BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Поступ політики.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
5 липня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ТЕАТР

___________________________________________________________________________

Біла Бургундська ворона
Галина ДОМОЖИРОВА
 
Камергер – Григорій Шумейко, король Ігнацій – Богдан Козак, королева Маргарита – Любов Боровська
Повчальну казку з трагічним фіналом “Івона, принцеса Бургундська” ексцентричний Вітольд Гомбрович написав у далеких тридцятих минулого століття. Це був його перший драматичний твір, який видрукував журнал “Скамандер” у 1938 році, напередодні ІІ світової війни, що відкинула драматурга за океан, далеко від рідної Польщі.

Але марно шукати в п’єсі політичних асоціацій чи історичних натяків: Гомбрович писав про те, що йому тоді боліло найбільше — людську совість, честь і гідність. Тобто вічні поняття, брак яких відчувається у всі часи, через що і відбуваються у світі криваві катаклізми. Він так і не повернувся на батьківщину, мандруючи країнами і континентами, шукаючи притулку своїй неординарній музі, сміливим думкам та ідеям.

Можливо, саме парадоксальний досвід добровільного вигнанця й обумовлює фантастичний світ образів Вітольда Гомбровича, якого часто називають космополітом (у кращому розумінні цього суперечливого терміна). Адже його “Івона...” — суто умовна прив’язка до Франції епохи королів. Усе це могло статися із невдахою Попелюшкою у будь-який час і в будь-якій країні. Якщо зробити проекцію на наші дні, то Івона з таким же успіхом могла мешкати на Сихівському масиві і зустріти там не вельми совісного “нового українця”, який вирішив від нудьги поекспериментувати з дівчиною-дивачкою.
Зрозуміло, що до п’єси Гомбровича охоче беруться постановники в найрізноманітніших куточках планети, тому що вона несе необмежені можливості трактування та несподіваних сценічних знахідок.

Як на мій погляд, то у Львівському академічному театрі ім. Марії Заньковецької глядач побачив не драму, як було зазначено в афіші, а радше трагікомічну притчу про певне людське середовище, яке здатне свідомо позбавити життя юну особу лише тому, що вона на них не подібна — мовчазна, загадкова, незрозуміла. Івона, біла Бургундська ворона, не вписалася в реалії тупого й обмеженого, але пихатого і самозакоханого королівського двору. У її присутності вельможі почали страждати комплексом недосконалості, меншовартості, їх почало мучити сумління, внутрішній дискомфорт. Відчуття знайомі, якщо пригадати собі ситуації, у яких хтось отакий собі скромний і невиразний уперто мовчить, а зацікавлені спостерігачі збагнути не можуть, про що він думає, що переживає, що зробить у наступну хвилину.

Ось так й Івона, не розтуляючи вуст, ковтала сльози, образи, приниження. І ні слова на свій захист, жодного протесту чи обурення... Гомбрович не розкриває її таємниці — чому принцеса так терпляче зносить усі ці знущання. Адже фінал притчі — не традиційний хеппі-енд, де торжествують добро, справедливість, де зловмисники отримують заслужене покарання. Усе навпаки: королівський двір, де кожен по-своєму зненавидів Івону, умертвляє її, почастувавши смертельно кістлявою рибкою. Ну, не могли вони прийняти дівчину у своє товариство, не могли змиритися з її мовчанкою!
А тому заклювали, як білу ворону! І коли дівчина померла, усім стало легше дихати. Король і королева дбають про гідний похорон, а свита, як і належить свиті, ллє фальшиві сльози. Усе, як у численних банальних бувальщинах, незалежно від конкретного часу й обставин. Тому впродовж десятиліть твір Гомбровича так приваблює майстрів театру, адже тут порушено вічну проблему людської особистості — бути собою, мати право не уподібнюватися до інших, вирізнятися в загальному натовпі і зовнішньо, і внутрішньо.

