Уявлення українців заходу про наших співвітчизників зі сходу та півдня здебільшого були як про аморфну масу, яка, за невеличким винятком, нічого не знає і, що найгірше, не прагне знати. Ми не уявляли всього розмаху інформаційної блокади, що розділяла донедавна схід і захід України, того безміру брехні або ж напівправди, яка, на мою думку, гірша від брехні.
Виряджали нас туди майже як у район бойових дій. Очевидно, для цього були підстави. На місці ж ми зустріли людей, які, на перший погляд, були дуже різними, стояли по обидва боки "барикади", але все ж усі вони -- наші співвітчизники, українці, наші брати і сестри, які прагнуть того ж, що й ми -- жити достойно.
По приїзді у Покровський район нас зустрів голова штабу В. Ющенка Віталій Гончаров, людина, котра вже багато років відстоює свою громадянську позицію, поклавши на кін матеріальний добробут, становище та особисту безпеку. Той факт, що районний штаб після всіх перипетій розташований у квартирі пана Гончарова, свідчить сам за себе.
У самому Покровську наш маленький "десант" поселила в гостинній хаті родини Кузьмичів Ніна Григорівна Матяш. Це ще одна людина, про яку можна сказати, що тут, на заході, зараз таких нема. У перші роки незалежності Ніна Григорівна за свої погляди втратила роботу, пенсію, майно, по суті, все. Але вона вистояла. Її односельці говорять про неї "героїня". Це справді героїня, людина, що протягом багатьох важких років не здавалась, не продавалась, не втратила гідності.
На дільниці ми познайомилися з Євгеном Корольчуком та Юрієм Тихим. Це спостерігачі від штабу В. Ющенка. Після дня спілкування з ними у мене склалося враження, що це -- родина, з якою було дуже сумно прощатися.
Не можу не згадати Василя Дуленка. Офіцер старого гарту, людина, яка багато передумала перед тим, як стати на бік "опозиційного" кандидата, викликає велику повагу і симпатію.
І коли після другого туру на радіо "Люкс" повідомили, що Дніпропетровськ вийшов на мітинг на підтримку нашого Президента Віктора Ющенка, я вдома голосно сказала: "Ура! Наші!"
Отож, тим, хто поїде спостерігачами на схід, перша порада -- знайдіть однодумців і дійте разом. Друга порада -- краще запобігти злу, ніж його констатувати. Зробіть все можливе, щоб мирно співпрацювати з дільничною комісією, продемонструйте свою компетентність, доброзичливо вказуючи на помилки. Потрібно пам'ятати, що їм важче, ніж нам. Але ми формуємося як нація, і цього процесу вже нікому не спинити.
»
Дротики в плетиві життя
Тарас ПРОХАСЬКО
Добре, що життя нагадує багатожильний провід. Не можу точно сказати, чи він телефонний, чи десь у комп'ютері, чи у ще якомусь керованому провідним чином механізмі -- хай навіть у бомбі. Та добре його бачу. Скручений в одно, складений з багатьох дротиків у різнокольоровій ізоляції. Власне ці кольори й це скручення уможливлюють порівняння. По-перше, жилок багато. По-друге, вони зовсім інші. По-третє, кожна з них є самостійною. По-четверте, лише всі разом вони є повноцінними. По-п'яте, вони переплетені. По-шосте, тощо. Цікаво, що, дивлячись із певного ракурсу, але йдучи вздовж проводу, на баченій поверхні домінує один з кольорів. Інших тоді не видно, хоча вони є. Колір змінюється кольором, залежно від частоти скрутів. Ті, що були на поверхні, зникають, а перед тим невидимі стають на деякий час ознаками цілого проводу. Важливо відстежити, зафіксувати й усвідомити періодичність...
Революція триває, що б там не казали наші вороги. У Москві, Мінську чи Махачкалі. Достатньо вийти на вулицю. Просто фази бувають різними. Але вона триває, не залишаючи нікого осторонь, дає роботу якщо не всім, то багатьом.
Йдеться не тільки про звичайний бізнес. Власники магазинів, ресторанів, кіосків і торгових будок у центрі Києва тішаться, їх бізнес процвітає. "Ми не встигаємо ліпити вареники", -- говорять кухарі ресторанів "Швидко". Помаранчеві шарфи і рукавички, парасольки і джемпери. Транспортники та фармацевти. У революції вже є свій фольклор, своя музика і свої легенди. Шофера львівського пижика, якого зустріли в Києві (а він навіть таблички не зняв з машини), запитали: "Ви їдете додому? Тепер так регулярно будете їздити?".
Наші брати і сестри, там, на сході нашої країни! Простягнімо один одному руки, обіймімося, погляньмо один одному в очі -- і вони оживуть ідеєю, а на устах застигне молитва вдячності за те, що Господь поблагословив нас на волю (не залежно, якої ми віри і якого обряду, -- ми є разом). Він послав розумну людину, яка здатна здійснити нашу мрію бути достойними і потрібними не лише перед виборами, а й впродовж усього життя. Знаємо, що від вас приховують інформацію, знаємо, що ви не наважуєтесь зазирнути в найглибші куточки своєї душі, де живе українець чи то росіянин, чи то єврей, чи молдованин. Ким би ви не були -- хочете бути вільними, не відчуваючи на собі чужих політичних помилок, хочете отримувати зарплату, гідну ваших можливостей. Правда ж? Тоді мерщій приєднуйтесь до нас, скажіть: "ТАК!" Бо ми знаємо, хто здійснить ваші (і наші) мрії. Ми пропонуємо президента, достойного ваших міркувань (а про подвійне громадянство забудьте, бо ж це не залежить ні від Кучми, ні від Януковича, це не вигідно Росії, і вона ніколи на такий крок не піде).
На сході чи на заході нам подобається колір сонця. Наш народ прокидається в промінні помаранчевого сходу і засинає в промінні помаранчевого заходу. Тож не даймо ошукати себе, бо МИ є народ, а Ющенко -- НАШ президент!
