BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    25-Й КАДР.    Дискусія у Поступі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.   
  Цитата Поступу
 
2 листопада 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  13:57 11-12-2017 -   У польський автобус на Львівщині стріляли з гранатомета - ЗМІ  
  13:54 11-12-2017 -   Патріотичний потяг “Труханівська Січ” завітав на Львівщину  
  13:53 11-12-2017 -   Для допомоги вихованцям інтернату організують благодійний аукціон  
  13:52 11-12-2017 -   До кінця доби синоптики обіцяють пориви вітру 15-20 м/с  
  12:10 11-12-2017 -   У Львові чадним газом отруїлась 11-річна дівчина  
Україна
  15:23 11-12-2017 -   Погода на Новий рік 2018 в Україні: невеликі морози  
  14:2 11-12-2017 -   В Україні очікується потепління  
  13:59 11-12-2017 -   У Золотоноші впала головна ялинка міста  
  13:55 11-12-2017 -   Гройсман: В Україні на дороги виділять 47 млрд грн  
  12:13 11-12-2017 -   Півроку безвізу з ЄС: 355 тисяч українців скористалися спрощеною системою  
Світ
  14:1 11-12-2017 -   Через снігопад у Бельгії затори розтягнулися на 1200 км  
  11:10 11-12-2017 -   У французькому дитячому харчуванні «Lactalis» виявили сальмонельоз  
  10:58 11-12-2017 -   Пожежі в Каліфорнії: у Санта-Барбарі оголосили евакуацію  
  10:56 11-12-2017 -   В Індії потрапив у ДТП весільний мікроавтобус: десятки постраждалих  
  16:34 08-12-2017 -   У Брюсселя відібрали право приймати матчі футбольного Євро-2020  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Дириґент Роман РЕВАКОВИЧ: У культурі мусить бути більше консонансу, ніж дисонанс
 
-- Маестро, сьогодні у Варшавській філармонії відкриття III Днів української музики в Польщі, до організації яких Ви доклалися як арт-менеджер. "Арт-Поступ" вітає всіх українців із цією визначною подією, і нагадує своїм читачам, що 10 років тому Ви були також хресним батьком фестивалю "Контрасти". Що для Вас ознаменував львівський ювілей?

-- Насамперед це вагомий пласт мого життя: 10 років, які вміщають безліч подій, вражень, досвіду. Вважаю, що "Контрасти" для України є дуже важливою не тільки музичною, а загалом культурологічною акцією. Початок "Контрастів" асоціюється з моїм спілкуванням із Юрієм Ланюком. Приблизно 1994 року від Ланюка довідався, що в нього є гарний, але дуже складний твір "Скарга терну". Він сказав, що створив його для відомої співачки, яка приїхала на гастролі з Куртом Відмером, -- тоді він надзвичайно захопився її співом і в інспірації написав цей твір. Я був тоді на 10 років молодшим і, як кожна молода людина, відважним, тому сказав, що спробую зробити щось із цим віртуозним для вокалу твором. А тоді саме у Варшаві з'явилася ще нікому не відома Ольга Пасічник. Мені вдалося її намовити до виконання, і так "Скаргу терну" вперше було виконано в листопаді 1994 року в Києві за участі камерного складу оркестру Національної опери. Часу на репетиції було небагато, вчили похапцем, але дяка, що композитор впізнав свій твір...


-- Ланюк вимогливий до інтерпретаторів?

-- Він був вдоволений загальним відчитанням твору, але вважав, що деталі вимагають доопрацювання. Саме з ініціативи автора вже був зроблений наступний проект із щойно заснованим камерним оркестром "Віртуози Львова" у лютому 1995 року. Це, до речі, був їхній назагал перший виступ у Львові. Тоді ми задумали концерт, який називався "Вечір прем'єр". Під час цього вечора відбулося прем'єрне виконання у Львові творів Олександра Козаренка "Сумна пісня", Ігоря Щербакова "Покаянний стих" (де Володимир Дуда грав сольну партію скрипки), Юрія Ланюка "Скарга терну" і Вітольда Лютославського Chantefleurs et chantefables, написаний п'ять років перед тим. Сольні партії в творах Ланюка і Лютославського співала знову Ольга Пасічник.

-- Наскільки концерт був вдалим?

