BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дати Поступу.    Дискусійний Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
15 червня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:19 24-05-2017 -   Синоптики попереджають про зливи, грози і град  
  15:17 24-05-2017 -   Завтра у Львові британський еко-активіст розповість про зміни клімату  
  15:15 24-05-2017 -   У Львові реставрують одну з найстаріших церков – Храм св. Миколая  
  15:9 24-05-2017 -   У Львові працівницю гуртівні за розкрадання майна засудили до 3 років ув'язнення  
  14:41 24-05-2017 -   Начальника міграційної служби Львівщини відсторонили від посади  
Україна
  15:24 24-05-2017 -   Екс-чиновники Януковича повернули 360 мільйонів - ГПУ  
  15:21 24-05-2017 -   У Кабміні є доступ до російських соцмереж - ЗМІ  
  15:7 24-05-2017 -   «Тітушок» у Дніпрі на 9 травня організував «Опозиційний блок», – Луценко  
  14:34 24-05-2017 -   Затримано 23 екс-чиновника Міндоходів  
  14:32 24-05-2017 -   ГПУ: Януковича у справі Майдану судитимуть пізніше  
Світ
  15:23 24-05-2017 -   У США загорівся літак у польоті, є постраждалі  
  15:13 24-05-2017 -   Поблизу Букінгемського палацу у Лондоні затримали чоловіка з ножем  
  12:18 24-05-2017 -   Помер онук Сталіна  
  11:14 24-05-2017 -   Папа Римський прийняв Трампа у Ватикані  
  10:23 24-05-2017 -   В Італії зробили обов'язковими щеплення для дітей дошкільного віку  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дискусійний Поступ  »  СЕНТЕНЦІЇ

___________________________________________________________________________

Без держави в голові
Євген ЖЕРЕБЕЦЬКИЙ, Київ, Інститут геополітичних
 
Без держави в голові
Вибори, що минули, виявили дуже цікаву і небезпечну особливість: політичні сили, які називають себе проукраїнськими, втілені в НУ, БЮТ і блоці О.Мороза виграли вибори не тому, що мали дуже розумну виборчу стратегію і солідну інтелектуальну підтримку, а через демонстративну бездарність влади і відверто халтурну роботу найманих російських фахівців. Адже ж не секрет, що найбільш вдалим PR-винаходом штабу Ющенка була відмова від участі в теледебатах та інших телеігрищах, які організовували його опоненти. Це був добрий хід – не грати на чужому полі за чужими правилами, а той, хто придумав це, – заслужив на аплодисменти. Але не „висовуватись” – це тактика гриба і вона виправдовує себе, коли ти в меншості і тобі треба вижити. Натомість для того, щоб чогось досягнути – потрібно діяти. На президентські вибори 2004 року навколо Ющенка, без сумніву, збереться чимало відважних, енергійних і чесних людей, готових безкорисно працювати для його перемоги. Але в більшості – це виконавці, які потребують чітко виписаних завдань і координації.
Це означає, що вже тепер потрібно формувати команду, яка створить план виборчої кампанії, тактичний і стратегічний. А чи є в НУ чи опозиції довготермінова стратегічна програма і, найважніше, люди, здатні цю програму створити? Чи є ті, хто здатний створити цей план і втілити його в життя? Дуже і дуже сумнівно. А це погано, бо на носі – президентські вибори і, як твердить гуру пострадянської політтехнології Гліб Олегович Павловський: “Хто не планує політики – той програє”.

Розуміємо, що висловлене міркування більш ніж контраверсійне і перше, що приходить на думку читачеві, так це аргумент про те, що БЮТ і СПУ і без російських політтехнологів і без мудрих стратегічних проектів потрапили в парламент: „Мороз і Тимошенко прорвались у Верховну Раду не через те, що щось спеціально планували, а через особисту мужність і громадянську позицію. Народ любить відважних. А „зеленим” і „відмороженим” ані табуни російських політспеців, ані гроші не помогли”. І це – правда. Натомість виникає зустрічне питання: а есдеки, яких український народ любить як чуму, теж стали депутатами завдяки громадянській позиції? Мабуть, що ні. Шість відсотків, які СДПУ(о) отримала на останніх виборах – виключно політтехнологічний результат. І якщо розглядати цей результат есдеків саме під таким кутом зору, то мусимо визнати, що це таки перемога. Таким чином виявляється, що бути тільки героєм – замало. Потрібно планувати.

Драматичні події, які розігрались в Україні наприкінці 2000 і які отримали назву “Касетний скандал”, окрім цілого ряду політичних, паралельно породили також велику кількість суто теоретичних (політологічних, методологічних, організаційних, світоглядних тощо) наслідків. На відміну від політичних, теоретичні наслідки касетної кризи практично не обговорюються публічно, не висвітлюються в ЗМІ і, на жаль, не вивчаються і не аналізуються проукраїнськими політичними силами. Ми ж виходимо з переконання, що зміни, які сталися в Україні протягом останнього року за своєю вагою і значенням, можна порівняти лише з підземними тектонічними зсувами, після яких настає землетрус. По-друге, всякий конфлікт з точки зору політичного планування і прогнозування можна розглядати як логічне завершення певного етапу розвитку суспільства. Післякризова ситуація характеризується зміною диспозиції політичних сил, їх ресурсів і, відповідно, можливостей політичних гравців. Таким чином, кожна політична криза неминуче вимагає від суб’єктів політичної гри негайної реакції. Складові цієї реакції – адекватний аналіз післякризової ситуації, прогнозування поведінки основних гравців і планування власної діяльності.

