BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
18 жовтня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  12:51 28-03-2017 -   На Львівщині може з’явитися завод із ливарного виробництва  
  12:50 28-03-2017 -   Учасникам АТО Львівщини виділять ще 290 га земель  
  12:34 28-03-2017 -   На ринку «Верхній Шувар» горіло будівельне сміття  
  11:14 28-03-2017 -   На Львівщині можуть завершувати опалювальний сезон  
  11:13 28-03-2017 -   З квітня між Києвом та Львовом з’являться додаткові авіарейси  
Україна
  12:53 28-03-2017 -   У парку Запоріжжя повісився журналіст  
  12:32 28-03-2017 -   Українці матимуть «безвіз» із ЄС до літа, - МЗС України  
  11:9 28-03-2017 -   У Карпатах почала роботу гірсько-патрульна рота  
  11:6 28-03-2017 -   Прес-секретар Путіна таємно прибув до Луганська, – ЗМІ  
  10:31 28-03-2017 -   На Луганщині обстріляли безпілотник ОБСЄ  
Світ
  12:30 28-03-2017 -   Британія ввела в обіг нову монету в 1 фунт  
  11:8 28-03-2017 -   Литва відмовиться від російських гелікоптерів  
  10:56 28-03-2017 -   У США невідомий купив будинок дитинства Трампа  
  10:55 28-03-2017 -   У Австралії бушує потужний шторм "Деббі"‎  
  16:34 27-03-2017 -   Названо найдешевший напрямок для відпочинку в Європі  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Не забувати про крила
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Вистава
Побачивши цю виставу, я подумала, що вона залишиться для мене найяскравішим враженням цьогорічного "Золотого лева". І не помилилась. Писати про неї мені довелося вже по закінченні фестивалю і тепер я знаю, що мої передчуття виправдалися.

На цю виставу йшла, як і на всі інші постановки невідомих театрів на цьому фестивалі, без особливих сподівань, так, аби знати, що це таке. По суті, навіть про театр нічого конкретного відомо не було. Зал Першого українського театру для дітей та юнацтва переповненим не був. На сцену вийшов хлопець у бейсболці та яскраво-зеленій куртці і через перекладача англійською мовою попросив вимкнути на час вистави мобільні телефони (потім виявилось, що він є виконавчим директором продюсерської аґенції HAPPY END production з Праги, яка і опікується театром "Контінуо"). Почалася вистава. Перед завісою з ретро-одягу з'явились дві невеличкі постаті. До цього цвинтаря старих маринарок, спідниць, штанів вони додали свої. Завіса розчахнулася. Простір сцени відкритий, як оголений нерв, і перед нами -- життя двох людей, як життя твоє і того, хто сидить поруч, і того, хто сидить через крісло. Що нас чекає в ньому?

Лікарняне ліжко переділене стіною, на якій з'являється віконечко снів, мрій, спогадів, здійсненного і нездійсненного, здійсненого і нездійсненого. Двоє молодих людей перетворюються на стареньких і немічних, для яких, здавалося б, залишились лише спогади. Але хто має право заборонити мріяти?! Про ровер, на якому можна робити різноманітні викрутаси: стояти на одній нозі чи їхати на одному колесі, чи навіть про крила, не думаючи, що вони можуть згоріти від сонця, як Ікарові... Пригадалися слова великого колумбійця Ґабрієля Ґарсіа Маркеса:

"Якби Господь дав мені трохи життя, я б одягався просто, підводився з першим променем сонця, оголюючи не тільки тіло, а й душу.

Боже мій, якби у мене було серце, я закував би свою ненависть у кригу й чекав, поки з'явиться сонце. Я малював би при зорях, як Ван Гог, мріяв про поему Бенедетті, і пісня Серра була б моєю місячною серенадою. Я зрошував би троянди своїми сльозами, щоб пізнати біль від їхніх шипів і полум'яний поцілунок їхніх пелюсток.

Боже мій, якби в мене було трохи життя... Я не проминув би жодного дня, щоб не говорити людям, яких я люблю, що я їх люблю. Я переконував би кожну жінку і кожного чоловіка, що вони мої кохані, я жив би в любові з любов'ю.

Я довів би людям, наскільки вони не мають рації, думаючи, що коли старіють, то перестають закохуватися: навпаки вони старіють тому, що перестають закохуватися!

