Мрія Леніна про те, аби кухарка керувала державою, майже здійснилася.
Майстер фата-моргана небуття. Першим вистрибнути і захопити. І не так вже й важливо, що: місце подалі від параші, гарний магазин чи область, а ще краще -- Донецьк. Захопивши, балансує і тримається за це зубами: обіцяє права, "надуває" демагогією, відчайдушною сміливістю боягуза, фантазіями нібито існуючих зв'язків, відлякує, аби з ним не мали справ. Веде себе, як ослаблене дитя сталінського минулого.
Без Гоголя не зрозуміти
Є фігурою, котра однозначно належить до архаїчного прошарку нашої політичної культури, яка склалась під патронатом Кучми. Зрозуміти його допомагає Гоголь. Звичайно, Янукович -- загалом Вітєнька: є у нього характерний для цього персонажа стан пишності, пихатості, гнучкості, надутості. Коли перебуває в стані популізму, що видається зараз переконливим, як і свого часу здавався переконливим фільм "Кубанські козаки", -- сам собі вірить, є переконливим і веде за собою усіх решту. У ці моменти він, як гоголівський персонаж, дуже колоритний, відшліфований і має гротескні риси (чудова робота психотехнологів, бо сам порожній, наче барабан).
Не цурається він і соковитих рис Тараса Бульби, героя, котрий веде за собою, людини, яка живе, ненавидячи усе раціональне, планове, логічне, те, що належить архаїчному, жорстокому світові, в якому існує вічне свято і тільки "правильні" люди. Модель життя -- битва з черговими козлами, невірними, з помаранчевими крисами, хрестовий похід.
Як не дивно, у душі Януковича існує і стан Плюшкіна, невдахи, коли йому здається, що в нього нічого немає, що він Чахлик Невмирущий -- сором'язливий заздрісник, який втрачає могутність. Його мучить відчуття, що якщо зменшити контроль і розслабитися, то все зруйнується. Бентежать почуття зради, загубленості, нещастя. На весь світ голосить про зраду іуди Кучми.
Спільним для усіх цих станів є психологічне переживання людини, у якої не вистачає власних почуттів і розуміння почуттів навколишніх. От і відбувається те перетворення у сухофрукт, у Плюшкіна, у відмову від реальних стосунків з людським світом, або ж навпаки -- розквіт пишним цвітом та імітація емоційності, вираження, виявлення, або ж стан штучного "надування", коли опорою стають такі пріоритети, як державність, народність, боротьба з ворогом, особливий шлях, декларація помпезно розмальованих цінностей, які для нього є галюцинаціями. Відсутність нормальних, простих почуттів об'єднує ці полярні стани. Звідси потреба грати в почуття, говорити про них, звинувачувати інших у байдужості, бездушності та раціональності. Це структура постійного витіснення: самозакоханість, безвідповідальність, нечуттєвість приписуються іншим. Внутрішній страх і напруга маскуються усілякою "разлюлі малиною", веселощами, провокацією до бійки, на великі мандри. Показна життєлюбність демонструється всім -- випити, закусити, зв'язок зі землею, голосна мова, плескання по плечах, гармонь чи щось схоже, підвищена дзвінкість поцілунків, плескання в долоні, крики. Власна штучність проектується назовні і приписується іншим людям. Звідси ненависть до інакомислення, постійний страх погляду з-за рогу, страх викриття власної гнучкості. Звідси істерія щодо журналістів, котрі створюють погану об'єктивну реальність, яка, якби їх не було, сама собою би налагодилася.
Людина хаосу. Ненавидить план, схему, ясність і послідовність у будь-яких виявах. Ворог реального світу, ненавидить буденність. Тому така ненависть до міщанства, до іновірства, до спокійного життя, до всього позитивного й раціонального. Що би не робив -- нахрапом. Усе заплутує. Завчасно розпочинає чимало справ, які губить, не закінчує, кидає. Здатен зробити лабіринт хаосу, використовуючи будь-які обставини. Майстер ставити перепони.
Живе яскравістю хвилини. Не вірить іншим, вважає це грою, в яку його не беруть. Принципово підтасовує все, з чим стикається. Прикладом цього є розіграна карта під час виборів президента 2004. Не вірить ані у стабільну карту, ані в правила гри, ані в достовірність комбінації, що склалася об'єктивно. Сам перебуває в хаосі почуттів і планів, будь-яку чужу передбачуваність сприймає як ворожу, штучну.
Не виокремлює головного і другорядного, звертає увагу на дрібні деталі фону, репліку з-за рогу. Реальність найчастіше сприймає як кіно. Перешкоди і подолання -- безкінечна гра зі самим собою. Майстер "свистка" -- може або, стиснувши зуби, шипіти, або волати, або вибухати, або стримувати себе, демонструючи це з останніх сил, або говорити крізь зуби. Якщо хтось з цим не згідний, згадайте дебати, свідками яких нещодавно ми були. Рівним дозволяє собі бути в особливих випадках, здебільшого "кипить", за не зрозуміло яку справу, зранку себе накручуючи. А накручує себе повсякчас: то втомлюється, то "горить" у безперервному хаотичному русі.
