|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Україна поза часом |
|
До 17 грудня у галереї "Дзиґа" триватиме фотовиставка Кирила Горішнього із Франції |
| В. О. |
| |
Останньою із низки акцій, яку охопив Другий міжнародний фестиваль фоторепортажу, зорганізований Посольством Франції в Україні, Французьким культурним центром та Французьким центром міста Львова, стала виставка світлин керівника львівського французького центру Кирила Горішнього, котру розгорнуто в галереї МО "Дзиґа".
На думку автора, Україна -- друга за величиною країна Європи, але через свою трагічну долю вона залишалася майже невідомою протягом століть. Сьогодні в умовах бурхливих змін та модернізації пострадянського суспільства молода незалежна держава загоює свої рани. Однак вона ще зберігає незвичайно зворушливі та чарівні острівці іншого часу.
Світлини Кирила Горішнього свідчать про загадкове минуле та нелегкі перетворення, які переживає наш народ. Лейтмотивом фоторобіт цього 27-річного фотографа стали обличчя та дух Східної Європи. Автор зростав у небагатих кварталах Парижа і дуже рано став спостерігати за його мешканцями через фотооб'єктив. Відточував свою майстерність у Нью-Йорку, на Канадському Заході та на Карибських островах. Закінчивши історичний факультет у Сорбоні, фотограф 2001 року повернувся до країни своїх предків. Тут він розпочав серію чорно-білих світлин про таємничий народ, зовсім іще не відомий на Заході. Своїми ніжними та меланхолійними фотографіями він намагається у притаманний йому спосіб показати, що попри суспільні реалії та очевидні труднощі українці випромінюють неймовірно привабливе людське тепло. Більш ніж простим поглядом фотографа, що не спирається на західні канони, він у художній формі розповідає про життя та звичаї нашого народу. Найважливіші персональні виставки Кирила Горішнього експонували у Французькому культурному центрі в Києві, мерії Ліона, галереї Нового мосту в Парижі, а тепер -- у "Дзизі". |
|
|
|
|
У час змін |
|
|
| Анастасія КАНАРСЬКА |
| |
|
Дні летять дуже швидко, залишаючи нам свої радощі і тривоги. Львів'яни так зосередили свою увагу на політичному житті, що театри відійшли на другий план. Та й багато львівських акторів також стало активними учасниками Помаранчевої революції. Вони зустрічались на майдані Незалежності частіше, ніж у рідному місті. А дехто з колишніх львів'ян мав у Києві цими днями навіть прем'єру. В Державному центрі імені Леся Курбаса відбулася прем'єра вистави Вірляни Ткач "Коляда", в якій зіграли Олег Драч, Галина Стефанова, Микола Шкарабан та американський актор Ендрю Колто, котрого львів'яни, мабуть, пам'ятають з усіх проектів Вірляни Ткач, що їх привозили до Львова. Ще в "Коляді" брало участь тріо гуцулів із Криворівні. Власне гуцули стали домінантою еклектичного дійства Вірляни Ткач та й нагадали нам, що вже прийшла перша коляда, а за нею прийдуть інші світлі празники. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Театр ляльок усупереч традиції |
|
|
| Люна ГАЛАС |
| |
У Львові, місті поважних традицій гебрейського музично-драматичного театру, яке свого часу стало свідком створення деяких розділів твору "Блукаючі зорі" славетного Шолома Алейхема, завершився II Міжнародний фестиваль єврейського театрального мистецтва "Сузір'я Лева". Фестивальна програма була спеціалізованою: у конкурсі брали участь тільки вистави театрів ляльок.
На запитання журналіста "Поступу" про те, наскільки притаманний гебрейській культурі ляльковий театр (бо ж відома фраза І.-Л. Переца: "Що таке театр? Давні просвітники вірили, що театр ліпший за книжки моральних настанов, могутніший за "Основи мудрості"), директор Львівського обласного благодійного фонду "Хесед-Ар'є" Ада Діанова, яка очолила оргкомітет і ввійшла до конкурсного журі фестивалю "Сузір'я Лева", пояснила всю парадоксальну специфіку цього феномену. |
| Детальніше>> |
|
|
|
