BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Мікроскоп пана Юрка.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
19 листопада 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дайджест  » 

___________________________________________________________________________

Якщо народ не здається, його знищують
Віталій ШЕВЧЕНКО
 
Війна із власним народом увійшла в завершальну стадію. Вочевидь, виборчі перипетії зводяться вже не до протистояння між Януковичем та Ющенком.

Власне, про самого Януковича не варто й говорити, оскільки вже не його кандидатські зусилля, а весь адміністративний, фінансовий та силовий (точніше, кримінальний) ресурси влади спрямовані на реалізацію її виборчої мети.

Річ давно не в Януковичі, котрий самотужки, легальними політичними методами ці вибори ганебно програв би. І не в Ющенкові річ.

Влада оскаженіло, до "останньої краплі крові", готова воювати зі своїм упертим народом за "стабільність і впевненість у завтрашньому дні". Кийками, сльозогінним газом, звільненнями "неблагонадійних" виборців з роботи та з ВНЗ, нацьковуванням на спостерігачів завезених бандюків, викиданням із пологового будинку на вулицю вагітних, які не здали до лікарні відкріпних посвідчень -- будь-чим, аби вкрасти зайвий голос і впхнути у мішок фальшивих здобутків з поміткою "Я".

Ці речі настільки очевидні, що вже не варто говорити про підступність влади чи нечесність її кумира Януковича.

Зізнаюся, я був приголомшений під час так званих дебатів кандидатів, коли він запевняв виборців та журналістів, що перед ними в усьому чесний.

А потім замість шоку -- усвідомлення моторошної істини: справді-бо, Янукович під час виборчої кампанії приїжджав у кожен конкретний реґіон в суто "урядових" справах не під час, а після того, як міліція комусь вкотре полічила ребра. А повертався звідти щоразу раніше, ніж когось тягли, як дровину, до "воронка". І тепер панові прем'єру, власне, легше, ніж багатьом учасникам його президентської кампанії, "дивитися у вічі людям".

Шкода, але суспільство чомусь ще не говорить про тих, хто не зможе зараз запевняти в чесності перед виборцями і уникає дивитися у вічі людям.

Про журналістів. Про тих журналістів, які добровільно записалися в добірний легіон "бійців за стабільність", який має зіграти вирішальну роль у перемозі над власним народом.

Бо якби не цей легіон "сторожових псів демократії", боротьба за приголомшливі успіхи уряду та його лідера давно вже перетворилося б на фарс.

Більша частина моєї журналістської біографії припадає ще на радянські часи. Однак, на свій сором, лише в рік здобуття незалежності у мене остаточно розвіялися сумніви в тому, чи правильно обрав фах.

Журналісти тоді були героями, які зводили з колін і вели за собою народ. Я пишався, що належу до них, і був переконаний, що висока місія української журналістики -- карб назавжди.

Після перегляду нинішніх новин телекомпаній "Інтер" чи "Студії "1+1" мені соромно за журналістику. Навіть у родинному колі не можу позбутися відчуття, що після ще однієї дози такої ефірної "правди" хтось скаже щось таке, що змусить ревізувати роками виплекані переконання про справжні цінності...

Я зумисне не назвав НТКУ -- Перший національний (вслухайтеся у велич цього визначення!). Каюся перед багатьма знайомими з флагмана державних аудіовізуальних ЗМІ, але його новини дивлюся рідко. З відомих причин -- "б'ють" по настрою й рівновазі.

Щойно мав необачність натиснути "першу кнопку" і натрапив на пісню під назвою, по-моєму, "Гражданская война" у виконанні одного з чільних заспівувачів українських виборчих змагань, "двічі громадянина" Йосифа Кобзона.

Оптимістичні відеокадри з життя нашого славного народу в цьому кліпі під час переходу до приспіву, що застерігав від можливих братовбивчих потрясінь, "органічно" змінювалися чорно-білою відеохронікою за участю відомих політиків з політичного табору Ющенка.

Ясна річ, ретельно монтувалися кадри штовханини, добиралися "екстремні" обличчя, раз у раз виникала постать лідера "Нашої України". Словом, цей шедевр мав кожного "живого й ненародженого" переконати в тому, хто готує новітню Коліївщину.

Відразу після Кобзона на цьому ж УТ-1 -- історична дума, відеосюжети до якої обрамлено кров'ю... помаранчевого кольору. Либонь, ставили завдання, щоб усі глядачі зрозуміли, чому кров помаранчева...