Як не дивно, “Івону, принцесу Бургундську” вперше поставили на батьківщині автора ще 1957 року на сцені Дому польської армії. Сумна казка не викликала в комуністичної цензури підозри, що в образі Івони можна розгледіти долю самої Польщі, покріпаченої тоталітарним режимом. Але в цьому й полягає магічний секрет творчості Вітольда Гомбровича: попри всю екстравагантність його фантазій, глядач будь-якого рівня, мистецької ерудиції завжди знайде для себе чітко визначений контекст і мотивацію сюжету. Тут можна досхочу насміятися над дотепними репліками, поміркувати над проблемами людського буття, а можна, якщо заглибитися, віднайти філософію інтелектуала, який випередив свій час. І сьогодні “Івону” продовжують ставити в Англії, Франції, Німеччині, Греції, Португалії, інших країнах Європи, тому що світ страждає від дефіциту чистих почуттів і вчинків.

Отож, постановка п’єси Гомбровича в театрі ім. М. Заньковецької не є даниною популярній західній драматургії, а кроком виваженим і морально усвідомленим. Заньківчани вперше відкрили “Івону, принцесу Бургундську” Україні, ризикнувши випробувати себе в досить складному, незвичному для них сценічному матеріалі.

Головний режисер театру народний артист України Федір Стригун уже давно мріяв запросити для постановки режисера з Польщі — з нею театр поєднують добрі стосунки і творчі проблеми. Спільний проект театру і міністерства культури Республіки Польща втілив Веслав Рудзький, співпраця з яким пішла артистам на користь.

Вистава примушує публіку іншими очима подивитися на художній потенціал трупи, її невикористані можливості, вміння піднестися над звичними штампами, манерою гри. Додам, що спеціально для цього спектаклю вперше в Україні було здійснено прискіпливо-майстерний переклад твору Гомбровича, над котрим із завзяттям працювала Наталя Ступко.

У Львові Веслав Рудзький знайшов не лише однодумців, а й друзів: художницю з костюмів Ольгу Баклан, майстра музичного оформлення Богдана Мочурада та хореографа Наталію Каспшишак. У підборі акторів, створенні приязної атмосфери польському режисерові і словом, і ділом допоміг народний артист України Богдан Козак. У повному взаєморозумінні Веслав Рудзький трудився із художником-постановником Олександром Оверчуком. Вони озброїли акторів рибальським знаряддям, а саму дію, жорстоку й безжалісну, зосередили на умовному човні, що пливе в невідомому напрямку без стерна і вітрил, керований лише поштовхами інтриги.

Такий підхід до образного вирішення п’єси міцно тримає сюжет, не дає йому загубити темпоритму та напруги. Акторам же доводиться працювати в режимі максимального використання власних можливостей, залучаючи до свого арсеналу елементи імпровізації, парадоксальних атрибутів, непередбаченої міміки, карикатурних жестів, рухів. А це вже, погодьмося, принципово інший рівень пластичного мислення, ніж той, що ми звикли бачити на сцені театру ім. М. Заньковецької.

Роман Біль, наприклад, у ролі слуги Валентина, який за час дії промовляє хіба дві фрази, зумів продемонструвати такий спектр гротескних нюансів, що примусив зал сприймати себе як одну з провідних постатей п’єси. Ірині Швайківській в образі королеви Маргарити довелося показати публіці неочікуваний каскад ексцентричних почуттів, що їх не так часто відчуєш у сучасному, навіть дуже передовому театрі. Григорій Шумейко в ролі камергера досконало змалював до болю знайомий характер підступного підлабузника, чиї риси неначе скопійовані з життя буденного, сірого, далекого від злетів духовності. Недолугий король Ігнацій у виконанні Ярослава Муки теж нагадує не раз бачених суб’єктів, чию фальш, нещирість ми іноді змушені витримувати з поваги до службової субординації чи заради реалізації особистих проблем.

