buy visitors
|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
У пошуках реалізації |
|
|
| Анастасія КАНАРСЬКА |
| |
Ось уже майже прийшли до нас "три празники в гості". Ми наколядувались, насвяткувалися. І, схоже, навіть втомилися від цих безконечних святкувань. Втомилися і актори, їм, може, і не вдалося достатньо посвяткувати зі своїми родинами, бо треба було розважати інших. Така вже акторська доля. У свята їх переважно чекають мандри. Вони мріють про тихе родинне товариство біля святкового столу, а їх чекає багатолюддя. Актор -- залежна професія. Мрієш про одне, а тебе чекає зовсім інше. Ти впевнений, що створений для ролі Гамлета, а режисер бачить тебе Івасиком-Телесиком. І дай тут собі раду! Вічне незадоволення і внутрішня нереалізованість! Можливо, через таку нереалізованість актори шукають себе в інших жанрах.
Акторка-інтелектуалка Леся Шкап'як, яка є класичним втіленням амплуа "травесті" вже, мабуть, втратила надію, що хтось із режисерів побачить у ній Джульєтту чи Офелію, тож зачаровує малят на виставах у Першому українському театрі для дітей та юнацтва в ролях Поросятка, Гномика, княжича Лева... А у вільний від цих образів час... пише музику до поезії світлої пам'яті львівської поетки Наталі Давидовської. І вже випустила диск з піснями на ці вірші чи, властиво, зі співаною поезією. Якось суголосно в цьому диску поєдналися голоси акторки і поетки та й вирвались до нас відкритим жіночим голосом, що не поменшує їхнього звучання, а лише точно інтерпретує сутність жіночої душі. Леся Шкап'як ніколи не влаштовувала вечорів співаної поезії, та й диск цей лише дарунок близьким друзям, а так би хотілося, щоби зазвучав її голос не лише інтимно-стишено для вибраних, а для кожного, хто розуміє і цінує поезію. Можливо, знайдуться у Львові люди, які би влаштовували у нашому місті, хоча б у невеликих залах, зустрічі з акторами, які поза образами сценічними мають що сказати людям. Я не знаю, чи пише Леся Шкап'як музику на поезію свого чоловіка, актора львівського театру "Воскресіння" Петра Микитюка, але можу вас запевнити, що це справді прикре непорозуміння, що його збірки поезії немає у поетичному світі України. Зрештою, зосередивши свою енергію на викладанні акторської майстерності на курсі Ярослава Федоришина (на факультеті культури та мистецтва у ЛНУ імені Івана Франка), Петро Микитюк перестав останніми роками писати поезію, від чого дуже прикро, бо його філософське світосприйняття справді займало і, сподіваємось, займатиме окрему нішу в українській поезії.
Серед літераторів-акторів варто передусім згадати заслуженого артиста України, заньківчанина Вадима Яковенка, книга його прози та драматургії мала побачити світ ще минулого року, але, по-моєму, вийшла у маленькому тиражі, так що зразу стала раритетом. Колись його драматургією "бавилась" режисер Тетяна Малиновська, яка була для багатьох львівських акторів справжнім порятунком, бо творила на сцені Будинку актора (тепер -- Камерна сцена заньківчан) вистави, які давали змогу їм реалізувати свої нездійсненні мрії. Тепер вона працює в Польщі, а нішу, залишену нею, ніхто із львівських режисерів не заповнив. Пощастило заслуженій артистці України Лесі Бонковській, яка таки не може пожалітися на брак хороших ролей, а ще має змогу дарувати свій голос у піснях, створених композитором і її чоловіком Юрком Саєнком. Це -- унікальний творчий тандем. А на святкуванні 65-ліття народного артиста України Федора Стригуна, яке врешті-решт відзначили на Степана, Леся Бонковська дарувала ювілярові та львівському глядачеві свою інтерпретацію українського шлягеру "Червона троянда".
|
|
|
|
|
Кінець епохи рок-романтиків |
|
|
| Іван ВЕЛИКИЙ |
| |
|
Переконаний, що більшість 18-20-річних про нього навіть не чули. У них є свої кумири -- з примітивним, але "розкрученим" попсовим репертуаром, багатомільйонними гонорарами, розкішними віллами та автами, "прикидами" від наймодніших кутюр'є... В епоху жорстокого прагматизму стали смішними, неактуальними і нецікавими Романтики, що закликали до простого людського порозуміння. Їм не вдалося змінити цей світ на краще, навпаки, він став ще жорстокішим і небезпечнішим. Але їх уже ніхто не хоче чути. І вони помалу відходять у Вічність, до кінця не вислухані та мало кому зрозумілі: Джим Моррісон, Джиммі Хендрікс, Фредді Меркурі, Джон Леннон, Джордж Гаррісон, Віктор Цой, Курт Кобейн... |
| Детальніше>> |
|
|
|
Гульвіси повинні мати почуття гумору |
|
|
| |
| |
|
Чи не хотіли б Ви цього вечора поговорити відверто про еротику? Увагу цим речам ми приділяємо тільки в формі інкогніто. Або говоримо "про це" з іншими тільки жартома. Ні в школах, ні у вищих навчальних закладах не заведено розмовляти ні про сексуальну культуру, ні про еротику, ні про щось таке пікантне, після чого кожен чоловік у громадському транспорті був би зобов'язаний звільнити місце для жінки. А жінка, скажімо, навчилася б гарно й мило дякувати або відмовляти. |
| Детальніше>> |
|
|
|