Слава Богу, авторів "Гражданской войны" та інших схожих агіток не називали, що дає підстави без докорів сумління назвати їх деградованими особистостями.

Важко уявити, хто навчав цих людей змалечку і яке виховання вони мали, щоб опустити себе в таке помийне дно. Найприкріше, звичайно, що опущено й принижено народ, який схожу етику світосприймання відводив від себе століттями.

Але якось так сталося під час цієї виборчої кампанії, що нас переконують у дещо інших суспільних ідеалах добропорядності. Тому про народ не будемо довго говорити. Поза сумнівами -- турбота кожного про власну честь та гідність.

Тому хочеться запитати в анонімного автора цих потворних кліпів: вам не гидко? Ви засинаєте без докорів сумління?

І в журналістів НТКУ хочеться запитати: вам не соромно за зраду своєї професії? Невже це ваш стиль і ваша професійна планка, пане Савенко?

Може, я суб'єктивний, але напрошується узагальнення: такий істинний фейс нинішньої державної телевізії, яку дехто з медіачиновників воліє бачити предтечею суспільного ТБ. Таке розуміння свободи слова та демократії, яка мала б спиратися на законодавчі приписи про об'єктивність інформації та рівний доступ до ЗМІ всіх учасників виборчих змагань.

Чи може, я "не доганяю", вбачаючи політичну упередженість там, де вона й не ночувала? Напевне ж, кліп Кобзона керівництво НТКУ не розцінює як політичну рекламу, за яку треба заплатити до каси телекомпанії (до державної казни!) чітко регламентовані й немалі кошти та ідентифікувати її замовника.

Запитайте хтось про ці гидотні кліпи, і ви переконаєтеся, що то "Перший національний" не вдавався до підлості, а чинив акт нашого причащання до високого мистецтва...

Я недолюблюю державне телебачення і часто мушу виправдовуватися, чому так сталося. Оце і є красномовний приклад того, чому воно саме відвертає людей від себе. Бо за гроші народу дешево й гидко намагається його ж дурити, прикидаючись дурником. Відеодулями пише для народу ікону влади.

Але найбільше розчарування ситуацією на нашому інформаційному ринку пов'язане у мене з недержавними ЗМІ. Довгі роки я, схоже до фанів "Динамо", вболівав за "1+1", "Новий", "Інтер"... Я радів кожному їхньому успіху, бо отримував безцінні аргументи для використання у своїх суперечках про переваги незалежних ЗМІ над державними.

Як же ви могли зрадити себе і зрадити мільйони своїх глядачів, які пропускали крізь душу кожен ваш успіх?

Вже не хочу, але ще дивлюся новини "Плюсів" -- тому лише, щоб задовольнити інтерес пов'язаного з цим ремеслом чиновника до процесу творчої деградації колись шалено популярної телекомпанії.

До розтринькування авторитету, що добувався по крупинці й тяжкою працею. Невже все це робилося для того, щоб у випусках ТСН крутити нам наскрізь фальшиві добірки відеозвітів заводських адміністрацій про гудіння їхніх підприємств на знак підтримки "єдиного" кандидата?

Співчуваю Добровольській, Мазур, Кухар та їхнім колегам, що доводиться переживати час цього "гудіння".

Що подієш -- такий шлях українського телебачення у ХХІ століття. Воно само собою так виходять, і панове Оселедчик чи Ряшин у таких речах наче й не винні.

Ось поміркуймо. Слава Вакарчук з "Ельзи", брати Клички, чемпіон світу з шахів Руслан Пономарьов, Шалімов та інші світочі нашої науки, спортивні чемпіони, Руслана Лижичко...

Що між ними спільного у ці дні? Зокрема те, що публічно заявили про підтримку на виборах кандидата від опозиції. Більшість із них з преамбулою: "Більше не можу мовчати..."

Але саме цими днями їхні імена враз перестали бути відомими і телеглядачі чомусь втратили до них інтерес. Навіщо ж повідомляти в новинах бодай одним реченням про те, кого їм надумалося підтримати?

Навіщо в новинах взагалі говорити щось людське про одного з двох кандидатів на найвищу в державі посаду, якщо люди навіть позабували імена тих, хто його підтримує? Такі закони природи...

Руслану, наприклад, після тріумфальної всеєвропейської перемоги "Диких танців" якийсь час пам'ятали і кілька днів крутили по всіх екранах сцену її співів у парі з натхненним прем'єром-кандидатом, а зараз, коли когось там підтримала, -- вже, вибачте, не пам'ятають...