Дитині я дав би крила, але навчив її літати саму.

Людей похилого віку я навчив би того, що смерть настає не від старості, а від забуття."

Людина повірила в обмеження. Вона більше не знає, як літати, повіривши в те, що ніколи не мала крил. Десь лише в далеких закутках душі залишилось нестерпне, нав'язливе бажання злетіти. І людина починає згадувати. Дві маленькі постаті злітають над сценою Першого українського театру для дітей та юнацтва, творячи неймовірні за складністю комбінації та фігури. Здається, що в них не має кісток, а меж фізичної досконалості не існує. Зал раз по раз зривається оплесками. Фізична форма Селін Валлі та Сальві Сальваторе справді вражає, але йшлося їм не про це. А про те, що кожна людина може літати, може раптом сісти, згадати і... полетіти. Мріями, думками, помислами, вчинками. Взяти й злетіти над сірою буденністю. Головне -- не забувати про крила, безконечно шукати втрачені і не боятися впасти.

Моросив львівський осінній дощ, на голову падали каштани, а Селін та Сальві розповідали про свій театр, про свій власний шлях до нього і до роботи над темою втрачених крил і старіння душі у спільному проекті "Плин часу" (чеською назва звучить Letopkruhy і мені дуже шкода, що я не знаю цієї мови і не можу зрозуміти докладно змісту цього слова). "Контінуо" є міжнародним професійним театром, директором і художнім керівником якого (як і режисером "Плину часу") є Павел Штоурач. Фундатори групи почали працювати разом ще 1990 року в Празькій театральній академії. А восени 1992 року вони перебралися з Праги до південної Богемії. Через рік отримали професійний статус і обрали назву "Контінуо", а домівкою стала колишня ферма в Маловіце, яку вони називають "Сливовим двором". Селін Валлі приєдналася до них два з половиною роки тому, а запропонувала їй приїхати чеська товаришка з паризької театральної школи. Селін є професійною акторкою і має досвід виконання класичних ролей у паризьких театрах. А Салві Сальваторе працює в театрі "Контінуо" шість років, до того займався фехтуванням, а ще раніше був... поштарем. Чомусь уявляється, що листи, які приносив Сальві, завжди були приємними звістками для адресатів, завжди з любов'ю.

Театр "Контінуо" створює переважно вуличні проекти і вистави в нетрадиційному просторі -- подвір'я довкола будинку, стара покинута фабрика, історична будівля чи щось таке. Наприклад, "Плин часу" грали в шатрі. Вони безконечно мандрують, виїжджають навесні й повертаються пізно восени, а зима є часом творення чогось нового. Саме взимку Селін Валлі та Сальві Сальваторе працювали над своєю роботою. Вони були одержимі цим проектом: працювали не тільки над фізичною спроможністю літати на канатах (що не було для них основним), але й над внутрішньою наповненістю вистави. Для цього неодноразово відвідували будинки для людей похилого віку, розмовляли, пізнавали їх світ. Селін зізналася, що дуже боїться старості, старіння душі. Акторам було приємно, що їх гарно сприйняли у Львові, але вони неодноразово наголошували, що їм залежало не на показі циркових трюків і феноменальної фізичної підготовки (як багато хто вважав), а на чомусь набагато глибшому, що, як на мене, зачіпало найтонші струни душі. А оплески під час дії створювали враження в акторів, що глядач сприймає все як окремі номери. Хоча все одно приємно, коли аплодують. Наступного року вони планують показати цю виставу на Единбурзькому фестивалі. Тож хочеться побажати усіляких успіхів і подякувати, що нагадали нам про крила! Ці двоє людей були на "Золотому леві" двома крилатими ангелами для всіх нас...









» 
Автанділ ВАРСІМАШВІЛІ: Театр -- це моя дитина
 
Автанділ ВАРСІМАШВІЛІ
Приїзд на Міжнародний театральний фестиваль Автанділа Варсімашвілі був очікуваний театралами. По-перше, всі знають, що Грузія завжди славилась своєю акторською школою, та й режисер Автанділ Варсімашвілі запам'ятався нам чудовим "Гамлетом". Цього разу режисер привіз виставу "Комедіанти" Дж. Озборна. Показ "Жовтого ангела" на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва не претендував на мистецьку цінність, бо був створений для акторки Ірини Мегвінетухуцесі як вечір у кав'ярні. Ми не могли не скористатися з нагоди і не поговорити з режисером, який є втіленням грузинської режисури середнього покоління.
Детальніше>>
» 
Нобель для скульптора
Олег ВВЕДЕНСЬКИЙ
 