Нелюбов до конкретного і послідовного робить його зразковим мешканцем повітря. Настільки не може нічого зрозуміти на будь-якій нараді, що іншим доводиться самим тягнути плани та проекти. Віртуозно тне павутиння стосунків: кожен дзвінок -- "просто так", клубок беззмістовності, але все разом -- не розірвеш. І, як в гамаку, в цьому павутинні може погойдатися, доки інші сходять з глузду від створеного ним хаосу.
Пам'ятає гігантську кількість правильних інтонацій початку розмови з найрізноманітнішими людьми. Одиниця дії -- домовитися, але з ним домовитися неможливо. Він повинен бути тільки головним, ходити, куди захоче і коли захоче. Будь-який не з ним встановлений зв'язок рве, порушує. Страх чіткості, влаштованості та розуму робить його хронічним руйнівником.
Думка, почуття, вимова у ньому йдуть з перебоями і застрягають. Через складність висловитися з'являється відчуття скоромовки і формальності усього, що він говорить: швидше сказати, забути і скоромовкою заговорити про інше.
Загалом дуже не впевнений у собі, коли говорить. Надувається, напирає, збивається і ніби дивиться збоку: чи не викриють, чи не час втекти від цієї розмови. Не любить говорити довго, щобільше, довго думати. Коли говорить коротко і жваво, може бути дуже непоганим оповідачем. Його мова тільки виглядає логічною, а насправді це набір різних, склеєних між собою нелогічних фрагментів. Впадаючи в демагогію, починає з одного, перебиває сам себе, оглядається. Справді не пам'ятає, про що говорив кілька хвилин тому. Ненавидить зрозумілу, вибудувану мову: сам будує її, як псевдоструктуру, тому вважає, що всі так роблять.
Говорить, як каракатиця: випускає хмару чорнила, пускає мильні бульбашки.
Метафори, які використовує, як правило, нав'язливі, примітивні, банальні. Спілкуватися без матів йому дуже важко -- досі не розуміє для чого це потрібно.
Злобний відчай самітника
Вроджений горлопан та популіст. Навіть втомлений і розгублений, усе одно хоче кричати. Трибун натовпу, хоча й ненадовго: заряджає інших енергією, вміє створити натовп, наелектризувати його і вчасно зникнути, так непомітно і в нікуди, як і з'явився, залишаючи когось замість себе для постійного розчарування. Десь в історії ми з таким зустрічались, ось такий собі піп Гапон.
Якщо ненадовго розслабляється, то розважає тих, хто поряд. Повсякчас фанфаронить, сам не знає, де правда, а де брехня. Від цього губиться і підвищує градус.
Різкий у всьому. Ламає розмови, домовленості, долі. Ненадовго довіряє і надзвичайно усіх підозрює.
Завжди насторожі. Завчасно думає, що до нього ставляться погано. Радіє, коли привертає увагу, є публічною фігурою. Має яскраво виражену чіпкість. Залякує завжди через треті руки. Тих, хто з ним бореться, іноді залишає у спокої, забуває. Однак незабаром стає зрозумілим, що це ілюзія: раптом без будь-якого приводу згадує і з новою енергією йде в атаку. Професіонал у надуванні бульбашок. Збуджує в людях честолюбство, надії, владні амбіції. Усілякі з'ясування стосунків, ділові чи особисті, вважає спробою скинення. Не уявляє собі життя без боротьби. Готовий рвати на грудях сорочку і кричати -- нападати. Йому важко стримувати себе від таких характерних способів вираження.
Не награє, а сам починає вірити в те, що його зраджують і підставляють. Мстивий, агресивний, напружений, вибуховий. Не любить своїх жіночих особливостей -- капризування, дріб'язковості, сльозливості. Часто буває іпохондричний, час від часу хворіє, але швидко видужує.
Часто буває несподіваним: метушиться, робить кроки, тому іноді про нього думають, як про людину з хорошою інтуїцією. Коли метушиться, а це відбувається майже завжди, йому байдуже, де: чи у кабінеті, чи в області, а чи у віртуальному просторі телефонних дзвінків.
Колекціонує щось незвичайне. Очевидно любить музику. Естрадний персонаж, який не відбувся. Любить співаків, багато віддав би за дружбу, наприклад, з Пугачовою, Кобзоном. Одна з найпривабливіших його якостей -- здається людиною з таємницею, з мрією, задумом, рішенням, ніби ось-ось буде віднайдено рецепт, як вилити дзвін, який об'єднає. Чудово, але ненадовго може підтримати компанію. Буває ніжним і попереджувальним, але водночас може сварити інших. Дарує випадковому супутнику материнську, акуратну та активну ласку, якої сам не мав.
Хоча він і нестриманий, проте знає міру. Коли треба, вміє здаватися слабким, керованим. З ким треба, буває дуже тактовним. Вміє піддобритися, потім далеко відійти і не втомлювати. Але близьким людям дуже важко з ним спілкуватися. |
