-- Пане Олійник, то чому все-таки "Наша Україна" 8 грудня проголосувала за політреформу?
-- Після 21 листопада ми зрозуміли, що у нас є два шляхи для розв'язання політичної кризи: революційний та еволюційний. Ми можемо багато говорити про це, але Помаранчева революція засвідчила, що люди потребують миру. Цього потребували і ми, політики. Тим паче, усі ми дуже добре пам'ятаємо, що по акції "Україна без Кучми" у 2001 році завдало нищівного удару пролиття крові, яке спровокувала влада, і відразу після цього революція пішла на спад.
Мирного приходу для влади ми потребували також і для того, щоби не дати жодних підстав для сепаратизму в східних і південних реґіонах, де народ повністю задурений владою, оскільки там відсутня свобода слова. Врешті-решт, це було потрібно для легітимності Віктора Ющенка в очах не тільки українців, а й світової спільноти. У нас велося дуже багато розмов про "трояндову революцію" в Грузії, але коли вникнути в її суть, то ми переконаємося, що Міхаїл Саакашвілі прийшов до влади в результаті всенародних виборів президента. Тому я далекий від думки, що владу треба було захоплювати, хоча мушу визнати, що спершу я належав до радикальнішої групи в оточенні Ющенка.
-- Все ж таки ці Ваші слова не пояснюють необхідність голосування за політреформу...
-- Насамперед мушу зазначити, що "Наша Україна" і її лідер завжди наголошували на необхідності конституційної реформи. Заперечення викликав лише термін її введення. Варто зазначити і те, що внаслідок Помаранчевої революції ми отримали визначну перемогу, але не цілковиту. Попереду ще один тур голосування, в якому ми неодмінно мусимо отримати перемогу. З огляду на те, що Кучма категорично відмовився відправляти у відставку уряд Януковича і залишив в його руках адміністративний ресурс, необхідні фінанси, без зміни складу ЦВК і закону про вибори зробити це нам було би надзвичайно важко. Тому ми й змушені були погодитися на пакетне голосування, яке передбачало і підтримку політреформи.
Що воно дало опозиції? Внаслідок цього голосування нині ми маємо більше членів у ЦВК, ніж влада, а нинішній закон про вибори вже не дозволить здійснити масові фальсифікації. Адже він значно скорочує кількість відкріпних талонів (до піввідсотка від кількості виборців), забороняє голосувати вдома (робити це зможуть лише інваліди першої групи), дозволяє бути членами дільничних і територіальних виборчих комісій мешканцям з інших реґіонів (ви знаєте, що багато членів комісій крізь пальці дивилися на фальсифікації, тому що боялися влади); нарешті, ще одне досягнення -- принцип паритетності членів виборчих комісій від Ющенка та Януковича.
-- Чи не занадто швидко запровадять цю політреформу?
-- Блок Ющенка завжди вважав, що політреформу мають запровадити лише після обрання парламенту на пропорційній основі. В ухваленому парламентом законі № 4 180 записано, що політреформа набуває чинності з 1 вересня, що, на мою думку, не відповідає жодним моральним принципам. Ще одним негативним моментом в політреформі є те, що, згідно з нею, прокуратура здійснює загальний нагляд. Проте закон № 4 180 нівелює те, що, якщо не ухвалять закон № 3 207-1 про реформу органів місцевого самоврядування, закон № 4 180 набуває чинності з 1 січня 2006 року.
Я переконаний, закон № 3 207-1 до 1 вересня не проголосують, оскільки в ньому є багато недоліків. Зокрема те, що він створює три влади: голову обласної ради, голову виконавчого комітету і представника президента на місці. На мою думку, це абсолютно невірно. І це означає, що ми матимемо понад рік для того, щоби навести в державі лад.
-- Вважаєте, що цього часу Вам вистачить?
-- Після 21 листопада в Україні відбулися справді визначні події. Фактично в нас утворилося громадянське суспільство. Народ встав із колін, і вже ніхто його на коліна не поставить. Тому ніякої загрози щодо повернення олігархічного ладу я не бачу.
А за цей рік нам треба зробити дві дуже важливі речі. По-перше, здійснити колосальну кадрову реформу, яка приведе до влади людей з новим світоглядом, з новими можливостями, з новою мораллю. По-друге, ми повинні стабілізувати економіку і вивести соціальні стандарти на зовсім інші параметри. Люди не будуть чекати, це треба зробити за 3-4 місяці. На парламентських виборах 2006 року команді Ющенка потрібно отримати щонайменше двісті двадцять шість голосів, щонайбільше -- триста один голос. І ми усвідомлюємо: люди проголосують за нас лише тоді, коли вони побачать покращення життя. Це означає, що 17 місяців до парламентських виборів -- це і є той період, який народ дає президенту Ющенку для покращення стандартів життя.
Зробити це буде нелегко. Тим паче, що напередодні виборів уряд здійснив страшні речі. Ви знаєте, що бізнес на сьогодні заплатив податки вже за березень-квітень, видатки профінансовані до лютого 2005 року. Фактично у перші три місяці наступного року у нас не буде доходів. Ще один негативний момент -- сьогодні тижневі доходи в бюджет відповідають денним доходам у серпні місяці. Але я впевнений, що ми знайдемо вихід з цієї ситуації.
-- Однією з основних речей, яку виборці очікували від Ющенка, було знищення олігархічної економіки. Чи встигне він це зробити за 18 місяців?
-- Олігархів створює закрита економіка, тому наше завдання першочергової ваги -- зробити економіку відкритою і відокремити бізнес від політики. Що я маю на увазі? Найперше, це ліквідацію вільних економічних зон або їх суттєве обмеження, оскільки вони -- це колосальний руйнівник економіки.
