BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
30 жовтня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  18:14 23-03-2017 -   Зі Львова розпочали вивозити сміття  
  17:8 23-03-2017 -   На Львівщині шахраї видурили в жінки 15 тис. грн  
  16:8 23-03-2017 -   У львів’янина вилучили майже дві сотні наркотаблеток  
  16:6 23-03-2017 -   На Львівщині на городі виявили яму з нафтою  
  15:57 23-03-2017 -   Львівській музичній школі № 6 присвоєно ім’я Богдана-Юрія Янівського  
Україна
  18:15 23-03-2017 -   Вбивця Вороненкова помер - ЗМІ  
  17:6 23-03-2017 -   Площа пожежі на складах у Балаклії збільшилася  
  16:4 23-03-2017 -   ГПУ: Охорону екс-думівця Пономарьова посилять  
  16:3 23-03-2017 -   З України намагалися вивезти левеня, заховане у папугах  
  15:59 23-03-2017 -   Порошенко звинуватив Росію у вбивстві Вороненкова  
Світ
  18:17 23-03-2017 -   У Бельгії запобігли теракту за британським сценарієм  
  16:0 23-03-2017 -   ІДІЛ узяла відповідальність за теракт у Лондоні  
  13:27 23-03-2017 -   Астроном передбачив швидке отримання сигналу від інопланетян  
  12:12 23-03-2017 -   Brexit: ЄС запропонує Великобританії зону вільної торгівлі  
  11:7 23-03-2017 -   Шотландія відклала обговорення референдуму  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Трагічний Чехов
Світлана ВЕСЕЛКА
 
"...Слово честі, в "Дяді Вані" не менше трагедій, ніж у "Гамлеті". Не тільки по суті, але й щодо засобів виявлення. Так-так, і щодо засобів!

Тема відчаю від усвідомлення життя, яке не відбулося, виявляється тут у граничних барвах, таких сильних і навіть прямих, що за сміливістю виявлення не поступиться будь-якій шекспірівській п'єсі".

Анатолій Ефрос

Тотальне захоплення Чеховим у театрах другої половини минулого століття породило неймовірну кількість інтерпретацій його п'єс. Були з-поміж них і глибокі, продумані концепції, а були й безвідповідальні витівки на безрозмірному постмодерністському моріжку. Зваблива вседозволеність авангарду заглушила знамениті чеховські півтони, у бунтівничій ейфорії геть змела не тільки милих цвіркунів та звуки фортепіано у передвечір'ї, але й "переродила" чеховських персонажів на примітивних істот, мало не напівприматів. Це була цілком зрозуміла реакція на канонізацію мхатівських вистав, на літературознавство з його впертим трактуванням Чехова як співця сутінкових настроїв.

Поступово проступала потреба наблизитися до Чехова, не пориваючи ні з природою почуттів його персонажів, ні з логікою його характерів. Зразки такого прочитання -- чеховська тріада заньківчанського режисера Алли Бабенко: "Дядя Ваня", "Дама з собачкою", "Вітрогонка".

Станіслав Мойсеєв привіз на фестиваль "Золотий Лев" "Дядю Ваню", знаючи про заньківчанську виставу, яка мала успіх і загальне визнання на "Мелехівській весні", фестивалі, котрий щороку відбувається у музеї-садибі Чехова. Щобільше, "Дядю Ваню" Молодого театру у столиці сприйняли не однозначно. Утім Станіслав Мойсеєв -- один з не багатьох режисерів із чітко визначеними власними орієнтирами у спокусливих звабах сьогоднішнього театру. Він розпочинає кожну нову виставу з нуля. Не озираючись, не виглядаючи вогника в кінці тунелю -- похвали преси, захоплення хоча б і шанованого ним критика. Педагог Станіслава Мойсеєва, відомий театральний діяч Ростислав Коломієць сказав: "Він веде свою гру, і йому самому належить підраховувати власні здобутки і втрати".

Станіслав Мойсеєв -- постійний учасник "Золотого Лева". У 1998 році ми бачили "Дон Жуана" Мольєра, за два роки -- "Гамлета" Шекспіра, минулого фестивалю -- "Лева і Левицю" Ірени Коваль та "Гедду Габлер" Ібсена. Це вистави вільного, незсудомленого глибокого дихання, високої культури. Мені здається, що за найменшої похибки художнього смаку у виставі просто-таки задеренчав би якийсь тривожний сигнал, як у шахті при появі метану.

