|
|
|
|
post-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Межа критики |
|
|
| Ілько ЛЕМКО |
| |
Критика -- це для демократії святе. Коли зникає критика -- зникає і сама демократія, але конструктивна критика не повинна містити особистих образ. Досить оригінально і сміливо критикувати зараз беззаперечну улюбленицю народу, як і беззаперечну фаворитку Ющенка Юлію Тимошенко. Утім трохи шокують заяви і вислови "партійного розбудовувача "Нашої України" Романа Безсмертного на адресу в. о. голови уряду: "Абсолютно аферистична особа" і "шантажистка по життю." На думку Безсмертного, якщо Тимошенко стане прем'єром, то "це буде нещасна країна".
За версією пана Романа, аферизм і шантаж Юлія Тимошенко виявила, коли 9 березня 2001 року кинула беззахисний народ на озброєних спецназівців. Як могла Юлія Володимирівна керувати стихійним натовпом на вулицях Києва, сидячи у в'язничній камері, Безсмертний не пояснив, адже за день до цього, 8 березня прихильники Тимошенко вітали її з квітами під стінами Лук'янівської в'язниці, а маленькі доньки прихильників казали, що "коли виростуть, хочуть стати, як Юлія Тимошенко." Натомість сам пан Безсмертний, будучи тоді представником Кучми в парламенті, з великим ентузіазмом і нахрапом закликав посадити за ґрати "фальсифікатора" Мороза за оприлюднення плівок Мельниченка.
Дуже велику "користь" приніс Ющенкові Безсмертний і під час минулорічних виборів, коли після трагедії в Беслані щось молов про те, що "народ не зламати", а інгушів назвав "інгушетами" (невже він теж "проффесор?"). Ці необдумані пасажі про "інгушетів" кучмівська влада тиражувала на всіх телеканалах, завдаючи шкоди іміджеві народного Президента.
Критикувати, безумовно, треба вдень і вночі, проте з критики на кшталт "це буде нещасна країна", здається, розпочинав і Тарас Чорновіл, якого теж вчасно "не помітили" і "не оцінили". |
|
|
|
|
У яких маршрутках стояти? |
|
|
| Галина СКИБНЬОВСЬКА |
| |
|
Вам подобається їздити в маршрутках у напівзігнутому стані? Нахилятися щодві хвилини, аби зазирнути у вікно і дізнатися, чи ще не час виходити? Тиснутися поміж чужих плечей, прориваючись до виходу, а потім вилітати з дверей, мов корок із пляшки шампанського? Мені теж не подобається. Але чомусь жодного разу ще табличка про те, що у такого зразка маршрутному таксі можуть їхати тільки 6 (7, 8, 9) "стоячих" пасажирів, не застерегла мене від того, аби стати 7-ю (8-ю, 9-ю, 10-ю). Хоча вважаю себе законослухняною громадянкою, щоразу потреба їхати вже і негайно переважала над необхідністю підкорятися правилам. |
| Детальніше>> |
|
|
|
