BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
1 листопада 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:47 22-06-2017 -   У навчальні заклади Львова закупляють лінгафонне обладнання для вивчення іноземних мов  
  16:41 22-06-2017 -   Сміття з перенакопичених контейнерних майданчиків у Львові вивозити все ще нікуди  
  13:48 22-06-2017 -   1 серпня розпочне працювати зона паркування біля «Вернісажу» місткістю 73 паркомісця  
  13:20 22-06-2017 -   За отримання хабара у розмірі $2 тис. начальник львівського СІЗО сплатить ₴17 тис. штрафу  
  13:16 22-06-2017 -   На Львівщині визначать найкраще спортивне село  
Україна
  16:59 22-06-2017 -   ЗСУ перейдуть на нову систему харчування до кінця 2019 року  
  16:55 22-06-2017 -   Кучма: Обмін полоненими розпочнеться 5 липня  
  13:44 22-06-2017 -   13-річний школяр наклав на себе руки: мама заборонила ігри на телефоні  
  13:19 22-06-2017 -   У Дніпрі поліція оштрафувала жінку за георгіївську стрічку  
  13:9 22-06-2017 -   На Одещині в браконьєрських сітках масово гинуть дельфіни  
Світ
  13:46 22-06-2017 -   Археологи знайшли стародавнє забуте місто в Ефіопії  
  13:22 22-06-2017 -   У Польщі затримали двох українців за підозрою в убивстві жінки  
  13:18 22-06-2017 -   На фестивалі діаспори в Оттаві міністр оборони Канади приготував український борщ  
  12:6 22-06-2017 -   Хлопчики, народжені у немолодих пар, частіше виростають високоінтелектуальними  
  10:35 22-06-2017 -   Терористи ІДІЛ підірвали в Іраку мечеть ХІІ століття  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Мистецтво будувати піщані замки в лабораторних умовах
Наталка КОСМОЛІНСЬКА
 
Найімовірніше, більшість глядачів, поблукавши практично порожніми залами, якнайменше просто здвигне плечима на знак нерозуміння. А дехто й неабияк обуриться, чуючись обдуреним у своїх намаганнях долучитися до прекрасного й вічного, адже нічого звичного для його ока, того, що він зазвичай бачить оправленим у багет і розставленим на подіумах, тут немає. І що ж тоді є? Трохи червоного скотчу та візерунків з білого паперу на підлогах, трохи начерків олівцем і тих же таки візерунків, витнутих із білого паперу -- у вітринах, якісь креслення на матовому склі вікон, якісь фото на носовичках і купа лего, з якого викладено шматочок якогось міста. Автори стверджують, що це саме шматочок Львова від проспекту Свободи, де розташований музей етнографії, до вул. Коперніка, де вони мешкали. Саме таким нескладним асоціативним шляхом пішли Селія Жерве та Тьєрі Женін (Франція), щоби висловити своє дитяче захоплення Львовом. Асоціації решти учасників проекту складніші, і зрозуміти їх сенс без авторського тлумачення та якогось особистого досвіду споглядання інших об'єктів contemporary-art вже не так просто. Проте варто, адже світовий науково-технічний прогрес летить, як навіжений із затиснутим у руці лезом, мова сучасного мистецтва наздоганяє, а подекуди випереджає його ідеї. І те, що наш реґіон на сімдесят років був ізольований від контексту світового мистецтва, сьогодні нікого не звільняє від відповідальності за незнання абетки його естетики. Наскільки ж вона вартісна порівняно зі світовим спадком історії культури -- це вже питання інше, відповідь на яке шукатимуть наші нащадки. Сучасні мистецькі ігри є такими, як вони є. Загадкові, як кросворд давньоєгипетською, несподівані, як обличчя Мони Лізи на асфальті. Дивують, вражають, дратують, провокують, спиняють, запитують і відповідають...тим, хто шукає...

Навіщо всі ці експерименти з новими формами мистецького вислову були потрібні відомим і в Україні, і в Європі, вповні комерційно успішним художникам, я запитала українського куратора проекту "Простір поміж просторами" Олену Турянську.

-- Навіщо? Як і все в мистецтві -- для можливості самовираження. А це насамперед можливість зрозуміти свої внутрішні лабіринти: інтелектуальні, духовні, душевні. А пізнавати себе знову ж таки набагато простіше, коли ти поставлений в нові, чужі тобі умови: в екстремальних умовах контрастність збільшується. Якщо в тебе немає часу та можливості працювати, як ти звик, а ти мусиш швидко-швидко дати собі раду з конвеєром рефлексія -- твір, рефлексія -- твір, рефлексія -- твір. Це велике випробовування і твоїх творчих, і твоїх людських якостей. Проте це такий адреналін, жити цікавіше. В таких проектах у чужій країні ти нарешті маєш можливість на всі 100% сконцентруватися на творчості, тебе не відволікає ні побут, ні зобов'язання.

-- Колись для цього митці їхали на пленери до Італії, Єгипту.

