BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Економіка у Поступі.    Ї-Поступ.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
11 січня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Светодиодные светильники для офисных помещений и магазинов Гарантированный срок службы – 100 000 часов. Основой светильников являются светодиоды компании CREE. Надежные источники питания Mean Well.
Купол
Львів
  11:54 17-10-2017 -   У центрі Львова планують зробити безбар'єрну вулицю  
  11:49 17-10-2017 -   У Львові на маршрути виїхала половина автобусів  
  11:47 17-10-2017 -   Садовий доручив впорядкувати діяльність вуличних музикантів  
  11:43 17-10-2017 -   Вигнанці. Унікальну виставку відкрили у Львові  
  11:34 17-10-2017 -   У Львові капітально відремонтували дитяче поліклінічне відділення 2-ї міської поліклініки  
Україна
  11:57 17-10-2017 -   У Маріїнському парку перебувають військові 209-ї танкової бригади  
  11:56 17-10-2017 -   На Закарпатті буде додатковий вихідний день  
  11:41 17-10-2017 -   В Одесі загорівся ліфт з людиною всередині  
  11:36 17-10-2017 -   Порошенко хоче зняти недоторканність, але з наступного парламенту  
  11:2 17-10-2017 -   На Прикарпатті у двір бізнесмена кинули гранату  
Світ
  11:38 17-10-2017 -   Двоє українців претендують на престижну шведську премію з літератури  
  10:59 17-10-2017 -   Лісові пожежі в Португалії та Іспанії забрали життя 39 людей  
  10:10 17-10-2017 -   90 відсотків депортованих із Польщі нелегальних працівників – українці  
  10:6 17-10-2017 -   Іспанський суд арештував лідерів найбільших організацій Каталонії  
  15:14 16-10-2017 -   Уряд Іспанії висунув остаточний ультиматум Каталонії  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Танцювала дуля з маком
Літературний фейлетон
Данка ЛИХОМАНКА
 
Люблю я поезію. Отак добре вмостишся собі на канапі -- келих шампана, душевна цигарочка, збоку тихий скрадливий музончик -- і балдієш з книжкою в руках. І ще -- не забути вимкнути телефон. Це суттєво. Мене нема. Ні для кого. І для нього теж. Ніхто не повинен стояти поміж мною і Антоничем: "Дозрівають довгі дні, як ярі яблука, / лине листя з лип, / плине воза скрип, / коло лісу колом ллється вигук зяблика. ...П'яне піано на піяніні трав / вітер заграв / Спіють дні все менші, нерівні, / піють по півночі півні / і / ості, осокори, / рій ос, / і ось / вже осінь / і / о / осінь / інь / нь".

Магія слів обволікає і вставляє настільки, що мені здається, ніби я не просто читаю, а віддаюся Антоничу. Це краще за маріхуану. Але вже за хвилю я зраджую Антоничу з іншим. Жах, яка я не постійна. Цього разу це Михайло Семенко: "Улиця сліпила у вікна вриваючими погрозами / В кав'ярні тіні блимали пересовувалися м'яко / Одвідувачі за оскатертиненими столиками / Кокетують недбалими позами / Панночки нудьгували і в душах було цьвяхко. / Хотілось пива і свіжого повітря. / Хотілось щоб із рейок зійшов трамвай. / Вривались іноді подихи вітру. / Був май".

Семенко добре йде під пиво. Багато пива. А ранній Винничук? Тільки під коньяк. Надходить пора для дрімотливих вихудлих айстр, / коли припадає імла до останків медового літа, / до лип насторожених, блудних осик і до нас, / аби хоч у кутиках вуст крадькома засиніти; / ...пора, коли слів нам забракне так само, як птиць, / проклята пора, коли кожне прощай вже не мовиться всує, / й на дно прохолодних, навіки забутих криниць / продовжують падати зорі, яких вже ніхто не рахує; / коли молодіють дружини, кидаючи нас, / найкраща пора для підозр і бурчань, і безглуздих докорів, / коли тільки вітер тебе зрозуміє в цей час / і траскати буде вікном, аби тишею ти не захворів.

