Футурологія? Мрія, яка не має шансу збутися? Письменницька вигадка? Можливо. Помріяти не зашкодить. Тим паче, що без того, схоже, не обійтися -- невдовзі вся країна почне жити іншим, не більш обґрунтованим міфом -- наче через декілька років увійдемо до Європейського союзу і на нас розтягнеться ця аж так приваблива зона добробуту та суспільної справедливості.
Європейська бюрократія й овальні полуниці
Як показує досвід більшості країн Центральної Європи, навіть сама перспектива вступу до ЄС впливає дуже позитивно на цю країну: заохочує до реформ і сприяє розвиткові демократичного, громадянського суспільства. Чудовим прикладом цього є Польща, де пояснення "бо цього вимагає від нас Євросоюз" неодноразово підштовхувало поляків до здійснення нелегких перетворень, до відмови від совкового святого спокою заради майбутнього добробуту. Полякам чи естонцям є чого заздрити. Проте не можна забувати: ЄС -- це не тільки великі ідеї, добробут громадян та економічні переваги. Так склалося, що столиця об'єднаної Європи, Брюссель, пересічному європейцю асоціюється з чимось зовсім протилежним до тих цінностей, на яких у п'ятдесятих роках формувалася європейська спільнота. Бюрократія, корупція, брак доброго ставлення чиновників до народу, тотальне й безглузде встановлювання єдиних правил і стандартів -- це найчастіші вияви критики європейських інституцій. Критики переважно розумної та обґрунтованої.
Одного в Європейської комісії не віднімеш -- вона доволі вдало підтримує європейське почуття гумору у своїх підданих. Від Стокгольма до Афін, від Дубліна до Перемишля можна сміятися з таких її рішень, як, зокрема, заборона продавати криві банани, визнання моркви фруктом, твердження, що діаметр яблука має бути більшим за 5,5 см, або що полуниця є овальною. А якщо згадати, що це не жарт, а якнайсерйозніший закон, ухвалення якого попередили бурхливі суперечки, часом і драматичні переговори на найвищому рівні, місце сміху займає одне логічне питання -- навіщо це все? Проте підприємцям, котрим доводиться цінний робочий час витрачати на юридичні консультації, щоб з'ясувати, чи популярна у Польщі шпротина, -- це, згідно зі здоровим глуздом, маленька риба, чи може, як хотіла Єврокомісія, водорість, -- зовсім не до сміху. Зокрема, якщо від того, що вигадали знову невтомні бюрократи, залежить, чи зможе фірма працювати в обраній галузі, чи, навпаки, заплатить величезний штраф за порушення "єдиних правил". А такі ситуації не виняток, радше європейська буденність.
Після дворічних переговорів Європейська комісія таки погодилася, що "мед -- це солодка речовина, яку виробляють бджоли". Найновішим помислом комісії є заборона продажу молока зі сої, адже етикетка такого виробу може дати європейцеві хибне уявлення, що він купує звичайне, коров'яче молоко. М'ясо -- це теж не зовсім те, що ми досі уявляли, -- це "м'язи, прикріплені до скелета". Чим тоді є куряче філе, так і не з'ясовано.
Гальмо єдиної аграрної політики
Крім зайвої бюрократії, об'єктом гострої критики є також величезна система єдиної аграрної політики, утримання якої становить близько половини спільного бюджету. Внаслідок величезних доплат та особливих вимог щодо фермерів у сільському господарстві виникає необґрунтована економічно надпродукція, яку потім, заради величезних коштів, ЄС буквально "впихає" на світових ринках. Що, зрештою, призводить до частих дипломатичних суперечок, а інколи і до поважних конфліктів -- інші учасники глобального ринку звинувачують Європейський союз у нечесній конкуренції, порушенні торговельних угод.
Виходить, нам треба обирати: взяти участь у не зовсім досконалому об'єднанні або так і залишитися пострадянською, напівсовковою та нерозвинутою країною. Але тут виникає й інша проблема -- сусідні Польща, Угорщина та Словаччина на вступ до Євросоюзу чекали кільканадцять років, тож не важко здогадатися, що нам доведеться ще довше стукати в зачинені європейські двері. Невже доведеться українцям надовго забути про переваги об'єднаної Європи?
Вибір є!
