BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
24 листопада 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  10:30 29-03-2017 -   Вночі у Львові «мінували» готель в центрі міста  
  10:29 29-03-2017 -   У Львові вчаділо двоє мешканців особняка  
  10:16 29-03-2017 -   Львівський центр зайнятості склав «портрет» безробітного  
  10:11 29-03-2017 -   Дрогобицьке підприємство постачає на ринки України 28 сортів троянд  
  10:10 29-03-2017 -   Трускавець прийматиме Чемпіонат України зі спортивного орієнтування  
Україна
  10:23 29-03-2017 -   У Донецьку під час обстрілу загинула жінка  
  10:19 29-03-2017 -   У Луцьку обстріляли Генконсульство Польщі  
  10:13 29-03-2017 -   Стартує Урядова програма «Доступні ліки»  
  16:57 28-03-2017 -   Справу Януковича передали в інший суд  
  16:0 28-03-2017 -   У Чернівцях патрульного поліцейського звільнили за кермування напідпитку  
Світ
  10:22 29-03-2017 -   Сейсмологи оголосили загрозу цунамі на Камчатці  
  10:20 29-03-2017 -   У Франції розпочато розслідування проти дружини Фійона  
  16:59 28-03-2017 -   В Австрії заборонили носити паранджу в громадських місцях  
  15:57 28-03-2017 -   Австрія виходить з угоди ЄС - не хоче приймати біженців  
  12:30 28-03-2017 -   Британія ввела в обіг нову монету в 1 фунт  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Мирон ЮСИПОВИЧ: Нашу культуру душить Київ
 
-- Маестро, продовжуючи тему вчорашньої публікації в "Поступі", що саме треба змінити в роботі державних опер і філармоній?

-- Сама робота вже є мотивацією для справжнього музиканта. І для мене, і для колег основна перевага роботи в Da Capo Musik Marketing полягає не в більшій платні, 4-зіркових готелях etc, а в сатисфакції, що ти робиш щось справжнє, тебе оцінюють без будь-яких "скидок", за високою, як заведено в західному світі, шкалою. Переповнюють особливі відчуття, коли 2 тисячі "абонементних" мюнхенських слухачів, котрі два тижні тому аплодували Російському національному оркестру під керівництвом М. Ростроповича, тиждень тому -- оркестрові Баварського радіо з М. Янсоном, за тиждень слухатимуть Мюнхенський філармонічний оркестр з Д. Левайном, сьогодні дарують "штенде овейшн" наприкінці нашого виступу. І не лише за екзотику "Тараса Бульби", а й за "Лоенгріна", "Тангойзера". Цю сатисфакцію не можна оцінити грошима. Тому для справжнього музиканта виступи на такому рівні -- справа професійної амбіції і необхідності. Це підвищує власний статус, дає впевненість у собі, налаштовує на шляхетність. Щодо творчого моменту, то все просто і зрозуміло: в цьому колективі я виконую Й. Штрауса, Верді, Вагнера..., а Шостаковича в планах немає -- виконуватиму його в іншому місці. Адже маю в цьому потребу, і це природно. Реалізація творчого працівника в структурі теперішніх державних музичних установ нині -- проблема фундаментальна і вимагає більшої уваги, аніж питання безпосередньо творчі. Зважте, чи нормальним є те, що сьогодні у Львові існує принаймні три (!) симфонічні колективи, котрі досить успішно працюють (на Заході зокрема) не будучи державними, не маючи певних благ, передбачених цим статусом. І водночас у Львові є колективи державні, з повною матеріальною базою, державною дотацією, штатом керівників-професіоналів, де професійне, матеріальне і моральне становище надзвичайно сумне.

-- Як поліпшити ситуацію? Чи сприятимуть цьому надання статусу "національний", підвищення зарплати?

