BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    25-Й КАДР.    ДАЙДЖЕСТ.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
 
29 грудня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  15:37 20-11-2017 -   У Дрогобичі 14-річна школярка отруїлася алкоголем  
  15:31 20-11-2017 -   Сьогодні вночі усі мости на території Львова посипали піскосумішшю  
  15:1 20-11-2017 -   На площі біля пам’ятника Т. Шевченкові тривають завершальні ремонтні роботи  
  14:34 20-11-2017 -   «АТП № 1» збільшило кількість маршруток у напрямку Рясне  
  12:5 20-11-2017 -   Держекоінспекція вдруге за рік перевіряє воду із річки в Рудному  
Україна
  15:34 20-11-2017 -   Усе більше українців вважають Голодомор геноцидом - опитування  
  15:3 20-11-2017 -   ЗНО з іноземних мов: оприлюднено зразки тестів  
  14:39 20-11-2017 -   Кількість хворих на кір у Запоріжжі наближається до сотні  
  14:37 20-11-2017 -   Адвокат: Зайцевій призначили ще одну експертизу  
  12:3 20-11-2017 -   В Україні створять суд з питань інтелектуальної власності  
Світ
  14:36 20-11-2017 -   Королева Британії відзначає 70-ту річницю весілля  
  12:0 20-11-2017 -   У Лондоні міські автобуси переводять на паливо, виготовлене з кавової гущі  
  10:39 20-11-2017 -   Ізраїль планує депортувати 40 тисяч африканських біженців  
  10:28 20-11-2017 -   Король Норвегії потрапив до лікарні  
  10:27 20-11-2017 -   У NASA розповіли, коли зустрінуться з інопланетянами  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ з краю  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Павло ЛАЗАРЕНКО: Мене, тодішнього прем'єр-міністра, Кучма поставив на лічильник
 
-- Як нині просувається Ваш судовий процес у Сполучених Штатах Америки?

-- Ви знаєте, що на початку жовтня суд взяв на розгляд клопотання моїх адвокатів про початок нового процесу. Слухання у моїй справі призначено на середину січня 2005 року.

Однак нині я хотів би акцентувати увагу ось на чому: коли на початку червня перед присяжними стояло завдання винести вердикт у вельми заплутаній справі, де законодавчою основою для журі мали бути норми не американського, а українського законодавства, чинного у 1992 - 1996 роках, вони просто були не в змозі детально проаналізувати усю базу доказів, наданих як обвинуваченням, так і захистом, й винести об'єктивний вердикт.

Присяжні, не заглиблюючись у сам зміст висунутих проти мене звинувачень, піддалися впливові так званої магії цифр, коли людина аналізує не відповідність тієї чи іншої дії вимогам закону, а намагається для себе вибудувати ступінь провини, нанизуючи на одну нитку суми, рахунки, дати...

Чому так сталося? У мене є два пояснення: по-перше, матеріали сторони обвинувачення в американському суді ґрунтувалися на доказах, сфабрикованих колишнім керівництвом української Генпрокуратури за безпосередньою вказівкою Леоніда Кучми, по-друге, суд і присяжні з вини тієї ж Генеральної прокуратури України були позбавлені можливості ознайомитися з усіма наявними доказами у моїй справі.

-- Що Ви маєте на увазі?

-- Ще на етапі підготовки до слухання моєї справи суддя Мартін Дженкінс відкинув більшу частину обвинувачень, висунутих проти мене, залишивши лише ті, що стосувалися свідчень бізнесмена Петра Кириченка та діяльності агрофірми "Наукова".

Голослівні заяви пана Кириченка у суді були спростовані 42-ма свідками, тому повертатися до їх змісту немає жодного сенсу. А от що стосується діяльності агрофірми "Наукова", то тут виникла низка запитань. І насамперед через вперте небажання української сторони надати американському суду усю документацію, що стосувалася бізнесової діяльності моїх колишніх партнерів.

Нині ж адвокатам вдалося отримати неспростовні докази того, що вся діяльність колишнього керівництва "Наукової" була законною, а тому у документах цієї агрофірми не може бути жодного доказу моєї причетності до протиправних дій.