-- Ми б теж поїхали. Однак сьогодні доводиться використовувати ті можливості, які є. Ще один дуже цікавий аспект таких проектів -- співпраця з колегами-іноземцями. Це все люди твого кола, твого рівня, твоїх інтересів, але наскільки дається взнаки різниця культурологічна, різниця ментальностей. Отож дуже цікаво спостерігати, як на одну й ту саму тему по-різному можна висловлюватися. Дуже цікаво це виявилося у Фрайбурзі, де харизматичний простір французького центру втягнув усіх шістьох таких різних художників у коло своєї естетики, і всі поступово, один за одним, абсолютно не домовляючись і нічого не обговорюючи, розпочали будувати спільну виставку на тему друкованого слова. Це виглядало, як конструкція з лего: кожний приносив свій шматочок і допасовував до решти. Мені особисто цілком спонтанно захотілося затягнути тонким синтетичним шнуром зал, де вже висів портрет, який намалював Андрій Сагайдаковський. Я зробила це на весь простір, від порога до власне портрета на протилежній від входу стіні, приблизно на рівні метра від підлоги, щільно-щільно, тож пересуватися залом можна тільки на чотирьох. А коли ми всю цю конструкцію ще й спробували підсвітити, тому що вона була майже невидимою, то абсолютно несподівано для нас виник ефект такої собі місячної доріжки на воді. Це якось зовсім по-іншому акцентувало Адрієв живопис -- портрет хлопчика, фактично його автопортрет з дитинства. Шнур не дозволяв підійти до нього близько, а тремтлива світлова доріжка шнуром, що впиралася в портрет, створила якусь дуже поетичну ностальгічну метафору щодо неможливості повернутися в дитинство інакше, ніж тільки дистанційованим спогадом. А потім узагалі розпочалася правдива містика. Коли ми повернулися з Безансона, виявилося, що у Фрайбурзі пройшли страшні дощі, і пивниці трошки підтопило. Саме у цьому залі зі шнуром і портретом через занижений рівень підлоги води назбиралося сантиметрів десять. Тобто ціле приміщення від порога було залите водою, і оця моя місячна доріжка тепер таки справді віддзеркалювалася у воді. І виникла дуже комічна ситуація, коли ми всі разом: директриса французького центру, майстер від фірми, що мала цю воду відкачати, і нас три художники, прийшли подивитися на цю воду. Я говорю: "Мені дуже подобається, нехай так і буде". Реакція Андрія Сагайдаковського: "Холера, як ми самі до цього не додумалис". Реакція німецького художника: "Ви знаєте, якби це ще олією залити, вона дає зовсім інакший ступінь віддзеркалення, буде ще цікавіше. Бо зараз це виглядає, як у Тарковського". На що директриса французького центру каже: "Я знала, що вам сподобається. Залишаємо, як є". І реакція німецького майстра, який на нас усіх дивиться, як на клінічно хворих. Отак ми і працювали: тут тобі -- вежа з книжок, тут -- саркофаги з книжок, тут книжки, що проростають травою й весь французький центр бігає їх поливати, тут весь французький інститут допомагає нам скручувати матраци та підсовувати їх під рояль, бо в Сагайдаковського з'явилася ідея підняти важезний концертний рояль у повітря... У результаті вийшла настільки гармонічна експозиція, що учасники вирішили навіть не давати персональних підписів під роботами, тому що виставка була вже не груповою, коли багато художників збирають свої роботи до купи й розміщують їх в одному просторі. А в нас, у Фрайбурзі, вийшла така гармонійна цілісна виставка, що якби хтось не знав, що її створили шестеро людей, то подумав би, що це один автор. Тобто ти випускаєш свої рефлексії на тему того, що навколо тебе, і раптом ці об'єкти-твори розпочинають жити самостійно і повертатися до тебе ж у якомусь зовсім несподіваному ракурсі. До того ж виявилося, що ментально ми все ж із французами значно ближчі, ніж із німцями. Тому наше співіснування в одному просторі було дуже органічним. Хоча кожен із художників завжди є "махровим" індивідуалістом, але там, у Фрайбурзі, цей ідеалізм раптом припинив бути для всіх важливим. Всі розпочали грати у спільну гру. Якщо хтось бачив, що чиясь робота краще вписується в якийсь фрагмент простору, то без жодних дискусій знімав свою і допомагав вішати роботу колеги. Тобто тема соло якось сама собою розчинилася, постала тема оркестру, і нам вдалося заграти дуже виразну, дуже логічну й дуже щиру спільну мелодію. Це було дуже цінне пережиття гармонійної співпраці й гармонійної співтворчості.









