BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Поступ політики.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
19 липня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:45 25-07-2017 -   Прикордонники Львівського загону виявили зброю під час огляду автомобіля  
  15:10 25-07-2017 -   Польські митники конфіскували стародавні ікони в українця  
  15:9 25-07-2017 -   На Величковського горів торф  
  15:5 25-07-2017 -   У Криму площа виноградників скоротилася втричі  
  15:1 25-07-2017 -   Цієї суботи відбудеться змагання з вуличного баскетболу  
Україна
  15:44 25-07-2017 -   У восьми областях України оголосили штормове попередження  
  15:7 25-07-2017 -   У Києві перекриють вулиці через хресну ходу  
  15:3 25-07-2017 -   В Україну заходить великий автобусний перевізник з ЄС  
  13:32 25-07-2017 -   В Івано-Франківській області отруїлися 11 іноземців  
  13:13 25-07-2017 -   В Україні виявили новий кібервірус, який «ламає» смартфони  
Світ
  15:48 25-07-2017 -   Трамп звинуватив Україну у спробі саботувати його виборчу кампанію  
  13:33 25-07-2017 -   Майк Тайсон розповів про домагання педофіла в дитинстві  
  12:47 25-07-2017 -   Австралієць побував в 50 країнах, не використовуючи літак  
  10:25 25-07-2017 -   Малюнок Трампа виставлять на торги  
  10:23 25-07-2017 -   Планетологи виявили воду на Місяці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ політики  »  ПІДСУМКИ

___________________________________________________________________________

Президентські дивіденди і моральна сатисфакція опозиції
Тарас БАТЕНКО
 
Соцзмагання
Перша сесія Верховної Ради четвертого скликання дісталася на поталу історикам. Її, так би мовити, списано в архів. Цинічній українській політиці варто сподіватися на коротку пам’ять нашого виборця, який уже наступного дня після закриття сесії, мабуть, забув про спекуляції навколо результатів його волевиявлення в залі парламенту. Зневажливий політикум може бути спокійним: виборець якщо ще не забув усіх форм глуму виконавчої влади над законодавчою, то згодом таки напевне забуде. Бо таке наше історичне безпам’ятство, коли навіть багатьом галичанам годі відрізнити 28 червня від 24 серпня (в обох випадках це, мовляв, День незалежності), коли в День державного суверенітету, 16 липня, дві поважні пані, споглядаючи вивішені національні фани, дивуються, чому це на них немає чорних стрічок. Бо чого б це раптом синьо-жовтий прапор без чорної стрічки? Із такою національною пам’яттю і з такими рефлексіями будь-яка цинічна влада може безкарно воздати собі за діяння свої.


“Соцзмагання” Путіна та Кучми за контроль над парламентами


Щодо рефлексій. Піймав себе на думці: коли кажу слово “влада”, то підсвідомо насамперед маю на увазі владу виконавчу, а лише десь далі вона в’яжеться з вітчизняним парламентаризмом. Глибоко у свідомості вкоренилося пізнання влади як тотального здійснення контролю за певними суспільно-політичними процесами. Дивна річ, але протягом цьогорічної весни за встановлення контролю над парламентами в пострадянському просторі змагалися адміністрації відразу двох президентів – Володимира Путіна та Леоніда Кучми. І досягли в цьому вражаючих успіхів. Розвинемо цю думку в порівняльному аспекті.

Шлях до формування в Росії надійної і відлагодженої пропрезидентської більшості Держдуми був довгим і тернистим. Кремлівські політтехнологи потратили на це два роки, перш ніж законотворча маса перетворилася на пропрезидентський граніт. Спершу, на початку 2000 року, найбільшій прокремлівській фракції “Єдінство” треба було піти на ситуативний альянс із комуністами в розподілі парламентських портфелів, аби вгамувати рештки опозиційності з боку примаковського блоку “Отечество – Вся Россия”. Але “ОВР” швидко став на центристські президентські рейки, на осінь 2001-го Кремль мав свою тверду парламентську четвірку – “Єдінство”, “ОВР”, “Народний депутат” і “Регіони Росії”, котрі при підтримці фракцій Союзу правих сил і “Яблоко” отримували парламентську більшість. На початку 2002 року прокремлівська четвірка, опозиційні СПС і “Яблоко” відібрали в комуністів усі ключові комітети і повністю сконцентрували у своїх руках важелі управління Думою. Формально “чужим” залишилося лише крісло спікера, яке утримує за собою Геннадій Селезньов, виключений із КПРФ за своє державницьке небажання переходити у глуху зюганівську опозицію. Але чи знайдеться в Росії хтось, хто б категорично вдарив себе кулаком у груди і заприсягнувся в тому, що Селезньов і далі є “істинним арійцем-компартійцем”, а не “людиною Путіна”? Аналітики зауважують, що до завершення в липні цього року весняної думської сесії Кремль створив ефективний законотворчий механізм, який дозволяє без особливого напруження мізків приймати будь-які потрібні йому закони.