Якщо акторам середнього чи старшого покоління в роботі допомагали досвід, інтуїція, то молоді, можливо, вперше відчули кожним нервом складність обраної професії — коли роль вимагає віддачі внутрішніх сил повністю. Маю на увазі тих, кому пощастило впоратися із примхливим задумом Вітольда Гомбровича: принцеса Івона весь свій біль, глибинні переживання зосереджує в очах пластиці тендітного беззахисного тіла. Поява Надії Шепетюк у цьому образі відразу вносить трагічну ноту в безтурботну метушню королівського двору.

Її красномовне мовчання, скутість, внутрішня напруга, як лакмусовий папірець, виявляють неоднозначність емоцій, що панують в оточенні принца Філіпа. Так, він вирішив одружитися з цією дивною Попелюшкою — бездумно, безвідповідально, як дехто купує для забави цуценя чи породистого кота. Ця роль для Ореста Гарди стала справжнім випробуванням. Емоційно насичені, довгі монологи вимагають не лише фізичної витримки, пластичної вправності, а й переконують у складності не казкового характеру, котрий створює молодий актор.

А взагалі “Івана, принцеса Бургундська” вивела до глядачів цвіт заньківчанського складу: і ветеранів, і наймолодших. І кожен знайшов у п’єсі своє місце, додав до загальної картини власний органічний малюнок, індивідуальне ставлення до персонажів. А всі разом дуже гостро донесли до глядача послання Вітольда Гомбровича: вони завжди були і будуть зустрічатися нам у житті, ці Івони, білі ворони бургундські палаців і звичайних міських подвір’їв, щоб ми, дивлячись на них, могли замислитися над своїми вчинками, звичками. Чи живемо за законами совісті і правди? Чи не схибили на стежку брехні? І цю моральну проблему театр ім. Марії Заньковецької поставив перед публікою відверто та переконливо.









» 
НАША АФІША
 
Театр “Воскресіння” (тел.: 74-13-00)

6-10 “Поцілунок ночі”. Режисер — Ярослав Федоришин. Водно-піротехнічне шоу на Івана Купала еротичного характеру на плесі відкритого басейну “Динамо” (вул. Стуса). Поч. о 23.00


Театр “І люди, і ляльки...” (тел.: 74-00-25)

7 (нд) “Мій золотий синочок”. 12.00 Вартість квитка — 3 грн.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Чарнецький творитиме чудо у храмі 
  ·  Справи прокурорські 
Погляд
  ·  У Польщі збудують пам’ятник комсомольцям 
  ·  Смертний вирок для Нацради 
  ·  Звернення українського омбудсмена Ніни Карпачової 
Поступ у Львові
  ·  Будинок після вибуху не відремонтували 
  ·  Із ким розстанеться губернатор? 
  ·  Іскра” отримала ще один шанс 
  ·  Відвідини Польщі стали дорожчими 
  ·  Пошта змінила тарифи 
  ·  В Косово їдуть наші солдати 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Неофіційна зустріч прем’єрів 
  ·  Справа газотранспортного консорціуму 
  ·  Європейське турне Юлії Тимошенко 
  ·  Україна-ЄС-НАТО 
  ·  Суд над керівниками “Союз-Віктан ЛТД” 
  ·  Українське зерно втрачає ринок 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Джордж Буш у центрі скандалу 
  ·  Боснійську місію врятовано 
  ·  У США затримали пасинка Хусейна 
  ·  iBM підтримувала режим апартеїду? 
  ·  Митниця плекає інформаторів 
  ·  СВІТООГЛЯД 
  ·  Строки та порядок розгляду звернень фізичних і юридичних осіб 
Поступ політики
  ·  Львівське лобі: міф та реальність 
Арт-Поступ
  ·  Біла Бургундська ворона 
  ·  НАША АФІША 
Пост-Factum
  ·  Робот, який гуляє сам по собі 
  ·  КАЛЕНДАР