"Гроза". Ця частина з другого концерту Антоніо Вівальді для струнних і клавесина ("Літо" із циклу "Чотири пори року") вельми характерно імпонувала суспільним настроям численних львівських меломанів, які в дні Помаранчевої революції та її актуального породження -- мистецько-політичного марафону "Митці за єдність України" прийшли до Концертного залу ім. С. Людкевича послухати виступ лауреата міжнародних конкурсів і володаря першої премії конкурсу ім. Петра Чайковського -- скрипаля Миколи Саченка із Санкт-Петербурга (Росія).
Власне "грозовий" уривок цього шедеврального кончерто гросо (замалим не зіпсований попсовими світлоефектами, що пасували радше дискотеці, ніж академічній сцені) у виконанні вихованця Московської музичної академії та камерного оркестру "Віртуози Львова" під батутою диригента Сергія Бурка прозвучав ще раз і після завершення програми на вимогу слухачів, які бурхливими оплесками довго не відпускали артистів зі сцени. Рвучкі, мов пориви грозового вітру, емоції соліста мчали його дедалі вперед, залишаючи позаду звучання оркестру і даючи слухачеві можливість порівняти пропоноване виконання із пам'ятною співпрацею над "Порами року" скрипалів Олега Каськіва чи Лівіу Прунару та "Віртуозів Львова".
Свій же особистий віртуозний вишкіл молодий російський музикант показав під час сольного виступу із "Баладою" Ізаї -- твором, який нечасто чують наші зали. Зваживши на вподобання соліста та його схильність до емоційного викладу музичного матеріалу, диригент Сергій Бурко запропонував Миколі Саченку взяти участь у травневому львівському фестивалі "Віртуози" із концертом Петра Чайковського. На разі ж цього скрипаля очікує виступ у Дніпропетровську. Нагадаємо, що Львів після Києва був одним із пунктів концертного турне Україною російського виконавця, котрий захотів у такий спосіб висловити солідарність із нашим народом у прагненні демократичних перетворень.
Виступом Миколи Саченка й завершився мистецько-політичний марафон "Митці за єдність України", який при відчинених дверях у Львівській обласній філармонії впродовж тижня збирав на сцені як представників місцевого політикуму, так і артистів. Зміг вписатися у цей марафон і, на жаль, не надто велелюдний концерт на пошанування сто першої річниці від дня народження патріарха галицької музики Миколи Колесси. Після концерту своїх ранніх творів, які виконали капела "Трембіта" (художній керівник Микола Кулик) та симфонічний оркестр Львівської філармонії під диригуванням свого онука -- заслуженого артиста України Яреми Колесси), вдячний композитор влаштував святкове прийняття для музикантів.
Загалом у режисованому Іриною Прокопенко марафонному дійстві, яке почергово вели Софія Іванова та Інна Павлюк, переплелися виступи політолога Тараса Батенка, капели "Трембіта", професора Білинського, джаз-рокового формування "Сьомий звук", чільника львівських соціалістів Євгена Таліпова, квартету бандуристок "Львів'янки", акордеоніста Миколи Габрука, естрадних співаків Остапа та Мар'яна Шуневичів, хору "Євшан", родинного ансамблю "Кожушки" із села Магерова, дует Лесі Наральської та Лесі Слющинської, ансамблю "Левус-джазус", солістів Ірени Грех, Ольги Фенюк, Лілі Коструби, Ніни Карпінської, Григорія Смаля, Наталії Дитюк, Маріанни Лаби, Олени Мацелюх та багатьох-багатьох інших, які відгукнулися на поклик серця й своїм виконавським мистецтвом задемонстрували свою громадянську позицію.
Щодо подальшого проведення марафону, попередньо запланованого на 10-12 грудня, то політрада висловилася за доцільне переформатувати цю роботу на агітаційні виступи "в народі", щоб найбільш ефективно використати час, який залишився до повторного голосування у другому турі виборів президента України. Отже філармонія знову повернулася до звиклого ритму буднів, які не мають права забувати про своє основне призначення: репертуарну концертну діяльність на рівні, якого заслуговує Львів як одна із культурних столиць Європи. І вирішення цієї наболілої проблеми вимагає не меншої відваги нового директора філармонії, ніж висловлення підтримки Помаранчевої революції. |
