісти. Не оркестр, не хор, не балет, а солісти. Бо ми ходимо на солістів, а все інше – то вже акомпануючі підрозділи. Як нема солістів, то нема вистави, хоч який би там оркестр був. Тоді це вже – філармонія, хоч і там навіть солісти мають бути. Так от, наші солісти категорично виступили проти Мирона Юсиповича на посаді головного диригента, який хотів утілювати в життя якісь плани.
Жоден член художньої ради про нього слова доброго не сказав, можете в протоколі прочитати, – занадто багато хворобливої амбіції особистої”, – виніс свій вердикт він.

Нинішній рівень театру по-справжньому компетентні в музиці люди оцінюють одним влучним, проте сумнівно цензурним словом – “гівно!”. З огляду на це не менш цікавою видається й думка зарубіжного музичного фахівця, який випадково привідкрив для себе життя за лаштунками: “Сором, коли такий великий театр на 700 чоловік не може бути хорошим професійним колективом. Чия вина, що артисти працюють, а співати не можуть? У вас на 10 репетицій 9 не є ефективними. Тут немає серйозності й дисципліни, якої вимагає професіоналізм. Якщо режисер чи диригент на репетиціях не може погодитися в чомусь із артистами, то це означає тільки одне – він хоче досягнути вищої якості. А коли інші цього не розуміють, то це означає, що їх якість не цікавить узагалі. Якщо хтось є добрим професіоналом, то диктат йому не потрібен. Може, тому тут є забагато диктатури, що є мало професіоналізму?”.

“Усе це правда, – погоджується Мирон Юсипович. – У нашій системі є маса речей, які треба змінити. Потрібна більша відповідальність керівників. Так, у Львові немає музики професійного рівня, хоч є непогані музиканти. Та наші люди не звикли до такої роботи. У західних операх музикант сконцентрований максимально, як на сцені, так і в оркестрі. Буквально тиждень-два репетицій, і найтяжча опера поставлена! У нас же так ніколи не робилося, бо всі знали, що буде ще 20-30 репетицій і 5 прогонів з оркестром. І так гарантовано до пенсії”. Що ж, маємо рецидив колишньої радянської системи роботи: йдуть репетиції, зарплата, стаж... Ніхто за хвилину(!) музиканту не платить, – то можна абияк працювати. І ця розхолодженість – від загальних вимог до фаховості.
Пристойна платня - це добре, але ми мали вже не одну можливість переконатися в “економічному парадоксі”, який спростував байку про пряму залежність рівня музики від рівня оплати її виконавців. “Кілька років тому, – згадує Мирон Юсипович, – у нас дуже зросла зарплатня. Майже вдвічі. Чи це щось змінило? Чи хтось став інакше працювати? Ні! А потім – хіба це справжній стимул праці – поїхати за кордон за... добові? Також ні! Людина насамперед мусить любити свою роботу і хотіти її робити. Якщо вона приходить музикувати, тільки щоб заробити гроші, то вона не туди пішла! Задоволення буває не тільки від концертного виконання, а від репетиційних моментів, коли ось воно зашелестіло, зазвучало, пішло... І така хвиля за весь день може бути моїм основним кайфом. Гідність майстра не сумісна з халтурою”. Здається, я розумію цього митця, адже вважаю, що професійний музикант мусить грати гідно навіть тоді, коли “Титанік” йде на дно. Не розумію тільки, чому влада толерує халтуру, а Львову не соромно слухати таку музику.









» 
Неминучість творчості
Кафедра монументально-декоративного мистецтва демонструє художні технології майбутнього
 
Любомир Медвідь,  народний художник України, професор, завідувач кафедри монументально-декоративного живопису ЛАМ
Можна тільки шкодувати, що виставка дипломних робіт випускників кафедри монументально-декоративного мистецтва Львівської академії мистецтв у залах Львівського палацу мистецтв тривала так недовго. Але вона лишила після себе не тільки приголомшливе враження, а й переконання, що її дуже прикладна оказійність аж ніяк не співвідносна з тим високим естетичним рівнем, якого сягали представлені на ній твори. Деяким з експонатів удалося настільки далеко відійти від школярського рівня, яким зазвичай відзначаються дипломні роботи, що вони примусили говорити про своїх авторів не як про студентів, а цілком сформованих митців, майстерність яких не поступається викладацькій.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Замкнені кордони 
  ·  leoni запускає пілотне виробництво у Стрию 
Погляд
  ·  Примхи політичної популярності 
  ·  Перевірка чи помста за вибори? 
  ·  Львівський медуніверситет захистив свою ділову репутацію в суді 
Поступ у Львові
  ·  Побутова революція 
  ·  ЛАЗівські маршрутки замінять “Пежо” 
  ·  Львівський pent house небезпечний 
  ·  Аматорів покарають 
  ·  Обласний бюджет треба збільшити 
  ·  Архітектурна знахідка в Буську 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Расизм і антисемітизм в Україні 
  ·  Перетягування президентського каната 
  ·  Смерть – це не виправдання 
  ·  Оптимістична статистка віце-прем’єра 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Новий закон урятував біржу 
  ·  Пристрасті навколо дивізійників 
  ·  Флібустьєри ХХІ століття 
  ·  На боротьбу з торгівлею людьми 
  ·  Аграрні проблеми ЄС 
  ·  Шлюб у небі над Берліном 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Поступ політики
  ·  Законодавче протистояння президента і парламенту 
Арт-Поступ
  ·  Неминучість творчості 
  ·  Звуки “Му...” 
Пост-Factum
  ·  Львівське Ріо 
  ·  КАЛЕНДАР