Ще одне важливе питання -- наведення порядку на митниці. Сьогодні через кордон іде три види товаропотоків: "чорний", "сірий" і "білий бізнес". "Чорний бізнес" -- це контрабанда, унікальну систему проходження якої через кордон побудував голова Західної реґіональної митниці Тарас Козак. Це питання тюрми, кадрів, тут ніякі реформи не допоможуть.
"Білим бізнесом" займаються підприємства, які в основному працюють з давальницькою сировиною. Що таке "сірий бізнес"? Це коли в Україну завозять м'ясо, і підприємству, яке його завозить, повертається податок на додану вартість. Тому це м'ясо коштує два долари, тоді як вартість для українського товаровиробника становить три долари. То чи конкурентним у такому разі є національний товаровиробник?
Наступне питання -- питання офшорів. Скажімо, чорний квадрат в металургії на світовому ринку коштує 400 доларів. Але з нашого металургійного комбінату він виходить по 250 доларів, і його скеровують в офшори, де вартість піднімається до $400. У такий спосіб $150 залишається на рахунку в офшорах, а $250 -- це є ціна собівартості продукції та тих мінімальних податків, які сплачує металургійне підприємство. Відтак ми повинні ввести податок на офшорну зону -- 30 відсотків.
Ще одне питання -- це ліквідація преференцій тим чи іншим підприємствам. Ви пам'ятаєте, як Ющенко, коли став прем'єром, скасував усі пільги тим чи іншим підприємствам? Якщо скласти суму пільг сьогодні, то, я гадаю, що це 4-5 мільярдів.
Ліквідувавши усі вільні економічні зони, преференції і наклавши податки на офшори, виходимо на зовсім новий рівень економіки.
Ще одна схема -- це реформування системи податків. Податки повинні бути нижчими, а збирати їх ми повинні більше. Сьогодні наші податки пригнічують бізнес, тому нам треба перейти на європейську систему оподаткування, яка ловить нерадивого не в процесі технологій, як у нас, бо ті податківці, що бігають по заводах і фабриках, не можуть порахувати, скільки паперу ріжеться, під яким кутом, яку печатку на газету "Поступ" ставлять, скільки фарби використовують під час друку газети. Наша податкова має колосальний апарат, але вона нічого не може зробити. Тому нам треба зробити уніфіковані, стандартні податки. Для корпорацій, тобто для газети "Поступ", Львівського пивзаводу, "Світоча", повинні бути корпоративні податки, типові й зменшені. Натомість компенсаційні речі повинні перейти у такі речі, які є майнові і належать фізичним особам.
Що я маю на увазі? Я маю на увазі податки на нерухомість, на автотранспорт, на землю. Це серйозна дохідна частина. Сьогодні у Львові є особи (я не буду називати імен цих молодих генералів, їх всі знають), які мають по 15 по 20 будинків. Уникнути такого дуже легко. Для цього достатньо ввести мінімальний стандарт житлової площі на сім'ю, який не оподатковуватиметься, а все інше оподатковувати. Те саме податки на автомобілі. "Волги", "Фольксвагени" повинні оподатковувати по-одному, а "Мерседеси", "Брабуси", "Майбахи" -- зовсім інакше. А сьогодні їхні власники взагалі ніяких податків не платять.
Нарешті ще одне питання -- щодо землі. За землю повинні платити всі: і корпорації, і приватні особи. Коли за заводом чи приватною особою записано десятки гектарів землі, за які вона майже не сплачує податків, то це є нонсенс. Хіба це ефективне використання земельних ресурсів? Земля -- це дороге задоволення, і за нього треба дуже дорого платити, будівля -- це дороге задоволення, і за нього теж треба дуже дорого платити. Тому необхідно змінювати структуру податків.
Якщо ви поїдете в Польщу, а потім у Донецьк, то побачите в Польщі багату державу: гарні садочки, будиночки, дороги, багато маленьких машин. Але коли ви поїдете у Макіївку чи в Єнакієво, то побачите занедбані райони, бідних людей, низькі зарплати, але ви побачите там "Майбахи", "Брабуси", інші дорогі автомобілі. Це є наслідок культури податків. Культура фінансова є складовою частиною культури споживацької.
Я переконаний, що усі ці питання, про які я говорив, нам вдасться врегулювати за 3-4 місяці. Звичайно, якщо на це буде політична воля, і команда буде працювати синхронно.
-- Скільки голосів набере Віктор Ющенко 26 грудня внаслідок змін до закону про вибори?
-- Прогноз -- невдячна справа. Але потенціал Януковича я оцінюю дев'ятьма мільйонами голосів, Ющенка -- 14-15 млн.
-- Не можу не запитати про ще одне. Яка роль львів'ян у подіях після 21 листопада?
-- Унікальна. Сьогодні вибудувана вісь Львів-Київ-Донецьк, яку можна охарактеризувати як відстоювання свободи, демократії, рівності усіх незалежно від місця проживання, національних ознак. Те, що Львів унікально, масово підтримав Київ, безсумнівно. Наші люди були зорганізованіші, структурованіші, ніж інші, тому вони й займалися найважливішими речами: ставали охороною, комендантами, організаторами. Окрім того, вони були найстійкіші і жили в найменш привабливих умовах.
Мені здається, що у цих подіях Львів сказав своє слово і, хай мене простять наші батьки і мої старші товариші, внесок Львова у Помаранчеву революцію є значно більшим, ніж він був у 1989-1991 роках минулого століття.
Розмовляв Володимир ХРУЩАК |