-- О, настільки, що експромтом зародилася думка повторити його на Форумі музики молодих у Києві в травні 1995 року. Це була унікальна акція, я маю її документальний запис, який нагадує те дуже гарне виконання на великому піднесенні. От власне після цього концерту в такому довгому вечірньому спілкуванні з Ланюком (думали, що ж робити далі) й зійшлися на тому, що у Львові варто продовжувати схожі починання. Вже тоді були плани приїзду ансамблю "Решерш" до Львова на листопад 1995 року.

-- Це й стало тією піщинкою, довкола якої згодом у мантії львівського інтелектуального музичного середовища виросла по-справжньому коштовна перлина "Контрастів"?

-- Так, ми добудували приїзд "Решершу" ідеями, які могли втілити самотужки. Наприклад, із Польщі я міг привезти кілька ансамблів. Можливо, справді на першому фестивалі домінували польські виконавці, але незабаром ця ситуація вирівнялася, і фестиваль став писати свою власну історію, хоч для мене його народини -- це назавжди збережений в пам'яті вечір після виконання Ланюкової "Скарги терну" і наші довгі нічні розмови в Києві...

-- З часом гроно засновників "Контрастів" поповнилося?

-- Ми подумали, що було б добре робити цю справу із серйозним товариством. Тому долучили до проекту Мирослава Скорика, який став головою мистецької ради фестивалю, та Ярему Якубяка, який як теоретик був для "Контрастів" силою думки і слова. Володимир Сивохіп узяв на себе організаційні клопоти. Пізніше, від третього фестивалю, приєднався до нас Олександр Щетинський із Харкова.

-- Які враження про перші роки "Контрастів"?

-- Вони були дуже вагомими в культурному житті Львова. І я сильно ангажувався у фестиваль, намагався щороку привозити яскравих виконавців. Найсильніше в пам'ять увійшли проекти, де я був творчо задіяний як дириґент. Це приїзд оркестру Польського радіо з Варшави і оркестру "Синфонія Варсов'я", а також концерт Національного симфонічного оркестру України, де виконано було Симфонію №3 Лютославського. Але в пам'яті залишилися також мої великі організаційні проекти -- виконання "Польського реквієму" та Credo Кшиштофа Пендерецького під дириґуванням композитора. Перший приїзд Івана Монігетті до Львові відбувся завдяки мені, також концерт Зигмунта Краузе.

-- Чи відчули Ви здвиг у суспільній свідомості, котрий стався завдяки музиці, якої доти в Україні офіційно не існувало?

-- Мені досить важко оцінювати, як "Контрасти" діяли на львівську публіку, тому, що я не мешкав тут постійно, а лише міг про це дізнаватися з розмов. Я виріс у Варшаві, там формувався, студіював, а від кінця 1970-х відвідував Фестиваль сучасної музики "Варшавська осінь", який тоді переживав свій пік. У Львові була зовсім інша ситуація, тут така музика не була відомою загалу. І тому перші "Контрасти", які робили новаторські спроби (згадаймо знову приїзд ансамблю "Решеш", відданого цій музиці), могли сприймати за щось свіже, що багатьом людям відкривало очі на те, чого тривалий час для них взагалі не існувало, а відтак було цілковито новим. Але коли обговорювати проблему "нового" в музиці, забігаючи дещо наперед, варто нагадати приклад Лютославського, який починав творити ще до війни, а після -- написав за всіма класичними принципами грандіозний "Концерт для оркестру". Потім на хвилі вторгнення західних ідей до Польщі після 1956 року заходився писати аванґардну алеаторичну музику. І маємо "Жалобну музику пам'яті Бели Бартока", "Три поеми Анрі Мішо" для хору й оркестру. Та після відходу від класичних засад він втратив мелодію. У своїх мемуарах Лютославський згадує, що мав великий дискомфорт від того, що в його творах зникла мелодія. Він довго її шукав, і почав знаходити вже хіба аж в Третій симфонії. Від кінця 1970-х років у Лютославського починається інший стильовий період у творчості. А тоді пішло далі -- фортепіанний концерт -- і досягло кульмінації в Chantefleurs et chantefables для сопрано і камерного оркестру. Це твір, який зберігає всі принципи музики: мелодію, гармонію, колористику інструментування, унікальне ритмічне різноманіття. Лютославський, пройшовши такий складний шлях, наприкінці життя повернувся на ті стежки, якими музика ходила традиційно століттями.

-- Чи така закономірність не притаманна й українській повоєнній музиці?