З цими "зірками" у телевізійників завжди клопіт. Бо телевізійники звикли розрізняти суть явища. І тому в одному випуску новин з'являється ланцюговий репортаж з цілої низки заводських цехів з усієї України, де люди показують телеоператорам гасла на підтримку "єдиного" кандидата. Де правильно виставлено великі портрети.

Що, стільки знімальних камер немає на каналі "1+1"? Дрібниці, справжні журналісти дістануть потрібне відео і з-під землі. Що, за кілька днів ця телекомпанія не змогла навіть одним реченням повідомити про багатоденні й багатотисячні страйки київських (під боком у студії) і не лише київських студентів?

Але ж ці студентські акції стихійні, а збори заводчан -- санкціоновані "згори". І заводські страйки санкціоновані "згори", із самого Кабміну -- на підтримку глави Кабміну. Такий наш придуркуватий шлях у ХХІ століття.

...Ніскільки не сумніваюся, що з години на годину українські телеканали розпочнуть заключне бомбардування позицій упертого й ненависного українського народу -- джерела влади в державі.

Війна вступить у завершальну стадію. Народ має подати голос!

Кому подати -- залагодження цієї гидотної справи покладено на журналістів, яким подобається дуркувати. На телеканалах, які не стомлюються грати "в дурочку". А що робити, коли життя не склалося?

Підростуть діти, закінчать журфаки (якщо захочуть), хай тоді і встановлюють та підтримують еталони журналістської честі й гідності. А зараз -- не на тих натрапили...

Автор -- член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Текст написано для інтернет-видання "Українська правда".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Останнє попередження 
  ·  ЗВЕРНЕННЯ ВІКТОРА ЮЩЕНКА ДО УКРАЇНЦІВ 
  ·  Парламент скасував відкріпні посвідчення 
  ·  УВАГА, ПРОВОКАЦІЯ! 
Погляд
  ·  "Вєєр" проти Ющенка 
  ·  Парламент скасував відкріпні посвідчення 
  ·  Соціалісти судяться із ЦВК 
  ·  Землю продавати зарано 
  ·  Єврокомісію затверджено 
Поступ у Львові
  ·  Відродження обласної ради 
  ·  У нас є багаті люди 
  ·  Стимул економії 
  ·  Жінки, дівчата і ВІЛ/СНІД 
  ·  Свято на вулиці Хмельницького 
  ·  Гідів перевірятимуть муніципали 
  ·  Сендега подасть у відставку 
  ·  Передвиборний бунт 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  На майдані підраховуватимуть голоси 
  ·  Коновалюк судиться із Зінченком 
  ·  Хресний хід за Януковича 
  ·  Російський район -- в Україну 
  ·  Ющенко не має права на протест 
  ·  Янукович теж зібрав народ 
  ·  Соціологи перестраховуються 
  ·  Олег СКРИПКА: Ми виконуємо свій громадянський обов'язок 
  ·  Кучма хоче стати “старійшиною” 
Поступ у світі
  ·  Клінтон відкриває музей 
  ·  Міліцейський демарш 
  ·  Корейський зигзаг 
  ·  Кінець Япончика 
  ·  Американців б'ють далі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Карткова революція 
  ·  Японці спонсорують Україну 
  ·  Податкова вимагає гарантій 
  ·  Росія піднімає мито на нафту 
  ·  Уряд формуватиме бензиновий резерв 
  ·  Приємна несподіванка для ірландців 
  ·  Мінімум під питанням 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  МІКРОСКОП ПАНА ЮРКА 
Дайджест
  ·  Якщо народ не здається, його знищують 
Арт-Поступ
  ·  Колесса і колеги-маестро 
  ·  Осінні будні львівських театрів 
  ·  Музична романтика, позбавлена емоцій 
Літературний Поступ
  ·  Повертаючи спадщину Барвінського 
  ·  НЕ ДУМАЙ ПРО ПОГАНЕ 
Спорт-Поступ
  ·  Блохініада на турецькій землі 
  ·  Приборкання непоступливих левів 
  ·  Перша невдача Михайличенка 
  ·  Володарі Всесвіту 
  ·  "Локомотив" летить під укіс 
  ·  Дебют у європейській еліті 
  ·  Важкий успіх "Енергії" 
post-Поступ
  ·  Політика неуків 
Пост-Faktum
  ·  Удар, що нокаутує 
  ·  Лукашенка й модельний бізнес 
  ·  Музей Андерсена 
  ·  Кідман -- громадянка світу 
  ·  КАЛЕНДАР