BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дати Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
19 березня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  18:30 22-03-2017 -   На площі Кропивницького розпочато реконструкцію  
  17:4 22-03-2017 -   На початку травня у Львові відкриють Центр адопції безпритульних тварин  
  16:10 22-03-2017 -   Від завтра, 23 березня, буде перекрито рух транспортних засобів на вул. Бальзака  
  15:40 22-03-2017 -   У Львові відкрили «Вікно життя» для немовлят  
  14:38 22-03-2017 -   Впродовж дня подача опалення призупиняється, - тепловики  
Україна
  17:8 22-03-2017 -   Гройсман показав найгірші дороги України  
  17:7 22-03-2017 -   Юлії Самойловій заборонений в'їзд в Україну на три роки  
  16:2 22-03-2017 -   До України прийде похолодання  
  16:0 22-03-2017 -   У Києві повітряна хвиля від потягів ледь не вбила двох людей  
  15:42 22-03-2017 -   СБУ: В Одесі розкрита російська агентурна мережа  
Світ
  18:36 22-03-2017 -   Земля і Марс можуть зіткнутися - геофізики  
  17:5 22-03-2017 -   Рокфеллера поховають на сімейному кладовищі  
  16:7 22-03-2017 -   Відкрите на ніч вікно може врятувати від діабету - вчені  
  14:40 22-03-2017 -   У Кувейті заборонили фільм Красуня та Чудовисько  
  12:3 22-03-2017 -   Держдума заборонила перекази в Україну через іноземні системи  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Пісня, що здатна розпалити вогонь
 
Пісня, що здатна розпалити вогонь
Нещодавно на фольклорному фестивалі в Клайпеді, який було поєднано із святкуванням традиційного свята Св. Івана, не хотіла розгорятися ритуальна ватра. Та тільки-но фольклорний колектив “Коралі” у складі трьох львів’янок заспівав давньоукраїнську купальську пісню, як магія подіяла і сталося диво – вогонь яскраво спалахнув!

Етнокультурний центр м. Клайпеди і організаційний комітет фестивалю “Кораблі пливуть” були здивовані цією дивовижею і неабияк задоволені, що запросили до Литви Ларису Лукашенко, Людмилу Зборовську та Галину Похилевич зі Львова . Ще б пак, – гурт “Коралі” своєю піснею не дав загаснути фестивальній ватрі, приуроченій до 750-річчя Клайпеди! А фестиваль цей, до слова, культивує і пропагує традиційну культуру не тільки литовців, а й різноманітних етнічних регіонів з усіх країн, репрезентуючи фольклорні традиції в їхніх різноманітних проявах, як музика, співи, танці, народні звичаї, традиційне мистецтво, одяг тощо. Про своє чародійне мистецтво розповідають самі учасниці фольклорного тріо “Коралі”.


Лариса Лукашенко,
етномузиколог, науковий співробітник Інституту народознавства НАН України та Проблемної науково-дослідної лабораторії етнології при ЛАМ ім. Лисенка

– У цьому складі працюємо півроку. Від фестивалю у Клайпеді залишилися дуже хороші враження, бо це наша перша спроба міжнародної репрезентації. Одразу ж за нею виникла пропозиція приїхати на фестиваль автентичного співу в Туреччині й Польщі. До речі, в Литві ми були єдиним колективом з України, хоч українська пісня звучала там у виконанні колективу української громади м. Клайпеди, який співав популярні українські пісні. В Україні є багато фольклорних фестивалів, але на них виступають різнорівневі колективи і, на жаль, усе менше жінок із села, капел народних чи ансамблів. У Луцьку “Берегиня “ – хороша, але різнопланова. Велика проблема – брак інформації, щоб знати що де коли проводиться, аби подавати заявку. До того ж ми принципово співаємо тільки автентичним стилем.

Коли одну мою знайому спитали, чому вона співає автентичні пісні, то вона відповіла, що це найкраща музика, яку створило і зберегло людство за всю свою історію. Відповідно – це багатовікова традиція кожного народу, яка передавалася усним шляхом, це надбання поколінь і власне зараз на рубежі такого витка розвитку цивілізації як глобалізація, така традиція починає занепадати. Ми намагаємося її відродити, бо вона в живому виконанні в традиційному середовищі вже не живе із середини 50-х років завдяки тому, що з’явилася електрика, радіо, телебачення, пропала й усна традиція. Ми не є жителі села, мешканці того традиційного середовища, але ми маємо живу усну традицію, як професійні фольклористи. Підхоплюємо її завдяки сучасним засобам запису.

Упродовж 10 років ми збираємо експедиційні записи. І пробувши 10 років в такому середовищі, ми відчули, що можемо не тільки збирати ці перлини, а й відтворювати їх більш менш так, як це роблять справжні бабці по селах. А це не так легко, як видається на перший погляд. Це все одно що чужої мови навчитися – людина з іншого середовища не зможе відтворити це ідентично. Це пов’язано із психологічними закономірностями процесу передачі людського досвіду, знань. Щоб так співати, треба мати великий слуховий досвід, і знання світогляду питомих носіїв цієї традиції.


