Крашанка
Ай, що робиться! Такого хлопця скривдили. Яйце метнули. Цитата з "Комсомольської правди": "Только благодаря крепкому здоровью Виктор Янукович довольно легко перенес травму и психологическоє потрясение". Взагалі-то такі випадки у медицині описані. Людині кажуть, що зараз відрубають голову, і б'ють по шиї газетою, і ця людина помирає. Або зав'язують очі, проводять тупим лезом по венах і ллють теплу воду, переконуючи, що то тече кров. І ця людина теж помирає, бо впевнена, що мусить померти. На цьому ж феномені базується і африканський культ вуду. Якщо негрові шаман скаже, що той помре, наприклад, через три дні, то ніяка медицина його вже не врятує. А білі у силу шаманів, відповідно, не вірять, і ніякі прокляття їх не беруть. Хтозна, можливо, Янукович справді очікував у Станіславові кулі і від удару такої дрібниці, як куряче яйце, зімлів. Але Боже ж ти мій! Навіщо було робити пізніше всю цю клоунаду на рівні клубної режисури? "Тільки завдяки міцному здоров'ю порівняно легко переніс травму". Яку травму, дозвольте спитати? Травму від яйця? А був би трохи худішим, то що, гаплик? І взагалі, у Львові, наприклад, немало мистецтвознавців. От їх би й залучити до кампанії Яна І Донецького. Вони би швидко пояснили, що таке єдність стилю. Коли вже ти удаєш броньованого хлопа з Донецька, якого ДШК не бере і який взагалі "порожняк не гонить", то грай роль до кінця. А коли вдаєш із себе таку собі "розу-мімозу", то теж не виходь з образу. Інакше чистої води еклектика виходить.
Божа ласка
А тим часом про важке і злочинне отруєння Віктора Ющенка або мовчок, або щось до непристойності грайливе. А я не жартую. Віктор Ющенко сказав, що його ангели врятували. То була свята правда. Але не вся правда. Ці ж самі ангели врятували і нас усіх. Хто такий Віктор Ющенко без нас? Ніхто. Хто такі ми без Віктора Ющенка? Теж ніхто. Бог, мабуть, любить Україну, коли посилає їй такі випробування. Але й милує тоді, коли здається, що вона вже загинула остаточно. І будемо останнім бидлом, якщо не зрозуміємо символіки Божої ласки.
Лялечка-метелик
Лариса Скорик заявила, що замах на життя Віктора Ющенка -- не що інше, як фарс. Як соромно мені стало! А потім почав згадувати. Голова ж у мене достоту, як той смітник. Добрі речі не затримуються і не потрапляють туди. А ось всіляка гидота -- скільки завгодно. Ось так і про Ларису Скорик. Як вони разом з Іваном Драчем розколювали РУХ і вигребли зі сейфа у Спілці письменників всю казну, яка мало, однак допомогла мертвонародженому Всенародному РУХові. Та й про те, як відірваність від життя зіграла з нею злий жарт під час проектування Сихівського масиву. Один із базарів був розташований на переїзді, а один -- біля залізничної колії. Мабуть, у хворобливій уяві пані Скорик виникли образи з селян, які, щойно вийшовши з поїзда, натрудженими руками викладають на прилавки дари полів і ферм, а їх прості, але добрі обличчя сяють тихою радістю. Ті базари ми задушили, як кажуть, подушками. А замість задуманого нею райкому, збудували церкву, біля якої нині стоїть пам'ятник Іванові Павлу І. Боже! А протест нашої героїні проти референдуму. Мовляв, народ ще не доріс і не підтримає незалежності на відміну від "продвинутої Лялі Скорик". Не згадую вже про всебічну підтримку Кравчука, за якого кудись зникло Чорноморське пароплавство, а верхівка нажилася на гіперінфляції.
"Стратєгія"
Я пишаюся своєю країною! Нарешті. Наша армія повинна перестати становити небезпеку для громадян. Така тепер у нас стратегічна оборонна концепція. "Підкузьмили" нас, скажу я вам, хвацько. Виявляється, що й тепер, і у минулому наша армія небезпечна лише для нас. А вороги, на неї дивлячись, полопали зо сміху. І їх лівер прикрашає телеграфні дроти. "От тайги до самых до окраин", а також гирло Дунаю і якийсь півострів у Керченській протоці. Потому як, братця, "стратєгія". |