Однак, на превеликий жаль, навіть поверховий аналіз діяльності основних українських політичних сил, дає підстави стверджувати, що ані сама криза, ані її наслідки нічому не навчили наших політиків. Принаймні ніяких видимих змін у поведінці партій і їх лідерів не відбулося. Діяльність політичних структур, як і самої влади, має виключно реактивний характер (тобто влада і політичні сили лише реагують на безпосередню загрозу, а частіше – в пожежному порядку намагаються ліквідувати її наслідки), практично відсутня гра на випередження і абсолютно не спостерігається планування своєї діяльності хоч би на 5 років вперед.

Пояснюється такий стан справ у державі двома причинами. По-перше, основні українські політичні утворення збудовані за принципом фінансово-економічного холдінгу, головним завданням якого є отримання максимального прибутку будь-якою ціною і не зважаючи на наслідки. Архітектура такого утворення нагадує айсберг, нагорі якого знаходиться видима частина – підконтрольні ЗМІ і утворені бізнесом політичні партії, які обслуговують інтереси останнього. Стосовно держави, такого роду політико-олігархічні утворення мають виключно паразитуючий характер, де держава виступає в ролі обмінного пункту, в якому гроші холдінгу конвертуються у владу, щоби через якийсь час вернутись ще більшими грошима. По-друге, слід наголосити, що українська влада так і не змінила своєї тоталітарної комуністичної суті: вона і далі не виконує своєї основної священної функції: не захищає інтересів свого громадянина – його життя, безпеку, бізнес, свободу і гідність. Найбільш характерний приклад – 360-тисячна українська міліція, яка успішно виконує жандармські функції, однак так і не навчилась поліцейським. Українська держава, як і в комуністичні часи, існує виключно для захисту інтересів нової номенклатури і з моменту появи на світ функціонує як паразитуюче на суспільному тілі утворення. Оскільки за останні 10 років найбільшого розповсюдження в Україні набув такий вид економічної діяльності, як нахабний безкарний грабунок власного народу, суб’єкти “господарювання”, усвідомлюючи незаконність і тимчасовість своєї діяльності, діють відповідно до цих обставин: прибутки не реінвестуються в українську економіку, а вивозяться, найбільші капітали збиваються на незаконних спекуляціях, а не у виробництві, зовнішні кредити розкрадаються, а величезний інтелектуальний потенціал нової фінансово-економічної еліти України працює не на розквіт і добро держави, а на її занепад.
Державою править моментократія (термін Є.Головахи), яка живе сьогоднішнім днем і не має наміру залишатись в Україні після наведення в ній бодай елементарного порядку. А тому для наших „нових українців” і для створених ними структур – думи про майбутнє України – пуста трата часу, а стратегічне планування – ще більш пуста трата грошей.

Таким чином, відсутність політичних сил, зацікавлених у створенні довготермінового плану побудови держави привела до того, що стратегічне планування і прогнозування здійснюється поза межами нашої держави – в Москві, Вашингтоні і Тель-Авіві. Україна з суб’єкта міжнародного права перетворилась в його об’єкт, а політичні партії – в найкращому випадку є об’єктом зовнішніх маніпуляцій, а в найгіршому – інструмент для реалізації стратегічних цілей іноземних держав. Характерно, що націонал-демократи, партійні програми яких декларують державницькі позиції і які апріорі мали б бути зацікавлені в адекватній довготерміновій державницькій стратегії, на практиці поводяться не набагато краще від олігархів. Причина та ж сама: їхні програми мають виключно ритуальний характер, справжня ж мета – доступ до владних ресурсів. Однак обмежені фінансові можливості нацдемів і брак сильних особистостей, в результаті неминуче приели до примітивної еклектичності цих декларативних програм і виключно бездарного їх виконання. Боротьба за виживання (а вся діяльність націонал-демократів протягом останніх 5-7 років звелась саме до цього) неминуче привела до превалювання тактики над стратегією, до опортунізму і угодовства. Державницька позиція стала для наших нацдемократів професією, прибутковим бізнесом, натомість найбільш незатребуваною і непотрібною річчю в їхньому середовищі став безкорисливий патріотизм. Думати про майбутнє – пуста трата часу. А тому всякі спроби створити разом з нашими н.-д. солідні аналітичні центри, які б розробили адекватну ідеологію і технологію її поширення, неминуче закінчувались повним фіаско.