Тепер усе залежатиме від доброї волі нового керівництва Генеральної прокуратури України: буде у нього бажання співпрацювати з американським правосуддям -- вважайте, що через місяць-два з так званою "справою Лазаренка" буде покінчено, не буде такого бажання -- слід очікувати розгляду справи в апеляційних інстанціях.

Але від громадськості вже не сховаєш головного: виявлені фінансові документи фірм, що мали комерційні відносини з моїми партнерами, свідчать про навмисне втаємничення чинною владою цілком законної бізнесової діяльності у 1992 - 1994 роках. Для чого, запитаєте ви? А для того, аби надалі ліпити з Лазаренка образ злодія і винуватця усіх негараздів українського народу!

-- Один із нинішніх претендентів на посаду президента України -- Віктор Янукович -- заявив, що нині він перебуває в опозиції до влади. Чим відрізняється опозиційність Лазаренка від опозиційності Януковича? Чи є у цих явищах щось спільне?

-- Чесно кажучи, я очікував від вас схожого запитання. І на нього у мене є коротка відповідь: у політиці слід відрізняти реальну опозиційність від використання PR-технологій, що передбачають застосування опозиційної риторики.

Якщо спробуєте детально відстежити історію мого конфлікту з президентом Кучмою та його найближчим оточенням, то помітите, що протиріччя між нами виникли не напередодні парламентських виборів 1998 року і навіть не після моєї відставки з посади прем'єр-міністра України влітку 1997-го.

Це тривала історія протистояння людей з різними поглядами на розвиток держави, її економіки, функціонування та взаємодію інститутів влади. Вона розпочалася ще 1992 року, коли директор оборонного заводу "Південмаш" Кучма спробував запобігти призначенню мене на посаду представника президента України Леоніда Кравчука у Дніпропетровській області.

Для Леоніда Кучми влада була головною метою його життя, для мене ж -- засобом самореалізації. Кучма завжди виступав за концентрацію повноважень в одних руках, я ж -- за максимальну участь у формуванні виконавчої влади представницьких органів.

Нашого, поки що чинного президента, загроза втратити владу лякає настільки, що він готовий був у будь-який момент вдатися до засобів нейтралізації не лише реальних, а й потенційних опонентів.

Українська преса не раз писала про усю комічність усунення Кучмою з прем'єрської посади Євгена Марчука "за створення власного політичного іміджу". Але не багатьом відомо, що в часи прем'єрства мені ледь не щотижня доводилося відбиватися від звинувачень президентського оточення у роботі на власний політичний імідж.

Варто було заснувати у Кабінеті Міністрів дорадчу раду, до якої увійшли відомі економісти, політологи, фахівці у сфері права, як з адміністрації Кучми посипалися звинувачення ледь не у створенні передвиборного штабу під майбутню президентську кампанію. Фактично через місяць діяльності ради президент змусив мене підписати розпорядження про її розпуск.

Але це ще дрібниці, порівняно з іншими методами нейтралізації мого впливу президентським оточенням. Нині у мене є серйозні підстави стверджувати, що вибух під машиною прем'єра на Рибальському острові 16 липня 1996 року теж був санкціонований особами, наближеними до Леоніда Кучми.

Методи дискредитації уряду Лазаренка через підконтрольні президентському оточенню засоби масової інформації не спрацьовували, відтак команда Кучми почала розробляти варіанти, які передбачали моє фізичне знищення.

Один із таких варіантів передбачав "розкрутку" у пресі теми моїх начебто бізнесових конфліктів, аби у разі замаху на Лазаренка подати це як конфлікт між конкурентами. Про це, до речі, мені стало відомо з джерел у СБУ.

І досі дивує те, що організатори вибуху на Рибальському острові та підготовки нового замаху на моє життя нині добре себе почувають в Україні й мають вільний доступ до владних коридорів.

-- Чи мали ці люди якесь відношення до Донецького реґіону?

- Жодного! Підкреслюю, жодного. Це моя відповідь тим фальсифікаторам з Генеральної прокуратури України, які свого часу намагалися створити міф про якісь бізнесові конфлікти між мною та покійним Євгеном Щербанем.

