BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    25-й КАДР.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
31 серпня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Микола КРИСТОПЧУК: Картини, як діти, їх не можна любити неоднаково
 
Нещодавно Національний музей у Львові репрезентував ювілейну художню виставку Миколи Кристопчука, приурочену до 70-ліття митця. Цю експозицію вже не цензурували, не забороняли окремі твори, не робили це так, як колись... Перед розмовою, після розмови і під час неї митець прохав про одне: "Тільки не пишіть дуже про мене. Я ж звичайна собі людина, котра просто любить малювати." У цьому вислові уся непересічність митця, людини, котра любить свої твори більше, ніж самого себе, з ніжністю називає їх дітьми і вважає себе щасливим художником, а на запитання: "Чи відчуваєте себе просто щасливою людиною?" -- нерішуче стинає плечима...

-- А коли Ви вирішили: "Я -- художник. Це моє покликання"?

-- Знаєте, у школі мене ще з четвертого класу називали художником. Бо я завжди то над стінгазетою працював, то вчителю щось оформлював. А після школи вступив у медінститут, що в Івано-Франківську. А це саме був призовний вік. І тут я відчуваю, що щось не те, це не моє. Тоді йду і прошу, щоб мене взяли в армію. А тоді служили п'ять років, зовсім, як тюрма. Пішов у армію. Служив матросом на кораблі. Одного разу командир судна запитав, чи хтось би зміг намалювати картину, бо йому потрібен такий подарунок на день народження. Я викликався, змалював, що було потрібно, командирові дуже сподобалося. Відтоді він з корабля зробив музей моїх робіт, але то переважно були копії. Так і відслужив, малюючи. Під час служби я вирішив вступити в художнє училище імені Крупської, що в Москві. Мене одразу взяли на третій курс. Вони там трохи мене підівчили, попідказували, але так нічого кардинально у техніці не змінили. Зате дуже багато чого почерпнув у Латвійському училищі, де був вільним слухачем майже рік. Після армії я вже добре знав, що хочу у художній інститут.

-- Із часу першої персональної виставки багато чого змінилося... Зараз зображення героїчного минулого (козаччини, гетьманщини) схвалюють, а як Ви не боялися за радянських часів "наслідків" своєї творчості?

-- Я завжди малював те, що подобалося людям... Завжди залишався і залишуся українським художником. До 1970 року мої роботи нікуди не брали. Тільки тоді мені якимось дивом вдалося організувати персональну виставку. Щоправда, мені "верхи" поставили умову, що для відкриття експозиції мусить бути хоч один портрет Леніна. Я виконав умову, але зробив це по-своєму: зобразив Леніна молодим із дружиною Надією Крупською, яку він на картині обіймає. Вони були шоковані, такого зовсім не очікували. Та я й сам не сподівався, що мені вдасться так та робота. І в мене навіть купили ту картину у музей Леніна. А на тій виставці були гості зі США, Канади... Тому КДБ нічого не могло вже вдіяти, вони боялися розголосу за межами кордону.

--А з чого розпочалося Ваша "співпраця" з КДБ?

-- Ще коли я навчався на третьому курсі інституту, вони докопалися до такого факту з моєї біографії, який я забув вказати: старший брат був пов'язаний з ОУН-УПА. Мене тоді швидко зняли з дошки пошани, я різко перестав бути відмінником. Багато розмов було проведено з тією організацією, це відбувалося приблизно раз у два тижні. Випитували, чому я малюю козаків? Я тоді провокативно запитав: "А що Ви маєте проти козаків? Це ж вони Україну до Росії приєднали?"

Усі листи, що приходили мені з-за кордону, ретельно обстежували. Важкі були часи... Пам'ятаю, як на першу виставку у Національному музеї не з'явився ніхто з начальства, людей багато, усі чекають звиклого офіціозу: промов, нагород, -- а тут нікого й не видно. Тоді я вийшов посеред залу і промовив: "Вважайте, що виставка відкрита."

-- Не виникала думка поплисти за течією, наприклад, малювати на потрібну і бажану тематику, врешті-решт, полегшити життя вступом у партію?

