BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    25-Й КАДР.    Економіка у Поступі.    Арт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
 
16 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:10 15-12-2017 -   На Жовківщині відкрили дахову сонячну електростанцію  
  16:8 15-12-2017 -   У Гарнізонному храмі відновили унікальні фрески  
  15:37 15-12-2017 -   Завтра на вулиці Львова повернуться тролейбуси №5 та №24  
  13:29 15-12-2017 -   Мешканець Львівщини загинув під час пожежі в дерев`яному будинку  
  13:22 15-12-2017 -   В області завершили ремонт автодороги Львів-Тернопіль  
Україна
  15:35 15-12-2017 -   В Україну прийде справжня зима з 19 грудня  
  15:33 15-12-2017 -   ГПУ закрила справи проти шести нардепів  
  14:19 15-12-2017 -   МЗС: Біометрія на кордоні запрацює з Нового року  
  14:18 15-12-2017 -   Подвійне вбивство: у Дніпрі розстріляли сім'ю бізнесмена  
  13:25 15-12-2017 -   Керуючу заводом у Дніпрі затримали за хабар у $35 тисяч  
Світ
  16:25 15-12-2017 -   Вчені визначили причину пияцтва  
  15:36 15-12-2017 -   Іспанію можуть відсторонити від участі в ЧС-2018  
  13:23 15-12-2017 -   Ще три жінки звинуватили Дастіна Гоффмана в домаганнях - ЗМІ  
  10:58 15-12-2017 -   На заводі у Тернополі пролунав вибух  
  10:54 15-12-2017 -   Напади з ножем в Нідерландах: загинули двоє людей  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

post-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Зачарована помаранчем Европа
Любко Петренко, Бонн
 
Наскільки Німеччина перейнялася проблемами з українською демократією я усвідомив, побачивши поважних панів з вищого керівництва "Німецької хвилі" з помаранчевими стрічками на шикарних анцуґах. Польська редакція вже давно набула жовтогарячого кольору. Помаранчевими хустками причепурили свої робочі місця й російські колеги.

А на українську редакцію чекали веселі дні. Якщо раніше наша робота загалом складалася на 80% з перекладу й адаптації того, що створили в центральній (німецькій) редакції, то з 20 листопада ситуація змінилася кардинально. Ми мусили шуфлювати інформацію на всю "Німецьку хвилю", а то й більше, оскільки часто до нас зверталися журналісти з інших медій. Працювали вдень і вночі, практично без вихідних.

Повертаючись до хати після одного з виснажливих робочих буднів, зустрів на порозі власника помешкання. Досі наші розмови не виходили за межі погоди та технічних деталей, пов'язаних із винайманням апартаменту. Та цього разу він люб'язно запросив мене на каву з коньяком.

На екрані телевізора ми разом стежили за тріумфальною ходою "помаранчевих". Господар, котрий є людиною партійною (християнський демократ), ніяк не міг уторопати: "То що ж це відбувається?" -- "Революція!" -- "Ти не жартуєш? А де ж палаючі авта, розбиті вітрини, закидані каменюками поліцаї?" Я не знав, що відповісти, бо на екрані у цей час співав Олег Скрипка, а публіка підспівувала й підтанцьовувала. Дівчата роздавали квіти ЗМОПівцям. "Ой, дивись, Кличко!" -- здивовано й радісно водночас гукнула господиня.

Европа зачаровано дивилася на безкровну революцію. Слово "майдан" зненацька стало інтернаціоналізмом. Багато хто нам співчував, багато хто заздрив.

І саме в пік Помаранчевої революції я потрапив на річний з'їзд стипендіатів Фонду Ганса Зайделя. Він проходив у розкішній будівлі колишнього монастиря "Кльостер Банц", що в Північній Баварії. Це заміська резиденція Християнсько-соціальної спілки.

На конференцію й забаву після неї з'їхалася майбутня еліта світу. Хай третього, трішки другого, але хто би то рахував. Тема порядку денного -- 15 років після падіння "залізної завіси".

