|
|
|
|
Літературний Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Синдром ангела від Ярослави Івченко |
|
|
| Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК |
| |
-- Ти писала цей роман задля задоволення особистих авторських амбіцій чи задля задоволення деяких фінансових амбіцій, тобто щоб спробувати сили на "Коронації слова"?
-- Ні, навіть не думала про таку високу оцінку мого роману. Чесно кажучи, розраховувала на хоча б якусь заохочувальну премію. Звісно, що хотілося чогось більшого, бо на той час дуже потребувала нового комп'ютера. (Сміється. -- Авт.) З іншого боку, роман не повинен був припадати порохом. У нас в Україні майже немає перспектив для молодих авторів -- видати написане. Отож я одразу, щойно написала цей роман, почала думати, куди б його приткнути.
-- А, може, Твій роман -- це щось на кшталт спадкових хвороб філологів? Давно Ти пишеш?
-- Вірші писала ще в школі. Щоправда, писала російською. Пізніше завела щоденничок, який з часом набув певних літературних форм. Ще згодом я раптово перейшла на українську мову. Досі, як бачиш, продовжую писати.
-- Назва роману інтригуюча -- "Синдром набутого імунітету". Який зміст Ти вкладаєш у ці три слова?
-- Знаєш, назву можна потрактовувати дуже багатозначно. Як два стартових пункти для рефлексій я б назвала набутий імунітет до любові, який досить часто спостерігаю серед своїх ровесників, і як протилежність йому -- імунітет до бруду цього світу. Бо оскільки подітися від нього нікуди, можна хіба виробити певну позицію, з якою це чіплятиме із найменшою ефективністю. Але це лише для затравки, а так, гадається, кожен може сам для себе визначити, якого ж імунітету набули герої, і якого можна набути теоретично поза тим.
-- Роман переповнений усілякими стьобами, дотепами, позаяк йдеться про сучасних молодих людей. Теми видаються актуальними, навіть не те щоб вічно актуальними, а з філософським наповненням. Сюжет -- банальний, проте...
-- Банальний, і нехай. Та спочатку це був текст про такого собі дивакуватого молодого поета на ім'я Орко. Для мене, власне, найцікавішим стало поєднати в цьому героєві і поета, і програміста. Здавалося, що такі речі в одній людині не поєднуються взагалі. Себто можна бути або добрим програмістом, або добрим поетом. Але потім я зрозуміла, що цей поет без дівчини не обійдеться. Довелося задіяти в текст героїню. Довго розмірковувала над тим, яка саме дівчина головному героєві мала б сподобатися... І вирішила, що вона -- це нібито звичайна "сіра мишка", хоча така-а змія підколодна, що не дай Боже. Словом, справжня вар'ятка.
-- Від Тебе в героїні великий відсоток цього вар'ятизму?
-- 20 відсотків! Я всім кажу, що моя героїня -- якраз та, ким я сама могла б бути, якби не була такою доброю, якою є насправді. (Сміється. -- Авт.) Так, у мене трапився період у житті, коли ще трохи... і я б дійшла до подібної манери поведінки. Просто обставини склалися сприятливі, тож я не така...
-- ...Таке стерво? Існує версія, що ось така головна героїня причаїлася у кожній, на перший погляд, сірій мишці.
-- Думаю, що не в кожній. Стервозність до певної межі неозброєним оком не помітна, є в кожній жінці і, напевно, йдеться про те, що чоловіки полюбляють називати "родзинкою". Знову ж таки ця стервозність присутня в жіночому єстві до певної межі.
-- Де межа? А де є межа поета в програмістові?
-- Межу потрібно досліджувати емпіричним шляхом. Грубо кажучи, люди, з якими ти спілкуєшся, поділяються на перших, з котрими ти -- хороша, а також на других, з котрими ти -- погана. Я особисто для різних людей буваю різною, відповідно себе й поводжу.
-- Прекрасно, а ким Ти себе вважаєш?
-- Ангелом, звичайно...
-- Де зараз живе і що поробляє ангел, з яким ми спілкуємося?
