BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Економічний Поступ.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
25 січня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:47 21-09-2017 -   На Львівщині СБУ затримала на хабарі слідчого Нацполіції  
  16:46 21-09-2017 -   Після удару блискавки помер курсант Львівської академії сухопутних військ  
  16:44 21-09-2017 -   У Львові хочуть добудувати колію на Коперника  
  14:20 21-09-2017 -   Слідчий Нацполіції погорів на хабарі на Львівщині  
  14:13 21-09-2017 -   Львівські «Леви» боротимуться за «бронзу» з київськими «Джокерами»  
Україна
  16:50 21-09-2017 -   На Хмельниччині внаслідок ДТП загинуло 11 корів  
  16:42 21-09-2017 -   У Києві назвали нові цифри щодо полонених на Донбасі  
  14:16 21-09-2017 -   Жінка, яка потрапила з дитиною під трамвай, померла у "швидкій"  
  14:14 21-09-2017 -   Мерія столиці евакуйована через звістку про міну  
  12:53 21-09-2017 -   На Волині голову селищної ради спіймали на хабарі  
Світ
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  
  11:40 21-09-2017 -   Російські вчені спрогнозували розкол Євразії  
  11:36 21-09-2017 -   Зустріч Трампа і Порошенка триватиме годину  
  13:27 20-09-2017 -   Киргиз надряпав своє ім'я на меморіалі Лінкольна у Вашингтоні  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ГОЛОС ПОСЕСТРИ

___________________________________________________________________________

Викликання до життя
Зустріч акторки Наталки Половинки із співачкою Мередіт Монк
Записала Марта ШВЕЦЬ
 
