BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Поступ технологій.    Поступ електоральний.    Львівські обсервації.    Мій Дрогобич.    Економіка у Поступі.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
16 вересня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Мій Дрогобич  » 

___________________________________________________________________________

Колись боролася з ворогами, а тепер – із "газовими" боргами
Роман ПАСТУХ
 
Направду, журналістові цікаво і навіть корисно повернутися інколи до давньої теми, щоб по-новому глянути на те, про що писав колись. Ось і я, впорядковуючи через "виробничу" потребу свою публіцистичну бібліографію, натрапив на давню статтю "Веселка", надруковану в газеті "За вільну Україну" 17 квітня 1991 р. А натрапивши, подумав: чи ще живе вона, а коли так, то як живе?
Зателефонувавши колишньому керівникові цієї працівниці, нині голові координаційної ради блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини Тимофієві Бордуляку, з радістю дізнався, що Бог дарував їй нівроку довгі літа, хоча менш-більш нормальним для її 84 років здоров'ям похвалитися не може. Навіть з хати неподалік центру Дрогобича їй уже не вистачає сил вийти на подвір'я. Тоді я наважився потурбувати стареньку жінку своїм дзвінком і напросився в гості.

– Приходьте, буду дуже рада, – слабким голосом відгукнулася вона і порадила, як знайти її таке ж старе, як сама, а може, ще старіше помешкання в глибині саду.

Тут мені ніяк не обійтися без короткого нагадування змісту давньої статті, в якій вона виступає під іменем Лідія Михайлівна, за її проханням (ще ж існувала радянська імперія) придуманим мною. Насправді ж її звати Марія Семенівна. Походить із звичайного села на Тернопільщині. Підпілля ОУН скерувало її на курси медичних сестер, після яких дівчина лікувала поранених повстанців, допомагала їм у виконанні різних небезпечних завдань. Коли скатована і знесилена дивом вирвалась із-за мурів НКВД, то обітнула гарні коси, отримала псевдонім "Веселка" і знову поринула у вир боротьби УПА за волю України. За логікою мала загинути, однак вижила, за наказом провідника легалізувалась зі справжнім документом на ім'я Розалії Микитівни Коровець з с. Лешкова біля м. Ярослава (тепер воно в складі Польщі. Може, хтось із наших читачів теж походить звідти і щось знає про справжню Розалію Микитівну?). Позаяк на рідних теренах Марію могли впізнати, вона під виглядом переселенки перебивалась наймитськими харчами далеко від свого села, в тому числі у Львові в сім'ї Філарета Колесси. Будучи депутатом Верховної Ради, він допоміг дівчині виробити справжній радянський паспорт. З ним Розалія Микитівна поселилась у Дрогобичі, де вийшла заміж, змінила прізвище на Михаць, дочекалася сина і внука.

Від 1946 р. і до здобуття незалежності України ця жінка ні разу не була в рідному селі через боязнь зістати викритою, потрапити до рук КГБ і опинитись "на білих ведмедях". Під чужим прізвищем, іменем та по-батькові, в неспокої і тривозі вона прожила майже півстоліття. Це стало для неї невимовним моральним тягарем, яким не могла поділитись навіть з тепер уже покійним чоловіком Ільком та сином. Щоб краще зрозуміти цей стан, спробуйте поставити себе на її місце. Я пробував і тоді, коли писав перший раз про неї, і зараз, та не можу, бо це найкраще знати тому, хто сам пройшов повстанську Голготу і дожив до сьогоднішніх днів.

І ось через тринадцять років я знову розмовляю з нею. Дізнався, що тоді, за п'ять місяців до незалежності України, для якої пожертвувала молодість і здоров'я, вона не все відважилась сказати мені. Повне її прізвище – Марія Семенівна Намака. Народилася 1920 р. в с. Вікні нині Гусятинського району Тернопільської області, яке поклало на вівтар волі кількадесят свого юного цвіту. Про історію села, вихідців із нього, в тому числі й про неї і з її фотографією дрогобицького періоду, вийшла книжка. З книжки я, крім іншого, дізнався, що Вікно сусідує з відомим селом Медоборами і що в 1880-х рр. там кілька місяців мешкав Іван Франко, працюючи над архівом одного відомого діяча.