-- Думаю, це не той шлях, який можна назвати "шляхом порятунку академічної музичної культури" в державі. Це відвертий егоїзм центру, спрямований на узурпацію усього: і матеріального, і творчого. Надання статусу "Національний" окремим, здебільшого столичним колективам без запровадження змін у принципах їх організації і функціонування -- не вихід. Нестоличні оперні театри та філармонійні оркестри де-факто приречені державою на припинення існування. Створення різниці в оплаті праці між ними і столичними колективами у 10 і більше(!!!) разів -- знищення академічного музичного мистецтва поза центром, котрий стає "чорною дірою", все поглинає, а "віддача" -- мізерна. Та проблема на цьому не вичерпана. За нею -- розвал академічної музичної освіти на периферії через зниження її мотивації, занепад шкіл виконавства, композиції, і загалом культури цілих реґіонів. Ще за радянської влади оплата музиканта Кіровського театру (Ленінград) була лише у 2-2,5 раза вищою від його колеги у Львівській опері. Дотацію на нові постановки отримували театри і в Москві, й у Львові. Спогади можна продовжувати... Це не ностальгія за старими часами, це спроба через порівняння наголосити на ганьбі та соромі, які, щоб "душити" нашу культуру, творить вже не імперська Москва, а рідний Київ. І якихось реальних спроб врятувати, щось змінити у цій сфері життя країни не видно. Якщо 5 периферійних оперних театрів і з десяток філармоній ще років 10-15 тому були для держави "валізами без ручок" (кинути шкода, а нести важко). То нині їх таки "кинули". Видається, що наявність творчого ресурсу в країні не є предметом гонору, а болем голови для держави. Що робити з тими 3-5-ма піаністами-солістами, 2-3-ма скрипалями-солістами, із великою когортою справді талановитих вокалістів, котрі є лише в одному Львові? Чи для них нема роботи, чи вони не хочуть робити те, що найкраще вміють? Мабуть, ні. У свої 30-40 років ці люди провадять нудну для музиканта-виконавця педагогічну діяльність, раз або двічі на рік дають концерти у філармонії -- без оплати або за принизливо мізерну плату, від якої легше відмовитись і мати моральну сатисфакцію. Співаки в Опері хто вдесяте, хто всоте, а хто й у двохсоте виконують ту ж "Віолетту", "Аїду" чи "Набукко" і за це отримують (якщо вирахувати квартплату та послуги і їжу) лише на "дешевий одяг з Європи"! У кращому ж разі хтось із них самотужки організовує свою концертну діяльність, по-суті стає артистом-виконавцем і арт-аґенцією в одній особі. У цьому я маю багатий досвід, адже свого часу об'їздив як дириґент-гастролер добру половину Польщі і мав декілька контрактів на Заході. Скажу відверто: поєднувати цю діяльність дуже важко і далеко не кожному під силу, радше навпаки. Та чи повинно так бути? Коли треба сидіти за партитурою чи інструментом, виникають інші клопоти: комп'ютер, електронна пошта, факси, телефонні дзвінки, аудіо- і відеоматеріали, прес-релізи, фото, зустрічі, польська, російська, німецька, англійська мови і ще багато всього, що так виснажує. А тим часом найкраще я вмію і люблю дириґувати, як хтось -- співати партію Абігаїль, а хтось -- виконувати твори Рахманінова чи Скорика на фортепіано...

-- Чому в Україні не практикують створення артистичних аґенцій?

-- Те, що на 14 році незалежності в Україні немає жодної артистичної аґенції за всього творчого ресурсу -- непорозуміння. Ми наче перебуваємо в кам'яній добі, продовжуючи примітивно добувати вогонь. Причина одна -- шаманів на всіх рівнях влади це влаштовує. Тим часом нова організація в системі бізнесу академічної музики -- не зайвий клопіт. Аґенція анґажує, продає, бере процент, платить податки...

-- Згодом і в цій сфері матимемо конкуренцію...

-- Так, але ринок є дуже широкий. Не обов'язково продавати місцевого віртуоза у Берлін чи Нью-Йорк... Нехай там наразі грає Муттер і співає Паваротті. Поряд є чимало гарних залів -- у Польщі, Румунії та й по всьому периметру України (не кажучи про центр України з мільйонним населенням, яке тримають на "голодному пайку"). Та окрім проблеми конкурентності-макро є ще проблема конкурентності-мікро.

-- Якщо можна, докладніше?

-- Йдеться про конкурентоспроможність на індивідуальному рівні. Усвідомлення власної неконкурентоспроможності гальмує процес позитивних змін, запровадження чогось нового, кращого. Якщо я заслужений артист формально, а реально -- нездара у своїй професії, то жодна аґенція мене не заанґажує і не зорганізує моїх виступів, бо дуже скоро прогорить і збанкрутує. Глядач платить гроші за регалії лише один раз -- перший. Надалі його упакуванням на обдуриш -- треба справді показати клас, і жодні аргументи нікого не хвилюватимуть. Чи зацікавлені всі ці люди (а їх безліч), котрі ще й до всього володіють ситуацією в культурній політиці країни, йти на ризиковані для себе зміни? Легше, обвісившись "народними", "заслуженими" узяти собі ще й "національний" статус і десятикратно безсоромно черпати з Державного бюджету -- нашого спільного бюджету.

Звісно, страх перед нововведеннями є в кожного і не лише на високому "ситому" міністерському рівні, а й внизу. І це не лише в мистецькій сфері. У тому й полягає проблема цього суспільства, що найменший її "гвинтик" - обиватель, уже пристосований до старої системи, сьогодні вагається: прийде завтра той Новий, Правильний... А чи зможу я завтра чесно заробити більше, ніж сьогодні (при цьому Поганому) вкрасти? Дотепер "великі злодії" зверху багато крали і давали "маленькому гвинтику" внизу можливість трішки вкрасти. Ось він і стоїть на роздоріжжі. Отже коріння наших і мистецьких і немистецьких проблем сягає глибоко, й у справі його "розворушення" велику роль може зіграти моральний, етичний чинник. Підвищення рівня духовності і культури нашого народу допоможе відважитися на ризик нових змін, повірити у свою спроможність працювати і жити гідно.

