BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дискусійний Поступ.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
28 червня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дискусійний Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Нація поганих танцюристів” і професор Грицак
Володимир ПАВЛІВ, Варшава
 
Читаючи текст “Нація поганих танцюристів” Ярослава Грицака у “Поступі” за 13 червня, я мав відчуття “духовного дискомфорту”, оскільки висловлені про «галицький сепаратизм» думки мене дратували, але їхній автор є для мене особою шанованою. Як можна дозволити собі на публікацію розумувань на рівні сільського вчителя історії - запитував я себе і “віртуального” Грицака?
Можливо, пробував я знайти пояснення: у Ярослава, як в історика, очі повернені у глибоке минуле, що робить його сліпим чи принаймні близоруким щодо сьогодення? А може це одізвався той Грицак, який на початку 90-х сформулював для нас, “постпоступівців”, головне гасло нашої діяльності: “Газета мусить бути провокатором думки”? У будь-якому разі стаття спровокувала мене аж настільки, що відважився на полеміку, хоч останнім часом цього уникаю.

Підозрюю, що до певного “засліплення” професора історії спричинились емоції, бо існування “двох (або й більше) Україн” є фактом аж надто очевидним, щоб його спихати в категорію галицьких “скарг”. А відповіді на два питання, поставлені Я.Грицаком, “щоб показати безпідставність заяв наших галицьких сепаратистів”, аж ніяк не є нищівними чи сенсаційними. По-перше, неправомірним і некоректним є порівнювання ситуації Галичини в Україні до таких регіонів, як Сицилія, Баскія чи тим паче Баварія. Це регіони багатих країн, перед якими не стоїть загроза економічного і соціального зруйнування і яким свою культурну чи мовну окремішність ніхто не перешкоджає “пестити і розвивати”. Для Іспанії не є проблемою “сепаратизм” басків, а діяльність терористичних організацій, які можуть ідею сепаратизму використовувати для своїх якихось інших цілей. Що ж стосується баварців, які є чи не найбагатшими мешканцями ФРН, то вони свідомі того, що в Німеччині “лянди творять Федерацію, а не навпаки”, як висловився один із регіональних німецьких політиків. А от Балтія з мільйонами росіян (як приклад “п’ятої колони” — наслідку “радянської соборності”) чи Росія (як приклад “федерації” поневолених народів) були б куди цікавішими прикладами для вивчення, однак їх деталізацію професор якраз упускає, як “очевидну”.

І друге питання про те, в чому полягає “фатальна відмінність галичан від усієї решти України”.
Приведені Грицаком аргументи про україномовність Волині, демократичні виборчі преференції Києва чи про хамство і корумпованість львівських чиновників, ідентичне з, наприклад, донецьким — взагалі є аргументами з “іншої опери”. Це якраз аргументи до теми, які наслідки дає штучне творення “єдиного українського народу” на взірець “єдиного радянського народу” та з метою легітимізації не менш штучної “всеукраїнської влади” Києва разом із її вірними представниками у тому ж Львові. Та й не тільки влади, а й усіх інших вертикалей т. зв. “бюджетної сфери” — наукової, спортивної, культурної тощо. Зіпсута влада псує державу.

Отже, “фатальна відмінність” галичан полягає в тому, що вони усвідомлюють свою відмінність і хочуть її “легалізувати”. У галичан є свідомість своєї “малої батьківщини”, відмінності культурної, мовної, релігійної традиції — це те, що творить із нас спільноту. Говорячи сьогодні про т. зв. “галицький сепаратизм”, потрібно пам’ятати, для чого ми колись усі разом “валили есесер”. Бо крім того, що це була система “зіпсованого соціалізму”, це було монструальне утворення, в якому не можна було впильнувати порядку і в якому над раціями менших натуральних спільнот панував реально російський шовінізм. Видавалось, що коли цього молоха розвалити і дати можливість спільнотам взятися за свої справи самим, то всім стане краще. У випадку малих балтійських країн це підтвердилося. Проблемою України є те, що вона за 11 років не змогла стати спільнотою. Тому й виникає питання: “Для чого нашій галицькій спільноті терпіти київський балаган і панування наддніпрянського шовінізму”?