-- Жодного разу! У мене ж така націоналістична родина, усі були в Сибіру. Ні, ніколи, я не міг зганьбитися так перед ними. Якщо дуже наполягали на моєму вступі, я мав один аргумент: художник мусить бути безпартійним. Хоча мені багато різних "благ" пропонували. У КДБ казали підписати, що буду з ними працювати, і тоді стану і заслуженим, і народним. Та я відмовився йти таким шляхом, для мене легше було з мітлою йти вулиці замітати. Та й узагалі, що таке ці звання? За кордоном такого поняття зовсім немає. Це радянська влада придумала для того, щоб одних піднести, а інших принизити. Знаю такі випадки, коли художник отримував звання одне за одним, а в майстерні завжди пусто, нічого не творить. Тай усе одно, працюєш не для звань та нагород, а для людей. Одного разу знайомий єврей виїжджав за кордон, і я йому віддав приблизно 100 робіт задарма. Думаю, тут їм ходу все одно немає, то хай хоч там люди дивляться. Він познімав рамки, позакутував у ковдри і повіз.

-- Не шкода було отак віддавати комусь свої роботи?

-- Зовсім ні. Я ж не для себе їх малював. Так і у музей Гетьманства я подарував щось 40 робіт. Бачу: їм так сподобалося, думаю, залишу. Та й гроші ніколи не становили для мене великої цінності. З 1964 року працював у Львівському художньо-виробничому комбінаті, робив мозаїки. За радянських часів у нас були гарні замовлення. Я ніколи не переймався через гроші, закінчилися -- тоді починав робити мозаїку. Ми робили замовлення на Кавказ, на Молдову. Адже у різні системи потрібні гарні художники. І вони не могли від того нікуди дітися, бо бачили: хто добре може зробити, тому просто мусили дати заробити. Щоправда, бурчали, кричали, наприклад, секретар обкому обурювався: "Я отримую копійки, а ця "націоналістічєская морда" які гроші заробляє."

-- А чи можна якось визначити: козаків малювали на такому періоді життя, пейзажі на такому, ікони ще на іншому?


-- Ні, у митця такого не буває. Це не залежить ні від віку, ні від політичної системи. Єдине, що ікони за радянських часів я малював лише для себе або на чиєсь прохання. Зараз я більше захопився цією темою. Один священик після відвідин моєї виставки сказав: "У вас гарні ікони, та я б до них не молився". Правильно, і я б не молився. Тому що це картини, це моє бачення. Але для церкви я малюю з дотриманням усіх канонів.

-- А як виникла ідея створення факультету сакрального мистецтва?



-- Ця ідея виникла після того, як я пропрацював рік на кафедрі рисунку у Львівській академії мистецтв. Кажу до Романа Василика (проректор навчальної частини): "Будемо готувати художників сакрального мистецтва." Він глянув на створені мною ікони і погодився. Поїхали в Київ, нам сказали, що немає необхідного приміщення. Тоді ми за власний кошт розпочали будівництво окремого приміщення. Уся моя група з рисунку погодилася перейти на сакральне мистецтво.

-- А не важко було Вам, людині, котра звикла більше до практики, ніж до теорії, писати підручник "Синтез технік монументального мистецтва у храмовій архітектурі"?

-- Та кожен викладач мусить написати, але який там з мене писака? Я просто написав велику підказку для своїх студентів, використовуючи усе багатство у цій сфері, яке було створене у світі. У зв'язку з тим, що ми працюємо для церкви, підручник вводить студента у релігійну сферу. Там описано і технічний бік, і детально подано різну техніку: як робити мозаїку, як робити ікону чи звичайний живопис. Але писання теж захоплює, поглинає. Я майже рік не мав у руках пензля. Після тієї книги сказав: більше нічого не пишу, всього осягнути неможливо.

-- А як Ви дієте в ситуації, коли бачите, що Ваш студент зовсім не має дару до художництва?