Ще за хрущовських часів з її села навчався у Львові Олекса Маринюк і якось перебував зі студентами в Дрогобичі. Хлопець випадково здалеку побачив і впізнав Марію. Сказав її матері, але мама категорично заперечила: ні-ні, цього не може бути, вона ж загинула. Але сама шостим чуттям здогадувалась і вірила, що донька віднайдеться. Пошук її двоюрідного брата Федора Когута увінчався успіхом. Інший двоюрідний брат Осип Роїк відшукав уже заміжню Марію в Дрогобичі, до якої в 1963 р. привіз її хвору матір. Чоловікові сказали, буцім то її родичі-переселенці з Ярославщини, яких розкидала зла доля далеко від рідних місць. Для нього і всіх знайомих дрогобичан вона продовжувала бути Розалією Микитівною, зрештою, продовжує нею залишатись досі. Звичайно ж, усі немало і втішились, і сліз пролили, і нишком-тишком висловлювали надію на зміни, аби вона знову стала сама собою, ні перед ким не ховаючись.

Поки "стала Україна", жінка ще принаймні двічі пережила вкрай тривожні моменти. Першого разу до неї на солеварню, де працювала, несподівано приїхав брат у військовому однострої. Коли їй сказали, вона йшла до прохідної, немов у очікуванні неминучого арешту. Другого разу, вже за горбачовської перебудови, її викликали в…КГБ. Лише там дізналась про причину: треба посвідчити для якогось документу на ім'я письменницької доньки Орисі Заклинської, знаної їй по Дрогобичу через доньку Ольгу рідного брата письменника Стефана Коваліва Михайла Коваліва, в якої свого часу Марія мешкала і де й познайомилась із Орисею. Та колись навчалася разом з Ольгою в Перемишльському Українському інституті для дівчат і заприятелювали. Марія посвідчила й повернулась додому, аби аж тут звільнитись від цього душевного потрясіння.

До рідного ж села Марія Семенівна змогла приїхати тільки в 1992 р. Поїздку їй влаштував двоюрідний брат Федір Когут з Тернополя. Правда, в с. Вікні сусід Микола Когут, який під час війни возив дівчину на курси медсестер до с.Ягольниці, показував її рідним мою статтю "Веселка", та вони не дуже-то повірили. На жаль, тата й мами вже не було. Тому "полегла" "Веселка" спочатку прийшла з Федором до сестри Анастасії на інше обійстя. Що то була за зустріч, не варто й говорити! Зустрілася також з іншою сестрою Анною (нині обидві вже знаходяться в житті вічному перед Божим престолом). Побувала на цвинтарі й помолилась на могилі батьків. Деякі старі люди її віку впізнавали Марію, деяких упізнавала вона, і всі разом то плакали, то раділи. Довго ще по її від'їзді вікнянці ділились спогадами про минувшину і про неї, для них – просто Маринку. Після того вона ще два рази відвідала свою малу батьківщину, причому з сином Всеволодом. Хотіла б знову побувати і з маленьким онуком, але от якби Бог дарував їй трошки більше здоров'я.

Ціле своє життя Марія Семенівна прожила, немов під мечем Дамокла, постійно відчуваючи матеріальну скруту. На початку незалежності отримувала, в нинішньому еквіваленті, лише 48 гривень пенсії, тоді як тільки за газ мусила платити 45 гривень. Підробляла шиттям. Трошки виручали пільги як члена станиці Братства ОУН-УПА, надані місцевою владою. А одного разу прийшла до неї якась "газовичка" і з піною на губах обурилась:

– Що? У вас "така" квартира, а ви платите так мало?!

І нарахувала старенькій немічній бабусі при безробітному синові та невістці цілу тисячу гривень боргу. Не змилосердилася офіційна непрохана гостя ні на її повстанське минуле, ні на її дуже поважний вік, ні на її жебрацьке життя, ні на просьбу. Що мала робити бідна й хвора Марія Семенівна зі своєю вже вирослою до півтораста гривень пенсією? Та повертати борг! Залишилось ще 400 гривень, аби розплатитись. Напевно, щоб вийти на "нуль", має прожити принаймні до ста років. Адже десь "там" газові начальники мусять додати до "своїх" казкових капіталів за рахунок подібних до пані Михацевої "злісних боржників" ще якийсь там мільйончик чи навіть мільярдик. Не подарувати ж їй і таким самим, як вона, тих 400 гривень. Аякже, ще ж бо її дід говорив: цісарське і панське не сміє пропасти. А хлопське? Таке скажете! Та хіба його комусь жаль?

Ні, моя героїня "Веселка" не плаче. Як не плакала і в роки нерівного змагу з ворогом задля незалежності. Вона спокійно несе свій хрест. А їй же так мало треба: хоча би списати той невідь звідки взятий борг. Чи ж ризикнуть на подібне милосердя наші газові барони?









