BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Поступ політики.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
5 липня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:2 28-03-2017 -   Віктор Пушкарьов звільнився з міської ради за згодою сторін  
  16:1 28-03-2017 -   Понад 50% безробітних Львівщини становлять жінки  
  15:52 28-03-2017 -   У Львові затримали рецидивіста, який торгував боєприпасами  
  14:26 28-03-2017 -   У Львові на хабарі затримали прокурора  
  12:51 28-03-2017 -   На Львівщині може з’явитися завод із ливарного виробництва  
Україна
  16:57 28-03-2017 -   Справу Януковича передали в інший суд  
  16:0 28-03-2017 -   У Чернівцях патрульного поліцейського звільнили за кермування напідпитку  
  15:57 28-03-2017 -   Сума збитків від вибухів та пожеж у Балаклії може сягнути близько 300 млн грн  
  14:44 28-03-2017 -   Україна починає страждати через брак води, - Мінекології  
  14:25 28-03-2017 -   На Київщині затримали організовану групу рекетирів  
Світ
  16:59 28-03-2017 -   В Австрії заборонили носити паранджу в громадських місцях  
  15:57 28-03-2017 -   Австрія виходить з угоди ЄС - не хоче приймати біженців  
  12:30 28-03-2017 -   Британія ввела в обіг нову монету в 1 фунт  
  11:8 28-03-2017 -   Литва відмовиться від російських гелікоптерів  
  10:56 28-03-2017 -   У США невідомий купив будинок дитинства Трампа  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ політики  »  ГАЛИЧАНИ

___________________________________________________________________________

Львівське лобі: міф та реальність
Тарас БАТЕНКО
 
Львівське лобі: міф та реальність
Львівщина довго жила ілюзіями власної гіперзначимості в межах всієї України. І діждалася прирівняння свого статусу до знеціненої грошової купюри. Наче вічний революціонер, вона носилася з “п’ємонтизмом” та неспроможна була критично оцінити свого становища після виконання історичної місії кінця 80-х – початку 90-х років. Уже до середини 90-х Львівщина перетворилася на стійко прогресуючу дотаційну область, плекаючи при тім ілюзію, що після 1991 року вона все ще суттєво впливає на загальнореспубліканський політичний процес. Вона програла в найголовнішому – у здатності впливати на вироблення і прийняття офіційним Києвом політичних рішень як щодо держави в цілому, так і регіону зокрема. “Народний лобізм” – епатажні віча із прийняттям одержимих політичних резолюцій, віра мас у те, що глибоко патріотична резолюція замінить чиновникові хабар, лише підсилювали інфляцію політико-економічного статусу регіону. На довершення львівська політична еліта виявилася нездатною здійснити помітних спекулятивних операцій на ринку влади, аби частково її “приватизувати”. У таких операціях вона легко програвала київській, дніпропетровській, донецькій, харківській, одеській тощо елітам.


Позавчорашній день: трускавецькі форми лобіювання

Австрійський лауреат Нобеля Еліас Канетті зауважував, що “тепер стосунки між паперовими грішми нагадують стосунки між людьми у великому місті”. Колись, у старі часи дисидентства, львів’янина можна було ототожнити з міцною й надійною маркою. Вагу одного львів’янина-інакодумця можна було б прирівняти до кількох тисяч конформістського населення Луганщини чи Дніпропетровщини. Можливо, варто було б з’ясувати більш точно, зайнявшись підрахунком кола читачів ключових самвидавних творів, що знаходили свою аудиторію завдяки, переважно, галичанам.

Однак після завершення на Львівщині “епохи Чорновола”, політична інфляція регіону почала стрімко зростати. “Те, що колись було однієї маркою, – каже Канетті, – тепер називається десять тисяч, потім сто тисяч, потім мільйон”. Із першими променями незалежності дисидентство випарувалося як ранкова роса. Інакодумці скинули камуфляж дисидентства, осіли депутатами в Києві, розчинилися в трясовині мовно-культурної політики і не запропонували механізмів збагачення регіону в умовах справжньої, а не образної, гіперінфляції. Львівський регіон помалу знецінився. На певному етапі, до історичного саміту 1999 року, вищі державні чиновники цікавилися Львівщиною з огляду на загальнодержавне значення Трускавецького санаторію.