Насправді це все не так. Україна має реальну можливість вибирати між двома варіантами: подати заявку про вступ до ЄС і чекати декілька років, щоб надали лишень статус кандидата (адже переконати керівників і громадян 25-ти країн не так просто, як може здаватися), або... заявити про бажання приєднатися до альтернативного об'єднання європейських "економічних тигрів". А саме до Асоціації вільної торгівлі EFTA, куди на сьогодні входять Норвегія, Швейцарія, Ісландія та Ліхтенштейн. Ідея об'єднання на подив проста: ліквідувати економічні бар'єри та співпрацювати власне так, як це пропонують прихильники вступу до ЄС, проте без запровадження єдиного громадянства, валюти, закордонної політики, без зайвої бюрократії та всебічної стандартизації. Три країни EFTA (крім Швейцарії) разом із країнами Європейського союзу творять Європейський економічний простір (EEA -- European Economic Area). Насправді приналежність до EEA, а не до ЄС дозволила б українцям працювати без обмежень у Європі, а нашим фірмам -- експортувати туди свою продукцію без жодних бар'єрів. Європейський економічний простір заснований на декількох принципах: вільне пересування капіталу, робочої сили, товарів та послуг, а також визнавання єдиних правил конкуренції. Угода про встановлення EEC передбачає також співпрацю в деяких позаекономічних сферах, зокрема в галузі охорони середовища, соціальної політики, освіти, туризму, наукових досліджень, статистики та розвитку нових технологій. Отже, у вигляді EFTA маємо і реальну інтеґрацію, і розвинуті країни -- невже Норвегія чи Ісландія менш привабливі та європейські, ніж Кіпр чи Великобританія?
Водночас шанси приєднатися найближчим часом до EFTA не такі уже й невеликі. Все залежить від вас, кажуть неофіційно норвезькі та ісландські дипломати. Звісно, в нас багато що треба спочатку змінити. Проте EFTA ставить конкретні, економічні вимоги потенційним кандидатам на членство, які нова українська влада і без того має намір виконати. Насамперед треба Україні здобути від ЄС статус країни з ринковою економікою та набути членство у СОТ, що, за нинішньої політичної ситуації, вже не за горами. Варто зазначити: 2000 року Україна під проводом уряду Віктора Ющенка, єдина з пострадянських країн, підписала з EFTA Декларацію про співпрацю, що передбачає, зокрема, діяльність спільної міжурядової комісії. У будь-якому разі, набуття членства у цій асоціації, а також участь у Європейському економічному просторі набагато реальніші, ніж вступ одразу до Європейського союзу. Тим паче, що одне другому не заважає. Навпаки, перехід із EFTA до ЄС не є проблематичним -- так зробили 5 її колишніх членів.
Європа змінюється, а разом з нею і європейські структури. Коли 15 років тому Польща вперше заговорила про західну інтеґрацію, то це розуміли, як вступ до Європейської економічної спільноти, асоціації 12-ти західноєвропейських країн. Тоді ця структура була за рівнем інтеґрації досить схожою на нинішню EFTA. Проте та ж Польща, успішно пройшовши процес приготувань і переговорів, увійшла в склад чогось зовсім іншого -- Європейського союзу. Нині цей Євросоюз стоїть перед новим, історичним перетворенням -- він має отримати власну конституцію, армію, президента та єдину зовнішню політику, а також, у майбутньому, поширитися на Туреччину. І це якраз в той момент, коли всередині ЄС виявляється дедалі більше проблем, а разом із поглибленням уніфікації міцнішають середовища противників такого підходу. На цьому фоні Україна, вступаючи до альтернативного об'єднання, може суттєво зміцнити його позицію: населення EFTA це б збільшило вдвічі, а згрупування поширилося б на великий і перспективний ринок. До того ж приклад України міг би спонукати до схожого кроку Грузію та деякі балканські країни, що надало б цій асоціації економічної різноманітності Отже, кожна з цих країн внесла б якраз ті ресурси й переваги, яких не мають інші, і всі вони досконало доповнювали б одна одну. Наша держава завдяки своїм досить добрим контактам із перспективними реґіонами світу -- Китаєм, країнами Кавказу та Середньої Азії, а також внутрішньому потенціалу може більше виграти на власне такій формі інтеґрації. Адже вона дозволяє користуватися всіма перевагами єдиного ринку і водночас зберігати економічну та міжнародну самостійність. Тим паче, що на фоні нинішніх країн EFTA економічні показники і перспективи розвитку Німеччини, Франції чи Голландії виглядають доволі слабко. Хтозна, невже мрії не збуваються? Може, якраз перед Україною її історичний шанс? Адже кожна країна має свої особливості, свій шлях розвитку. Якщо ми відмовимося від механічного копіювання чиєїсь дороги до Європи (яка склалася за зовсім інших обставин), то отримаємо шанс, аби згодом інші копіювали нас. |