» 
Концерт... з агітками
Або Спів артистів “під дудочку” політиків
Василь КИРИЛИЧ
 
Сьогоднішні президентські вибори багаті різноманітними заходами та подіями. У цей період популярні та підупалі артисти мають нагоду підтягнути свій бюджет, а населення – "надурняка" відвідати концерти та ще й на додачу отримати програмку, але не з репертуаром артистів, а з передвиборчими обіцянками кандидата.
Детальніше>>
» 
А що робить міліція?
Олег ГУРНЯК
 
Безлад в організації руху транспорту в центрі Дрогобича переповнив чашу терпіння керівництва міста. На черговій оперативній нараді в ратуші, що відбулася 13 вересня, на цій проблемі було загострено чи не найбільшу увагу.
Детальніше>>
» 
Дрогобицькі податківці мають нового начальника
Тетяна ІВАНІВ
 
10 вересня у м. Дрогобичі перший заступник голови ДПА у Львівській області Юрій Липецький представив нового начальника об'єднаної податкової інспекції. Ним став Ігор Бобровський, який до того працював начальником податкової інспекції Шевченківського району м. Львова. Олексія Сторчила, який очолював Дрогобицьку ОДПІ, призначено заступником голови ДПА у Львівській області, начальником управління стягнень податкового боргу.
Детальніше>>
» 
Михайло Лужецький попередив керівників будинкових управ
Олег ГУРНЯК
 
Понад 40 осіб побувало на прийомі, який проводив міський голова Дрогобича Михайло Лужецький.
В основному порушувались житлово-комунальні питання, які повинні вирішувати будинкові управи. Однак зустрівшись там з черствістю й байдужістю, мешканці міста прийшли за захистом до міського голови. Найбільше скаржників було з території, підпорядкованій КП "Будинкова управа № 3". Минулого понеділка міський голова на нараді з керівниками житлово-комунальних служб гостро критикував їх за бездушне ставлення до заяв і скарг громадян, доручив департаменту організаційного забезпечення перевірити як організовано прийом громадян у будинкових управах, комунальних підприємствах, наскільки він є результативним.
Детальніше>>
» 
Бориславці святкували День народження... свого міста
Тетяна ІВАНІВ
 
Минулої неділі у Бориславі святкували День народження міста нафтовиків – його 617 річницю. Перша письмова згадка про Борислав знайдена у грамоті польської королеви Ядвіги про дарування с. Тустановичі разом із монастирем, що називався Бориславом, братам Юрію та Антонію Доброславовичам і датована 19 березня 1387 роком.
Детальніше>>
» 
Книга – дарунок вишуканий
Оксана СОКОЛИК
 
"Нехай щастить, тобі, моя пташко, на справжніх учителів. Не порань своє щире серденько до чиєїсь жорстокості і невихованості, не поколися до шпичаків байдужості, не обпечися холодом зневаги і погорди… Моя квітко, вмій бути вдячним за добру науку. Але пам'ятай споконвічну істину: не всіх, хто говорить, варто слухати, і не кожен, хто вчить, є вчителем. Знай, всякий наш вчинок – це підготовка до найважливішого екзамену, який складатимемо перед Богом… Моє серденько, не поводься зверхньо. Розум без доброти – як гарне яблуко, сточене плодожеркою… Радій кожному дневі, сонцю, снігові, квітці. Бо хто не бачить і не відчуває краси, той схожий на мерця, якого забули поховати… Найвищою наукою є вміння цінувати життя в усіх його проявах."
Детальніше>>
» 
Закваска від Петра Кваса №8
Петро КВАС
 
Якось моя Каська потягнула мене за покупками на базар у місто Самбір. Коли ми вже скупилися й поверталися додому, то побачили невеличке скупчення людей. Поважний чоловік з того гурту тримав у руках якусь таблицю й присутні вимагали у влади її закріплення на стіні одного з будинків. Каська не могла втриматися, аби не подивитися, що написано на тій дощечці й підійшла до гурту. "Ті самбірчани геть зварювали, – казала потім. – І придумали таке. Ти знаєш, що вони там написали? "Тут був Янко." Та не ніколи не повірю в таке. Ніби не було більше місця, аби його везти аж сюди відбувати кару".
Детальніше>>
» 
Наша гордість чи наша ганьба?
Оксана СОКОЛИК
 
Ця публікація, мабуть, поповнить колекцію критичних дописів, які змальовують дійсність нашого міста, чи вляжеться до якогось смітника, як і всі інші, неприємні для влади. Але, кажуть, крапля камінь точить. Нехай моя крапля буде наступною.