Усе це якраз не суперечить сучасним європейським тенденціям, таким як “Європа батьківщин” чи взагалі цивілізаційним поняттям “громадянського суспільства”, основою якого є спільнота. І якраз відновлення натуральних традиційних спільнот на противагу творенню штучних є запорукою того, що Галичина не перетвориться остаточно на “малу копію сучасної України, вчорашнього радянського союзу” і може перестане бути “точкою на великому континенті, котрий тягнеться з Владивостока аж до Брайтон Біч і називається Совдепією”.


І на завершення мушу поскаржитися, що мене особисто ображає іронізування професора над “так званою галицькою політичною культурою”. Можливо тому, що для мене це поняття асоціюється не з сьогоденням, коли група кретинів із міської ради привласнила собі право бути оборонцями українськості на одному окремо взятому цвинтарі. Галицька політична культура асоціюється мені з періодом “Товариства Лева”, останніх років життя Ростислава Братуня і перших років діяльності демократичної львівської влади після перемоги опозиції на виборах. Шкода, що наші асоціації з професором Грицаком розходяться.









» 
Привид сепаратизму
Василь РАСЕВИЧ
 
В останньому травневому числі “Поступу” були опубліковані постелекторальні роздуми Дарія Левковича під назвою “Хто оскаржить вирок українській нації”: якщо кожна нація, за Ренаном, — це щоденний плебісцит, то після 31 березня ц.р. існування української нації викликає сумніви. Стаття отримала гострий, можна сказати, злий, відгук зі сторони знаного віденсько-будапештсько-львівського інтелектуала Ярослава Грицака “Нація поганих танцюристів”: нема чого галичанам на східняків кивати, коли самі — совки. Нині ми продовжуємо дискусію з впевненістю, що цими двома дописами тема не закриється. Отож, як прийнято писати, “продовження буде...”


Цією заміткою вирішив приєднатися до полеміки навколо галицького “сепаратизму”. Я — не сепаратист, але оскільки тематика моїх наукових зацікавлень безпосередньо пов’язана із проблемами націотворення у Галичині та різними зовнішньополітичними орієнтаціями галицьких українців, то дозволю й собі докинути кілька слів. Хочу сказати, що безпосередньо до написання цієї репліки мене підштовхнула стаття Ярослава Грицака, вміщена у 84-му числі “Поступу”.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Доля Кінаха — в донецьких руках 
Погляд
  ·  Мужній компроміс Черепа 
  ·  92-мільярдна компанія — на межі банкрутства 
Поступ у Львові
  ·  Державна влада сприяє стихійній торгівлі 
  ·  Бурштинський енергоострів 
  ·  Автоінспекція воює з хабарництвом 
  ·  У Карпати їздитиме трамвай 
  ·  У львівському небі німецькі літаки 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Загадка президентського подання 
  ·  Антипрезидентська дефіляда в Києві 
  ·  Радіо “Континент” проти держави Україна 
  ·  Знову звинувачено Генпрокуратуру 
  ·  Офшорні власники 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Росія почулася повноціннішою 
  ·  Бомбовий замах на Love Parade 
  ·  Збудувати паркан уздовж Ла-Маншу 
  ·  Присягати прапору – заборонено 
  ·  США визнали Раваломанану 
  ·  Палестина готується до виборів 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Дискусійний Поступ
  ·  Привид сепаратизму 
  ·  Нація поганих танцюристів” і професор Грицак 
Арт-Поступ
  ·  ТЕАТРИ, ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  КНАЙПИ 
  ·  Акція тижня: Цар Давид молитиметься у Львові 
  ·  НАША АФІША 
  ·  Повернення режисера 
Пост-Factum
  ·  Мистецтво відпочивати, 
  ·  КАЛЕНДАР