Мередіт Монк, її студійці та Наталя Половинка в Нью-Йорку. Світлина з театрального архіву
“...Кажуть, що є 5 талантів: талант мати, талант усвідомити те, що ти маєш, талант прийняти те, що ти маєш, талант вміти з цим працювати, і талант вміти це розвинути... Я дуже довго вагалася, все своє життя мучилася – я актриса чи співачка, співачка чи актриса? Мені різні люди відповідали по різному: треба займатися тільки тим, треба займатися тільки цим, поки я нарешті, може, років зо два тому, сказала, що Бог із ним, я буду робити, що мені чується. А що то вже, як це назвати, в який це жанр втискається, мені все одно. І поступово я зрозуміла, що різниці нема, це тільки спосіб виявлення, кожному Бог дарує свою дорогу, він каже: ти йди через ті двері, а ти – через ті, а в когось є декілька доріг, і між цими дверима немає перегородок...” Наталка Половинка, якій належать ці роздуми, без сумніву, володіє всіма п’ятьма талантами: вона акторка і співачка від Бога, вона усвідомила дане їй і почала з цим працювати. Але, те чого вона досягла в своїй роботі, залежало не лише від неї, як вона сама каже. Важливу роль у розвитку її як актриси, як співачки, особистості відіграли двоє людей, що їх їй пощастило зустріти в свому житті, – Єжи Ґротовський та Мередіт Монк.
Знайомство з останньою скидається на якусь містичну історію: відтоді, як Половинка почала публічно співати, багато хто порівнював її з Мередіт Монк. І цю подібність відчула вона й сама, коли вперше почула запис цієї співачки. Та подібність є не лише творчою: читаючи інтерв’ю Мередіт, дивлячись на її фотографії, вона впізнавала себе. Отже, не дивно, що доля звела цих двох “сестер”, як назвав їх відомий американський режисер Террі Реллі, який посприяв їх зустрічі: він передав Мередіт диск із Наталчиними записами. “...Вона відразу написала мені великого дуже листа – її це дуже вразило, вона дуже хоче зазнайомитися, вона цей диск зараз слухає більшість свого вільного часу, вона з ним живе. Я сприйняла це як... Ну, американці люблять трошки перебільшувати...”. І Реллі їх познайомив – вже у Нью-Йорку, під час гастролей театру ім. Л. Курбаса у США.
“Ця зустріч була надзвичайно якась трепетна, надзвичайно тепла. Ми одразу почали говорити про діло, про те, що ми робимо, таке було враження, що ми говоримо про одне і те саме, в мене було відчуття, що ми знаємося вже тисячу років...” Упродовж декількох днів вони майже завжди були разом, разом співали, щось дивилися, щось слухали, Наталка побувала на репетиції групи, з якою працює Мередіт, на їх концерті під час фестивалю сучасної камерної музики у нью-йоркському Лінкольн-центрі, вони робили ескізи до майбутньої спільної роботи .”Просто в ході цього, Мередіт запропонувала зробити якийсь спільний проект, якусь спільну музичну виставу. Якимось ідеями ми обмінювались, обговорювали їх, але це ще, так би мовити, витало у повітрі. Вона сказала, що мусить подумати, адже склалася дивна ситуація: вона завжди працює так, що пише сама, а потім збирає людей – і опрацьовує це, а тут нібито весь час іде такий рух на зустріч, і вона каже, треба якось вирішити, як ми можемо працювати разом, тому що ця співпраця явно можлива і необхідна.
Я їй запропонувала музичний простір, в якому можна співпрацювати, і її це дуже зацікавило. Вона дуже хотіла би приїхати сюди, в Україну. Якось, між іншим, в розмові раптом сказала, що відчуває якусь велику ностальгію за цією землею. Хоч вона ніколи тут не була, але її дідо десь у 1919-20 роках втікав із Києва під час погромів. І цей дідо її був співаком, вона мені включала запис.
Важко собі уявити, але вона має запис діда(!), він співає там цю “Е-е-й, ухнєм”, – вона включила, він співав, а ми з нею так підспівували...”
“Вона весь час повторювала: “Тобі не можна у мене вчитися, ти повинна працювати дуже багато, багато їздити і перестати мислити простором України, тобі треба мислити великим простором”. Вона питала: “А чому ти не можеш залишитися в Нью-Йорку, тут же відразу відкриється багато перспектив, я в тебе вже є”, – але я сказала, що мушу жити вдома, бо таке в мене зараз відчуття, бо я інакше не зможу співати. Вона сказала: “Я розумію, мусиш жити там, бо джерело твоє там, але рости ти повинна на дуже великий простір”. Може, тільки зараз я почала працювати, бо довший час пішов на оклигування, – дуже сильною була та поїздка за подіями, контактами, якимись творчими і внутрішніми кроками. А тут приїхала – і дуже багато почало грузнути; тут зовсім інший простір, там він більш структурований. Там коли якийсь імпульс посилаєш, то тобі на зустріч відгукуються багато інших імпульсів. А тут кидаєш імпульс – і він щезає, вмирає, тоді проходять місяці – і раптом аж тоді з’являються якісь паростки. І це ознака нашого сьогоднішнього простору, я не засуджую цього, бо живу в ньому, і він мені рідний, але часами так є”.
“Мередіт мені додала якогось моменту самоусвідомлення. Бо так: ціле життя співаєш-співаєш, і збоку не бачиш, що ти робиш, просто так живеш, бо не можеш інакше: я не можу жити, не співаючи, і це нормально, але для того, щоб це стало плодом, щоб це не було лише способом життя, а дійсно виростало в якісь плоди, потрібен момент відстороненого бачення себе. Вона сильно вплинула на момент усвідомлення, і тому якийсь такий суперпоштовх був до подальшої праці. Уже після того, як я звідти поїхала, чесно скажу, в мене було таке вдруге в житті, колись таке було після Ґротовського, коли ми там попрацювали, і так скаже кожен, хто з ним працював, – ми приїхали з відчуттям... По-перше, ти іншою людиною повертаєшся, було таке відчуття, що в тебе повідкривалися всі двері: ти навіть не сподівався, що в тебе хоча б одні двері є, а в тебе все повідкривалося.
Після неї в мене було таке відчуття, ніби вона ще щось, якісь вікна-двері, повідкривала простим спілкуванням. Всі з мене сміялися, казали, що я закохана, але це не закоханість (коли ми повернулись від Ґротовського, нам теж казали, що ми – як закохані). Просто коли ти зустрічаєш сильну особистість і спілкуєшся з нею, то отимуєш якийсь незвичайний заряд енергії, який потім тебе рухає, і ти відчуваєш, що ти не один. Ми з нею мало контактуємо, там часом якісь е-mаіl’и, але відчуття співпраці, відчуття того, що контакт триває, є весь час. І, до речі, так само з Ґротовським: навіть після його смерті в тих, хто з ним був зв’язаний, хто його торкнувся, є таке відчуття.” “Я відчуваю таку вдячність до неї – ну хто я, якась там, не знаю, нікому не відома і взагалі себе не знаюча особа, що приїхала з України... Вона дуже зайнята, час розписаний по хвилинах, я тільки потім збагнула, скільки вона виділила мені часу – просто так, ніби подарувала, за рахунок того, що репетиції переносила на ніч. До того ж вона, подорожуючи з гастролями по Європі, скрізь у пресі називала моє ім’я, коли її питали хто з молодих співаків її зацікавив, кого вона вважає цікавим. Для нас це якось – ну, називала та й називала, а для Америки, для світу, який цілком побудований на грошах, коли хтось великий скаже про тебе добре слово, це коштує мільйони доларів. І це багато свідчить про неї, тому що жити в Америці, жити в цьому прагматичному світі, жити в Нью-Йорку – і бути такою... просто людиною – я перед цим вклоняюся.
Чесно кажучи, в цьому напрямку вона мені ще щось відкрила. Я зрозуміла, що першу частину життя ти ніби вкладаєш в себе, ти працюєш над собою, але в якийсь момент обов’язково мусиш почати вкладати в когось, ти не ділишся нічим, ти просто ніби починаєш провокувати в комусь щось, в ньому воно є, ти його просто викликаєш до життя”.