Але ж є ще абсент... Кого б то під абсент почитати? Але, по-моєму, і коньяку мені вже досить... Моя непостійність змушує шукати нові і нові враження. Недавно придбала я збірку віршів Назара Гончара "Променевість". Якщо ви його не читали, то могли натрапити на це ім'я в "Поступі". Про нього не раз писав Іван Лучук. А про Лучука не раз писав Назар Гончар. Тому що в "ЛуГоСаді" так уже заведено: ти хвалиш мене, я хвалю тебе -- так і дружимо. Інколи, якщо видається, що тебе хвалять замало, то хвалиш себе сам.

І, звісно ж, мені стало цікаво, з чим прийшов до читача сорокарічний поет і який його доробок за щонайменше двадцять років творчої діяльності. Адже відомо, що поезія -- заняття молодих. Писати поезію після сорока -- все одно, що займатися сексом після сімдесяти. Отже, можна вважати, що маємо перед собою квінтесенцію доробку, про який ми стільки чули. Краще з кращого. У мене аж затремтіли руки. Чи ноги? Ну, щось таки затремтіло від збудження, коли я взялася читати те, про що сам поет сказав так: "Писав-писав, гімном запечатав". Принюхавшись, я вирішила не вступати в дискусію.

Щобільше, делікатна тема випорожнення проходить у творчості Гончара червоною ниткою: "Я маленький назік / сів на унітазік / у мушельку сраю / христос ся рождає".

Можливо, Іван Лучук написав би: "Як тонко поет відобразив такий буденний фізіологічний процес, як ср..., пов'язавши його з колядою, яка неодмінно викликає асоціації із ковбасами власного виробництва". А мені цей віршик нагадав витвір безіменного генія, який обрав для публікації стіни громадських туалетів на задрипаних автобусних станціях: Коли світять ясно зорі, / Люблю виср...сь надворі. / Вітерець у дупу дмуха, / Над г...м кружляє муха.

А проте говорити про спорідненість обох віршиків ніяк не можна. Якщо твір безіменного поета дихає бадьорістю і радістю життя, а сам процес ср...ня викликає почуття легкості і пофігізму, то у віршику Назіка бачимо глибокий трагізм. Впадає в око, що процес випорожнення для нього затяжний і болісний, як пологи, і, можливо, відбувається настільки рідко, що автор після несподіваного звершення вибухає емоційним вигуком, який свідчить: це справжнє свято! Назік покакав! Славіте його!

Та не всі його вірші піддаються такому прозорому аналізу. Окремі потребують спеціального коду для розшифрування: "Собою не володієш/ від себе не відпочинеш/ спасися спасителю сам/ не клич/ (а що не посилай/ то й не кажи)". Або ось інший вірш, "Містифікація": "Хтось не абихто/ для когось не будь-кого/ є чимось із чимсь". Хтось не абихто подумає: пхе, а що тут складного? І помилиться. Тут усе складне. По собі знаю: той, хто для мене є чимось, він завше із чимсь, а якщо без нічого, то він абихто.

Є у милого Назіка і цикл віршів під гордою назвою "Кобзаріана" і численними цитатами-покручами з Шевченка: "Якумруто/ завмер би/ навзнак/ поховайте/ то -- кров з носа --/ стану/ забути всі слова/ крім тиші". Ви щось второпали? Бо я ні. Щось у мене сьогодні з інтелектом не альо. Може, шампан допоможе? Гончар під пиво не хиляє.

Взагалі уся книга переповнена настільки великим і незрадливим коханням поета до своєї скромної персони, що нічого для нього святого вже нема: "Господи-боже/ гордий та пишний зарозумільцю/ чом до мене не говориш зі мною/ мовою зрозумілою... любиш мене/ так/ і/ fac!" Як тут не згадати Шевченкове: "А до того -- я не знаю Бога"? На відміну від Кобзаря, Назік Бога знає. З Господом він має свої порахунки і дуже часто апелює до Нього з відчайдушністю комсомольського віршаря сталінських часів: "Отче нашо тобі слави/ аби сьмо знали/ чи ти марнославний/ словоблуд/ отче натще мені музі/ твої богомази/ щоб ми лукавили з тобою/ бо доля заповіт/ танцювала дуля з маком/ зостанеться й передам/ а до того я не знаю/ думка дульку/ дулька думку/ поганяє/ доганяє".

