BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Арт-Поступ.    Історія у Поступі.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
4 жовтня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  »  ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА

___________________________________________________________________________

ВЛАДИКА МИКОЛАЙ (ЮРИК) -- ВЕЛИКА ЛЮДИНА І ВЕЛИКИЙ АРХИПАСТИР
Високопреосвященнійший Андрій (Горак), Митрополи
 
Владика Миколай (Юрик)
Моє інтелектуальне зростання й проходження усіх щаблів духовної освіти відбувалися під безпосереднім керівництвом і патронатом Владики Миколая. Наше знайомство відбулося 1968 року на свято Преображення Господнього у Преображенській церкві, коли я брав благословення у Владики. А вже за кілька місяців, будучи студентом Львівського державного університету, я отримав запрошення стати особистим секретарем Митрополита, який ніколи не наполягав, щоб я став священиком. Він лише дуже м'яко, але постійно і переконливо готував мене до духовної кар'єри.

Родина Юриків мала давню і глибоку священичу традицію. Священиком був не лише батько Владики -- Микола Юрик (власне, на його честь о. Євген Юрик й обрав собі монаше ім'я при архиєрейській хіротонії 1965 року), але й батьків брат, Юліан Юрик. Дід Владики, Олександр Юрик, був парохом у Дроговижі Миколаївського району (помер, мабуть, 1935 року). До речі, сам отець Олександр за походженням був українцем, а от його дружина -- Матильда Мінцгер -- стовідсотковою австрійкою. Тільки наполовину українкою була й мама Владики -- Леопольдина з родини Мартинець: її батько, Юрій Мартинець, був українцем, а мама -- Вікторія -- з німецького роду Курцвайльд. Отже, у родині Владики, і по матері, і по батькові, уся жіноча лінія була етнічно австрійською, лінія чоловіча -- українською, але дітей виховували як українців. Тому Владика вільно володів німецькою мовою, прекрасно знав польську. Він часто згадував, що до школи він зі сестрою переважно розмовляв по-німецьки, а вже потім, як вони пішли до школи, то батьки навіть їх карали, якщо вони не говорили українською.

Брат діда -- Стефан Юрик -- був парохом Золочева. До речі, ця постать у родині Юриків була знаковою і надзвичайно шанованою. Ще в роки Першої світової війни, коли війська Російської імперії прийшли на Галичину і нова адміністрація заарештувала Митрополита Шептицького, то одночасно був заарештований та вивезений до Росії і Стефан Юрик. На засланні о. Стефан обморозив обличчя. З католицьких священиків до Другої світової війни ніхто не носив бороди, а о. Стефан (він помер 1936 року) був змушений це робити, оскільки мав спотворене ще зі середини 1910 років обличчя.

І власне, коли помер о. Миколай Юрик, 1933 року, молодому студентові Медичного інституту в Познані Євгенові Юрику не було чим платити за навчання. Родина наполягла, щоб і Євген став священиком. Євген відразу ж вступив до Львівської богословської академії. Але там несподівано виник конфлікт із керівництвом академії. Мова йшла про матеріальні справи: в академії була оплата, якої Євген Юрик як сирота не міг внести. До того ж він був молодим, гарячим, принциповим, а тому й мусив залишити академію, не бажаючи йти на жодні компроміси та поступки. Через цей конфлікт майбутній Владика опинився у Станіславівській семінарії, яка, як і єпархія загалом, відверто чи приховано завжди реально опонувала Львову, Львівській архиєпархії. Навчання у Станіславові зайняло три роки. Висвяченого 1937 року у віці 27-ми років о. Євгена Юрика одразу ж скерували на парафію у Ганківці Снятинського району. Потім, за рік (від 1938 року), став парохом у Воскресінцях, під Коломиєю, де він був не лише настоятелем, але й викладачем гімназії до 1943 року, коли його послали адміністратором у Чернівці. Там він став парохом Успенського собору. Після Чернівців отець Євген опинився на парафії у селі Пробіжній Тернопільської області.

І коли отець Гавриїл Костельник у цей час розпочав справу навернення галицьких греко-католиків до православної віри, то до створення ініціативної групи богослов залучив і о. Євгена Юрика як свого однодумця, з яким знався ще з короткого часу, коли майбутній Митрополит навчався у Львівській богословській академії. На запрошення о. Костельника о. Юрик опинився у Львові 1945 року. А вже 1950-го о. Євгена Юрика, незважаючи на участь в ініціативній групі та підготовці львівського Собору 1946 року, було заарештовано. Головне, що йому закидали -- це його сприяння, як пароха Миколаївської Княжої церкви у Львові, активізації релігійного життя. Адже за його діяльності церква перетворилася на справжній український осередок у післявоєнному Львові. Він створив катехитичну школу для дітей, запровадив публічні перші причастя, організував духовні концерти. У справі отця Євгена Юрика було записано, що він залучає молодь і дітей до церкви та Богослужінь.

