BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Олімпійський Поступ.    Дайджест Поступу.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
27 серпня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:32 26-06-2017 -   В селі на Львівщині від отруєння гербіцидами загинули корови  
  15:29 26-06-2017 -   Христина Погранична завоювала три медалі для української збірної з художньої гімнастики  
  15:7 26-06-2017 -   У середині липня трамвай №7 повернеться на Погулянку  
  15:6 26-06-2017 -   Працівника «Львігазу» впіймали на хабарі  
  13:7 26-06-2017 -   У Львові за хабарництво судитимуть екс-спомічника судді  
Україна
  15:39 26-06-2017 -   СБУ запобігла підпалу офісу Батьківщини  
  15:37 26-06-2017 -   У Тернопільській області жорстоко вбили 17-річну випускницю  
  14:49 26-06-2017 -   У центрі Києва відкрили пам'ятник Анні Ахматовій  
  14:28 26-06-2017 -   Для половини українців безвіз марний - опитування  
  13:1 26-06-2017 -   Вступна компанія в Україні офіційно стартує 12 липня  
Світ
  15:38 26-06-2017 -   Макрон згадав Анну Київську на зустрічі з Порошенком  
  15:9 26-06-2017 -   У Китаї звільнили з в'язниці нобелівського лауреата Лю Сяобо  
  13:3 26-06-2017 -   Великий бар'єрний риф в Австралії оцінили у понад $40 млрд  
  12:22 26-06-2017 -   ЗМІ: США хочуть легалізувати вторгнення в країни  
  10:40 26-06-2017 -   Вчені виявили придатні для життя екзомісяці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

КРАСИВИЙ І ТРИДЦЯТИЛІТНІЙ
Олександр БОЙЧЕНКО
 
Сергій Жадан
От же ростуть чужі діти: ще ніби вчора бігало таким рожевим дегенератом під стіл, а вже сьогодні (точніше, 23 серпня) раз – і доводиться розмінювати четвертий десяток, жах який.

Що таке 30? Зігнорувавши хай навіть численні, але все-таки винятки, можна сказати, що 30 – це вік великого перелому, коли, припустимо, заступник головного бухгалтера з організації шевченківських свят ясно усвідомлює, що йому не судилося нокаутувати Льюїса або забити вирішальний гол у фіналі чемпіонату світу, але ще не впевнений, чи судилося йому стати головним бухгалтером. І взагалі: виявляється, що найскромніші мрії й надалі не збуваються, натомість починають підтверджуватися найсміливіші діагнози.

Втім, не все так погано у нашому віці. Звичайно, тіло вже не таке слухняне, але ще цілком пристойно виконує свої функції і навіть час від часу спроможне запливати за буйки. А що тридцять підтягувань на перекладині відійшли в абсолютне минуле, то людству за його довгу історію довелося змиритися з утратою і трохи поважніших цінностей. Зрештою, нас було закинуто в життя не лише задля підтягувань на перекладині. А за здобутий досвід та набуте вміння більш-менш вправно його висловлювати чимось можна й пожертвувати. Наприклад, перекладиною.

Головною ж «диференційною ознакою» тридцятиріччя є, мабуть, такі несамовиті флешбеки втраченої юності, що хоч бери – та й прив’язуй мотузку до повище згаданої перекладини. Або біжи до психіатра. Або пиши, виписуй, увічнюй цю юність, що видавалася такою безпросвітно депресивною в часи свого розквіту, а тепер раптом виявилася такою щемливою, такою символічно значущою, такою позбавленою ганебної поміркованості і такою справжньою – попри всі фальшиві вказівники, за допомогою яких ми намагалися потрапити на зустріч із самими собою…

Коли минулого року Сергій Жадан видав на гора збірку віршів «Історія культури початку століття» та збірку прози «Біґ Мак», усім (крім міністра внутрішніх справ і нас, експертів «Книжки року») стало зрозуміло: нині саме він є в Україні найадекватнішим відображенням того, що романтично налаштовані німці назвали духом часу. А для цього мало писати на актуальні теми, як от бухло, драп, моральний релятивізм і підліткова злочинність: потрібно ще й вловити зміни у самому способі мислення епохи і, вловивши, не розказувати про них, а знайти їм формальні еквіваленти. Інакше кажучи, духові часу має відповідати не стільки дух автора, скільки його поетика – та матеріальна форма, без якої ідеї якраз би й залишалися безтілесними духами.