-- Та малювати навчити можна будь-кого, і він навіть буде прекрасно малювати, але творити --ніколи. Адже художник -- це насамперед творець, котрий повинен мати своє неповторне обличчя. До нас із Бразилії приходила монашка, яка не мала середньої школи. Звісно, що її не прийняли, тоді я запропонував їй бути вільним слухачем. Знаєте, спочатку вона не могла навіть олівця тримати в руці. А в кінці року вже так малювала, що всі сходилися помилуватись. Але вона саме творила, робила цікаві композиції. За той рік вона визначила основну мету свого життя. Пообіцяла, що закінчить вдома гімназію і обов'язково приїде до нас вчитися.

-- А чи є у Вас такі роботи, картини, які Вам найбільше подобаються, здаються найдосконалішими, або такі, котрі Ви ніколи нікому не покажете, не віддасте ні за які гроші?

-- Кожну картину треба довести до кондиції, щоб аж самому сподобалося. Адже мої твори, як діти, їх не можна любити неоднаково. Я кожен із них любив по-своєму, бо якщо будете байдужими, то нічого не створите. Треба любити те, що робиш. І звичайно, є такі картини, які я нікому не показую. Але я ж їх із собою у могилу не заберу, все одно колись їх побачать...

-- То може, колись ще відкриють нового, зовсім іншого Миколу Кристопчука?

-- Та завжди можна знищити... А можна комусь віддати ці роботи. Не знаю...

Розмовляла Євгена СЛОБОДЯНЮК









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Перегнули палку 
  ·  Кличко помститься за Тайсона 
  ·  Наймасштабніший форум 
  ·  Академія мистецтв -- національна 
Погляд
  ·  Чиновники множаться 
  ·  Протест з летальними наслідками 
  ·  Олімпійська помилка прем'єра 
  ·  Скромний Лукашенків ювілей 
Поступ у Львові
  ·  Політична сварка в Нагуєвичах 
  ·  Безробітні реставрують Львів 
  ·  Козак не вірить у суд 
  ·  Офіційні заручини не прижились 
  ·  Школярі страждатимуть через владу 
  ·  Другий шанс для "Львівсільмашу" 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Кінах викриває уряд 
  ·  Конфлікт розростається 
  ·  Знову рука Москви 
  ·  Парламент заблокують восени 
  ·  Аполітичні вибухи 
  ·  Бойко образився на Безсмертного 
  ·  Януковичу помада не пасує 
  ·  Мороз зібрав підписи 
  ·  Студенти вимагають справедливості 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Символіка чи спекуляція 
  ·  Чечня без альтернатив 
  ·  Вибухонебезпечна Туреччина 
  ·  Франція не поступиться 
  ·  Ширак і Шрьодер гостюють у Путіна 
  ·  СВІТЛИНА 
Економіка у Поступі
  ·  Нафти надовго не вистарчить 
  ·  Спирт під контролем 
  ·  Ще одна енергетична комісія 
  ·  Ізраїльські будівельники розбудовують Ужгород 
  ·  Нашестя гастарбайтерів не відбулося 
  ·  Росіян "ЛУКОЙЛ" не цікавить 
  ·  Тіньовий позитив 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
25-й КАДР
  ·  Янукович -- друг усіх олімпійців 
Арт-Поступ
  ·  Микола КРИСТОПЧУК: Картини, як діти, їх не можна любити неоднаково 
Спорт-Поступ
  ·  Феміда залишилася сліпою 
  ·  Від Марафона до Афін 
  ·  Життя продовжиться в Пекіні 
  ·  Всьоме поза конкуренцією 
  ·  Виходячи з олімпійського затінку 
  ·  За переваги кубинців 
  ·  Федоришин почину не підтримав 
  ·  Перемогли кривдниці українок 
post-Поступ
  ·  Чеченський фарс 
  ·  НАТО -- блок не мілітарний 
Пост-Faktum
  ·  Копичинці, Гримайлів, Медобори 
  ·  Олімпійські невдахи 
  ·  Робот-гуманоїд -- посол ЮНЕСКО 
  ·  Воскресіння мертвих 
  ·  Поплатився зубами 
  ·  КАЛЕНДАР