Але, повертаючись до вашого попереднього запитання, хочу наголосити ось на чому: відразу після провалу організації повторного замаху на моє життя оточення Кучми посилено взялося за опрацювання методів дискредитації Лазаренка у засобах масової інформації, зокрема й через закордонні PR-аґенції, контактами з якими тоді опікувався нинішній зять президента Віктор Пінчук. Ініціатива ж у цьому процесі належала саме Леонідові Кучмі.

Восени 1996 року наш гарант відчув, що найефективнішим методом боротьби з рейтингом політичного впливу тодішнього прем'єр-міністра є створення штучних перешкод для ефективної роботи уряду.

Скажіть, у голову якого державного діяча може прийти ідея зриву бюджетного процесу заради дискредитації свого потенційного конкурента у виконавчій владі? До такого кроку міг вдатися тільки Кучма!

Коли ми у вересні 1996 року провели через перше читання у Верховній Раді закон про державний бюджет на 1997 рік й через півтора місяці парламент був готовий проголосувати в цілому за доопрацьований законопроект, Кучма несподівано для всього українського політикуму ультимативно заявив: "Бюджет, сформований на старій податковій базі, я не підпишу!".

Тобто урядові була дана пряма вказівка негайно міняти більшу частину податкового законодавства, вимагати його термінового введення у дію, а вже потім формувати на його основі бюджет. І це все для того, аби лише догодити Кучмі.

А бачили б ви реакцію Кучми на моє інтерв'ю журналістові тижневика "Хандельсблатт" Йоахімові Вайдеману, коли я заявив, що Україна рано чи пізно має перейти до парламентсько-президентської республіки, коли коаліція партій, котрі перемогли на парламентських виборах, призначатиме прем'єра, формуватиме уряд й відповідатиме за його дії!

Гарант розцінив це як виклик його авторитарному правлінню! Відразу ж після появи цього інтерв'ю мене викликали до президента й ультимативно зажадали публічно відмовитися від того, що я говорив журналістові німецького видання.

Я вже не кажу про реакцію Кучми на ухвалення Верховною Радою закону про Кабінет Міністрів України. Того закону, який нині став основою конституційної реформи. Ви десь зустрічали у світовій історії такі випадки, коли б уряд після ухвалення парламентом документа, що готувався у Кабінеті Міністрів, відразу ж вимагав від президента накладення на нього вето? Мабуть, не бачили.

А мені саме в такій ситуації довелося побувати у травні 1997 року. І тільки тому, що у визначених парламентом повноваженнях Кабінету Міністрів Кучма побачив загрозу власній монополії на владу й, зокрема, на кадрову політику. Відтоді президент сім разів ветував цей закон, незважаючи на те, що парламент шість разів долав вето Кучми.

Та найбільшим виявом маразму кучмівської адміністрації була ідея усунення 1997 року Олександра Мороза з посади голови Верховної Ради України. Кучма сподівався, що я під загрозою відставки з посади глави уряду мобілізую депутатів на цю сумнівну акцію.

Він думав, що я триматимуся за своє крісло й організую масовий підкуп членів парламенту, аби Кучма зміг вдовольнити свої амбіції, усунувши від керівництва Верховною Радою непідвладну йому людиною. Нині я можу з гідністю заявити: я свідомо провалив це завдання Кучми. Після такого кроку моя відставка з посади прем'єр-міністра стала лише питанням часу.

Тому, коли ви запитуєте мене про опозиційність до президента Кучми, то я не скривлю душею, коли скажу, що ми завжди були людьми різних поглядів. А те, що у часи прем'єрства ми з Кучмою створювали видимість взаємної довіри, -- це лише зовнішній бік наших стосунків, стосунків, що дуже часто ґрунтувалися на взаємних підозрах.

Уже навесні 1997 року, коли ще не лунало публічних натяків про мою можливу відставку з посади глави уряду, я знав, що мине кілька місяців, і доведеться йти на відкрите протистояння з Кучмою та його оточенням, бо я вже тоді не бачив для себе можливості реалізуватися у цій владі, владі, підпорядкованій примхам однієї людини.

Я нечасто про це говорив. Можливо, ви перший український журналіст, якому я так відверто розповідаю про ці події.

-- З приводу Вашої відставки й досі можна почути різні версії: одні говорять про рішення президента відправити Вас у відставку під тиском зарубіжних бізнесменів, інші кажуть про якусь загадкову хворобу, через яку Ви начебто не могли виконувати обов'язків глави уряду. Де тут правда, а де плітки?