Людмила Зборовська,
акторка театру “І люди, і ляльки”, шанувальниця народної музики, учасниця кількох фольклорних проектів

– Це треба відчувати душею, полюбити цю пісню, вона ж озивається на генетичному рівні. Зі мною це навернення трапилося як грім серед ясного неба, коли 17-річною я була на весілля на Рівненщині. На Галичині пісня розтягується на весь стіл і втрачає свою енергетику. А там співало в ансамбль кілька жінок. Це настільки було сильно, що відчула як мурашки побігли шкірою. З того часу як дилетант почала збирати ті пісні й записувати їх, позичала диктофон.

Дуже шкода, що ми не знали про терміни фестивалю “Голос” у Львові – це дуже цікава імпреза. Ми б підготували програму, а так щасливі вже одним тим, що довелося співати і спілкуватися із Ніною Матвієнко. От завдяки тому, що ми виступили в Клайпеді, нас знов хочуть у жовтні бачити в Литві, а ще запросили в Туреччину. У жовтні в Каунасі буде фестиваль неофольклору. Цю ідею нам подала пані Вероніка Повіліоніне, як приїздила торік на фестиваль “Голос”. Йдеться про фольклор в обрамлені сучасної музики – джазу, поп, реп, рок. Народна пісня як перлина у ювелірній прикрасі із сучасної музики. Але пісня не обробляється. Вона залишається такою, якою є. просто експериментується з її оточенням – поєднанням з іншим музичним матеріалом. Але основна засада: виконання лишається автентичне.

Наш сценічний образ – костюми зібрані в різних регіонах України. Вони відображають наш репертуар.
Те, що ми співаємо, – від Гуцульщини до Слобожанщини. Співаємо й подільських, і бойківських, і полтавських пісень. Використовуємо й інструменти: скрипку, толинку, бубон. Деякі пісні виконуємо із супроводом (колядки, маланки). Найбільша наша проблема – фінансування, щоб гідно представити українське мистецтво у відповідному ідеально підібраному костюмі. Але виходимо з того, що маємо.
Ще ми не знайшли людини, яка була б великим прихильником такого стилю в мистецтві. Й готова була на меценатське офірування. Їздимо на фестивалі за свої кошти. От хотіли в кобзарському цеху в Києві замовити торбан, але це неймовірно дорого для нас. Там роблять ці інструменти, які були раніше.

А ще хотіли б розширювати репертуар не тільки за рахунок пісень календарного циклу, а й обрядові.
Скажімо, весілля різних регіонів від початку до кінця. Це великий шмат роботи, але за кілька років може зможемо бути весільними свахами. Наприклад, у Києві в лабораторії музичної етнології також над цим працюють. Фанати Ефремова, коли женилися, то зробили собі весілля в народному стилі за обрядом із народною музикою і строях.

Цікаво, що в Литві нам довелося бачити вечірки з народними танцями, вони не поставлені хореографами, але 16-річні хлопці так витанцьовували! Я згадала наших хлопців і дівчат, які, крім дискотеки, нічого не знають, бо в нас це не популярно. Треба автентичну пісню виносити в молодіжне коло, бо інакше вона лишиться тільки в архівних записах.


Галина Похилевич,
фольклорист, співробітник Інституту народознавства НАН України

– Клайпедський фестиваль відбувався на державні кошти, тому приємно, що Литва турбується і про підтримку культури української меншини. Із львівського досвіду нам приємно згадати міні-фестиваль “Прощання з колядою”, що проходив у храмі Св. Юра. Узагалі нам дуже приємна співпраця з храмом Св. Юра і його адміністратором о. мітр. Романом Кравчиком. Там було у нас багато виступів і на Різдво, й у Страсну п’ятниця, і на гаївки. У церкві Юра ми робили й шевченківську програму.
Узагалі, всі наші програми ґрунтуються на автентичній пісні і цікаво, що церква Св. Юра в особі отця пароха це підтримала й дала нам перший поштовх. Бо співати там для кожного свідомого українця дуже почесно й відповідально. Ми ж співаємо не традиційні церковні коляди, а ще дохристиянські їхні варіанти. У 17-18 ст. церква дуже ревно їх викорінювала. А тепер є розуміння того, що то культурне надбання нашого народу і що це дуже вагомий етнографічний матеріал. Теперішнє розуміння церкви дуже приємне. Якщо ці колядки перетривали стільки років, значить вони дійсно духовні й потрібні твори. На Великдень ми там так бавили людей дві години, що монахині просили дівчат співати іще. Співали доки не посадили голоси й нас на сцені не замінили інші, які згодилися співати те, що знали.

Нещодавно повернулися із фестивалю у Польщі – це форум національних меншин, який проводить наш добрий знайомий Володимир Денека в містечку Венгожева на півночі Польщі. Він голова союзу українців міста, а ті терени – то землі найбільшого скупчення українців, виселених унаслідок операції “Вісла”. Приємно, що завдяки таким особам, як пан Денека цей український дух там підтримується, бо, здавалося, докладено було всіх сил, щоб він був знищений.