Безумовно, в Україні існують спеціалізовані наукові структури, укомплектовані першокласними фахівцями, які професійно займаються політичним і економічним аналізом і стратегічним плануванням.
Це структури, які обслуговують РНБО, СБУ, МЗС тощо, або невелика кількість аналітичних структур, на зразок Центру Розумкова, які живуть на закордонні гранти і видають „на гора” справді високоякісну продукцію. Однак, на відміну від, скажімо, Росії (не кажучи вже про США), вплив цих структур на формування внутрішньої і зовнішньої політики держави незаслужено малий, а вироблений науковий продукт недоступний широкій громадськості і політичним партіям, як правило не використовується владою і, таким чином, мертвий.

Як результат – маємо наступну картину: діючий режим не зацікавлений у створенні широкої мережі незалежних аналітичних центрів, оскільки більше всього боїться правди про свою діяльність і її наслідки. А тому наївно чекати на державну допомогу при створенні таких інституцій; антиукраїнські сили отримують аналітичну підтримку з-за меж України і користуються послугами закордонних центрів; проукраїнські сили, які кровно зацікавлені в існуванні таких структур, виявляють злочинну пасивність, нерозуміння суті проблеми і разючу некомпетентність. У результаті, брак адекватного аналізу поточної ситуації призводить до грубих тактичних помилок в повсякденній діяльності партій, а брак довготермінового стратегічного планування – до відсутності чітко сформульованої, модерної і адекватної державницької ідеології, до відсутності партійних програм на її базі, до втрати популярності націонал-демократичної ідеології і до поступової і неминучої маргіналізації проукраїнських державницьких сил.

У результаті, відсутність довготермінового стратегічного плану побудови Української держави в головах як партійної еліти, так і в населення привело до того, що за 10 років незалежності українське суспільство так і не спромоглося створити симбіоз державної машини (парламент, президент, виконавча і судова влада) з громадянськими організаціями (політичні партії, громадські організації, незалежні ЗМІ і церква) головним завданням якого була б побудова Держави для всіх, а не лише для обраних. Гіркий парадокс сучасної української дійсності полягає в тому, що ані один з вище перелічених інститутів так і не став центром кристалізації проукраїнських сил і гарантом нашої свободи і незалежності. Касетний же скандал остаточно підірвав останню стосовно міцну гілку влади, яка збереглась в Україні – президентську.

Таким чином, незалежно від того, хто виграв на парламентських виборах 31 березня, на Україну чекають великі випробування, і проукраїнські сили повинні бути до них готовими. Варто, однак, пам’ятати, що політичні партії, сконцентровані в блоках Ющенка і Тимошенко, демонструють виключно реактивний характер поведінки, а найбільш характерною рисою нашої т.зв. „еліти” є практично повна відсутність креативного, творчого мислення. Сказане не треба сприймати як докір: колосальні психологічні навантаження, яких зазнають наші активно діючі політичні лідери і хронічний цейтнот апріорі виключають можливість серйозного і глибокого вивчення й аналізу багатьох проблем: від українського політика вимагається моментальна реакція і здатність відрізнити розумну думку від дурниці. А тому – хай кожен робить свою справу – політики нехай приймають рішення і роз’яснюють мотиви своїх вчинків народу, а той, хто може і вміє думати, повинен недвозначно запропонувати свої послуги політичним лідерам. Якщо ж нашим „месіям”, „непримиренним опозиціонерам” і просто впливовим політикам із здоровим інстинктом самозбереження не вистарчить розуму зібрати в одному місці рештки ще незапроданого інтелекту і створити те, про що ми десять років безуспішно говоримо – Проект „Україна”, про Державу, яка називається „Україна”, можна забути назавжди. А всяка перемога, яку народ дасть в руки своїм обранцям, з фатальною неминучістю буде перетворюватись у поразку.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  ГУУАМ померло. Хай живе ГУАМ 
Погляд
  ·  nestle закриває європейські фабрики 
  ·  Вінницька ставка Гітлера стане туристичним центром 
Поступ у Львові
  ·  Світовий банк приїхав на розвідку 
  ·  Титикало з Жидачева проти Суркіса та Медведчука 
  ·  Обласна рада відмовляється толерувати комуністів 
  ·  Що порадити своєму президентові? 
  ·  Виконавчий комітет утаємничується 
  ·  Наші аграрії в Києві 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Справи про автокатастрофи закрито 
  ·  Міждержавна суперечка навколо нерухомості 
  ·  Аннан заступився за Україну 
  ·  Ющенківці проти Моцного 
  ·  Україна нехтує грошима Волкова 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Карзай визначає пріоритети 
  ·  Євросоюз зміцнить свої кордони 
  ·  Теракт біля консульства США 
  ·  Ніязов став маршалом 
  ·  Землетрус у Японії 
  ·  Росії загрожує громадянська війна 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Дати Поступу
  ·  Максиміліан із родини Габсбурґів 
Дискусійний Поступ
  ·  Без держави в голові 
Пост-Factum
  ·  День господарів 
  ·  КАЛЕНДАР