Признаюся: не все я тут доганяю... Але хто я така? Мурашка. Куди мені до Назіка, який заявляє: "Мама моя богородиця", а, відповідно, і Назік -- не дірка від бублика, а бозя. Зрештою, з іншого вірша дізнаємося цікавіше: "Я бог-"гріхобог" От тільки чи спілкуються боги з унітазом, я не певна. І коли поет вигукує: "Нікого так я не люблю як мого бога в животі", -- мені зрозуміло: це писалося знову ж таки після успішного какання.

Заглиблення у власне "я" інколи приносить сюрпризи, ти дізнаєшся про себе речі, яких не підозрював, але з якими, виявляється, жив усе свідоме життя. Гончар твердо знає, ким він є: "Я -- поезія", "Я коханець не палкий а ніжний", "Більший християнин чим христос", "Я бе і ме і кукуріку", "Мудак і субліматик", "Чорна я діра", "Я -- ь", але також знає, і ким не є: "Я не верблюд", "Ні я не ніцше ні а ще не леопольд фон захер-мазох", "Я не христос", а проте деколи цілком слушно долають сумніви: "Чи то я ще дітвак чи то вже маразматик". А по-моєму, одне й друге. Бо тільки дітвак або маразматик може вважати, що "жінку/ з кобіт/ чоловік/ мужчинка/ пальчиком/ рима дверима/ дверима рима/ пальчиком/ паличкою".

Прочитаймо вірш "Хто є в серці": "Культура аж пре/ як на мене:/ як на мене -- як не помітити!/ як із мене -- як непомітно! та й х... її (культуру) зна/ з чим її їдять/ годилося б її мать мать/ глибоко в с...ці/ в с...ці аж/ десь там де епатаж й ажіотаж?/ -- "що скаже цноти страж?!" людський -- помисел/ божий -- промисел". Ну, що я скажу? Все, що має поет у с...ці, -- він публічно викакує у формі віршів. Дивуюся, чому книжка голубого кольору. Колір дитячої несподіванки личив би краще.

Один з віршів має промовисту назву: "Або чи й та але проте за то однак то б то". Не менш інтелектуально насиченим видається і сам текст: "Коли впадеш/ коли впаде на тебе/ голобля болю:/ що випаде із губ -- /"о бля!"/ "о Боже!"?"

Глибокими сумнівами про сутність буття перейнятий вірш "Де воно?": "Як воно (?) теє то як його/ чорт його зна бог його зна/ так ніби й не воно/ а щоб його та бодай йому/ так то воно так але трішечки/ не так -- он воно що/ а воно тобі треба (?)/ ото ж то і воно". Гарна поезія, чуттєва. Трохи схожа на абракадабру, але це тільки перше враження, бо, коли вчитатися, то починаєш розуміти, що це такий стиль, така творча манера, в основі якої лежить авторське кредо: "Від дум я вільний".

І тут постає цікава проблема: яке місце Назара Гончара в українській поезії? Яка, скажімо, різниця між ним і Антоничем? Відповідь знаходимо у збірці віршів: "Антонич був хрущем/ гончарик був хвощем". І цим усе пояснюється. Якщо хрущ гуде, то хвощ смердить: "Я духа випустив на волю/ а він наслідує фасолю:/ мене обвив". Ото ж то й воно.

Філософія хвоща проста і дохідлива: "Бо' не хоцця/ прати шкарпетки/ "труси" і т. д./ не хоцця вдягатися й роз'/ і потерпати від горячі й холоду/ голоду й... знаєте/ ...хляти і жерти/ срати смітити і... вмерти/ не хоцця/ ще й заробляти на це/ ...і відмовляти собі в насолоді смаковній/ не хоцця/ ...я не примхую о бо'/ просто не хоцця/ бороцця змагацця (за щастя?)/ не хоцця мені заперечень".

Хвощ є хвощем. Росте собі у затінку і ніяких унітазів. Ні шкарпеток, ні трусів. Ви бачили хвоща у трусах? Я ні. Не хоцця. А що "хоцця"? А-а, "хоцця" багато чого: "Хоцця то погратись любісінько з жінкою/ хоцця творити-пізнавати/ ... не хоцця писати/ публікувати славу здобувати".