Хоча Нобелівська премія не присуджується в царині мистецтва, проте професійний скульптор Гюнтер Грасс став лауреатом цієї найбільш почесної міжнародної нагороди. Автор відомих романів і повістей "Бляшаний барабан", "Собачі роки", "Під місцевим наркозом", "Кішки-мишки" отримав премію саме за свою літературну творчість, але водночас він дуже відомий і в Німеччині, і за її межами як популярний скульптор та графік. Належить зауважити, що Гюнтер Грасс не художник-аматор, він здобув професійну мистецьку освіту і відтоді ніколи не полишав своєї основної професії. Для Грасса література, рисування і ліпка є невіддільними складовими його творчого цілого. "Хоча різниця, безперечно, є, -- наголошує сам Гюнтер Грасс, -- література значно більш провокаційна і часто спричиняє полеміку. Багато моїх романів були сприйняті неоднозначно. Скульптура не викликає такого резонансу, Отож нею можна займатися цілком спокійно. І за це я їй вдячний."
Детальніше>>
» 
Трансформація музею
Олег ВВЕДЕНСЬКИЙ
 
Колекція барона Тіссен-Барнеміса є однією з найкращих приватних колекцій світу. Її почав збирати ще його батько на початках 1920-х. Першим коханням барона став французький живопис зламу ХІХ і ХХ століть. Ті твори, які він свого часу придбав, можуть конкурувати нарівні з будь-яким музейним зібранням світу, крім хіба тільки паризького д'Орсе і зібрання імпресіоністів у Росії. Свою колекцію барон передав Іспанії, де неподалік знаменитого музею Прадо у палаці Вільярмоса розташований музей Тіссен-Борнеміса.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Міліція атакує 
  ·  Корупція й податковий хаос 
  ·  Третій термін ЛУКАШЕНКИ 
  ·  Нуль-нуль у Львові 
  ·  17 тисяч мертвих душ 
Погляд
  ·  Белька втримався в кріслі прем'єра 
Поступ у Львові
  ·  Львів -- місто-решето 
  ·  Сендега зриває вибори 
  ·  Азія очима галичан 
  ·  Студенти -- не терористи 
  ·  Юрій ГЕРАСИМЕНКО: "Черемош" відроджується 
  ·  Листя горить без дозволу 
  ·  Чиновники на велосипедах 
  ·  ЗМІ та насильство 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Студенти за Ющенка 
  ·  Проблеми виборців з вадами зору 
  ·  Міноборони не чіпатиме Тимошенко 
  ·  Кінах критикує Януковича 
  ·  В СБУ забрали розвідку 
  ·  Ляпас з Європи 
  ·  Мороз і Ющенко закликають ночувати на дільницях 
  ·  Театральна кампанія комуністів 
Поступ у світі
  ·  Іракське протистояння 
  ·  Російська супербаза у Таджикистані 
  ·  Іран не припинить ядерну програму 
  ·  Поповнення в Раді Безпеки 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Алогічне рішення уряду 
  ·  Гріспен не боїться нафтових цін 
  ·  Баку-Джейхан з'єднали 
  ·  Тенденційна криза 
  ·  Найкращі бренди-2004 
  ·  Податкова забагато хоче 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Арт-Поступ
  ·  Не забувати про крила 
  ·  Автанділ ВАРСІМАШВІЛІ: Театр -- це моя дитина 
  ·  Нобель для скульптора 
  ·  Трансформація музею 
Спорт-Поступ
  ·  Репетиції перед єврокубками 
  ·  "Арсенал" попереду 
  ·  "Мілан" здобуває очки 
  ·  Львову -- Палац спорту? 
  ·  Тенісисти змагаються 
  ·  Футзал у день весілля 
  ·  Роналдо рятує "Реал" 
  ·  Фаворити набирають очки 
post-Поступ
  ·  Чим завинила Америка? 
  ·  Це вже не Італія 
Пост-Faktum
  ·  Довкола світу на мотоциклі 
  ·  Чотирирічний підкорювач небес 
  ·  Анімаційний антитерор 
  ·  Принц, який списує 
  ·  КАЛЕНДАР