Юля
Російська прокуратура бажає бачити в себе Юлію Тимошенко. Начебто вона там щось натворила. "Івасику Телесику, приплинь, приплинь до бережка", себто Юлю, Юлечко відповідно. Я теж за те. Як-не-як стратегічний партнер. Та тільки після виборів у ранзі генерального прокурора. Два місяці попрацює, а потім можна буде спокійно займатися нафтою, газом, а можливо, й вугіллям, а того зась. Я за Юлю боюся.
Статистика
Наші чиновники ніяк не можуть пояснити причин шаленого економічного піднесення, якого, по правді сказати, в Україні ніхто не бачить. Відповідають казна-що. За кордоном, то й узагалі феномен, кажуть. Лампа Аладіна. А все просто, як пістолет моєї бабці. Я ту лампу Аладіна до-о-обре знаю. Держкомстат називається.
Війна
Нас лякають війною. Взагалі в наших гарантів погана звичка. Нас по морді не можна: правова держава. А нас можна? Ну, видите вас! Ми ж ту державу щойно будуємо. Ось і стосовно повстання в разі проведення нечесних виборів. Лякають обидва гаранти. Та тож крові проллється! Спаси й помилуй, не допустимо. А цікаво, де ж та кров мала проливатися? Бої між Галичиною та Донбасом? То я Донбас знаю. Та люблять і воюють, як начальство накаже, хоч із вигляду й грізні. Війна між народною армією та натуральною? Припиніть жартувати, наш уряд їм осточортів. Залишається армія чиновників. Ну, ці канє-єшно! Столами забарикадуються, будуть кидатися канцтоварами, дістануть по шиї -- підуть додому. То за яку кров йдеться? Не розумію. Я не проти повстання як крайнього засобу. Був би результат. А недолугих казнокрадів анітрішечки не шкода. Дурять вони нашого брата.
Аналогія
Майже за Пушкіним: "Бачив я трьох царів". А я бачив трьох "технічних кандидатів". Перший -- Роман Козак -- 1992 року відіграв значну роль у розколі тоді єдиного Руху. Другий Дмитро Корчинський -- закликав львівських комуністів влитися в лави УНСО. Третій -- Богдан Бойко -- так рвався до посад і коштів, що десь перейшов межу та заковтнув кинений йому гачок. Тепер робить все, що скажуть йому на Банковій. Наволоч.
Нью-Васюки
Наш головний Водяник точно перепрацювався. Вже виділив 40 млн грн на відбудову Високого Замку. А далі плаксиво: "Тільки патріот нас не зрозуміє". Добре, нехай я й не патріот. Так італійці -- теж. Колізей майже цілий. Залатай проріхи і проводь: хочеш -- бої гладіаторів, хочеш -- засідання парламенту. (Зрештою, це одне й теж.) Тільки чомусь не поспішають вони із цим ділом, бо розуміють: відремонтуєш Колізей, навіть за давньоримськими технологіями, і це вже буде не Колізей, а його добре забальзамований труп, а точніше -- воскова фігура. Ось на цьому камені, наприклад, містився важкий зад Нерона. А на цьому -- худий Марка Аврелія. А постав нові камені? Хто на них сидів. Сєня з Бердичева? Греки теж непатріоти. Не поспішають відбудовувати Парфенон, хоч достеменно знають, як він виглядав до того злощасного вибуху. А про Високий Замок ми цього не знаємо. Отже, як не будуй і Пізанську Вежу не вирівнюють, і нічого. А 40 мільйонів -- таки копійка. Для Януковича, можливо, й невелика. А для нас вагома. Скільки у центрі міста історичних будинків, які треба рятувати! Каплиця Боїмів чого варта! А дороги! А парки! То це ж якийсь Сталінград. Пройдіться хоча би Стрийським парком. Як погано, коли чиновник, хоча й виборчий, розпочинає будувати замки. Повітряні й натуральні.