Леонід Кучма та його команда, зважаючи на досвід Кремля, пішли до формування надійного парламенту коротшим шляхом. Уже у спікеріаді вони відмовилися від послуг комуністів – ті надто багато хотіли, тому з трьох призових місць у президії не отримали нічого і залишилися з “комітетським носом”. Геніальність цього винаходу є в тому, що влада не дала підстав для розмов про начебто існуючий альянс влади та комуністів і відвела останнім безсумнівну репутацію парламентської опозиції, у якій почала сумніватися частина електорату. Політична ситуація в Україні таки суттєво відмінна від російської. Путін і його команда дві свої парламентські революції (зима 2000-го та весна 2002-го) здійснили під час і після президентських виборів. В Україні президентський виборчий процес лише розпочнеться, тому часу на експерименти в Банкової немає; від вертикалі влади вимагають більш жорстких підходів у згуртуванні парламентських “овець” під патронатом “пастуха”. Шлях “дао”, що його окреслив парламентарям Леонід Кучма у вигляді послання до парламенту вкупі з механізмами тиску на дипкорпус, передбачає собою зведення в найкоротші терміни того законодавчого механізму, який Путін вибудував лише цього року.


Парламентський розстріл опозиції

Опозиція стверджуватиме, що після виборів 31 березня в сесійній залі відбулася фальсифікація народного волевиявлення заднім числом. І в цьому вона буде певним чином права. Ідею структуризації суспільства, домінанту партій президентська вертикаль деструктивно посадовила навіть не на голку, а на дерев’яну глицю, палю “наркоти-мажоритарки”. Колишня четвірка (“Наша Україна”, БЮТ, СПУ та КПУ) були безсилі цьому щось заподіяти. Безсилля символізували сльози колишнього депутата-соціаліста Леоніда Гадяцького (сатирик Михайло Задорнов ужив би вислів “сльози олігарха” – Гадяцький, колишній громадівець і трудовик, був не найбіднішим у фракції Мороза). На ющенківську концепцію системних змін, Договір про спільні дії, пропозиції пов’язати обрання керівництва парламенту з посадою прем’єр-міністра Банкова відповідала важелями психологічно-політичного тиску та фінансового заохочення одномандатних депутатів. Колись декотрі з них розкажуть, як у головному кабінеті країни методом втирання великого пальця в дубовий стіл провадилися профілактичні розмови на тему майбутнього їхнього бізнесу.

Як у Булата Окуджави: “Візьмемося за руки друзі, щоб поодинці не пропасти”? Отож, так міцно бралася за руки фракція “Єдина Україна”, щоб потім легко розпастися. Так міцно хапалася за лікті парламентська четвірка опозиції, щоб ще раз довести: “пропасти поодинці” є характерною ознакою опозиційних лідерів, які об’єднуються, як відомо, лише за п’ять хвилин до розстрілу. Відчуймо різницю: на розпаді “Єди” деякі новостворені депутатські фракції та групи тільки заробили собі дивіденди; розпад четвірки пішов на користь насамперед президентові. Опозиції дісталася моральна сатисфакція.

Політичний розстріл у стані четвірки найяскравіше символізував вихід восьми списочників і двох мажоритарників із фракції “Наша Україна”. Як попередній, так і цей склад парламенту не наважився убезпечити себе від практики броунівського руху багатомандатних депутатів, не вніс відповідних змін у Закон “Про статус народного депутата” чи в регламент Верховної Ради. Тож пропорційна частина виборчої системи і далі стоїть на глиняних ногах, сповзаючи в трясовину мажоритарного болота.