Парк ім. Степана Бандери став гордістю для дрогобичан. Незважаючи навіть на те, що був створений як приваблива цукерка-приманка перед виборами міського голови. Люди все одно обрали того, кого хотіли, а не того, хто підлизувався.
Детальніше>>
» 
Чи погрожував Михайло Лужецький Валерієві Паламарчуку?
Василь КИРИЛИЧ
 
На засіданні виборчої комісії територіального округу № 123, член комісії Валерій Паламарчук прилюдно заявив, що йому погрожували.

Деякі подробиці конфліктної ситуації, у якій, за словами Валерія Паламарчука, звучали погрози Михайла Лужецького "показати" та "розібратися" після виборів, було озвучено перед аудиторією своїх колег, опонентів та представників засобів масової інформації. Валерій Паламарчук у властивій йому емоційній формі висловив невдоволення та обурення ходом передвиборчої агітації та заявив про недопустимість жодного тиску з боку влади. Хоч він старався переконати присутніх членів виборчої комісії, що йому погрожували, але наголошував, що звертатися до правоохоронних органів не буде.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Згадати про Ґонґадзе 
  ·  Музика, тероризм та молодь 
  ·  Мовою відсотків 
  ·  Харків без "5-го каналу" 
  ·  Янукович їде до Львова? 
  ·  Юрій ЄХАНУРОВ: Рішень Ющенка не обговорюють 
Погляд
  ·  ЄЕП існуватиме в космосі 
  ·  Вертикально інтеґровані маневри 
  ·  Замах на Тараса Чорновола 
  ·  Думки про смерть хай покинуть тебе 
  ·  Попри те 
Поступ у Львові
  ·  Львівщину відпрацьовують 
  ·  І знову сесія 
  ·  Український бізнес по-американськи 
  ·  Причина дизентерії -- посуд 
  ·  Сила морального авторитету 
  ·  Чого чекати від Економічного форуму 
  ·  Мандри міських депутатів 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Демократи багато обіцяють 
  ·  ПАРЄ вимагає прозорості 
  ·  У більшість нікого не загнати 
  ·  Уроки толерантності Литвина 
  ·  Збітнєв проти гарантій Кучмі 
Поступ у світі
  ·  Примирення, насаджене згори 
  ·  Перед загрозою Івана 
  ·  У полоні критики 
  ·  Новітній Штірліц в BND 
  ·  Аріелю Шарону частіше погрожують 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Спорт-Поступ
  ·  За "Шахтар" не соромно 
  ·  Австрійська віза для Кличків 
  ·  На черзі біла Олімпіада 
  ·  Кубок поїде до Литви 
Поступ технологій
  ·  Камера для мене 
  ·  quake 4: іграшці бути! 
  ·  Віруси заатакують Symantec 
  ·  Привіт із Туреччини 
  ·  Володар мух 
  ·  Дешева дзеркалка 
  ·  У тюрму за піратство 
  ·  uSB-слухавки 
  ·  gPS-злочинність 
  ·  Перші тести Pentium 4 3.46 GHz FSB1066 
Поступ електоральний
  ·  Реквієм за більшістю 
  ·  Бойко з Кінахом здали підписи 
  ·  ЦИТАТИ 
  ·  У лікарнях не голосуватимуть 
  ·  Пенсійний популізм 
  ·  Скільки витрачають кандидати 
  ·  Вуличне шоу від фаворитів 
  ·  ХРОНІКА ВИБОРІВ-2004 
  ·  ДАЙДЖЕСТ 
Львівські обсервації
  ·  Привіт із Задзеркалля 
Мій Дрогобич
  ·  Концерт... з агітками 
  ·  А що робить міліція? 
  ·  Дрогобицькі податківці мають нового начальника 
  ·  Михайло Лужецький попередив керівників будинкових управ 
  ·  Бориславці святкували День народження... свого міста 
  ·  Книга – дарунок вишуканий 
  ·  Закваска від Петра Кваса №8 
  ·  Наша гордість чи наша ганьба? 
  ·  Чи погрожував Михайло Лужецький Валерієві Паламарчуку? 
  ·  Колись боролася з ворогами, а тепер – із "газовими" боргами 
Економіка у Поступі
  ·  Банк "Надра" запровадив новий вклад для студентів -- "Студентська скарбничка" 
  ·  Європеєць з Америки -- "Крайслер 300С" 
  ·  "ПриватБанк" -- приватному підприємцю 
Поступ реляксу
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ІМПРЕЗИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  Левко Скоп представить ще одну відреставровану ікону 
  ·  Оцінюйте нас просто – “подобається, “не подобається” 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Львівські диваки початку ХХ століття 
  ·  Портер Львівської пивоварні отримав Гран-прі 
  ·  Швидко. Актуально. Грамотно