Що ж такого вловив Жадан? Він вловив наш перехід, перепрошую, до глобалізованої цивілізації. Вловив – і відтворив зміщенням смислових акцентів у структурі метафори. Як відомо, метафора (в широкому значенні будь-якого перенесення) – ця святая святих усіх без винятку міфологій – споконвіку виконувала пізнавальну функцію, вишукуючи риси речей первинних, простих і знайомих у всьому новому, складному і незнайомому – і в такий спосіб пояснюючи його. Так тривало довго, аж до побаченого нативістським оком залізного коня, срібного птаха та стосотового вулика, але так не могло тривати вічно. ХХ століття – час виразного занепаду метафори саме як способу пізнання, і, скажімо, нестримне самодостатнє метафоротворення імажиністів лише підтверджує цей факт. Згодом найрадикальніші з-поміж новороманістів (Роб-Грійє, наприклад) вимагали категоричної відмови від метафори як такої, вбачаючи в ній інструмент тотальної людської самоомани. І справа тут, як видається сьогодні, не лише в тому, що метафора поступилася науці в сенсі «верифікованості» знання про світ. Ні, традиційна метафора почала пробуксовувати і з погляду досягнення суто художнього ефекту. А причина цього – кардинальна зміна самого модусу вівенді абсолютної більшості споживачів літератури. Сучасний читач значно впевненіше почувається в оточенні найвигадливішої машинерії, ніж «на лоні природи». В його (нашій) свідомості – порівняно з «наївним» митцем – просте і складне, знайоме і незнайоме помінялися місцями.

І саме з цим читачем Жадан зумів налагодити комунікативний процес: він не відмовився від метафори, він іронічно перевернув її і надав їй подвійної перспективи. Не знаю, коли й наскільки він сам усвідомив це своє мистецтво як прийом, але Жадан його активно застосовував уже в «ранніх» збірках, зализуючи рани, наче конверти, і чистячи зуби, мов табельну зброю. Фірмова жаданівська метафора (найчастіше – розгорнута у порівняння) знову починає виконувати пізнавальну функцію і, попри те, мов би іронізує сама з себе: ось, мовляв, до чого дожилася, доводиться за допомогою всіляких цивілізаційних прибамбасів пояснювати найпростіші речі. Або, світоглядно кажучи, доводиться пострелігійно міняти вектор трансценденції і пояснювати первісний, створений Богом світ шляхом його співвіднесення з плодами нашої дурнуватої діяльності. Тому-то риба у Жадана гниє, як політичний режим, худоба – таврована, мов плацкартна постіль, а вода – тепла, як ксероксний порошок.

Той самий прийом – на тлі безсумнівного зростання загальнопоетичної майстерності – бачимо і в “Історії культури…”: “Кімнати переповнені сутінками, як крейсери вугіллям”, “дерева – позбавлені листя, мов громадянства”, “в білих снігах, ніби в серветках, лежить Центральна Європа”, сироти “кожного ранку складали постіль, мов парашути”, “сни обриваються просто в твоєму тілі, як міжміські телефонні розмови” і так далі – аж до неперевершених хмар, “що своєю структурою нагадують американські верлібри”.

Жадан, ніде правди діти, і до вбивства силабо-тоніки був дуже сильним поетом, але тепер, остаточно освоївши вірші, що своєю структурою нагадують хмари (або відбиті в очах випадкових метеликів лабіринти наших міст, або покреслену свавільними венами шкіру наших рук, або наші закономірно розірвані прокурені легені), він… як би це сказати… став тим, ким його хотіла бачити історія культури початку століття: її безнадійно застудженим горлом.

Інший доказ Жаданової естетичної адекватності змістові епохи – прозова збірка “Біґ Мак”. Знаю, знаю: знайдуться шевченківські лауреати, які скажуть, що це – не проза. Бо проза так не пишеться. Бо так пишуться вірші. Але це не вірші, бо тут рядки – як у прозі. І не проза, бо за прозу дають Шевченківську премію. Та й за вірші, у принципі, дають. А от хто вірші з прозою плутає, тим не дають. Бо не знають, за що давати: за вірші чи за прозу. А так то дали б, звичайно. І таким нехитрим робом нагло б обірвали “творчу еволюцію” Жадана. Бо десь так березня 10-го я б урочисто задушив його своїми руками… Така ось вийшла ретардація.