Вільні маневри фракцій “Єди”

Обрання Литвина спікером парламенту може видатися не настільки небезпечним для завтрашнього дня опозиції, як це дехто зображає. Проблема, мабуть, не стільки в Литвинові, котрий усе більше відповідає “технічному спікерові”, скільки у творенні президентської більшості за визначеною на Банковій моделлю. Її до кінця сесії так і не вдалося остаточно реалізувати. Відтак смішно говорити, що рекордне голосування за кандидатуру Святослава Піскуна на посаду генпрокурора (347 голосів) є елементом реалізації моделі більшості.

У пропрезидентських фракцій наразі немає чіткої “програми-максимум”. Після виконання “програми-мінімум” – коронування на спікера глави АПУ та розсортування парламентських комітетів – фракції колишньої “Єди” почуваються більш вільними в політичному маневрі, діалозі з тією ж “Нашою Україною”, що залишилася хоч і найбільшим (110 депутатів), але доволі безпорадним фракційним утворенням.

Першим пробним каменем для формування стійкої парламентської більшості стане на початку осені ініціювання відставки прем’єра. Анатолій Кінах, як і прогнозувалося, утримався на своїй посаді, попри наспівування йому в потилицю похоронного прем’єрського маршу. Не слід скидати з рахунку й те, що формально прем’єрська фракція Партії промисловців та підприємців і “Трудової України” нараховує 40 депутатів і є найбільшим уламком “Єди”. Саме вона мала б відстояти голову Кінаха.
Однак цей уламок має в лідерах різношерстих політиків, таких як Сергій Тігіпко та Дмитро Табачник, Віктор Пінчук та Андрій Деркач, Ігор Шаров і Юлій Іоффе. Вони ж прийняли до свого складу й більшу частину списочників від “Нашої України”. Можна прогнозувати, що саме ця фракція, поряд із донецькими, претендуватиме на роль приватизатора крісла прем’єр-міністра, складе конкуренцію соціал-демократам і давно має свого кандидата на голову уряду – Сергія Тігіпка.


Друга за численністю фракція пост-”Єди” – “Регіони України”, що нараховує 36 депутатів, теж буде одним із найактивніших гравців на рингу, де вже невдовзі мають колективно нокаутувати Анатолія Кінаха. Певна кооперація зусиль фракцій “Наша Україна” та “Регіони України” відобразилася під час змін парламентського пакету Національної ради з питань телебачення та радіомовлення (йдеться насамперед про рекордне голосування (410 голосів) за представника “Регіонів” Володимира Манжосова, колишнього громадівця та директора щотижневика “Деловой Донбасс”). Інші фракції “Єди” поодинці є набагато слабшими, аби претендувати на ексклюзивне право вирішувати прем’єрську чи будь-чию іншу долю.

І, врешті, законотворчість. Вона, власне, була найменш виразною під час установчої сесії четвертого парламенту. Але з наступної сесії, прогнозують, депутати працюватимуть, керуючись стахановським принципом: визначатимуть ефективність своєї роботи за кількістю законопроектів.
Адже законотворення, перефразовуючи слова міністра екології Сергія Курикіна, – часом важкий пролетарський труд. Як і у важкій промисловості, один закон може прирівнюватися до тонни виробленої сталі.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Люстрація власності 
  ·  Російський слід” над Дніпропетровськом 
Погляд
  ·  Партійні демократи Плющ і Ющенко 
  ·  Баланс українських інтересів “Газпрому” 
Поступ у Львові
  ·  Друга транспортна революція 
  ·  Енергетики боргують Львову 
  ·  Вища школа зловживає 
  ·  Газ перекривають за графіком 
  ·  Футбольні фани чекають сенсацію 
  ·  Відродження” – за відродження циган 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Вимога відставки губернаторів 
  ·  Річниця “чорного вівторка” 
  ·  Шахтарі перекрили Хрещатик 
  ·  У боротьбі з брудними грошима 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Обійшлося без “Фолклендів-2” 
  ·  Швейцарія на шляху до ООН 
  ·  Американо-польсько-єврейський візит 
  ·  Черговий теракт в Ізраїлі 
  ·  Бабуся грабує ощадкаси 
  ·  Причини незадоволення канадійців 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Поступ політики
  ·  Президентські дивіденди і моральна сатисфакція опозиції 
Арт-Поступ
  ·  Живописець геологічних формацій 
  ·  Це варто бачити! 
  ·  Ужгородський триптих” у галереї “Дзига” 
  ·  Молодіжний пленер у Белзі 
Пост-Factum
  ·  Кримські враження 
  ·  КАЛЕНДАР