Повертаючись до нашого основного питання, скажу, що проблема зараз не стільки в дефіцитності Карузо, Ойстархів і Караянів, скільки у відсутності правильної політики в цій сфері, а ще конкретніше -- у відсутності Юрока (суперімпресаріо в Америці) чи якогось Івана Альбертовича, який би на рівні державному чи приватному зміг дати цій справі хід.

-- Створити українське "Да Капо"?

-- Приклад "Да Капо" став символічним і показовим. Безперечно, є в нас великий творчий ресурс, достатньо конкурентоспроможний. З іншого боку, рівень використання цього ресурсу державною системою і рівень його віддачі для держави -- мізерний. Це стало очевидним і дратує тих, хто є за це відповідальним і хоче таке становище зберегти й надалі. Та свіжий вітер уже віє...

Розмовляла Оля МАЛЕРИК

Від редакції: до речі, Віктор Ющенко вечір проти дня повторних виборів президента України провів у Національній ...філармонії. Приклад гідний наслідування. У Львівській філармонії ж 27 листопада в концерті Verdi-Cala у виконанні K&K Philharmoniker під орудою Мирона Юсиповича звучатиме славнозвісний хор Va, pensiero, sull ' di dorate із опери Набукко. Цю музику, патос якої спрямований проти гніту і гнобителів, сучасники автора виносили із залу на барикади як революційний заклик до свободи!









» 
АРТ-АНОНС
 
28 (нд), о 18 год. у Концертному залі ім. Станіслава Людкевича в межах Другого міжнародного фестивалю дириґентського виконавства ім. Миколи Колесси під батутою дириґента Дмитра Орлова (Росія) виступить улюбленець львівської публіки, лауреат численних міжнародних конкурсів Дмитро Онищенко (фортепіано). Маестро Дмитро Орлов -- художній керівник та головний дириґент Московського державного симфонічного оркестру, лауреат премії Уряду міста Москви, з. а. Росії. Народився він у Хмельницькому (Україна). В Одеській музичній школі вчився грати на трубі, а в складі дитячого вокального ансамблю виступав на сцені Одеського оперного театру в операх Мусоргського, Чайковського, Бізе. Закінчив з відзнакою військово-дириґентський факультет Московської державної консерваторії, 1971 р. Згодом -- факультет оперно-симфонічного дириґування новосибірської державної консерваторії. Відтоді систематично виступає з симфонічними оркестрами в багатьох містах Росії та інших країн(США, Китай, Тайвань, Іспанія, Італія, Болгарія, Туреччина, Німеччина), викладає в музичних ВНЗ Москви. За минулі роки Московський державний симфонічний оркестр, який створив Дмитро Орлов, увійшов у число найкращих, дуже відомих симфонічних колективів у Росії та за кордоном.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенка надійно охороняють 
Погляд
  ·  Києве, ми їдемо! 
  ·  Як поводитися на акціях протесту 
  ·  Кучма закінчить, як Чаушеску 
  ·  Журналісти проти брехні 
Поступ у Львові
  ·  Повстала уся Львівщина 
  ·  Знову без теплої води 
  ·  Увечері треба сидіти вдома 
  ·  Сорокін вимагає спростування у РТР 
  ·  Аеропорт та авіалінії -- за Ющенка 
  ·  Чиновники підтримують Ющенка 
  ·  Народ не подолати! 
  ·  ФОТОФАКТ 
Поступ з краю
  ·  Чи потрібні переговори між Ющенком та Януковичем? 
  ·  Андрій МАГЕРА: Ми відчуваємо тиск 
  ·  Кучма закликає до діалогу 
  ·  Журналісти бунтують 
  ·  До Києва звозять міліцію 
  ·  Україна протестує 
Поступ у світі
  ·  Грузія: річниця "революції троянд" 
  ·  ЄС посилює санкції 
  ·  ФАТХ визначився 
Арт-Поступ
  ·  Мирон ЮСИПОВИЧ: Нашу культуру душить Київ 
  ·  АРТ-АНОНС 
Літературний Поступ
  ·  Одна шекспірівська сота Гамлета 
Спорт-Поступ
  ·  Чигаєв підтверджує клас 
  ·  Біля витоків найбільших перемог 
  ·  Про перемогу проспівають клинки 
  ·  Тайванський бар'єр фараонів 
post-Поступ
  ·  Церква проти застосування сили 
  ·  ДАЙДЖЕСТ 
  ·  КАЛЕНДАР