"Дядя Ваня". Сцени з сільського життя". Так визначив жанр Чехов. Як завжди, у виставах Мойсеєва вишукана сценографія. Цього разу автором її є один з найталановитіших київських художників Андрій Александрович-Дочевський. Сцена, на якій мінімум речових знаків, виглядає, на диво, обжитою. Де відбувається дія? Хіба то так важливо? Напевно, є таке в саду -- непарадне, звичне, де полюбляють збиратися біля самовара мешканці садиби. Воно відгороджене (від саду? від зовнішнього світу?) широкими золотаво-вохристими ворітьми. Гарне плетіння цих воріт -- широкі пасма фактури, схожої до лубу (ох і невдячна то справа розшифровувати сценографічні знаки!). Ці ворота -- яскрава декоративна й смислова деталь. Саме від них тепло й затишок. Біля лівої куліси -- драбина на горище, відкрите нам... Дуже важлива деталь.

Але сценографічний ключик до вистави -- легка, з якоїсь бувалої у бувальцях тканини рухома завіса, яка перекриває то одну, то іншу частину сцени. І на тій завісі -- напівстерта, але виразна ...мапа Африки. Ремарка Чехова: "... на стіні мапа Африки. Напевно, нікому тут не потрібна". Перед фіналом, коли після трагічних подій настає крихкий мир безнадії, коли від'їхали професор Серебряков з дружиною, лікар Астров, уже налаштований на від'їзд, раптом ніби вперше помічає ту мапу: "...А мабуть, у цій самій Африці тепер спекота -- страшне діло!" -- скаже він. Це геніальна репліка. У ній -- весь майбутній театр абсурду. Це про неї написав Чехову Горький: "...Я затремтів від захоплення Вашим талантом і від страху за наше сіре, безпросвітне життя...".

Цією завісою-мапою обгорнеться, згоряючи од відчаю й сорому (не влучив!), дядя Ваня. Може, не марно колись ця мапа висіла в його кімнаті... Хтозна...

На програмці вистави -- чорний силует Івана Петровича Войницького з пістолетом у випростаній руці. Тут же епіграф до вистави: "Коли немає справжнього життя, то живуть міражами. Все-таки краще, ніж нічого". "Пропало життя!" -- у якомусь бездонному відчаї кричить Іван Петрович. Це трагічний підтекст вистави. Її пульсуюча домінанта. Конфлікт з життям, марнота й безглуздість якого уособлювалася для Івана Петровича в Серебрякові.

Дядя Ваня -- постать трагічна. Цю роль грає Олексій Вертинський, актор вічних мистецьких сюрпризів. Він був однією з найприкметніших і таких, що закарбовуються в пам'яті, постатей на попередніх наших "левах". Сганарель у "Дон Жуані" -- суто мольєрівська комедійна, без часових нашарувань природа персонажа при мудрій філософічності. Полоній в "Гамлеті" -- канцлер, політик на всі часи для владик будь-яких політичних орієнтирів. Асесор Брак у "Гедді Габлер" -- бездоганно світський, вилощений "змій-спокусник", гравець у житті, який несподівано для себе... програв. Знов пошлюся на Ефроса: "Істинно акторська натура -- це винятково жива натура. Це фермент, котрий повсякчас сприяє відтворенню життя".

Дядя Ваня неспокійний, нервовий, з гнівом, що відчутно набрякає, як хмара, "грозовими" розрядами. Людина інтелігентна, він не шкодує себе, його палить сором за те, що мимохіть образив кого-небудь, за свою істерику. Найболючіше відлунює в душі Івана Петровича безмовна драма Соні, його племінниці, з якою вони ведуть господарку, пишуть рахунки, що виснажують мозок... Соня -- друге крило трагедії у виставі Мойсеєва. Між нею і Войницьким -- вольтова дуга німої життєвої напруги. Римма Зюбіна... Пригадується хороша п'єса "Арт". Там йдеться про картину, де художник намалював на білому тлі білі смуги. Вони читаються естетично вихованим і пильним оком. Така, асоціативно, Соня Римми Зюбіної. Але яка генетична гідність, яке достоїнство у стражданні! У фіналі, геніальному чеховському фіналі, Соня і дядя Ваня на горищі. Знаменитий монолог Соні -- молитва і відстороненість від усього ненависного життєвого непотребу. І надія. Непозбутня (у нашій виставі прекрасна Соня, Надя Шепетюк, утішаючи дядю Ваню, не вірила в те, що він повірить)...

Лікар Астров -- Станіслав Боклан -- не така прикметна фігура. Актор знімає оптимістичний провіденціальний виблиск Астрова. Насаджені й збережені ним ліси не красива мрія, а такий самий обов'язок, як лікарська практика. Чесний, гідний усілякої поваги, але... позбавлений поезії. "Взагалі життя люблю, але наше життя, повітове, російське, обивательське, терпіти не можу й зневажаю його всіма силами моєї душі". Це його партія в трагедійній симфонії.