-- Аякже, згадайте Валентина Сильвестрова, який постійно каже, що найкраща музика вже написана, і ми можемо бути лише відлунням цієї краси й величі, які вже сталися. Він також свого часу був аванґардистом. Але після 1970-х років сталися зміни і в його стилістиці. Те ж відбулося і з музикою Пярта, Гурецького, Пендерецького. Тому не варто дивуватися поглядам на аванґард як на пройдений шлях. На мою думку, аванґардний хід і в музиці, і в мистецтві -- це лише відображення складного часу, піку його криз. Я б сказав так: те, що тепер заведено назвати аванґардом, насправді було криком розпачу через неможливість зрозуміти себе в світі. Але це не був голос про те, як треба бути в світі. Переконаний, що в мистецтві, культурі й спілкуванні мусить бути більше консонансу, ніж дисонансу.

-- Але уникнути його не вдалося, бо Ви відійшли від мистецької ради "Контрастів". Чому?

-- Надійшов час, коли я відчув, що через те, що не постійно перебуваю у Львові, не маю й змоги впливати на фестивальну політику так, як вважав доцільним. Віддаль і комунікаційні труднощі стали цьому на заваді. Та й фестиваль став набирати таких рис, з якими я внутрішньо не погоджувався. Моя присутність у складі мистецької ради зробилася формальністю, і мене це, звісно, не могло влаштовувати. Я вирішив, що як виконавець брати участь у "Контрастах" я можу, а от як член мистецької ради -- либонь що ні, оскільки я в ній не працюю аж так активно. Насправді нічого екстраординарного не сталося, мого відходу ніхто не помітив: менеджерські рішення й так ухвалювали у Львові, фестиваль на той час уже жив самостійним життя.

-- І все пішло загумінковішим руслом?

-- "Кухня" "Контрастів" не була простою. Сама назва фестивалю передбачала, що він допускає різні явища й показує їх в найширшому діапазоні. Все ж таки думаю, що перші "Контрасти" цей діапазон мали ширший. Звичайно, найголовнішою є домінанта. Так ось, перші "Контрасти", на мій погляд, мали дух дій наперекір офіціозу.

-- Отже, таки нонконформістський?

-- Ситуативно. Приїзд ансамблю "Решерш" підсилював це тло, він був дивним явищем, яке вирізнялося унікальною інакшістю від усього, що тут відбувалося. Адже "Решерш" першим заграв музику, яка тут не звучала ніколи -- дивовижно суху, жахливо абстрактну, об'єктивну, наукову, до того ж, бездоганно виконану. Так званий Радянський Союз був переповнений іншою естетикою, закони якої, я вважаю, є правильними: зберігання певної форми, гармонії, мелодики та ін. Але ці закони не страхують автоматично від баналу. Можу собі уявити, що ті люди, які жили в умовах тоталітаризму з його панівною офіційною естетикою (а хто від неї відходив, той міг бути жахливо покараний), сприймали приїзд ансамблю суперпрофесіоналів, відданих своїй справі, які показували зовсім інакшу музику, за щось захопливе. Я схиляю голову перед їхньою майстерністю, направду, вона висока. Але така музика мене зараз абсолютно не цікавить.

-- Для перших "Контрастів" вона була не тільки репрезентатором іншої системи образності, а й сильним засобом усвідомлення панівної естетики через їй протилежну.

-- Хіба так, вироблення імунітету через дитячі хвороби. Але на перших "Контрастах" були й інші явища. Коли пригадуєте, виступав тоді Мечислав Літвінський, якого я запросив на фестиваль. Він у половині 1980-х у Варшаві уклав концерт під назвою "Сад пісень" на слова давньоіранського поета Румі. Це була дуже сильна креація. У Львові в храмі Лазаря Літвінський співав тибетськими горловими техніками. Це забезпечувало максимальний діапазон сучасної музики: з одного боку -- "Решерш", з іншого -- Пендерецький, який захотів познайомитися зі Львовом. І не забувайте -- характерним для перших фестивалів було те, що вони виникали контекстуально. Ми мали відчуття потреби зробити щось унікальне, і зіставити максимально різні явища, щоб оправдати назву фестивалю, тому брали широку палітру творів: від Скочинського на ударних -- до Четвертої симфонії Лютославського, яку тоді я виконував із Львівським симфонічним оркестром.

-- На жаль, фестиваль не витворив критики.