Отут я вже не можу не здивуватися. Невже? Невже справді "не хоцця писати/ публікувати славу здобувати"? Значить, усе через силу? Бідний ти наш! Мучиться, пише, геморой заробляє. І замість того, щоб потішити своєю писаниною любу жіночку, з якою любісінько погрався, він вирішує потішити усіх нас. І публікує в надії здобути славу. І врешті книжку видає! Якась непослідовність виходить, як у Януковича. Вже б нехай так і лишився у нашій пам'яті Назар Гончар -- поет без книги, бог, не верблюд і хвощ. А там, гляди, вдячні нащадки, які нарешті доженуть усю глибінь його творчості, зберуть по рядочку і видадуть. Відкриють, так би мовити, посмертно. Бо хто його зна: а, може, в майбутньому навіть діти цю поезію читатимуть і декламуватимуть? Років так за сто. Уявляєте? Різдво. Гості за столом. Шиночка, сальцесончики, драглі з бурячками -- це вічне. Це незмінне. І ось хтось дзвонить. Дітлахи-колядники. І це теж вічне. Звучить коляда, а потім виходить хлопчик і декламує: "Я маленький назік / сів на унітазік / у мушельку сраю ...".

Все, з мене досить отої поезії.









» 
Просто один день
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Просто один день
Гевків Галина. Один день слова ні: Поезія. Іл. Н. Могилат. -- Львів: Каменяр, 2004. - 133 с.: іл.

Все-таки добре, що в нашому місті є Літературна премія імені Богдана-Ігоря Антонича "Привітання життя", яка дає змогу відкривати нові поетичні таланти. Ось уже одинадцять нових імен дала нам ця премія, яка має шляхетне призначення: дати змогу прорости юним поетичним пагонам. Десятою випало стати юній львів'янці Галині Гевків. Саме її поезія з чудовим вступним словом істинного поета і духовного натхненника Антоничевої премії Ігоря Калинця побачила світ у видавництві "Каменяр" цього року. Ця збірка, мабуть, передусім є дарунком для самої поетки, бо це справді неповторне щастя -- отримати таку оцінку свого натхнення від такого митця. Ігор Калинець стверджує: "Щось незбагненне (принаймні для мене), мало відчитане, непоясниме, надто серйозне вкладене у сотні цих сторінок із дивним заголовком "Один день слова ні".
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  ЦВК оголосила Президента 
  ·  Українці їдуть додому 
Погляд
  ·  Ще одні жертви чужої війни 
  ·  Відомчі будинки залишаться без світла 
  ·  Фальсифікаторів покарають 
  ·  Доля українців не відома 
  ·  Україна - 2005 
Поступ у Львові
  ·  Гірські віражі президентів 
  ·  Обіцяного три роки чекають 
  ·  Хом'яка звільнено 
  ·  Мерія програла суд Шендрикам 
  ·  Мешканці домоглися тепла 
  ·  Учні про остарбайтерів 
  ·  Свято -- нагода напитися 
  ·  Сьогодні обговорюватимуть бюджет 
Поступ з краю
  ·  Віктор ПИНЗЕНИК: Прем'єра вибере Ющенко 
  ·  Захід недооцінює Україну 
  ·  Піскун проти себе 
  ·  Захід боїться України 
  ·  Родзинки від Зінченка 
  ·  Поперед батька в Росію 
  ·  Аграрії вимагають портфелів 
  ·  "Ситуативна більшість" від Мороза 
  ·  Українських гакерів каратимуть 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Поміркований вибір 
  ·  Природа повстала 
  ·  Допомагай, але перевіряй 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Спорт-Поступ
  ·  Невдача у рідних стінах 
  ·  Своя проти своїх 
  ·  На лижах проти стихії 
  ·  На підступах до вершин 
  ·  Футбольна Європа оживає 
  ·  Фортуна відвернулася 
  ·  Вольова перемога українців 
  ·  Тюльпани для голландців 
  ·  Натхненний сюрприз "Тре крунур" 
Економіка у Поступі
  ·  Приватизаційне затишшя 
  ·  Банківська нормалізація 
  ·  НБУ поповнює резерви 
  ·  Співпраця тіснішає 
  ·  Стабільна ціна газу 
  ·  2004 влетів у копійку 
  ·  Більше пільг і захисту 
Ї-Поступ
  ·  Два вектори мої, два вектори 
  ·  Путін і фатальна традиція 
Арт-Поступ
  ·  Купівля безцінної картини 
Літературний Поступ
  ·  Просто один день 
  ·  Танцювала дуля з маком 
Пост-Faktum
  ·  Богородчанський край 
  ·  КАЛЕНДАР