Натомість Серебряков (Валерій Шептекета) не роздратований буркотун, який усіх замучив своєю подагрою, а людина, що глибоко й болісно усвідомлює фальш і сумну перспективу свого становища. Він активний і у тій своїй активності безпорадний.

На жаль, не визначила свого місця в колізії п'єси й вистави молода артистка Наталя Васько. По-справжньому красива, вона залишається, як сама каже, епізодичною особою. Натомість у невеличкій (але значній!) ролі Марії Олександрівни, матері Івана Петровича, заблищала, як завжди, унікальна Тамара Яценко!

Станіслав Мойсеєв показав нам трагічного Чехова. Це не експеримент. Це трагічне відлуння в наш час, коли техніка підкорила людину, змінила її, і конфлікт мислячої особистості з життям набув грізної, небезпечної гостроти. Для людського в людині. Для її метафізичної сутності.









» 
"Я іду, Христе! Іду"
Львівська прем'єра вистави про покликання о. Романа Шептицького в УКУ
 
Творча майстерня "Театр у кошику" Державного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса (Київ -- Львів) у приміщенні каплиці Українського Католицького Університету репрезентувала львівським глядачам прем'єру вистави "Я іду, Христе!", яку поставила режисер Ірина Волицька за книгами Григора Меріям-Лужницького "Дванадцять листів о. Андрея Шептицького до матері" та Софії з Фредрів Шептицької "Молодість та покликання о. Романа Шептицького".
Детальніше>>
» 
Не робіть з культури мушлю...
Олена УГРИН
 
Чи варто поєднувати мистецтво і політику? "Варто," -- вважають художники Олег Капустяк, Мирослав Ягода, Іван Твердун, Петро та Андрій Гуменюки, які днями відкрили виставку під назвою "Досить". Хоча те, що побачили відвідувачі КМЦ "Дзиґа", -- не лише виставка, а справжня мистецька акція на підтримку обраного художниками кандидата у президенти Віктора Ющенка; своєрідна реакція митців на майбутні вибори України. Присутнім не пропонували по-новому поглянути на політику чи на передвиборну кампанію, радше -- побачити мистецтво у незвичній, майже цілком занедбаній нині ролі. Це, однак, зовсім не означає, що творчість художників є заполітизованою.
Детальніше>>
» 
Проект "Гаплик" -- для стомлених життям
Т.І.
 
Матеріалізований на папері в формі часопису проект "Гаплик" з ініціативи студентів-журналістів й просто студентів та тих, хто вирішив долучитися до цієї інтелектуальної забави, побачив світ. "Гаплик" -- проект альтернативного, гострого та відібраного різнопланового матеріалу, який є близьким молодому читачу з усіма його проблемами та клопотами. Україна -- держава на східних теренах Європи. У боротьбі за свободу та вільне життя в цій країні було пролито бозна-скільки крові, а багато з тих, кого заховала ця благословенна земля, найбільше в світі бажали дочекатися того, щоби побачити її незалежність.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Їм не байдуже 
  ·  Чемпіони! 
  ·  ЗВЕРНЕННЯ 
Погляд
  ·  Сім'я Ющенка в небезпеці 
  ·  ЄС із Конституцією 
  ·  Інформаційні провали влади 
  ·  Ющенко звернувся до Кучми 
Поступ у Львові
  ·  Буняк ремонтів не боїться 
  ·  З мерії зняли арешт 
  ·  Передвиборні настанови кардинала 
  ·  Епопея з кіосками закінчилася 
  ·  Дільниці будуть світлими 
  ·  За голоси давали ковбасу 
  ·  Люди похилого віку проголосують 
  ·  Напад на голову виборчої комісії 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко переможе в І турі 
  ·  Київ готується до протестів 
Поступ у світі
  ·  Керрі формує уряд 
  ·  Абхазія: перезавантаження 
  ·  В Іраку загинули сто тисяч 
  ·  За відставку заплатите 
  ·  "Аум Сінріке" відмовили 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Олег ДОСКАЧ: Договір захищає як клієнта, так і аґенцію 
Арт-Поступ
  ·  "Я іду, Христе! Іду" 
  ·  Не робіть з культури мушлю... 
  ·  Трагічний Чехов 
  ·  Проект "Гаплик" -- для стомлених життям 
Спорт-Поступ
  ·  За крок до олімпійського "золота" 
  ·  Віталій ДЕТЮК: Досвід на базарі не купиш 
post-Поступ
  ·  Колір Перемоги 
  ·  Золото 
Пост-Faktum
  ·  Остання подорож Арафата? 
  ·  Рекорд українських спелеологів 
  ·  Померлі заробляють 
  ·  Жуйка проти старіння 
  ·  КАЛЕНДАР