BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    МІКРОСКОП ПАНА ЮРКА.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
1 жовтня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:21 19-09-2017 -   У Трускавці п’яний водій збив дорожній знак, який травмував жінку-пішохода  
  15:20 19-09-2017 -   У Львові виступить син Елли Фіцджеральд  
  14:27 19-09-2017 -   «Горіховий дім» запрошує на зустріч «Маю право сказати ні»  
  14:22 19-09-2017 -   На Львівщині затримали румуна, якого розшукував Інтерпол  
  10:18 19-09-2017 -   У театрі імені Лесі Українки відновлять дах і фасад  
Україна
  15:16 19-09-2017 -   На Луганщині контрабандисти намагалася вивезти в Росію 4 т меду  
  15:14 19-09-2017 -   В Умань вже прибули понад 20 тисяч хасидів  
  14:25 19-09-2017 -   13-річний хлопець під час пожежі в одеському таборі виніс 15 дітей з п'яти кімнат  
  14:20 19-09-2017 -   Саакашвілі приїхав до Києва  
  14:18 19-09-2017 -   Порошенкові передали на підпис закон про освіту  
Світ
  15:17 19-09-2017 -   Іноземка намагалася потрапити в Україну за $300  
  14:19 19-09-2017 -   Біля берегів Бельгії знайшли затонулий човен часів Першої світової  
  10:20 19-09-2017 -   Сенат США схвалив $500 млн на оборону України  
  10:1 19-09-2017 -   Ураган Марія посилився до п'ятої категорії  
  9:57 19-09-2017 -   Вчені назвали тварин, які скоро вимруть  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Спомин, овіяний смутком
Яким ГОРАК
 
Піаніст, лауреат премії ім. Левка Ревуцького Євген Громов і випускник Львівської музичної академії ім. Миколи Лисенка, а відтак аспірант Національної музичної академії у Києві, віолончеліст і композитор Золтан Алмаші вже неодноразово виступали на "Контрастах" як окремі солісти і продовжують здобувати симпатії львівської публіки. Для виступу на цьогорічному фестивалі вони вирішили поєднатися у творчому тандемі, підготувавши (як планували попередньо) значну програму фортепіанної та віолончельної музики, яку присвятили ювілею Левка Ревуцького. Але життєві події, з якими довелося зіткнутися солістам у Львові, внесли свої корективи.

21 вересня 2004 року після тривалої і тяжкої хвороби відійшов у вічність старший викладач кафедри теорії музики ЛДМА ім. Лисенка Еміль Дмитрович Кобулей (1929 р. н.).Уродженець Закарпаття, випускник Ужгородського музичного училища, а відтак Львівської консерваторії, майже все своє життя Еміль Дмитрович віддав педагогічний праці, працюючи після закінчення консерваторії 15 років викладачем музично-теоретичних дисциплін та фортепіано в Ужгородському училищі. 1970 року на запрошення ректорату Львівської консерваторії Еміль Дмитрович став викладачем на кафедрі теорії музики, де пропрацював до кінця свого життя. Це був всебічно обдарований музикант (бо крім музично-теоретичної освіти, мав велику практику піаніста і концертмейстера) за покликанням, який був цікавий до всього нового і набутого у музичному мистецтві, який навчав передовсім бути музикантом і завжди творчо підходив до своєї викладацької справи. Крім цього, притаманна внутрішня інтелігентність і доброта, байдужість до здобуття власної кар'єри і всіляке сприяння молодим музикантам притягували до нього музичну молодь, робили його в молодих очах незаперечним авторитетом, тонким і мудрим порадником, другом у найвищому значенні цього слова.

Таким авторитетом, порадником і другом був Еміль Кобулей і для Золтана Алмаші. Саме на день (23 вересня) запланованого виступу Громова та Алмаші у капличці біля Личаківського цвинтаря відбулася панахида, на якій весь музичний Львів мав нагоду востаннє вшанувати Еміля Кобулея. Всі ці сумні події поклали свій відбиток на програму і образно-емоційне сприйняття концерту: за декілька годин до виступу виконавці вкоротили задекларовану попередньо програму до одного відділу, концерт було дедиковано пам'яті покійного, а весь захід на прохання виконавців проходив з утриманням від оплесків та овацій. А настрій самих творів, їх образність так чи інакше фокусувалися довкола смутку, теми життя і смерті, цього світу і потойбіччя.