-- У Любліні. Пишу дисертацію. До речі, про образ чорта. Важливо, що в Любліні добре розвинена школа етнолінгвістики. Зокрема цікавими є перетини етнолінгвістики з фразеологією. Тобто наявний корпус фразеологізмів, стійких народних порівнянь, прислів'їв, приказок відображує засобом мови світогляд людини в той чи інший проміжок часу. Беручи на дослідження певний мовний пласт тієї епохи, можна реконструювати, наприклад, демонологічні уявлення якогось народу. Нещодавно я зробила маленьке відкриття: у чорта, виявляється, зелені очі. Друге, що мене дійсно вразило, то це те, що начебто зелені очі мають особливий зв'язок із потойбіччям. Ще цікавіше: в українській демонології чорт і біс -- синоніми. А згодом прочитала таку річ: чорт -- чорний, біс -- рябий... Крім того, в польських фразеологізмах згадується чорт з... позолотою. Тема нескінченна!
-- А що про чортиць новенького відшукались-те?
-- Ну, скажімо, чого чорт не потрафить зробити, то йому "дзябліца" (польською -- чортиця) поможе. Охопити весь матеріал на цю тему дуже складно.
-- Ким Ти себе бачиш у майбутньому?
-- Не науковцем. Радше, такий собі симбіоз щасливої дружини й успішної письменниці. Чи це поєднується? Не знаю. Бо якщо чоловік дозволяє собі скинути дружині на плечі домашнє господарство і поїхати собі на презентації й таке інше, то жінці полишити дітей складніше. Не маю бажання повертатися в порожню хату і щоб на мене в ній чекав один печальний кіт, та й той голодний.
-- Богемного життя, значить, реально уникнути?
-- А що таке наша богема? По-перше, вони забагато п'ють. Перепрошую за простоту. По-друге, вживають забагато різних речовин для розширення свідомості. А що найбільше дивує -- як наші великі й маститі літератори чіпляються до гарних юних недосвідчених поеток. Ніяк не можу виправдати чоловіка, який любить свою дружину й по всіх кутках про це кричить, а заодно зраджує їй. Якого біса так чинити? Навіть якщо в цього чоловіка з його дєвочкой всьо харашо, всьо замєчятєльна, то чому він насамкінець завжди повертається до дружини? Цікаве непорозуміння.
-- І що ж Ти тут вдієш? Не любиш Ти великих митців.
-- Люблю. Знаю, що вони інакше не звикли жити. Богема інакше жити й не може, інакше вона б не була богемою. Але, зрештою, не така це вже й страшна трагедія -- богемний триб життя. Гірше, коли просто розчаровуєшся в людині як в людині, незалежно від того, богема він/вона чи ні.
Dovidka: Ярослава Івченко. Народилася 18 червня 1981 р. у Харкові. Торік закінчила Харківський педагогічний університет ім. Г. Сковороди. Тепер навчається у Європейському колегіумі польських та українських університетів у м. Любліні (Польща). Учасниця літгурту "Zacharpolis MM" (Харків) від часу його заснування. Пише поезію та прозу. "Синдром набутого імунітету" -- перша спроба авторки в жанрі роману. Головні герої цього твору, Орко і Роська (етимологи, безсумнівно, досліджуватимуть колись зв'язок цих імен з праіндоєвропейськими коренями "ор", "ро"), виявляють таку гостру інтелектуальну еротичність, що питання пересічного читача: "Чи дійде між ними до коїтусу і коли це станеться?" в глобальному сенсі втрачає важливість. Остання проблема все-таки не завадила авторці "набутого імунітету" цього року отримати ІІ премію "Коронації слова". |
|
|
|
|
Нє ґаварі красіва |
|
|
| Інна КОРНЕЛЮК |
| |
Капелюшний А. О. Енциклопедія афоризмів і крилатих фраз: "Журналістика -- це спосіб життя": Близько 4100 висловів 1270 авторів. -- Львів: ПАІС, 2004. -- 576 с.
У людях, котрі вміють гарно розмовляти, завжди щось насторожує. Можливо, передусім насторожує вже те, що ці люди вміють гарно розмовляти.
Знаєте, емоційно-виважено, так логічно-послідовно, врешті-решт, розумно висловлюватися деякі смертні таки навчилися. А пишуть вони взагалі дивовижно! Як казав Жуль Ренар (французький письменник (1864-1910 рр. -- Авт.), треба писати так, як говориш, якщо, звісно, говориш добре. Що більше розумієш, що спілкування з людьми -- не настільки буденна річ, як вміння зв'язувати букви докупи, тим менше розумієш, чому стається невиправне. Десь настільки невиправне: стільки розумних фраз за кілька хвилин сказала, а якою дурепою себе відчуваєш. Тим паче, твій співрозмовник в останньому і без слів із тобою погоджується. |
| Детальніше>> |
|
|
|