Наведемо всього один характерний приклад. Уже з середини 90-х років Кабмін усе менше скеровував до Львова ключових міністрів, обмежуючись, як правило, їхніми заступниками. На вулиці Грушевського швидко збагнули, що ігнорування Львова може бути безкарним. У Києві за це по голові ніхто не дасть. Наприкінці “правління” Миколи Гориня (у грудні 1996 року) до Львова приїжджав тодішній міністр Кабінету Міністрів Валерій Пустовойтенко. На нараді з керівництвом облдержадміністрації міністр з ходу поставив психологічні бар’єри щодо намірів ОДА пролобіювати окремі господарські питання. Пустовойтенко тоді сказав буквально таке: “Мої пізнання Львівської області дуже невеликі. Приїхав подивитися, що робиться у Трускавецькому санаторії, чи зможе він забезпечити відпочинок всіх державних осіб. А місто мені дуже сподобалося. Проте я сказав головам адміністрацій: потрібно працювати і ні на кого не сподіватися. Опиратися на свою фаховість. Бо фінансові можливості держави сьогодні практично нульові”.

Трагедія регіону в тому, що в Києві, на вищих щаблях виконавчої влади, нікому було розширити межі пізнання Львівської області. Інколи могло видатися, що головним лобістом Львівщини виступав ніхто інший як президент України Леонід Кучма, котрий кілька разів зупинявся у Трускавці. От власне ті нечисленні дні відпочинку глави держави, коли столиця України переносилася з Києва до Трускавця, й були “золотою порою” для львівської еліти, котра намагалася достукатися до “кришталевого палацу”.
І часто ефективно. Однак цей важіль було втрачено із початком “касетного скандалу”.


Учорашній день: аграрно-демократичні форми лобізму

Певні надії на появу львівського лобі з’явилися із призначенням у 1997 році головою Львівської облдержадміністрації Михайла Гладія. Трампліном для цієї посади був Київ, де Гладій трохи більше півроку посидів у кріслі заввідділу з питань агропромислового комплексу і продовольства Кабінету Міністрів. Однак лише на перший погляд могло здатися, що влада спеціально спочатку забрала Гладія зі Львова, аби він навчився ходити коридорами Кабміну та Адміністрації президента, а згодом скористався б набутими знаннями на посаді львівського губернатора. У столиці наприкінці 1996 року, скоріш, було розіграно сценарій усунення від керма Львівської області промислово-фінансового лобі, асоційованого з Горинем, і заміни його аграрним. Схрещення двох угрупувань хоч і не вилилося в жорстку конфронтацію на місцях, все ж ще більше знекровило і так анемічну львівську владу. Дисбаланс між промисловим й аграрним секторами не працював на стратегію розвитку Львівщини.

Михайло Гладій мав шанс сконструювати в Києві перше за час незалежності львівське лобістське угрупування. Натомість усе завершилося великою бутафорією – створенням Аграрної партії, де Гладій перебрав керівництво від Катерини Ващук. Він, так би мовити, спробував поставити окремо взяту партію на службу лобіювання інтересів регіону. Програш АПУ у 1998 році, фактична поразка у 2002-му не дали змоги бодай за партійними списками утвердитися львівським аграріям у Києві. За винятком, хіба, Міністерства аграрної політики, де серед кількох львів’ян найвідомішим обличчям є заступник держсекретаря Роман Шмідт, колишній депутат ВР та заступник голови ОДА. Осібно в Києві осів і колишній голова облради та екс-депутат Орест Фурдичко, якому у травні цього року дісталася посада першого заступника голови Державного комітету лісового господарства України. Дісталося крісло радника в Адміністрації президента ще одному аграрієві, колишньому заступникові голови ОДА Василеві Базіву.

Фактично перегорненою сторінкою (так і не розпочатого роману про лобі) можна вважати потуги з боку так званих львівських “олігархів” – колись впливового нафтогазового олігарха Ігоря Бакая (свого часу у Львові він був начальником бази підготовки футбольної команди СКА “Карпати” та очолював кооператив “Козацькі страви”) і колишнього міністра інформації, екс-президента Національної телерадіокомпанії Зіновія Кулика (колись редактор студії Львівського телебачення). У 2000 році, на довиборах до Верховної Ради, вся Львівщина дізналися про великі зусилля Зіновія Кулика у справі вибивання коштів на добудову Сихівського мосту. Програвши вибори, Кулик доволі скептично почав позирати у львівський бік. А справу довгобуду успадкував Тарас Чорновіл.
Розповідаючи про свої лобістські кроки, він визнав, що легше про все домовитися безпосередньо з прем’єром Кінахом, аніж шукати львівське коріння в тому чорноземі, на якому зросла будівля Кабміну.


День сьогоднішній: львівські індивідуалісти

За одинадцять років незалежності в Києві так і не створилося критичної маси “львівського земляцтва” на командних висотах. Більш виразно вона проглядається в культурно-мистецькій та журналістській площинах, яка, однак, мало впливає на політичні рішення. В останній площині на столичному ґрунті активно про себе заявили Олександр Кривенко, Євген Глібовицький, Кость Бондаренко, багато про львівське культурне земляцтво в Києві дбала і покійна Мар’яна Чорна (Мирослава Майорчук). Окремо слід згадати Миколу Княжицького, колишнього члена Нацради з питань телебачення і радіомовлення.