Концерт розпочала "Балада" Левка Ревуцького для віолончелі і фортепіано. Твори цього класика української музики незаслужено рідко звучать з концертних естрад і тому дуже схвальною є ініціатива "Контрастів" вшанувати цьогоріч 115-літній ювілей композитора. Спеціально ж пропоновану "Баладу" нам не доводилося чути ще взагалі ані в запису, ані зі сцени, хоч сам твір достойний частішого виконання. Сповнена українського колориту, душевна основна тема твору, виконана м'яким і темброво насиченим звуком, добре достосовувалася до загальної концепції всього концерту і завдала романтично-схвильованого ключа до сприйняття.

Доволі широко представили концертанти своїм виступом творчість Антона Веберна. У "Двох п'єсах" для віолончелі і фортепіано несподівано для себе міг спостережливий слухач відкрити нове стильове амплуа цього автора: замість конструктивізму, математичної "вирахуваності" творів цього представника і послідовника нововіденської композиторської школи початку ХХ століття, ці дві п'єси показали нам в авторі витонченого романтика шуманівського плану. Глибока і зовні стримана настроєвість, внутрішній комфорт, інтелігентність і шляхетність, притаманні як самим мініатюрам, так і їх виконанню, змусили воскресити в пам'яті аналогічні риси характеру покійного Еміля Дмитровича. Саме ці риси, мабуть, передусім виринуть і у спогадах тих людей, які мали щастя спілкуватися з Емілем Дмитровичем особисто.

Рішучий стильовий контраст до цих п'єс становила віолончельна соната і "Три малі п'єси" для віолончелі і фортепіано ор. 11 того ж автора. Це вже був типовий Веберн з його доволі різкою музичною мовою, строгою чіткістю дуже афористичної і компактної форми, експериментами в області додекафонних серій. Це дало підстави виконавцям створити на відносно невеликому обсязі форми сильний драматичний образ, максимально динамізувати музичний вислів. Три п'єси ор. 11 представили типову для Веберна пуантилістичну фактуру, в якій музична лінія концентрується в єдиній точці, приводить до автономності часового звучання і втрачає лінійний характер. Проблема виконання цих п'єс -- у вмотивованому внутрішнім розвитком і емоційним станом об'єднанні цих точок в єдине ціле. Тому перед виконавцем стоїть запитання не "що подати?", а "як це подати?". Виконавці зуміли переконати слухача і досягнути потрібної мети.

Твір нашого сучасника і постійного гостя "Контрастів" Щетинського "Месидж про А. В." -- спроба "омузичнення" новітніх форм спілкування і передачі інформації, свого роду експеримент, який, щоправда, має певних історичних попередників (п'єса Нижанківського "Відповідь на картку з Мадрида" як спосіб "омузичнити" текст вітальної поштової листівки чи його ж мала сюїта "Листи до неї" зі спробами написати листа музикою). З огляду на спорідненість характеру і фактури твору з творами Веберна, припускаємо, що саме про музику цього композитора йшлося у повідомленні (месиджі) і його ініціали зашифровані в назві твору.

Вибір фортепіанного твору українського класика Бориса Лятошинського "Траурна прелюдія", очевидно, мав безпосередній стосунок до події, на тлі якої відбувався концерт. Лятошинський -- взагалі майстер створення навіть у мініатюрних масштабах траурних образів з прихованим, але сильним драматизмом, а образи примарності, потойбіччя -- одні з найхарактерніших в його творчості. Тож не дивно, що виконання навіть невеликої за своїм обсягом прелюдії такого змісту дало свій ефект. Євген Громов виконав твір зовні аскетично (така манера виконання взагалі характерна для виступів цього піаніста), навіть прохолодно, але від того жар, скорбний пафос музики відчувався ще з більшою силою.

Завершили концерт кілька мініатюр самого соліста -- Золтана Алмаші. Цей молодий, талановитий композитор щораз частіше представляє у Львові власні твори мініатюрного жанру, і треба визнати, що ці мініатюри є дуже вдалими. З них бачимо автора не тільки експериментатором в області композиції і музичної мови, але й сильним психологом у створенні музичного образу. В цьому мали нагоду слухачі переконатися і тепер. Фортепіанна п'єса "Краплини" (виконав Громов), незважаючи на певну наївність, передбачену заголовком, у чомусь викликала аналогії з фортепіанною п'єсою Ліста "Сірі хмари": постійна і незмінна повторюваність покладеної в основу п'єси невеликої поспівки, яка створює і певний звукозображувальний ефект, скупість гармонічного і фактурного оточення цієї поспівки, створюють образ мовчазно-драматичного суму і нудьги, яка з'являється у людини під час перших краплин майбутньої дощової зливи. Певна зловісність створеної картини була вельми доречною того дня і зробила свій ефект.