У приблизному перекладі з японської наскрізну ідею збірки можна сформулювати так: Захід чи Схід – всюди холодний вітер. Або по-пєлєвінськи: сіла ночі, сіла дня – одінакова х..ня. Чим і був заскочений автор проникливої післямови Юрко Прохасько: “Для мене, – пише Юрко, – між Берліном і Віднем лежить ціла культурна, цивілізаційна безодня… А для германіста Жадана – все це явища одного порядку, якась паскудна тяглість спільної цивілізації – цивілізації непоміченої, але вже доконаної апокаліпси”. Та що там Берлін, коли навіть між Віднем і Харковом – “sub speciae субкультур” – немає принципової різниці, хіба що – на рівні “старанно культивованих, але давно вже неістотних декорацій”. Підставові ж речі – любов, смерть, відчай або там великі стрьомні зелені куртки – скрізь однакові. Як і час: Захід чи Схід, а він все одно “нагадує звичайну бойню, де кишки випускають просто тому, що це має робитись саме тут”. Правда, сонце нібито сходить таки на Сході, а заходить на Заході. Ну, але ж мусить воно десь сходити і заходити.

Коротше кажучи, маємо справу з двома, на перший погляд, мінусами. По-перше, Жадан “не помітив” чогось аж такого на тому Заході, а відтак і не закрутив з ним роману. По-друге, його вірші з “Історії культури” – це вже майже проза (“Цей випадок трапився років п’ятнадцять тому, якщо я не помиляюсь. Тут поруч, на сусідній вулиці…” і т.д.); а його біґмакова проза – це вже майже вірші. Насправді ж, як і належиться, два мінуси у Жадана трансформуються в один великий концептуальний плюс. Я взагалі тут бачу фігуру найвищого пілотажу, коли форма не просто вдало виражає ідею, а сама є цією ідеєю. Бо якщо в нашому глобалізованому світі немає різниці між Віднем і Харковом, Берліном і Самаркандом, лівими й правими, маскультом і андеґраундом, конформізмом і нонконформізмом, гіпі і япі – якщо між цим усім вже немає принципової різниці, то звідки би їй взятися між віршами і прозою? (Певно ж, нікому не спаде на думку розуміти це так, що віднині біґмаківський спосіб письма слід вважати “єдино правильним”, але для демонстрації тієї “безвідмінності”, яку здійснив Жадан, здається, важко було вигадати щось формально адекватніше).

Разом з тим, в обох віденських збірках зазвучала ще одна тема, як ото, пам’ятаєте, бувало у старих добрих психоделічних гуртів, коли клавішник чи соло-гітарист, затихаючи, дограють свої варіації, а за їхніми спинами басист вже накидає ескіз наступної композиції. Та, власне, не ще одна, а саме та тема, заради якої я і пишу оце все:

Просто надходить той вік,
коли починають снитись однолітки,
наче час повертається назад, щось забувши.

Ця тема виразно звучить в “Хрестовому поході дітей” – останньому вірші “Історії культури” – та в оповіданні “Порно”, яким завершується “Біґ Мак”. За першим читанням могло видатися, що “Хрестовий похід дітей” і “Порно” не зовсім вписуються у свої збірки. Тепер можна впевнено сказати: так воно й було і було воно невипадково, як невипадково той незабутній басист починав раптом валити поперек партитури. Схоже (і цю подібність також, мабуть, невипадково зауважив Андрій Бондар), віденські канікули подіяли на Жадана, як свого втраченого/віднайденого часу подіяла на Пруста мадленка з липовим чаєм, змусивши в темпі кесонної хвороби випірнути з підсвідомих глибин “наше солодке дитинство, наші фантастичні сни і видіння, які розривали нам голови й розчавлювали серця”. Фінальним виходом за межі “подорожніх нотаток” Жадан натякнув: далі буде роман-флешбек. І ось він є: “Депеш Мод”.

Щойно у червні, під час львівського Трансляторіуму, Світлана Матвієнко прочитала присвячену цьому романові доповідь. На жаль, не маю наразі під рукою ні тексту тієї доповіді, ні самої Світлани. Але, наскільки пригадую, основна її теза полягала в тому, що “Депеш Мод” – це не просто роман про Жаданову юність-якою-вона-була і, з іншого боку, це не просто романні спогади про юність Жадана-яким-він-є-сьогодні. “Депеш Мод” – це повторне проживання тієї юності цим Жаданом. Це я і розумію під флешбеком: минуле вибухає в свідомості з дослівно емпіричною – аж до похвилинної фіксації – достовірністю теперішнього.