-- Це вже не проблема "Контрастів", а більш загальне питання кондиції критики, яка таки насправді є совістю культурного процесу -- критика це начебто дятел, що лікує хворе дерево. Загалом відгуки про те, що діялося на фестивалі, не містили серйозного естетичного аналізу. З іншого боку, деякі речі зовсім не були висвітлені. Мені, наприклад, шкода, що про мою роботу з Національним симфонічним оркестром України над Третьою симфонією Лютославського зовсім не було відгуків.

-- Які прогнози?

-- Не знаю, наскільки сьогоднішнім організаторам "Контрастів" вистачить устремління. Чуюся на цьому фестивалі тільки гостем. Мій загальний діагноз деякої слабкості цього фестивалю полягає в тому, що на рівні ідеї "Контрастам" забракло гостроти й читабельності. На мій погляд, мали би знайти читабельний принцип будування програми. Не варто ховати за великими туті і форте відсутність чіткої думки.

Розмовляла Марта ҐАРТЕН









» 
Дні української музики у Польщі
Дебют фестивалю музичного мистецтва України в сезонному репертуарі Національної філармонії у Варшаві
Л.Г.
 
Саме львівським музикантам із камерного хору "Глорія" випала честь відкрити сьогодні Дні української музики в Польщі. Ця непересічна подія на сцені Національної філармонії у Варшаві відбувається з ініціативи її мистецького керівника Романа Реваковича уже втретє. Попередні фестивалі були успішно зреалізовані у 1999 і 2001 роках, але нинішні Дні таки особливі, адже вперше їх внесено до філармонійного сезону! А це значить, що із спорадичних акцій вони перетворилися на передбачувану, плановану, анонсовану (а головне бажану й із нетерпінням очікувану) значну подію у культурних відносинах двох сусідніх країн. Відбувається вона під почесним патронатом президента столичного міста Варшави Леха Качинського і посла України в Польщі Ігоря Харченка.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Маневри штабів Вікторів 
  ·  Лаври переможця для Ющенка 
  ·  Тимошенко бачить переворот 
  ·  ОБСЄ: вибори недемократичні 
Погляд
  ·  "Пора" закликає до спротиву 
  ·  Львів'яни не визнають результатів 
  ·  США попереджає про теракти 
  ·  Подвійне громадянство до другого туру 
  ·  Крок назад української демократії 
  ·  Литвин -- миротворець 
Поступ у Львові
  ·  Молимося разом із поляками 
  ·  У Бродах загинула дитина 
  ·  Суд відмовив Соколову 
  ·  Вшанували пам'ять Шептицького 
  ·  Львів'яни платять, а ЖЕКи в боргах 
  ·  Вибори на темно 
  ·  Ніч вибору 
  ·  Львівщина проголосувала 
Поступ з краю
  ·  Станіслав НІКОЛАЄНКО: Ми не підтримаємо Януковича 
  ·  Технологія донецького "пиріжка" 
  ·  Подвійне громадянство не підтримають 
  ·  Янукович домовляється з лівими 
  ·  Дискредитоване опитування 
  ·  Виборців порахували двічі 
  ·  Реакція світу 
Поступ у світі
  ·  Терористичний понеділок 
  ·  Червона перемога в Уругваї 
  ·  Таємниче зникнення Пілсудського 
  ·  Останнє слово Буша та Керрі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Житлові стимули 
  ·  Техніка дорожчає 
  ·  Авіаоб'єднання по-російськи 
  ·  ''УкрАвто'' скуповує борги FSO 
  ·  Шоу триватиме 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
25-Й КАДР
  ·  Найцікавіше попереду 
Дискусія у Поступі
  ·  Рідка безпека України 
Арт-Поступ
  ·  Дні української музики у Польщі 
  ·  Дириґент Роман РЕВАКОВИЧ: У культурі мусить бути більше консонансу, ніж дисонанс 
Спорт-Поступ
  ·  Сумбур львівського дербі 
  ·  Українці йдуть далі 
  ·  Волейбольний жереб 
  ·  Зачекаємо до грудня 
  ·  Протистояння "кельтів" та "кротів" 
  ·  "Зоря" згасає? 
  ·  Дні мінського хокею у Києві 
  ·  Революції не скасовано 
post-Поступ
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Колишнє місто Потелич 
  ·  Буша привітали з перемогою 
  ·  Доля невірних дружин 
  ·  Телевізор-гібрид 
  ·  Жиріновський -- парфумер 
  ·  bJORK: Найсуттєвіше в музиці -- голос