-- В указі президента про мою відставку з посади прем'єр-міністра України від 2 липня 1997 року чітко вказано статтю Кодексу законів про працю. Візьміть Кодекс, і Ви побачите, що у цій статті йдеться про звільнення з роботи за власним бажанням згідно з поданою заявою.

І все. Жоден закордонний інвестор чи якась хвороба на мою відставку з прем'єрської посади вплинути не могли. Це було свідоме рішення людини, яка зрозуміла: подальша робота на зміцнення режиму Кучми -- справа безперспективна і для держави, і для мене особисто.

Не знаю, чи відомо вам, що вже на початку 1997 року Леонід Кучма почав активно працювати над фінансовим забезпеченням своєї майбутньої президентської кампанії. І в системі збирання коштів на президентську кампанію 1999 року провідна роль була відведена урядові.

Тобто мене, тодішнього прем'єр-міністра, Кучма, як кажуть у таких випадках, поставив на лічильник, аби я тиснув на підприємців, вимагаючи від них перерахунку коштів на рахунки, контрольовані помічником нашого гаранта Конституції.

Ось тому й вам довелося почути від моїх американських адвокатів фразу про те, що я винен Кучмі 50 мільйонів доларів. Це кошти, які я відмовився збирати з підприємців на фінансування виборчої кампанії Кучми. Відмовився тому, що не хотів перетворюватися на ланку у ланцюгу кримінальної системі Кучми.

Чим це для мене закінчилося, ви знаєте...

-- Вимушеною відставкою?

-- Не просто відставкою, а початком жорсткого переслідування і мене, і усіх, хто наважився на відкриту політичну підтримку "Громади" та її лідера. Ось ви ставите під сумнів мою опозиційність до режиму Кучми та його оточення й запитуєте, у чому різниця між опозиційністю Лазаренка та нинішніми спробами Януковича додати собі іміджу опонента Кучми.

Скажіть мені, ви десь чули, бачили, читали про те, що нинішня влада десь заборонила друк загальнодержавного видання, котре підтримує Януковича, а його редактора кинула до слідчого ізолятора, позбавила ефіру телерадіокомпанію "Україна", арештувала весь наклад агітаційних матеріалів, а в офісах реґіональних штабів провела обшуки зі залученням автоматників? Такого немає!

Навпаки, Міністерство оборони забезпечує донецький десант прихильників Януковича, що прибули до Києва, продовольчими пайками, Міністерство транспорту справно надає цілі ешелони для доправлення у столицю, центральні і західні реґіони прихильників кандидата "Я", а райдержадміністрації досі проводять мобілізаційні наради, щоб змусити людей голосувати за прем'єра у відпустці.

Мені разом із соратниками-громадівцями довелося у 1997 - 1998 роках відчути на собі весь тиск владної машини. Тоді головний удар влади був спрямований не проти комуністів, які називають себе системною опозицією, не проти соціалістів, не проти Руху, а саме проти "Громади" та її лідера.

У боротьбі проти Лазаренка і "Громади" використали усі відомі тогочасні методи політичної нейтралізації противника -- від чорного PR, каральних операцій так званих правоохоронних органів (маю на увазі фабрикування прокуратурою кримінальних справ проти лідерів "Громади") до прямих погроз фізичною розправою. Хіба можуть бути більш переконливі аргументи щодо нашої опозиційності?









» 
Сергій ДОРЕНКО: Помаранчева революція -- прояв людської гідності
Розмовляла Мар'яна П'ЄЦУХ, Київ
 
Сергій Доренко
Серед відомих росіян, які із захопленням перебували на майдані Незалежності в Києві, вітаючи Помаранчеву революцію, був і відомий російський журналіст Сергій Доренко. Ми вирішили запитати його, як він оцінює українські події і як вони вплинуть на подальші українсько-російські відносини.
Детальніше>>
» 
Європа хоче співпраці
Андрій ІЩИК
 
