BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    25-Й КАДР.    ДАЙДЖЕСТ.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
29 грудня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Спорт-Поступ  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Ігор ТЕР-ОВАНЕСЯН: Мій батько завжди недооцінював мене
Розмовляла Олена САДОВНИК
 
Ігор Тер-Ованесян
-- Я очолюю тренерську комісію IAAF. Ця комісія у своїй роботі спирається на континентальні тренерські асоціації. Натомість, наприклад, Європейська тренерська асоціація повинна спиратись на національні асоціації. А їх, фактично, ні в Україні, ні в Росії немає. Ось спорт щороку стає більш професіональним, існує навіть така професія, як професіональний спортсмен -- людина, яка виступає на змаганнях і за це одержує гроші, інколи дуже великі. Легка атлетика також належить до найбільш комерціалізованих видів спорту, в ній є хороша професіональна система проведення змагань. Ну, зі спортсменами все зрозуміло. Але професіоналізація спорту дійшла вже до такого рівня, що настав час організувати тренерів. Ось я і намагаюсь якось налагодити цю роботу на світовому рівні, сприяти утворенню схожих структур на національних рівнях.

-- Яке головне завдання тренерської комісії?

-- Організувати все так, щоби зросла роль тренера у соціумі, щоб суспільство зрозуміло значення тренера і, відповідно, сприяти підвищенню цієї ролі у суспільстві. Щоби тренерами хотіли стати талановиті, здібні люди. Це доволі філософські питання. Наша робота свої плоди дасть нешвидко. Але у будь-якому разі перед собою таке завдання ставимо.

-- Що Ви робите для того, щоб успішно вирішити це завдання?

-- Розпочати необхідно з елементарної розмови, привернути увагу до цієї проблеми. Йдеться про те, що і в Росії, і в Україні, гадаю, не сформувалась вертикаль підготовки професіонального спортсмена. Ось, наприклад, коли тренер прийде до батьків і скаже: "Вашій дівчинці зараз 12 років, вона займається стрибками у висоту і є дуже здібною. А якщо ми почнемо професійно тренуватись, то через чотири роки її результат буде близько двох метрів. Так вона зможе заробляти від 20 тисяч доларів до півмільйона, залежно від того, як ми її розкручуватимемо. І ви, батьки, готові спрямувати її до кар'єри професіональної стрибунки у висоту?" Раніше батьки говорили, що ні, нехай вона закінчить школу, закінчить, наприклад, медичний інститут, стане лікарем і гарантовано займе своє місце у суспільстві. Тепер же батьки насамперед запитають, яку гарантію дасть тренер, що їх дитина дійсно досягне високих результатів. А гарантом може бути професійний рівень підготовки тренера і його моральні, загальнолюдські якості. Батьки повинні знати, кому вони довірять свою дитину. Світ спорту: що це за суспільство, хто ці люди -- тренери? Чи буде він годувати її анаболічними стероїдами, чи не потягне він її у ліжко тощо? Тому необхідно суспільству показати, ким же є цей тренер, чи можна йому довірити дітей.

На жаль, сьогодні спорт вищих досягнень настільки є забрудненим, у ньому так багато скандалів, незрозумілого, що певна категорія людей у суспільстві категорично не хоче, щоб діти професіонально займались спортом. І цю ситуацію потрібно якимось чином змінювати. А змінити можна лише за умови, що роль тренера у суспільстві підвищиться, з іншого боку, поліпшиться "якість особистості" тренера.

-- Окрім соціального іміджу тренера, яка найбільша проблема існує у світовій легкій атлетиці?

-- Гадаю, що допінгові скандали. Сьогодні спортсмен є переможцем, він стоїть на п'єдесталі пошани, усі захоплюються ним. А назавтра стає відомо, що він просто злодій, котрий украв перемогу в іншого. Ось ця ситуація, яку постійно спостерігають в легкій атлетиці, і є найбільшою проблемою, на мою думку. Як ми можемо очистити легку атлетику? Боротьба з допінгом -- з одного боку, а з іншого -- пояснювати спортсменам шкоду від допінгу.

-- Минуло майже півстоліття відтоді, як ви виступали у секторі для стрибків у довжину. Як змінився цей вид легкої атлетики?

