|
|
|
|
Літературний Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Кришталеві і брудні закони |
|
|
| Інна КОРНЕЛЮК |
| |
Кобо Абе. Жінка в пісках: Роман / Пер. з яп. І. Дзюба. -- К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2004. -- 190 с.
Уявіть собі, що все навколо стало кришталевим і чистим. Дерева, квіти, трави -- усе природне, штучне й надприродне є кришталем, лише люди зовсім не змінилися. Хіба що їхня шкіра не страждає більше від пороху, бруду та й усякого там механічного тертя шкідливих бактерій. При чім тут шкіра? Ну, наприклад, при тім, що, за однією оригінальною науковою гіпотезою, рівень розвитку людської цивілізації прирівнюється до ступеню доглянутості і чистоти шкіри дорослого населення. Розгляньте принагідно шкіру свого обличчя у збільшеному дзеркалі й переконайтеся: кожна пора вашої шкіри задихається від бруду. Скажете, роздуми на грані фолу? Це не такі вже й дрібниці, якщо подумати довше.
Продовжимо ще трошки глобальні "кришталеві метаморфози". Тепер уявіть, що ви не можете сховатись від цього чистісінького кришталю. Навколо суцільна прозорість. Моторошні декорації, так? І також не можете сховатись за іншим кольором, тілом чи світлом, бо ви через незрозумілу примху природи приречені на чистоту. Згадайте фізичні властивості кришталю і замисліться. Бруду нібито вже й не існує, уявіть собі цю екстрему. На що тоді перетвориться людське життя? Не будемо довго інтригувати один одного: відповідь в останньому абзаці статті.
Ми ж досі перебуваємо в іншій екстремі, тобто ховаємося від бруду, фізичного чи метафізичного, несуттєво. Японський письменник Кобо Абе у своїй творчості переконував, що всі ми безнадійно загрузли у бруді. Навіть коли б тримати свої невисловлені потаємні думки ідеально чистими, то все одно не врятуватися від нашарувань всесвітнього гнилого бруду ззовні. Іван Дзюба у післямові до роману Абе "Жінка в пісках" обережно застерігав читача від непомірних фантазій на тему творчості цього "письменника катастрофи". Мовляв, текст творів дивного японця -- плетиво світу абстракцій і світу реальних речей, запахів, звуків, дій. Значить, не надто, читачі, переймайтеся філософською уявою Кобо. Як на мене, краще під час читання таки перейматися... Існує ж і поняття наукової метафори, яким послуговуються сучасні фантасти, чого не варто відкидати. Наступний аспект: Абе є послідовником Франца Кафки. У "Чужому" Камю головний герой приречений вмерти, а в "Жінці" Абе -- жити, що, проте, не означає великої різниці між цими двома можливостями. Одвічна проблема марності людських зусиль, -- як інтерпретував ці обидва шедеври літературний критик Миланович. Бо життя головного героя в цьому романі Кобо Абе перетворюється на розгрібання піску. Пісок -- це стихія, що перебуває в постійному русі і ніколи не зупиняється. Новітній Сізіф із своєю мудрою головою ніяк не може врятуватися від брудного гнилого піску. Жінка, яка затягнула Сізіфа в піщану пастку, не може зрозуміти, чому цей мужчина так страждає: всі у їхньому селищі постійно розгрібають пісок і давно змирилися з тим, що пісок скрізь, навіть в очах. Чолов'яга ж ніяк не звикне до життя в піску, кохання в піску, куріння дешевих цигарок... з піском. Який сенс існування в піщаній круговерті за піщаним годинником? Коли в тобі пісок, то ти сам стаєш піском, мутантом, але не людиною. Людське в тобі згодом просто розсипається, наче пісок, і розвіюється казна-де. Не хочеться йняти цьому віри, та реальність бруду очевидна, як земля під ногами.
Рацію мав той, хто сказав, що світ є насправді таким, яким ми його сприймаємо. Більше чистоти чи більше бруду ви бачите біля себе -- бруду не уникнути. "Брудні закони" фізики?
Dovidka: Кобо Абе (1923-1993) -- один із найоригінальніших японських письменників, автор глибоких фантастичних, сюрреалістичних, філософських оповідань і романів, драматург, режисер. Його другий роман "Жінка в пісках" перекладено понад двадцятьма іноземними мовами. |
|
|
|
|
Мирон ІВАНИК: Дехто плює у вічність |
|
|
| |
| |
|
Клієнтоорієнтованість. Ми згадали поняття, без якого нині книжковий бізнес не має шансів на прибутки. Адже сучасний покупець книжки "перебирає" не тільки тому, що, наприклад, навіть наукова література охоплює асортимент у сотні тисяч найменувань, але й тому, що загальні дисципліни сьогодні просто не модні. Зрештою, в бізнес-колах витає ілюзія, що науково-популярні книжки "для всіх" -- прохідний етап до... більш глибокої спеціалізації. Скажіть, будь ласка, а рекламісти читають книжки з реклами? Ні. Професіонали своєї справи надають перевагу вузькоспеціалізованій літературі. Понад те якісна книжка потужного наукового видавництва -- ще не аргумент, аби її прочитати. Бо наукові видання (на відміну від художньої літератури) недовговічні, і їхнє життя залежить не просто від геніальності автора, кількості та якості рецензій в ЗМІ, а й від розвитку цієї окремої науки у світі загалом. Тому видавці наукової літератури змушені думати на кілька кроків наперед, мати на озброєнні декілька "ідей завтрашнього дня", оскільки без цього і читач навряд чи заробить потрібні гроші на знаннях, почерпнутих із неактуальної книжки, і видавництво немало втратить там, де б воно мало заробити. Розмова про книги із керівником реґіонального представництва видавництва "Знання", видавцем п. Мироном Іваником, як не дивно, таки вийшла за межі книжкової тематики... |
| Детальніше>> |
|
|
|