Довідка

Наталка Половинка – випускниця Львівської консерваторії, співачка, провідна драматична акторка Львівського театру ім. Леся Курбаса (художній керівник – з. д. м. України Володимир Кучинський), лауреатка премії Віри Левицької (відзнака Національної спілки театральних діячів України).
Учасниця й дипломантка багатьох театральних фестивалів, співпрацює з різноманітними хорами, інструментальними групами і солістами в царині пропаганди автентичного співу, підготувала з вихованцями студії при театрі ім. Леся Курбаса пісенні вистави-концерти, заявила про себе й самостійною режисурою кількох мистецьких акцій виразно громадського звучання. 1990 року брала участь у тренінгах Єжі Ґротовського. Її ж власний тренінг та спів – це шлях до Звуку через внутрішню драматургію Пісні, не як естетичної категорії, а як категорії життя. За виконання ролей у виставах “Марко Проклятий, або Східна Легенда”, “Хвала Еросу” та “Благодарний Еродій” у складі творчої групи колег Наталю Половинку цьогоріч висунуто на здобуття Національної премії України ім. Тараса Шевченка.









» 
Інтер’єрний настрій від Тараса Беняха
 
Сьогодні, 25 лютого, в п’ятницю, відкривається виставка малярських творів львівського художника Тараса Беняха. Це вже одинадцята з черги акція в рамках мистецького проекту арт-галереї “Клєр” під назвою “Сучасне мистецтво в інтер’єрі”. Діятиме виставка до 20 лютого.
Детальніше>>
»  АУП
“Черепослов” Мирослава Ягоди
Надія СЛОБОДЯН
 
Сьогодні, 25 лютого, у п’ятницю, о 17 годині у Золотій залі Музею етнографії та художнього промислу, за сталою традицією, відбудеться літературний вечір із циклу “Асоціація”, що його провадить Львівське відділення Асоціації українських письменників.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львів без тепла 
  ·  Дивна угода обленерго 
  ·  Лікарі торгують смертю 
Погляд
  ·  Хто, де, від кого 
  ·  Кому і за що ми платимо? 
  ·  Як мертвому ... 
Поступ у Львові
  ·  Дільничного інспектора повинні знати в обличчя 
  ·  Проти окремих податківців просять порушити кримінальну справу 
  ·  Напередодні агітації 
  ·  Хроніка 
Поступ з краю
  ·  Віктор Ющенко проти Олександра Мороза? 
  ·  Політична дуель Юлі і Віті 
  ·  Краєвид 
Економічний Поступ
  ·  Війна CD і “ніжки Буша” 
  ·  Іноземні банки домінують 
  ·  Eконовини 
Арт-Поступ
  ·  Інтер’єрний настрій від Тараса Беняха 
  ·  “Черепослов” Мирослава Ягоди 
  ·  Викликання до життя 
Спорт-Поступ
  ·  “Динамо” вимучує перемогу 
  ·  Іванчук зробив Пономарьова наймолодшим чемпіоном світу 
  ·  Історична перемога українців над литовцями 
  ·  Спорт-бліц 
Пост-Factum
  ·  Нові амбіції Radiohead 
  ·  Kалендар