Після проведення вільних та чесних виборів уже незабаром можна очікувати засідання ради з питань співпраці Україна-ЄС, де говоритимуть про започаткування роботи з реалізації плану дій, який запропонувала Єврокомісія ще 9 грудня. Про це сказала комісар Єврокомісії з питань зовнішніх відносин та європейської політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер, котра планує відвідати Україну, щоб "підготувати " підґрунтя для запровадження цього плану. Слід зауважити, що план забезпечує заходи щодо пожвавлення політичного діалогу в сфері юстиції та внутрішніх справ, економічних і торгових стосунків, контактів між людьми, прикордонної співпраці та спільної відповідальності за попередження і розв'язання конфліктів.
Детальніше>>
» 
Поради Литвина
Андрій ІЩИК
 
Спікер Володимир Литвин вважає, що дуже важливою для Ющенка буде "надзвичайно зважена кадрова політика", яка дозволить консолідувати штучно поділене українське суспільство. Він також закликав Віктора Андрійовича "вгамувати апетити команди", тобто частково відмовитися від призначення своїх людей на посади губернаторів у низці реґіонів. Мовляв, Ющенкові слід навчитися домовлятися із реґіональними лідерами та елітами, адже в деяких реґіонах місцева еліта є самодостатньою і має потужні ресурси, а також вихід на ЗМІ. Щодо стосунків самого Ющенка з мас-медіа, на думку Литвина, частиною його "довгострокового плану має бути створення громадського телебачення й радіо, демонополізація ЗМІ, а також підтримка громадських інституцій".
Детальніше>>
» 
Янукович мріє про більшість
Підготував Андрій ІЩИК
 
Віктор Янукович заперечив можливість своєї співпраці з командою Віктора Ющенка, оскільки він не визнає принципів, за якими та працює. "Ми не будемо з ними співпрацювати за жодних умов", -- сказав Янукович. Причиною невизнання Ющенка став той же системний і спланований американський вплив на українські вибори, який начебто чинили упродовж багатьох років. Натомість російські впливи на українські вибори, за словами Януковича, котрого до виборів готували саме російські політтехнологи, були "епізодичними". Цікаво, що ці слова екс-прем'єр сказав саме російській газеті "Известия".
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  ЮЩЕНКО – ПРЕЗИДЕНТ,ЯНУКОВИЧ – ПРЕМ'ЄР 
Погляд
  ·  Таємниці слідства 
  ·  Янукович піде у тінь 
  ·  Кучма схвалив бюджет 
  ·  Рекорд від Гудімова 
Поступ у Львові
  ·  Один палац врятовано 
  ·  Донецькі поїхали задоволеними 
  ·  Бюджет буде соціальним 
  ·  Ялинки -- найбільш ходовий товар 
  ·  Аварія на "Дружбі" 
  ·  САМОПОМІЧ 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Сергій ДОРЕНКО: Помаранчева революція -- прояв людської гідності 
  ·  Павло ЛАЗАРЕНКО: Мене, тодішнього прем'єр-міністра, Кучма поставив на лічильник 
  ·  Європа хоче співпраці 
  ·  Поради Литвина 
  ·  Янукович мріє про більшість 
Поступ у світі
  ·  Масштаби лиха 
  ·  Передвиборні провокації 
  ·  Ізраїль не сваритиметься з Єгиптом 
  ·  Прогрес штучної крові 
Спорт-Поступ
  ·  Ігор ТЕР-ОВАНЕСЯН: Мій батько завжди недооцінював мене 
  ·  Про шахи не забули 
  ·  Чемпіонат світу у Львові? 
  ·  Там, де нас багато 
  ·  Перемагають фаворити 
25-Й КАДР
  ·  Мости у terra incognita 
ДАЙДЖЕСТ
  ·  Диктат Москви провалився 
  ·  Подвійна надія 
  ·  Етнічних росіян не використовуватимуть 
Економіка у Поступі
  ·  Українсько-туркменська дискусія 
  ·  Пастка для любителів халяви 
  ·  Податкова амністія: бути чи не бути? 
Аналітика у Поступі
  ·  Повернення аграріїв 
Арт-Поступ
  ·  "Львівська слава" в риштованнях 
  ·  Негарно виходить 
Літературний Поступ
  ·  Речі патетичні і маразматичні 
  ·  "Темна кімната" з бібліотеки Британської ради 
post-Поступ
  ·  Тектонічний зсув 
Пост-Faktum
  ·  Вічний революціонер 
  ·  КАЛЕНДАР