Однак радянська влада так і не дізналася про його патріотичну діяльність ще в часі та після першого приходу радянських військ до Галичини. Якби ця сторінка життя була відома НКВС, то вирок Владиці 1950 року (десять років таборів) був би незрівнянно суворішим. Ще як парох Воскресінців під Коломиєю він неодноразово допомагав повстанцям фінансово, підтримував із ними постійні контакти, робив спеціальні датки. Особливо промовистою в цьому сенсі є участь отця Євгена в легалізації кількох людей, які брали якнайактивнішу участь у діяльності ОУН-УПА. Наприклад, отець Євген допоміг легалізуватися колишньому бійцеві УПА, отцю Левкові Крижанівському, справжнє ім'я якого -- Мирослав Стефурак. Був ще один священик, росіянин за походженням, отець Анатолій Сидоренко (він помер 1994 року), який мав завдячувати Владиці своїм порятунком. У часі війни разом із залишками Власівської армії він потрапив на Західну Україну і працював тут кілька років санітаром. Йому Владика також виробив документи, допоміг оволодіти українською мовою, стати священиком.

Повернувшись із таборів, майбутній Владика отримав призначення у львівську Преображенську церкву. Замешкав у скромному двокімнатному будиночку (він не зберігся) на вулиці Ніжинській, бічній вулиці Личаківської. Десять років, від 1955 року і аж до призначення єпископської хіротонії, отець Євген був парохом Преображенки -- церкви, де до трагічної смерті настоятелем був великий богослов і однодумець Владики -- отець Гавриїл Костельник. Це був яскравий період у житті отця Юрика, коли він чи не найповніше розкрився як проповідник і талановитий організатор парафіяльного життя навіть у жахливих умовах нових хрущовських гонінь на Церкву.

Для багатьох у Львові призначення отця Євгена Юрика львівським Владикою стало цілковитою несподіванкою. Але, як на мене, то нічого несподіваного і непередбаченого в цьому не було. По-перше, це був початок брежнєвського правління, коли офіційною політикою, церковною також, стало гасло "орієнтація на місцеві кадри". Згадаймо, у післявоєнному Львові жоден із православних владик не затримувався більше як кілька років. Однією з причин цього був той факт, що ці єпископи (за винятком єпископа Григорія Закаляка) за походженням не були галичанами, а тому не могли віднайти сталого і надійного контакту з місцевим духівництвом.

По-друге, виняткову роль у призначенні хіротонії для отця Євгена Юрика відіграв тодішній Патріарх Московський і всія Русі Алєксій І. Уперше ці дві особи зустрілися в Москві 1945 року під час аудієнції, коли до радянської, а тому й церковної столиці приїхала для переговорів група галицького духівництва. Серед цієї групи і своєю поставою, і інтелектуальним потенціалом помітно виокремлювався отець Євген Юрик, якого й запам'ятав Патріарх.

Незважаючи на те, що о. Євген Юрик очолив Львівську кафедру (хіротонія за участі Патріарха Московського Алєксія І відбулася у Троїце-Сергієвій лаврі в тодішньому Загорську, нині Сергієвому Посаді під Москвою), радянська влада все ж до кінця не довіряла Владиці. Це було видно з того, що його не хотіли відпускати за кордон. Лише раз, 1968 року, він відвідав Асамблею Всесвітньої ради церков (Владика був обраний у правління Асамблеї), що відбувалася у Швеції. Під час цієї поїздки Владика зробив один цікавий і дуже сміливий експеримент. Він купив кілька десятків листівок із національним прапором Швеції -- синє тло з жовтим хрестом -- і послав їх в Україну.

Непросто складалися стосунки Владики з державними структурами. Митрополитові часто доводилося наполягати на своєму, особливо щодо призначення чи переміщення священиків. Державна реєстрація залежала від обласних уповноважених у справах релігій, а тому Владика по декілька разів подавав одну й ту ж кандидатуру на затвердження, допоки не досягав того, чого прагнув і чого вимагали обставини церковного урядування.

Про своє ставлення до сучасної йому Греко-Католицької Церкви Владика особливо не розповідав, але знаю, що він ніколи її не критиці. Є усні свідчення того, що, закликаючи не відвідувати відкритих православних храмів, підпільні греко-католицькі священики дозволяли вірним приходити на служби до собору Святого Юра, де відправляв Владика Миколай. До кінця життя Владика завжди співчутливо і благоговійно ставився до Єпископа Йоана Лятишевського, який його висвятив на священика, дуже позитивно відгукувався і про Владику Йосафата Коциловського, якого знав особисто.

Праця в канцелярії забирала у Владики левову частку вільного часу. Вже о 9 годині він сидів за робочим письмовим столом і розбирав пошту. Тільки-но закінчивши розбирати пошту, Владика розпочинав прийом духівництва і мирян щодня до четвертої години після обіду. Вільно володіючи німецькою, польською та російською мовами, Владика завжди розмовляв гарною українською літературною мовою. Лише зрідка вживав польські приказки та висловів. Увесь час, коли діловодство провадив Митрополит Миколай, усі папери були тільки по-українському. Існували лише дві єпархії в Україні у той час, які могли це собі дозволити: Львівсько-Тернопільська та Івано-Франківська. Саме стараннями Митрополита 1968 року було відновлено друк щомісячного церковного часопису "Православний вісник", який від 1946 року до початку 1960 років друкували у Львові. Цей часопис готували найближчі співробітники Владики. Головну ж працю виконували отці Микита Павлосюк, Юрій Процюк. Владика особисто перевіряв, як відбувається підготовка чергового номера (часопис друкували в друкарні Львівського університету), коректа, друк, все інше. Редакцію часопису перенесли до Києва 1971 року, і він став не лише де-юре (у Львові часопис формально був органом усього Українського екзархату), але й де-факто виданням усього Українського екзархату Руської Православної Церкви.

