Подвійний екс-спікер парламенту Іван Плющ в інтерв’ю газеті “Сегодня” заявляв про своє бажання підняти на якісно новий рівень Демократичну партію України, яку очолює Ганна Антоньєва. Що б це могло означати?
По-перше, Іван Степанович прагне ініціювати процес об’єднання демократичних сил, що він вже не раз робив. Востаннє — у травні-червні 2001 року, намагаючись створити спільний блок із відставним прем’єром Віктором Ющенком.
По-друге, екс-спікер хоче влити у старі демпартійні міхи нові політичні сили. Зокрема, Віктора Ющенка як лідера партії. Як відомо, трійка керівників обласних організацій ДемПУ (Рівненської, Черкаської і Чернівецької) висловили недовіру Ганні Антоньєвій і вимагають скликати позачерговий з’їзд, де оголосять їй недовіру через поразку партії на виборах.
Висновок: Іван Плющ напрошується на головного ідеолога перевороту в чужій для нього партії. Не так давно Іван Степанович числився у НДП, “двічі демократичній”. Розчарувавшись у цій структурі, він зробив кілька невдалих кроків, аби створити щось разом із Ющенком. В усякому випадку екс-прем’єр не дозволяв собі зневажити Іваном Степановичем, пропонуючи його від “Нашої України” на голову Верховної Ради. Плющ, вочевидь, нині має неприховану злість на президента і його команду, котра явно прагне списати його з дієвої та перспективної когорти політиків.
Директор виробничого об’єднання “Артеміда” Ганна Антоньєва в 1999 році просто-таки купила Демпартію, яка асоціювалася з іменами Юрія Бадзя, Івана Драча, Ігоря Юхновського, Дмитра Павличка, Володимира Яворівського. На парламентських виборах вона зробила невдалу ставку на партію “Демократичний союз” Волкова-Горбуліна. Разом ДемПУ та Демсоюз набрали 0,87 % виборців. Антоньєва ж як лідер партії відмовилася очолити список виборчого блоку й завбачливо пішла на вибори у своєму рідному 99-му в. о. Кіровоградської області, де вдруге виборола мандат народної довіри.
Іван Плющ звернув увагу на те, що Демократична партія мала добру ідеологічну базу, тому не раз продавалася і нині є приватизованою. Загалом, важить тут не стільки традиція й ідеологія партії, скільки її назва, яка при відповідній технологічній обробці та забезпеченні лідерським потенціалом може потягатися на виборах з будь-яким партійно-блоковим утворенням. Адже Демпартія — це ж вічна назва. Створена наприкінці 1990 року, вона радше випадково перебрала назву “демократична”. Коли в березні 1990 року Українська гельсінська спілка реорганізовувалася в партію, то чимало делегатів установчого з’їзду проголосували за партію, у назві якої було б слово “демократична”. Але більшість делегатів вирішила скопіювати для партії правлячу тоді в США назву “республіканська”. Так УГС стала УРП, хоча можна стати — ДемПУ. А назва “демократична” дісталася так званій “письменницькій братії”, котра не схилялася до часто революційної УГС-УРП. Нині золота партійна назва не може даремно, мов перекотиполе, бігати порожняком по електоральних полях без достойного лідера. Тому ініціатива Плюща взяти ДемПУ за основу нового об’єднавчого процесу — це для екс-спікера спроба залишитися на політичній арені. І зміцнити свої позиції завдяки прізвищу Ющенка. От чи погодиться на цю пропозицію сам Віктор Андрійович, у поліпартійних планах якого ДемПУ не числилася. |