-- Стрибки у довжину -- один із не багатьох видів легкої атлетики, який майже не змінюється. Наприклад, Тер-Ованесян зі своїм результатом 8,35 м, який він показав близько сорока років тому, на минулорічному чемпіонаті світу був би серед призерів. Тобто рівень світового рекорду значно виріс порівняно з тими часами (сьогодні 8,95), але середньостатистичні результати залишились тими ж, котуються на тому ж рівні. У техніці стрибків також практично нічого не змінилось. Тепер подивіться на стрибки у висоту. Результат 2,28, який був рекордним у 60-х роках, сьогодні навіть не дотягує до кваліфікаційного нормативу. Тобто результати значно збільшилися.

-- Що, на Вашу думку, можна змінити у стрибках у довжину, щоб результати збільшилися?

-- Намагаються спортсмени, тренери шукати, змінювати. Але це погано у них виходить. Гадаю, що це той вид, який важко тренувати. Тобто якщо у людини немає природних здібностей, то дуже важко її навчити далеко стрибати. Стрибки у довжину -- швидкісно-силовий вид. Тобто потрібно навчитись дуже швидко бігти і ще швидше відштовхуватись. Це дуже важко.

-- Колись Ви розповідали в інтерв'ю, що, коли виступали у змаганнях самі, нічого не розуміли у техніці стрибків у довжину. А пізніше зрозуміли і дійшли висновку, що, якщо б у ті часи змінили техніку, стрибали би набагато далі. Як би Ви змінили техніку?

-- Так, знання тоді були дуже обмеженими. На Іграх 1956 року рекорд світу був 8,13 м. А в Європі тоді ніхто не стрибав у межах восьми метрів. Я був першим серед європейців, хто зробив це. Тоді я повернувся з Австралії до Львова, мені було 18 років, і почав мріяти. І я дозволив собі мріяти настільки сміливо, наскільки це взагалі можливо. Намагався відшукати межу людських можливостей. І хочу сказати, що далі як 8,40 м у мене фантазія не йшла. А коли завершував свою спортивну кар'єру, зрозумів, що можу стрибати до дев'яти метрів. Так 1967 року у 30-річному віці з невеличким заступом стрибнув на 8,67 м. Тобто цей результат сидів у мені. А я не міг його реалізувати. І не тому, що мені не вистачало рухових здібностей, мене ж обмежувала неправильна рухова установка -- мене неправильно вчили, я не на те, що потрібно, налаштовувався. А до зростання результатів може спричинитися лише техніка: рухові якості все-таки є обмеженими, а у техніці можна вдосконалюватись безмежно.

-- Межею ваших фантазій було 8,40 м. Що Ви відчули, коли на Ваших очах Боб Бімон полетів на 8,90 м?

-- Мені було соромно. В той момент мені було соромно стрибати. Я зрозумів безглуздість та абсурдність всього того, чим я займався. Це можна порівняти зі стрибками у висоту, коли виходить перший стрибун і просить встановити планку на висоті 2,50 м. Розбігається і стрибає. А потім каже: "Все, змагання завершено, я йду". Глядачам, які бачили стрибок на 8,90 м, буде смішно спостерігати за потугами взяти 8,30 м.

-- Після цього щось змінилось у Вашому житті?

-- Так. Я хотів завершити кар'єру. Я хотів назавжди закинути цю справу. У мене завжди була мета -- світовий рекорд. І одного дня стало зрозуміло, що мета щезла. Її не стало. Потрібно було змінювати свої орієнтири. Пізніше я зрозумів, що є Європа. Я поставив собі за мету у 1969 році виграти чемпіонат Європи і доволі легко це зробив.

-- Як сприймав досягнення сина Ваш батько, видатний учений у галузі спорту Арам Тер-Ованесян? Як звичну річ чи як несподіванку?

-- Мені здається, тато завжди мене недооцінював. Тому думається, що мій успіх в спорті сприймав як несподіванку. Потім він пишався та радів. Але спочатку недооцінював. Я взагалі погано вчився. Він завжди мені казав: "Ну що ти на мене дивишся своїми баранячими очами. Йди геть!" (Сміється). Тому коли я в житті досягнув успіху, і не лише у спорті: став головним тренером, потім президентом Федерації легкої атлетики, згодом заступником міністра, мені здається, він нічого не міг зрозуміти. Хоча і пишався, звичайно.