Владика дуже любив служити і ніколи не пропускав богослужінь, щонедільних, святкових. Із захоплень, які надихали Митрополита і давали йому багато імпульсів до праці, найперше слід згадати оперу. Сам Владика гарно і часто співав. Виїжджаючи щорічно п'ять-шість разів на рік до Москви, Владика навіть наперед замовляв квитки на оперні вистави у Великому театрі. Особливо любив "Травіату" і "Ріґолетто" Верді, "Паяци" Леонкавало, "Севільського цирульника" Росіні, "Тоску" Пучіні. Був також і знаним колекціонером. Рідко коли Митрополит приїжджав з якої-небудь поїздки без чогось пам'ятного, мистецьки вартісного. Любив і колекціонував старі годинники -- настільні, настінні. Мав велику бібліотеку, дуже багато читав. Особливо сумував за втраченою збіркою Богдана Лепкого, яку в нього конфіскували ще під час арешту 1950-го. Любив і часто писав проповіді. Дивовижно, але Митрополит у побуті був дуже невибагливим.

Найбільшим, але так і нереалізованим бажанням Митрополита було його прагнення заснувати у Львові семінарію. Але несподівано тяжка хвороба -- білокрів'я, про яку Митрополит дізнався лише 1982 року, підірвала сили Владики. За десять місяців до своєї смерті (це сталося першого жовтня 1984 року) Владика був змушений відійти від справ. В останні місяці та дні свого життя Владика Миколай ще раз демонстрував свої найвищі християнські чесноти і якості. Він мирно і в повній поко0рі Божій волі відходив від своєї православної львівської пастви, яка у ХХ сторіччі ні до Владики Миколая, ні після нього не мала такого Богонатхненного і турботливого Архипастиря.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Повернення Кличка в еліту 
  ·  Якими будуть теледебати? 
  ·  Ющенко повертається з Відня 
  ·  Плющ на Львівщині 
  ·  Яйце, кулька і камінь 
Погляд
  ·  Теледебати збільшили шанси Керрі 
  ·  Арешт керівника ЕТА 
  ·  Туркменістан не хоче спостерігачів 
Поступ у Львові
  ·  Євген БЛАЖІВСЬКИЙ: У справі Брюховичів існує низка порушень 
  ·  Дитячі дні в "Мілленіумі" 
  ·  Каштанові вибори 
  ·  Авто врізалося в маршрутку 
  ·  Чотирилапі гладіатори 
  ·  Буде кому рятувати 
  ·  "Самопоміч" -- нова громадська ініціатива 
  ·  Жовківська картопля для військовиків 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Дружина Ющенка стане громадянкою України 
  ·  Агітація за Януковича - незаконна 
  ·  Америка знову попереджає 
  ·  Одеська порода собак 
  ·  Мельниченко обіцяє сенсації 
  ·  Упертий популіст Янукович 
  ·  Знайдено плакати проти Ющенка 
Поступ у світі
  ·  Криваві вибухи в Індії 
  ·  Посилені заходи безпеки 
  ·  Бєларусь готується до війни 
  ·  Боснія обрала націоналістів 
  ·  Абхазія вибирає президента 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Залізничники працюють краще 
  ·  Готівки менше не стане 
  ·  Бізнесові гіганти-2004 
  ·  Літати над Росією можна 
  ·  Економіка під загрозою 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Арт-Поступ
  ·  Голландський художник-новеліст 
  ·  Той, хто сфотографував свій страх 
  ·  Зіркове подружжя Вайда-Захватовіч у Львові 
  ·  АРТ-НОВИНИ 
Історія у Поступі
  ·  ВЛАДИКА МИКОЛАЙ (ЮРИК) -- ВЕЛИКА ЛЮДИНА І ВЕЛИКИЙ АРХИПАСТИР 
Спорт-Поступ
  ·  Гра забувається, а результат... 
  ·  Греки назвали склад 
  ·  Ужгород гостинніший за Львів? 
  ·  Глевкий млинець на старті 
  ·  Хронічна хвороба 
  ·  Кубкові постріли 
  ·  Ярослав ГРИСЬО: Квитків буде мало 
post-Поступ
  ·  Про мир та конфлікти на віллі Деція 
  ·  Для кого Україна? 
Пост-Faktum
  ·  Шнобель-2004 
  ·  Тролейбус з пивом 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Нобелівський графік 
  ·  Одностатеві шлюби в Іспанії 
  ·  Надокучливий бездомний фан