Паравозне
Бучно святкуємо 150-ліття облоги Севастополя в Кримській війні. Звичайно, для "хахлів" велика честь -- помирати за чужі імперії. Зрештою, їх за це не шанують. Довго шукав своє прізвище серед офіцерів, які загинули за Севастополь. Свого не знайшов. А от підпоручик Федоренко (чи не родич окуліста з Пустомитів) таки знайшовся. Ну, а солдатські братські могили взагалі безіменні, от де, мабуть, не один Охріменко. От і святкуємо на чужому бенкеті похмілля. Та я не про це зараз. Яке джерело не візьмеш, скрізь наголошують, що рейки від залізниці Балаклава -- Севастополь англійці забрали із собою. А це була між іншим як-не-як перша в Україні залізниця. Британія вкотре довела, що є майстернею світу. І за рівної з росіянами відваги побили їх технологічно. Та коли нещодавно робили благоустрій на в'їзді до Балаклави, щоби встановити пам'ятник Лесі Українці, ті рейки знайшли. Добре, якщо вистачить кебети зберегти першу в Україні залізничну колію.
Скарби
Скандал розгорівся. Луганський патронний завод карбує монети 1 Янукович. Здуріти можна. Товариства нумізматів проти. Вважають, що монета -- це тільки те, що може бути в обігу. Ну, тут вони не зовсім мають рацію. Карбування монет спеціально до коронації має в нас глибокі традиції. Срібняки та злотник Володимира Великого -- не виняток. Кажуть найкращі докоронаційні монети були в Лжедмитрія І. І за якістю, і за змістом. Він вперше вжив титул імператор. Тож не повіримо, коли нам скажуть, що першість у Петра І. Та чи не зарано наш Ян І Донецький готується до коронації? Добре сказано: "Свій останній бій ми ще не програли".
Діалектика
Тарас Чорновіл став радником Віктора Януковича і, здається, навіть пишається цим. А як пишається Янукович! Нарешті хоч якесь визнання галичан. Тут тобі й Ганна Стеців для комплекту, і цей, як, його, от забув. Ну, такий політолог з баранячою зачіскою та нескромний поглядом. "Владу треба виховувати в націоналістичному дусі", -- це Тарас слова батька цитує. Не знаю, як В'ячеслав Максимович виховував владу, але вона з ним вчинила, як Калігула зі своїм вихователем Сенекою. І вбивство було не скажеш, що національним. Російський КамАЗ підсунули. Якийсь втомлений стандарт. От українського КрАЗа ні разу використали. Значить, погані в них були вихователі. Та й сам сенс того вбивства наштовхує на думку про давньоримські паралелі, бо обидва вбивства були, по суті, беззмістовними. Особливо, вбивство Чорновола. Не звик, бідолаха, бути другим. А тут якийсь Ющенко. Ото б уже чубився з ним владі на користь, а собі -- на радість.
Бабця
Софі Лорен виповнилося 70 років. А добре збереглася! Хоч зараз на знімальний майданчик. Тільки вона не хоче. У мене щодо цього своя теорія. Такі люди замолоду витрачають нелюдські (в прямому й переносному сенсі) зусилля, аби пробитися на вершину. І у цей час щасливі. Та ось і вона -- вершина. І з неї -- тільки вниз. Розпочинається робота з витоптування можливих конкурентів і хандра. От тоді вони й розпочинають чудити. Елвіс Преслі, Мерилін Монро -- наркотики. Сюди можна додати Марадону. Елізабет Тейлор і Альфред Хічкок -- алкоголь. Тому що з вершини -- тільки вниз. Так і в казках. Знайде Іванко-дурник Василісу Премудру чи Прекрасну -- тут і казочці кінець. Далі не цікаво. Виживають лише ті, хто зумів знайти й підкорити ще одну вершину -- свідомо чи несвідомо. Це Ален Делон. Бріджит Бордо, та той-таки Майкл Джексон (хоч у нього ніс провалився). Ви запитаєте, а як же ти, ми, вони. Та не виняток. Можливо, вершини не такі високі, але я вже підкорив не одну. Ви так робіть за Жванецьким. Он бачиш, синку, тато голубці в банці гріє. Сам знайшов. І ти шукай. І майбутнє буде за нами. І воно буде діамантовим. |