Експериментальність і психологізм Алмаші ще з більшою силою виявилися у циклі трьох мініатюр "Грані" для віолончелі і фортепіано. Судячи з образного строю циклу, йшлося, мабуть, про грані буття (чи буття і небуття?). "Перервана пісня" -- перша п'єса циклу -- це вже не пісня, а радше скорботна декламація над гробом, драматичне уривання якої асоціюється з кінцем земного життя. Друга п'єса -- "Поза..." -- це вже образ потойбіччя з його невідомістю, незнаними і нечуваними погрозливими звуками і шумами. Образний стрій п'єси, сповнений жаху, викликав в уяві образи євангельської "гієни огненної" і "скрежету зубів", диявольської фантастики гоголівського "Вія". При цьому композитор (і виконавець в одній особі) багато використав виразові можливості віолончелі, ударні властивості (стукання по деці рукою і смичком), фантастичні звукові дані (гра смичком поза підставкою, біля самого шпиля, флажолетна техніка). У "Рефлексії" -- фінальній частині циклу -- відчувалося намагання автора повернути той ідилічний, світлий стан спокою, але постійні вмонтування в п'єсу тематичних уривків попередніх частин циклу унеможливлювали це. Напрочуд вдало завершував цей цикл весь концерт, овіяний сумним спомином про хорошу людину і музиканта, а авторське виконання творів дало можливість відчути все в найменших деталях і відповідно до усіх творчих забаганок автора.









» 
Аж у грудях шкварчить...
Світлана ВЕСЕЛКА
 
За двома зайцями
Ще одна вистава Віктора Шулакова -- "За двома зайцями" Старицького. Режисер не вперше звертається до цієї улюбленої п'єси акторів і глядачів. Вистава донецька аж ніяк не перенесення київської, яка теж свого часу була дуже прикметним явищем на театральних теренах України.
Детальніше>>
» 
Ермітаж не для Дрогобича
Виконком усупереч ухвалі міськради віддав належну музеєві пам'ятку архітектури в довготривалу оренду підставній особі?
 
У Дрогобичі триває сесія міськради, на порядок денний якої навіть не винесено питання, котре останнім часом зворохобило не тільки місцеве інтелектуальне довкілля, а й спричинило резонанс у широких колах завдяки активному висвітленню ЗМІ скандалу з орендою палацика, розташованого за № 38 на вул. Шевченка. Однак депутатам було би не зле поцікавитися, чому всупереч їхній ухвалі про передання цієї пам'ятки архітектури музею "Дрогобиччина" для облаштування там Галереї мистецтв, виконком келійно вирішив передати цю споруду в десятирічну оренду нікому не відомому в місті приватному підприємцю?
Детальніше>>
» 
Театральні кроки жовтня
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Ось уже зробив свій перший крок Міжнародний театральний фестиваль "Золотий Лев-2004", і на глядачів чекає багато театральних несподіванок. Шкода, що театральний талісман, яким був для цього фестивалю наш земляк режисер Роман Віктюк, не візьме цього року в ньому участі. Роман Віктюк завітав до рідного міста за декілька днів до фестивалю. Як завжди, відвідав могили найрідніших і друзів, подивився десять хвилин виставу "Кохання у стилі бароко" Я. Стельмаха в постановці Андрія Бакірова Донецького обласного музично-драматичного театру, дав змогу львів'янам, які не бачили його вистави "Майстер і Маргарита", подивитися його трактування твору Михайла Булгакова.
Детальніше>>
» 
Вся наша надія -- у нас, уся сила -- у народові
Юлія МОТУЗКО
 