-- Коли Ви успішно виступали за кордоном, особливо у США, Вам не пропонували залишитися там?

-- Пропонували. Спершу це було на Олімпіаді у Римі. Я тоді потоваришував з американцями. Багато з них тоді вже були у Радянському Союзі. Вони мені й говорили: "Ти ж нормальна людина. Як ти можеш жити у цій системі? Приїзди до нас". Я хотів. І з одного боку ця перспектива була цікавою, але з іншого схожі думки мене лякали. Я розумів, що якщо я це зроблю, то і батько мій, і сестра будуть позбавлені можливості робити кар'єру. Це б вважали зрадою.

-- Аґенти КДБ Вас супроводжували постійно?

-- Так, звичайно. На Олімпіаді у кожній кімнаті, де мешкали радянські спортсмени, були представники цієї організації. Нас розбивали на групи по 5 людей і казали, що тільки так ми можемо кудись ходити. Ми, звичайно, намагалися перехитрити аґентів. Упродовж усього життя нам потрібно було імітувати одне, а робити зовсім інше. Радянська людина і відрізнялась від інших якраз цим, а ще -- великим розумом та винахідливістю, вмінням у житті швидко думати, орієнтуватися. Тому іноземці часто нам здавались дуже тупими: те, що ми схоплювали відразу, їм потрібно було довго пояснювати.

-- Ваше життя є напрочуд насиченим. Що ж запам'яталось найбільше?

-- Важко виділити щось одне. Мабуть, усе ж таки перша поїздка в Америку на зимовий чемпіонат світу. Вперше тоді змагався у приміщенні -- у "Медісон Сквер Гардені". В нас схожих змагань не було. Ми наче занурились в якийсь особливий світ. Було багато нових відчуттів. До того ж мені довелось там виграти -- в самій Америці, в американському виді спорту, якими тоді вважалися стрибки у довжину. Це було 1962 року, коли наші ракети американці знайшли на Кубі і ми стояли за два кроки від війни -- політичні стосунки були вкрай напруженими. І за цих умов на змаганнях американці побачили, що радянські спортсмени виграють в їх коронних видах. Вони з одного боку відчували небезпеку. З іншого -- ми були героями.

-- Що Ви думаєте про сьогодення легкої атлетики? Чи є спортсмени, які імпонують Вам?

-- Так. Їх не дуже багато, чесно кажучи. Але такі постаті, як Едвардз, росіянин Борзаковський мені симпатичні. Вони, я впевнений, роблять ставку не на стероїдну підготовку. Це справжні атлети.

-- Які люди є для Вас авторитетом?

-- Коли я починав показувати результати, для мене прикладом, якимось ідолом був американський десятиборець Маттіас. Він став олімпійським чемпіоном 1952 року. Я тоді зрозумів, що можна у ранньому віці досягати видатних результатів. А в житті... Не знаю. Батько, напевне.

-- Навіть коли він не вірив у Вас?

-- Навіть тоді (сміється).









» 
Про шахи не забули
Віталій КРУТЯКОВ
 
У вівторок відбулася зустріч в. о. ЛОДА Богдана Матолича з найкращим спортсменом Львівщини 2004 року -- із шахістом Василем Іванчуком. Узяти участь у розмові змогли й інші відомі діячі шахової сфери Львівщини, а також журналісти. Пан Матолич привітав Іванчука з успішним сезоном, а також порушив тему теперішніх проблем розвитку шахів на Львівщині. У цьому контексті поговорили й про Львівський шаховий клуб.
Детальніше>>
» 
Чемпіонат світу у Львові?
Віталій КРУТЯКОВ
 
Львів прагнутиме провести чемпіонат світу зі стрільби з лука 2011 року. Про це заявили у вівторок на зустрічі делегації львівських лучників з в. о. ЛОДА Богданом Матоличем. Тоді ж львівська влада задекларувала підтримку цього проекту.