Зі скрипом вихідці зі Львова почали опановувати командні висоти, як не дивно, саме після завершення активної фази “касетного скандалу”. Йдеться про призначення в серпні 2001 року міністром економіки та з питань європейської інтеграції колишнього першого секретаря Львівського обкому комсомолу, успішного бізнесмена Олександра Шлапака. А також про недавнє призначення міністром транспорту колишнього начальника Львівської залізниці Георгія Кірпи. Небагато, але й немало, з огляду на значення очолюваних ними міністерств. Порівняймо: у Росії, скажімо, екс-міністр транспорту Микола Аксьоненко розглядався свого часу як найбільш реальний спадкоємець президента Бориса Єльцина. А нинішній міністр економічного розвитку Російської Федерації Герман Греф є “улюбленим міністром” президента Путіна, якому, ймовірно, світить крісло прем’єра. Проте Аксьоненко і Греф були чітко зорієнтовані на той чи інший політичний клан. У випадку Аксьоненка – це “сімейний” клан Єльцина, а Греф є чільний представник ліберальної частини петербурзького земляцтва. В українському варіанті Шлапака та Кірпу радше можемо вважати одинаками, які доволі слабо інтегровані в чужі політико-фінансові угрупування і неодержимо оглядаються на “малу батьківщину”.


Що день прийдешній нам готує?

Львівським індивідуалістам, яких “дусить жаба” з огляду на те, як професійно лобіюють свої інтереси донеччани, харків’яни чи одесити, і які плекають надію зростити у столиці львівський аналог, бракує системного підходу. Він передбачає поєднання лобістських зусиль між депкорпусом, який майже в цілому представлений блоком “Наша Україна”, та облдержадміністрацією в особі Мирона Янківа. Останній добре знає коридори Кабмінівської влади і допомагав львівському міському голові Любомирові Буняку проштовхнути в Кабміні перший мерський запит.

Незалежні експерти, а також представники влади й опозиційного львівського табору погоджуються, що на роль лобіста номер один міг би претендувати Георгій Кірпа. У нього є великий плюс – це високий ступінь довіри з боку глави держави. Однак масштаби здійснюваних ним реформ, що стосуються ефективності функціонування внутрішніх авіаліній та реалізації надзвукових залізничних експресів, не дають змоги всерйоз думати про болячки Львівського регіону. Хоча списувати Кірпу з огляду на реформістські зусилля не слід.

Щодо формування львівського лобі й далі лунає більше скептичних, аніж оптимістичних голосів.
Реалізації прагнень “львівських хлопців” на столичному ґрунті нині може завадити так зване “цвинтарне питання”. Мовляв, ображені на міську раду президент та Кабмін можуть втяти дотації, що задовольняють апетити львівського “шлунку”.

Сьогодні ж Львівщина лише в автохтонному випадку здатна розвивати власне “лобі”. Вважається, що цей термін увійшов в англомовний вжиток із латині. І спершу, у ХУІІ ст., “лобі” означало вузькі проходи і напівтемні галереї в середньовічних католицьких монастирях. Тож на Львівщині залишилося лише пробити світло в мороці тунелю влади.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Чарнецький творитиме чудо у храмі 
  ·  Справи прокурорські 
Погляд
  ·  У Польщі збудують пам’ятник комсомольцям 
  ·  Смертний вирок для Нацради 
  ·  Звернення українського омбудсмена Ніни Карпачової 
Поступ у Львові
  ·  Будинок після вибуху не відремонтували 
  ·  Із ким розстанеться губернатор? 
  ·  Іскра” отримала ще один шанс 
  ·  Відвідини Польщі стали дорожчими 
  ·  Пошта змінила тарифи 
  ·  В Косово їдуть наші солдати 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Неофіційна зустріч прем’єрів 
  ·  Справа газотранспортного консорціуму 
  ·  Європейське турне Юлії Тимошенко 
  ·  Україна-ЄС-НАТО 
  ·  Суд над керівниками “Союз-Віктан ЛТД” 
  ·  Українське зерно втрачає ринок 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Джордж Буш у центрі скандалу 
  ·  Боснійську місію врятовано 
  ·  У США затримали пасинка Хусейна 
  ·  iBM підтримувала режим апартеїду? 
  ·  Митниця плекає інформаторів 
  ·  СВІТООГЛЯД 
  ·  Строки та порядок розгляду звернень фізичних і юридичних осіб 
Поступ політики
  ·  Львівське лобі: міф та реальність 
Арт-Поступ
  ·  Біла Бургундська ворона 
  ·  НАША АФІША 
Пост-Factum
  ·  Робот, який гуляє сам по собі 
  ·  КАЛЕНДАР