Ми вже були на тих теренах із Шевченківською програмою. Це поєднання поезії Кобзаря у виконанні людей і пісень Шевченкового краю, тобто ті пісні, на яких виріс Шевченко.

Колись були в одному селі, шукали одну пісню. Нам сказали, що є якась старенька бабуся в сусідньому селі, яка її знає. Але в нас не вийшло туди дістатися, а наступного разу ми довідалися, що та бабуся вже померла. І пісня пропала. Кілька таких випадків, і не буде тих пісень взагалі.
Старші жінки жаліються, що онуки не переймають їхніх пісень. Роз’їжджаються у міста й забувають традиційну культуру. У наших селах зникає традиційна обрядовість. Молода тепер їде на “мерсі”, а не йде до Церкви в мештах, повних пшениці. Хоч це і мулько, але вона вірить, що життя її буде багате не тільки фінансово, а й щедре дітьми. А коли вона виходить після шлюбу і висипає на публіку ту пшеницю – символ достатку і плодючості. Фольклористи приїжджають у те село в експедицію перший і останній раз, а їх зустрічають як рідних: нагодують, обійдуться... Ця пісня дає нам у міському середовищі можливість відчути акумульовану в ній народну щирість.

Нам не вистачає чоловічого голосу або й двох чоловічих голосів. Бо є пісні, наприклад, колядки, які традиційно виконуються тільки чоловіками, а не жінками. Коли ми співаємо гуцульську колядку жіночими голосами – це вже не автентика. Ми б хотіли розширити інструментарій, скажімо, прилучити контрабас. А найбільше нам потрібні записи, бо в нас ще немає CD, а він чимало коштує. Нам би хотілося концертувати у Львові, щоб показати програми наших музичних мандрівок Україною, які пов’язані не тільки із календарними святами.

Ми працювали не тільки в Польщі на українських теренах, а й у Білорусі на Берестейщині – там всюди сільська культура плекається. На сільському, районному рівнях проводяться фестивалі, свята, жінки підтримують автентичний спів, з’їжджаються, щоб поспівати, все інше не приймається. І обласні, і державні фестивалі є. Там, де є колектив, там і пісня збережена. Дуже прикро, що в нас нічого такого нема. Литовці говорили, що в них у кінці 80-х співати народну пісню вважалося десидентством. Але це в них розвинулося в загальний рівень національної культури. У них престижно, модно бути литовцем! У школі є обов’язковий іспит для випускників з етнічної культури.
А це рівень не тільки освітньої політики, а державної! Нам би так!









»  МАЛЯРСТВО
Баби, ах, ті баби! Спробуй без них...
Андрій ДОРОШ
 
Автор, модель та твори
Уже понад шістдесят літ не сходить з антен польського радіо шлягер із таким приспівом. І Петро Сипняк, який, безсумнівно, не раз і не два виловлював транзистором цю пісеньку з ефіру, у своїй новій виставці, відкритій у Палаці мистецтв, усіма доступними йому засобами ілюструє риторичне питання, яким закінчується вищезгаданий приспів: “Спробуй без баба жити, чи удасться тобі штука та?!”

Майже сто полотен різних форматів, створених упродовж кількох останніх років, демонструють “святу і грішну” в різних трактуваннях й інтерпретаціях – реалістичній, алегоричній, декоративно-формальній, серед яких ця остання, внаслідок досконалого володіння нею автором, видається найперспективнішою. Саме в деяких із-посеред таких орнаментальних композицій (“Жінка-змія”, “Оголена”) відчувається використання автором здобутків експериментальної фотографії 20-30-их років минулого століття (Едмунда Кестінга, Олександра Родченка), але, звісно ж, з урахуванням усіх властивих малярству атрибутів – фактури, кольору і т. ін.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Гуманні довибори 
Погляд
  ·  Християнство для Євросоюзу 
  ·  Шеварднадзе навчить Кучму розмовляти з НАТО 
  ·  Бюджетна дискримінація Львівщини 
Поступ у Львові
  ·  Карпати” не програли у футбол 
  ·  Гряде пакетна кабельна телевізія 
  ·  Львівські візії політичного сезону 
  ·  Ринажевський обіцяє чистку 
  ·  Гетьманські клейноди у Львові 
  ·  Здоров’я львів’ян у нормі 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко – наш президент! 
  ·  Рецепти американського гостя 
  ·  Щоб уберегтися від подій 11 вересня 
  ·  Чергова невдача Суркіса 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  День Шакала” у вигляді фарсу 
  ·  Протисудова вакцина для американців 
  ·  Як повалити Хусейна? 
  ·  Засуджено вбивцю Перла 
  ·  У Кашмірі знову стріляли 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Дати Поступу
  ·  Микола Гайда: Нова колія загасить шум, але не інерцію владних структур 
  ·  Місто зазнало провалу в пам’яткоохоронній політиці 
Арт-Поступ
  ·  Баби, ах, ті баби! Спробуй без них... 
  ·  Пісня, що здатна розпалити вогонь 
Пост-Factum
  ·  Шик та шок високої моди 
  ·  КАЛЕНДАР