Остаточно Львів мають висунути як претендента на проведення першості світу на конференції Федерації стрільби з лука України, яка відбудеться на початку наступного року (січень-лютий).
Детальніше>>
» 
Там, де нас багато
 
Наприкінці кожного року стало вже традицією підбивати підсумки та визначати найкращих. Винятком не став популярний сайт Futsalplanet.com, журналісти якого визначають найкращого на планеті гравця в міні-футбол. Приємно, що серед двохсот претендентів на звання найкращого є вісім представників України. Своєю грою найбільше компліментів заслужили "шахтарі" Раміс Мансуров, Георгій Мельников, Ігор Москвичов, Федір Пилипів, Олександр Косенко та Сергій Ситін, а також представник харківського "Олександра" Артем Ковальов та форвард національної збірної України Сергій Коридзе, який у клубних баталіях захищає кольори московського "Спартака-Щєлково".
Детальніше>>
» 
Перемагають фаворити
Підготувала Олена САДОВНИК
 
У столичному Палаці спорту завершилися ІІ Всеукраїнські ігри з фігурного ковзанярства. Майже всі найсильніші майстри України змогли продемонструвати нечисленній публіці свою майстерність. Лише в лавах одиночниць не можна було побачити Галину Маняченко, яка в минулому сезоні змогла порадувати своїх уболівальників. Проте в усій красі з'явилася на льодовій арені наша прима Олена Ляшенко (Київ), яка, як і прогнозували, стала переможницею ігор.

Киянин Віталій Данильченко, який пізнає премудрості фігурного ковзанярства у відомого маестро В'ячеслава Загороднюка, виявився неперевершеним у змаганні чоловіків. Численні травми та операції не вибили Віталія з колії. Він наполегливо прорізає своїми ковзанами лід Річмонда й сподівається ввійти до десятки найкращих на чемпіонаті Європи, який наступного року відбудеться в італійському Туріні.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  ЮЩЕНКО – ПРЕЗИДЕНТ,ЯНУКОВИЧ – ПРЕМ'ЄР 
Погляд
  ·  Таємниці слідства 
  ·  Янукович піде у тінь 
  ·  Кучма схвалив бюджет 
  ·  Рекорд від Гудімова 
Поступ у Львові
  ·  Один палац врятовано 
  ·  Донецькі поїхали задоволеними 
  ·  Бюджет буде соціальним 
  ·  Ялинки -- найбільш ходовий товар 
  ·  Аварія на "Дружбі" 
  ·  САМОПОМІЧ 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Сергій ДОРЕНКО: Помаранчева революція -- прояв людської гідності 
  ·  Павло ЛАЗАРЕНКО: Мене, тодішнього прем'єр-міністра, Кучма поставив на лічильник 
  ·  Європа хоче співпраці 
  ·  Поради Литвина 
  ·  Янукович мріє про більшість 
Поступ у світі
  ·  Масштаби лиха 
  ·  Передвиборні провокації 
  ·  Ізраїль не сваритиметься з Єгиптом 
  ·  Прогрес штучної крові 
Спорт-Поступ
  ·  Ігор ТЕР-ОВАНЕСЯН: Мій батько завжди недооцінював мене 
  ·  Про шахи не забули 
  ·  Чемпіонат світу у Львові? 
  ·  Там, де нас багато 
  ·  Перемагають фаворити 
25-Й КАДР
  ·  Мости у terra incognita 
ДАЙДЖЕСТ
  ·  Диктат Москви провалився 
  ·  Подвійна надія 
  ·  Етнічних росіян не використовуватимуть 
Економіка у Поступі
  ·  Українсько-туркменська дискусія 
  ·  Пастка для любителів халяви 
  ·  Податкова амністія: бути чи не бути? 
Аналітика у Поступі
  ·  Повернення аграріїв 
Арт-Поступ
  ·  "Львівська слава" в риштованнях 
  ·  Негарно виходить 
Літературний Поступ
  ·  Речі патетичні і маразматичні 
  ·  "Темна кімната" з бібліотеки Британської ради 
post-Поступ
  ·  Тектонічний зсув 
Пост-Faktum
  ·  Вічний революціонер 
  ·  КАЛЕНДАР