Поступ
< bgColor="#ffffff" leftMargin=0 topMargin=10 marginwidth="0" marginheight="10"> Classifieds


  ·  · 
 
Арт-Поступ  » 


Благовіст музики від "Леополіса" й "Глорії"
Авторський вечір композитора Юрія Ланюка в Національній філармонії зібрав елітних слухачів і виконавців
 
Леополіс
Один з визначних українських музикантів сучасності, 47-річний львівський композитор і віолончеліст Юрій Ланюк, твори якого неодноразово лунали зі світових сцен, нещодавно репрезентував свою творчість у Києві. Як це не дивно, у форматі авторського вечора -- вперше. Ця унікальна подія зібрала довкола себе справжню -- як виконавську, так і слухацьку! -- еліту. Те, що це не був звичайний плановий філармонійний концерт, нехай і столичного ґатунку, засвідчила зацікавленість непересічної публіки, яка такими іменами, як В'ячеслав Брюховецький, Леся Коваль, Іван Дзюба, Тарас Чубай, Іван Гамкало, Віктор Плоскіна та інші, витворила те добірне середовище, в котрому музика Ланюка є певним інтелектуальним паролем, зрозумілим без зайвих пояснень. Зрештою, когорта київських композиторів, присутніх серед публіки, цих пояснень і не потребувала. Натомість Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Леся Дичко, Володимир Рунчак, Сергій Зажитько, Ігор Щербаков і Золтан Алмаші потребують музики Ланюка як такої, самодостатньої в естетичній цілості.

Колонний зал національної філармонії своїми акустичними та архітектурними особливостями щонайліпше відповідав певному режисерському задуму вечора, продюсером якого виступив мистецький керівник хору "Глорія" та дириґент концерту Володимир Сивохіп. Обрамленням вечора було звучання хору старослов'янською мовою (причому схованого на балкончику, згідно з авторською партитурою "Святого" Джона Таверна!), до якого додавалися голоси віолончелей з-під смичка Ярослава Мигаля та самого соленізанта, який разом з колегою -- львівським піаністом Мирославом Драганом -- виконав у першому "камерному" відділенні концерту свою "Сонату чекання" та "Сонату" Євгена Станковича. У другому відділенні до хору приєднався оркестр "Леополіс": прозвучали "Камерна музика" для 21 струнного, фортепіано, клавесина й ударних, а також "Благовіщення", відоме львів'янам з виконання на фестивалі "Контрасти" з участі солістки Анастасії Пилатюк. Саме ця молода перспективна скрипалька солювала в "Благовіщенні" й під час авторського вечора Юрія Ланюка в Києві.

Музика Ланюка специфічна, вона спонукає до самозаглиблених внутрішніх услухань і, по суті, є формою рефлексування, до якої вдається Велика Тиша. Через текст, що написав Ланюк, категорія трансцендентного дошукується свого питомого звукового оформлення. Твори, у яких раціо та емоціо співіснують, як співіснують гармонійно в авторі інтелектуальне й моральне начала, сповнені звертань до таємних символів і знаків, що ними наскрізь просякнута світова культура. Оповиті світлом сакрального, ці твори є такими не через теми, яких торкається автор, чи царину прикладного застосування. У них груба матеріальність відкриває вертикаль свого духовного виміру, а фізика звуку -- метафізику естетики.

"Дуже приємно, що галицький десант зібрав поважну публіку в київському престижному залі, -- прокоментувала "Поступу" цю подію редактор незалежного культурологічного часопису "Ї" Ірина Магдиш, якій пощастило бути очевидцем не тільки прем'єрного виконання деяких творів Юрія Ланюка у Львові, а й тріумфу львівського композитора в Києві. -- Тим паче приємно, що серед слухачів можна було побачити послів трьох країн: Франції, Німеччини, Фінляндії, працівників їхніх посольств та культурних центрів. Концерт у такому комфортному залі, напевно, підняв культурний рейтинг не тільки Львова, а й цілої України".

Акцентуючи на ефекті, який справила музика Юрія Ланюка на київських меломанів, Ірина Магдиш зазначила: "Серед публіки переважали фахівці, тобто люди світу музики, і, судячи з їхньої реакції, концерт їм дуже сподобався. Хибно вважати, що столичний слухач розпещений акціями подібної якості. Київські музиканти високо оцінили вечір як один з етапів свого фахового розвитку, вони прекрасно розуміли, що саме почули: добре звучання хору, медитативне занурення, таке собі неквапливе пірнання в музику глибоко філософських творів достатньо поцінованого на Заході композитора, які через свою специфіку, можливо, не стануть масово популярними, але залишаться вершинними в історії нашого сучасного мистецтва".

P.S.: Інтерв'ю з Юрієм Ланюком читайте в наступних випусках "Арт-Поступу"

КОМЕНТАР

Тарас ВОЗНЯК

член комітету з присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка

Хоч афіша авторського вечора Юрія Ланюка в Національній філармонії й натяком не містила інформації про висунення композитора на шевченківську премію, я був радий бачити серед слухачів саме членів комітету з присудження Національної премії України в галузі мистецтва, адже насправді Юрій Ланюк з мого особистого подання та за висуненням його кандидатури від Спілки композиторів є номінантом на цю найвищу в Україні мистецьку відзнаку. Зараз відбувається третій тур конкурсу, який 17 лютого завершиться підсумковим засіданням Шевченківського комітету. Езотеричний зміст творів Ланюка ніколи не залишав мене байдужим, тому я вже втретє лобіюю його доробок, сподіваючись, що Ланюкова музика, написана й виконана останнім часом, здобуде гідну оцінку не тільки з боку світу, а й з боку Батьківщини митця.

Обговорити в форумі



» 
Творчі відкриття Ярини Рак
 
Виступ студентки четвертого курсу ЛДМА Ярини Рак, яка навчається в класі Марії Крушельницької, започаткував серію сольних виступів у межах "Свята фортепіанної музики". Сольні виступи вирізняються однією цікавою рисою -- неочікуваними, але приємними відкриттями, відродженням незаслужено забутих або просто невиконуваних творів української музики. Це має велике пропагандистське та просвітницьке значення як для молодих виконавців, так і для слухачів. На такій рисі дуже рельєфно наголосила Ярина Рак -- молода, але зі сценічним досвідом піаністка, яку, з огляду на творчу глибинність та цікавість програм, які вона виконує, можна назвати піаністом-інтелектуалом, бо серед творів, які вона періодично доносить до публіки, нема таких, що розраховані на зовнішній блиск і ефект. З багатої піаністичної класичної спадщини Ярина відбирає твори більшої інтелектуальної значимості, за допомогою яких можна висловити сокровенні думки.
Детальніше>>