Я мав доповідати після представників Центральної Європи -- дійсних членів Євросоюзу або без п'яти хвилин дійсних. Їм добре, їхня революція вдалася ще на початку цієї буремної 15-річки. І час уже давно грає їм на руку. У нас усе навпаки: змарновані півтора десятка років, упродовж яких ми блукали політичними манівцями. Державні мужі репрезентували себе цілковитими бовдурами в міжнародній політиці, будували неефективну економіку, накидали на неї податковий зашморг, чавили незалежну пресу й зробили все можливе й неможливе для того, аби не відбулося становлення громадянського суспільства.

Хоча ми маємо й деякі переваги перед нашими західними сусідами, адже ми можемо вивчити їхній досвід післяреволюційного налагодження життя й уникнути помилок, які зробили вони... Теоретично можемо.

Хоча, згідно з офіційною українською статистикою, яку не раз проголошували Кучма та Янукович, Україна вже й так обігнала всіх, кого лише можна було, за рівнем економічного піднесення. Коли я вирік ці слова, то мимоволі поглянув у бік залу, де засіла численна делегація Піднебесної. Навіть за їхніми традиційно непорушними обличчями та вузькими щілинками очей годі було не помітити відвертої іронії.

До зали саме ввійшов віце-президент Європарламенту доктор Інґо Фрідріх, із котрим ми в перерві сперечалися щодо перспектив України інтеґруватися до об'єднаної Европи. Підходячи до президії, він на хвильку затримався біля трибуни й радісно шепнув мені на вухо, що Верховний Суд ухвалив рішення про переголосування другого туру.

Новина позбавила мій виступ драматизму із завершальним гаслом "Перемога або смерть!", але водночас додала йому оптимізму й менторських ноток у зверненні до російських і білоруських колег: "Борітеся -- поборете!"

У перерві до мене підійшли білоруси та росіяни й пообіцяли боротися. Сказали це пошепки, щоби часом не почули їхні консули, що традиційно присутні на цій забаві. Після них до мене, погрожуючи списом, наблизився воїн-масай (здається, син вождя одного з африканських племен). Глянувши грізно на мене, запитав: "Україна?" -- "Україна!" -- "Революція?" -- "Однозначно!" -- "Я теж хочу помаранчеву стрічку". Як можна було йому відмовити, адже він навіть пообіцяв мене не з'їсти. Принаймні зараз. Принаймні цілого. Та й, зрештою, наїдків і напоїв Фонд Зайделя нам запропонував таких, що багато хто щось схоже куштував уперше у житті. Може, і востаннє. І було їх стільки, що під кінець вечора ми нарікали лише на обмежені можливості людських органів травлення.

Масай причепив помаранчеву стрічку до свого бойового однострою й погодився зазнимкуватися зі мною. Він висловив готовність поїхати до України, аби допомогти революції. Та лише тоді, коли там стане тепло. Я подякував йому й за це.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Золотий м'яч Шевченка 
Погляд
  ·  НБУ -- в надійних руках 
  ·  Литвин хоче інавгурації 
  ·  Чи поїде Янукович до Івано-Франківська? 
  ·  Росіяни готували теракт у Києві 
Поступ у Львові
  ·  Діти чекають Миколая 
  ·  Проект чесних виборів 
  ·  Сміття подорожчало 
  ·  Тиск на януковичівців 
  ·  Переплатили, але опинилися в боржниках 
  ·  Хто очолить Львівщину? 
  ·  Революція "по-винниківськи" 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Схід бореться по-своєму 
  ·  Новий закордонний паспорт 
Поступ у світі
  ·  Помаранчеве дежавю 
Спорт-Поступ
  ·  Гостинність львів'янам не зашкодила 
25-Й КАДР
  ·  Телеказка про зачарованого хлопчика 
Економіка у Поступі
  ·  Нові акцизні правила 
Арт-Поступ
  ·  В обіймах з радістю журба... 
post-Поступ
  ·  Зачарована помаранчем Европа 
Пост-Faktum
  ·  Підгаєцькі містечка 
  ·  КАЛЕНДАР