У львівському музеї Михайла Грушевського відбулася презентація виставки "Життєпис Михайла Грушевського у світлинах", приурочена до 110-ліття приїзду Великого Українця до Галичини. Експозиція (автори наукової концепції та експозиційного вирішення виставки -- Світлана Панькова, Микола Кучеренко та Ольга Мельник) репрезентує найповнішу в Україні іконографічну збірку Історико-меморіального музею Михайла Грушевського в Києві. Як розповіла завідувач музею Світлана Панькова, до їхніх фондів належить 30 фотопортретів та групових знимків із зображенням видатного науковця та політика. Це музейне зібрання справді унікальне, адже більшість світлин є лише в єдиному екземплярі. Окремі з них потребують реставрації, однак, на жаль, неможливо відновити світлину, не знищивши її унікальності. Саме тому музей представляє оригінали. Особливий виняток становлять портрети, що було відтворено з негативів на склі. Їхня значущість полягає в тому, що вони дозволяють повністю відтворити інтер'єр робочого кабінету Михайла Грушевського. Окрім фотографій першого президента України, збірка містить знимки батьків, дружини Марії, доньки Катерини, брата Олександра та сестри Ганни, представників родових гілок батька (Груш-Грушевських) та матері (Опуцкевичів-Оппокових), а також людей, що відіграли провідну роль у становленні видатного науковця й політичного діяча.
Детальніше>>
» 
Пане Г., не кажіть "гоп"
 
Прес-служба ЛОДА поширила інформацію про зміни в Положенні про обласну премію в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури як про доконаний факт. Щоправда, за першої ж спроби перевірити цю інформацію виявилося, що факт, який, вочевидь, захотів розрекламувати пан Володимир Герич, заступник голови ЛОДА з гуманітарних питань і водночас співголова конкурсного журі, ще зовсім не є доконаним. Адже насправді нове положення всупереч твердженню прес-служби облдержадміністрації НЕ ДІЄ!
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  300 тисяч євро 
  ·  МЕДІА ТА МІСТО: Думки медійного міщанина 
  ·  Марчук розкриє козирі? 
  ·  ПРОСТЕ ПИТАННЯ 
  ·  Іванофранківському студенту загрожує ув'язнення 
  ·  Вибори під загрозою 
Погляд
  ·  СПЕКУЛЯЦІЯ 
  ·  Небесний шпигун 
  ·  Поляки Союзом задоволені 
  ·  Захід знову нарікає 
  ·  Штати не жартують 
Поступ у Львові
  ·  Красти газ буде важче 
  ·  Води нема через Мінфін 
  ·  Галицький ринок -- на продаж 
  ·  Політшоу тривають 
  ·  Земельний аукціон: біг із перешкодами 
  ·  Кулаком по опозиції 
  ·  Всесвітньо відомий Севастопольський театр танцю -- у Львові 
  ·  Олена ДУНАЄВА: Діти зараз набагато розумніші 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко обіцяє виздоровіти 
  ·  Закордонний паспорт для Росії 
  ·  Януковича друкують у Франції 
  ·  Громадськість та влада: нова взаємодія 
  ·  Гавриш бавиться в Сізіфа 
  ·  На Чорновола готують замах 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Ірак і далі вибухає 
  ·  Північнокорейці тікають з батьківщини 
  ·  Молодь страждає від наркозалежності 
  ·  Придністров'я хочуть промоніторити 
  ·  Тотальний фейс-контроль 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Некерований бензин 
  ·  Митна диференціація по-російськи 
  ·  Небо закрили за борги 
  ·  Нафтовий дисбаланс 
  ·  МВФ покращив прогноз українського ВВП 
  ·  Курортна рестрикція 
  ·  Штраф за технології 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
МІКРОСКОП ПАНА ЮРКА
  ·  КРАШАНКА 
Арт-Поступ
  ·  Аж у грудях шкварчить... 
  ·  Ермітаж не для Дрогобича 
  ·  Театральні кроки жовтня 
  ·  Вся наша надія -- у нас, уся сила -- у народові 
  ·  Спомин, овіяний смутком 
  ·  Пане Г., не кажіть "гоп" 
Спорт-Поступ
  ·  "Барса" подолала "Шахту" 
  ·  Пофестивалили на славу 
  ·  Причорноморський успіх 
  ·  Проблеми піcляолімпійського успіху 
  ·  Забракло "фізики" 
  ·  Через гори до Європи 
  ·  Подвійний успіх Роджерса 
post-Поступ
  ·  Україна -- не Америка 
Пост-Faktum
  ·  "Зелене око" під загрозою 
  ·  Помста клієнта 
  ·  Принц Гаррі вчителює 
  ·  Котяча мобілізація 
  ·  Маленький Поллок 
  ·  КАЛЕНДАР