Куршская коса представляет собой узкую и длинную саблевидной формы, полосу земли.. Сферика.рф - сферические 3D панорамы и виртуальные туры. Сферическая 3D панорама снятая с высоты 100 метров над местом выхода на песчаный пляж в районе музея природы Куршской косы. Куршская коса — песчаная коса, расположенная на побережье Балтийского моря и Куршского залива.
|
|
|
|
post-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Красти -- не перекрасти |
|
|
| Борислав ЛЕСЬКІВ |
| |
Після мого матеріалу "Як не навчити красти" в понеділковому "Поступі" цікаво було прочитати у четверговому числі газети лист-відповідь журналіста і мешканця Брюховичів Арсена Данилюка.
Відчуваю моральну потребу вступити в дебатування.
Хочу сказати найперше, що нікого особисто з брюховичан ображати не хотів. Матеріал торкався бід, які можна побачити чи то в Центрі, чи на Сході, чи Півдні України, що їх по собі залишив Радянський Союз. Вони є всюди, лише в певних реґіонах виступають більше, а в інших -- менше. Хтось із поетів старшого віку розповідав про те, що за перших років радянської влади голод і нестача харчів змушували батьків йти на колгоспні поля за картоплею чи ще якось городиною. Йшли вони лише вночі, щоб ніхто, а особливо діти, не бачили. Їхні вже діти йшли в будь-який зручний час, але дітям того не афішувалось. Так-от, вже внуки йшли на державні поля, не боячись суспільного чи морального осуду. І таке було чи не на кожному підприємстві. На модному тепер спиртзаводі Nemiroff довелося звільнити чи не половину старого складу і обладнати цехи відеоспостереженням, аби працівники чесно та сумлінно працювали.
Тож нікого у Брюховичах я не звинувачував у крадіжках: ні мешканців, ні владу. Йшлося про ступінь терпимості до крадіжок, яка тяжіє над колишніми мешканцями країни СРСР. Навіть не думаю виокремлювати себе із загальної маси. Бо й сам відчуваю, що також маю не надто високу нестерпність до крадіжок.
Під час останніх виборів у Брюховичах не мешкав і з двох кандидатів не обирав. Не про те мова. Мене обурює вибір, який можна побачити майже в усіх сферах українського суспільства. Чого вартий вибір між Ані Лорак і "Оркестром Янки Козир". Саме вони є основними претендентами на участь від України в цьогорічному конкурсі "Євробачення". Ані Лорак шаную за професійність, а ОЯК цікавий альтернативним псевдофольком. Вони належать до музичного бомонду держави, але як виконавиця, так і колектив належать до різних течій музичного мейнстріму. Тобто, на тлі інших суперників вони виглядатимуть гідно, але от чи переможе хтось з них -- сумніваюсь. Так-от. Вузькість вибору часто трафляє, особливо якщо кандидатури відрізняються лише дрібницями, а не в генеральному плані.
Щодо хліба, то його я купував у трьох магазинах із дев'яти брюховицьких. А не купувати його порадили місцеві мешканці. Щодо виделок та ложок, то полічити їх просто неможливо, але джерелу, від якого про це дізнався, довіряю.
Лист до "Поступу" мені сподобався. Добре, емоційно написаний. За це окрема подяка, бо давно кортіло подискутувати з гідним суперником. |
|
|
|
|
Чи станемо колись чесними? |
|
|
| Ілько ЛЕМКО |
| |
|
Як не дивно, чесність -- це багатство, а не навпаки, як ми завжди думали, і прагнення до чесності означає прагнення до багатства. Найзаможніше люди живуть у тих країнах світу, де найнижчий рівень корупції, тобто де найменше крадуть -- у Норвегії, Данії, Швеції. Найбідніші країни світу це ті, де рівень корупції найбільший, тобто де крадуть найбільше -- у Ніґерії, Сьєра-Леоне, Азербайджані. Коли станемо чесними, одночасно станемо й багатими, отже будемо вважати чесність нашим основним принципом і прагнути до кращого життя, але наскільки нам це вдасться?.. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Тракторист |
|
|
| МАЙКЛ |
| |
|
Усі знають, у що погодні умови перетворюють наші дороги. Тому важко переоцінити роботу людей, які у кабінах своїх тракторів, грейдерів, снігоочисних комбайнів борються зі стихією. Тим паче, щo велика частина наших бід -- це елементарне невиконання кимсь своїх службових обов'язків, тобто бардак. |
| Детальніше>> |
|
|
|
