Російська історична традиція є такою, що "злі бояри" у своїх підступних цілях завжди приховували правду від "доброго царя". Цю традицію успадкували і в радянські часи: хворому на прогресивний параліч Лєніну не давали слухати радіо, щоб не нервувати великого вождя; а від "доброго" Сталіна приховували факт голодомору в Україні, вочевидь теж, аби занадто не нервувати. Видається, що й Путіну з якихось причин подавали неправдиву інформацію щодо ситуації впродовж останніх місяців в Україні і, ґрунтуючи свої дії на неправдивих розвідданих своїх резидентів -- інсайдерів, починаючи від Черномирдіна і закінчуючи Кучмою, російський Президент з отим Януковичем вляпався у таку багнюку, в яку не потрапляв жоден керманич Росії за всю її історію.
Але у те, що в підсумку вся вина таки лягає на "злих боярів", може повірити лише людина, яка не відає, що Путін -- кадебіст. Кадебісти знають про все на світі, зокрема й про те, що діється, скажімо, в Україні, краще, аніж ми з вами, українці. І кадебіст не може не знати, що Україна не є "цілковито російськомовною країною як на Заході, так і на Сході", але у цьому твердженні Путіна промовляють з нутра національні інтереси Росії, яка, власне, хоче такою Україну бачити. І якраз ось тут, у відстоюванні національних інтересів своєї батьківщини, ми знаходимо відповідь на запитання про те, як міг такий поважний державний діяч так заплямувати свою репутацію і у світі, й у самій Росії.
Що гірше для України, то краще для Росії -- це висхідний пункт російських державницьких інтересів. Отож для патріотів російської державності решта міркувань, навіть особистий імідж і репутація, -- речі другорядні. Путін, незважаючи ні на що, -- авторитетний світовий лідер, керманич поки ще великої країни. Ним на Заході не помикають, як Кучмою, і не саджають, аби принизити, на самітах за французьким алфавітом. Однак національні інтереси твоєї батьківщини понад усе, і тому, забувши навіть про особисту гідність і честь мундира, можна обміняти його на мундир дешевого весільного генерала і йти в одну агітбригаду з "Отпетыми мошенниками", кіркоровими і кобзонами.
Заради національних інтересів своєї держави можна, заплющивши очі і незважаючи вже на свою відверто клоунську роль, іти до кінця, пробиваючи стіни головою: відкривати пором, який вже сто років тому відкрили, і двічі вітати того, кого немає з чим вітати. Головне -- інтереси Великої Росії.
Яскравими рисами "русского характера" відзначається також і громадянин Росії Дмітрій Кісєльов -- сумнозвісний телеведучий українського каналу ICTV. Вимушений констатувати, що більш цілісної і гармонійної особистості з огляду на мету, яку він виконує, годі й шукати. Досконалий професіонал своєї справи, аристократ та інтелектуал європейського штибу на телеекрані свідомо грає вар'ята, бо він теж є патріотом своєї країни, і якось нашкодити Україні -- це його святий обов'язок. Та ще й свою місію російського патріота він поєднує з феноменальною зарплатою, яку йому платить його бос Віктор Пінчук: за різними оцінками, це від 20 до 30 тисяч доларів щомісяця.
Отож державницький патріотизм росіян, як це не сумно визнавати, є поки що предметом заздрощів для українців, проте ми сподіваємося, що доживемо до того часу, коли й наші чільні політики, журналісти та інші діячі так же завзято й цілеспрямовано будуть захищати свої національні інтереси, ті інтереси, які стануть для нас усіх пріоритетними. Утім маємо надію, що наші інтереси, на відміну від росіян, ми захищатимемо набагато краще.
|