І це, власне, все. Тобто все, що я хотів сказати, бо решту сказав Жадан. Він, звичайно, знову абсолютно вгадав з інтонацією, примудрившись не зіпсувати тексту примітивними, як не крути, лексико-синтаксичними конструкціями юності і, водночас, не зіпсувати юності не менш примітивною дорослою “життєвою мудрістю”. Або ні, не вгадав, таке неможливо вгадати, таким треба бути. І якщо ти таким є, то вже розповісти “ліричну історію” пошуків кількома юнаками свого приятеля, якого обов’язково треба знайти до післязавтра, бо його вітчим застрелився, і післязавтра похорон, а він, цей приятель, нічого не знає, розповісти цю історію так, щоб у ній були менти на футболі й гуцули на харківському вокзалі, циганська трава і демпінгова горілка, обриганий гуртожиток і Церква Ісуса (об’єднана), Депеш Мод і хор монгольских міліціонерів “Галябарда”, а головне – щоб там був втомлений, змучений депресіями, але все-таки – незважаючи на численні віршовані тортури – живий слимак, якому взагалі випало довге життя, принаймні достатньо довге, щоб переповзти на інший бік платформи, – ну, ви розумієте, що я маю на увазі: якщо ти – Жадан, то розповісти таку історію – це для тебе просто і неминуче, як бульбулятор на святі винограду. Або як купувати – відомо для чого – мокру холодну капусту. Або як самому перейти з однієї порожньої кімнати в іншу, щоб побачити великий небесний кінематограф, спроектований на твоє тіло таємними кіномеханіками.









» 
Ми з України
Сергій ПАРАНДІЙ
 
"Тема цієї виставки могла б дати поштовх до створення окремого музею в Києві, -- зауважив на вернісажі в Палаці мистецтв директор Львівського історичного музею Богдан Чайковський, приймаючи дарчу на колекцію копій рисунків із архівів УСС, що зберігається в Слов'янській бібліотеці Праги, для новоствореної філії ЛІМ -- Музею визвольних змагань в приміщенні Куркового товариства. -- Це тільки спроба приступитися до цієї теми: виставка недовершена і може бути доповнена ще багатьма персоналіями". І це справді так: ще безліч інших визначних історичних осіб, що походять з України, могли бути зрепрезентовані в межах цієї виставки.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Контраверсійний канал 
  ·  Ціна війни 
Погляд
  ·  Євросоюз будує стіни 
  ·  Угорщина обрала прем'єра 
  ·  11 вересня для Росії 
  ·  Порошенко збільшить бюджет 
Поступ у Львові
  ·  Ціна за навчання 
  ·  Шахти не закриватимуть 
  ·  Галолівці знову пікетують 
  ·  Допомогти студентам матеріально 
  ·  Хам на переїзді 
  ·  Дорога на могильних плитах 
  ·  Кожному кандидатові свій час 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Зінченко судитиметься з Васильєвим 
  ·  В Іраку зник Корчинський 
  ·  Студенти вимагають покарань 
  ·  Прокуратура виправдовується 
  ·  Спікер захистить самоврядування 
  ·  Мін'юст попереджає 
  ·  Троєщинці перемогли Омельченка 
  ·  Революцію організує лише Ющенко 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Атака на мечеть у Куфі 
  ·  Поляки вимагають відшкодування 
  ·  Буш захистив честь Керрі 
  ·  Нобелівські церемонії 
  ·  Прощання з Казанською іконою 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Олімпійський Поступ
  ·  "Золота" пам'ять про друга 
  ·  На шляху до п'єдесталу 
  ·  Герої повертаються додому 
  ·  РЕЗУЛЬТАТИ ЗМАГАНЬ 
  ·  Українок позбавили "бронзи" 
  ·  Ще одна нагорода вітрильників 
  ·  Щаслива перша доріжка 
Дайджест Поступу
  ·  Мафія вітає вас 
Економіка у Поступі
  ·  Борговий мораторій 
  ·  Техніка з проблемами і без 
  ·  Митні нововведення 
  ·  Страхувальників зроблять інвесторами 
  ·  Передчасна радість 
  ·  МВФ покращило прогнози 
  ·  Мердок придивляється до Financial Times 
  ·  "Альфа-груп" без "Мегафону" 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Аналітика у Поступі
  ·  Нова кавказька війна чи мирне врегулювання? 
Арт-Поступ
  ·  КРАСИВИЙ І ТРИДЦЯТИЛІТНІЙ 
  ·  Ми з України 
post-Поступ
  ·  Кому потрібен український інтелект 
Пост-Faktum
  ·  Похід у Європу 
  ·  Учені відкрили планету, дуже схожу на Землю 
  ·  "Плаваючий абортарій" 
  ·  Сім найкращих автомобілів світу 
  ·  Британську журналістку вислали з Ізраїлю через її наївність 
  ·  КАЛЕНДАР