» 
Земля. Вигляд з неба
Олег ВВЕДЕНСЬКИЙ
 
Земля
Таку назву має стрічка французького режисера Рено Делора, прем'єра якої відбулася нещодавно в Парижі. Глядачі мали можливість здійснити разом з авторами навколосвітню подорож, побачити захопливу розповідь про цивілізації та раси Землі. Надзвичайно вдалий музичний супровід наголосив на ідеї фільму -- показати красу й водночас крихкість земного існування; нагадати нам, що Земля, яку ми звикли відчувати такою величезною, насправді малесенька крихта матерії, загублена в просторах Всесвіту. Та вона настільки прекрасна, що залишити її нікому не хочеться.
Детальніше>>
» 
Ювілеї французького театру
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Дві легенди французького театру ознаменували 2004 рік ювілейними датами. Це Сара Бернар і Жорж Пітоєв. Для мене ймення Сара Бернар завжди було овіяне якоюсь казковою легендою. Жінка-міф, жінка-мрія. Цій мрії в жовтні виповнилося 160 років, а вона так і залишаєтьсь мрією і легендою не лише французького, але й світового театру. Вона поєднала своє життя з театром дуже рано, ще підлітком. Перший контракт Сари Бернар з театром "Комеді Франсез" 1862 року підписала її мама, адже акторка тоді ще не була повнолітньою. Все ж найвідоміший театр Франції хотів бачити її своєю акторкою. Вона часто покидала цей театр і так само часто поверталася до нього. Загалом Сара Бернар пропрацювала (як не підходить до неї це слово!) менше ніж десять років.
Детальніше>>
» 
"Нобель" для скульптора
Олег ВВЕДЕНСЬКИЙ
 
Хоча Нобелівська премія не присуджується в царині мистецтва, проте професійний скульптор Гюнтер Грасс став лауреатом цієї найбільш почесної міжнародної нагороди. Автор відомих романів і повістей "Бляшаний барабан", "Собачі роки", "Під місцевим наркозом", "Кішки-мишки" отримав премію саме за свою літературну творчість, але водночас він дуже відомий і в Німеччині, і за її межами як популярний скульптор і графік. Належить зауважити, що Гюнтер Грасс не художник-аматор, він здобув професійну мистецьку освіту і відтоді ніколи не полишав своєї основної професії. Для Грасса література, рисування і ліпка є невіддільними складовими його творчого цілого. "Хоча різниця, безперечно, є, -- наголошує сам Гюнтер Грасс, -- література значно більш провокаційна і часто спричиняє полеміку. Багато моїх романів були сприйняті неоднозначно. Скульптура не викликає такого резонансу, Отож нею можна займатись цілком спокійно. І за це я їй вдячний."
Детальніше>>
» 
Трансформація музею
Олег ВВЕДЕНСЬКИЙ
 
Колекція барона Тіссен-Барнеміса вважалась однією з кращих приватних колекцій світу. Її почав збирати ще його батько на початках 1920-х. Першим коханням барона став французький живопис зламу ХІХ і ХХ століть. Ті твори, які він свого часу придбав, можуть конкурувати на рівних з будь-яким музейним зібранням світу, крім хіба тільки паризького д"Орсе і зібрання імпресіоністів в Росії. Свою колекцію барон передав Іспанії, де неподалік від знаменитого музею Прадо у палаці Вільярмоса знаходиться музей Тіссен-Борнеміса.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Після екзит-полів нічия 
  ·  Відкладена війна під ЦВК 
Погляд
  ·  vIP-голоси 
  ·  На лінії фронту 
Поступ у Львові
  ·  Ігор МАРЧАК: З нами судитися важко 
  ·  "Україна" належатиме місту 
  ·  Рік Преподобної Йосафати 
  ·  Першолистопадова молитва 
  ·  За чистоту треба платити 
  ·  Львів хворий на ями 
  ·  Приміщення для школи 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Технології фальсифікації виборів 
  ·  "Пора" не піде під ЦВК 
  ·  Ющенко потрібний і Росії 
  ·  Новий внесок Путіна 
  ·  Кучма залишиться в політиці 
  ·  Силовий сценарій 
  ·  Тимошенко сформувала більшість 
  ·  Журналісти про зрив виборів... 
Поступ у світі
  ·  Вибори під знаком бен Ладена 
  ·  Блер поспішає із виборами 
  ·  Убито ще одного заручника 
  ·  В Арафата немає лейкемії 
  ·  Єврокомісію розблоковано 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Ювілей краху 
Історія у Поступі
  ·  Останні римляни 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Земля. Вигляд з неба 
  ·  Ювілеї французького театру 
  ·  "Нобель" для скульптора 
  ·  Трансформація музею 
  ·  Мистецтво будувати піщані замки в лабораторних умовах 
Спорт-Поступ
  ·  Шаховий Олімп України! 
  ·  Важко протистояти "Будівельнику" 
  ·  Народився Джордано Шевченко 
  ·  Берті Фогтс іде 
  ·  "Челсі" доганяє "Арсенал" 
  ·  Донецький синдром "Кривбасу" 
  ·  Галичани розійшлися миром 
  ·  Шукур залишає збірну 
  ·  Потапенко зламав руку 
  ·  З булітами важче... 
post-Поступ
  ·  Передвиборний сон 
Пост-Faktum
  ·  Львівські страуси 
  ·  Продовження "Індіани Джонса" 
  ·  Буш -- головний кінозлодій 
  ·  Паприка під забороною в Угорщині 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  КАЛЕНДАР