Поступ
< bgColor="#ffffff" leftMargin=0 topMargin=10 marginwidth="0" marginheight="10"> Classifieds

Ї-Поступ  » 


Львівські виходки
Кость ПРИСЯЖНИЙ
 
nichil sine causa
(напис (з помилкою) над входом до туалету при одній із зал Вавельського замку. Вирізьблено в мармурі)


ВИХОДОК


Abort; Gabineta, gabinecik; Dansker /wykusz/; Klozet, wasserklosett, кльозет; Latrina;
Locus sekretum, locus nessesarum 1; Miejsce ustronne нужник
Prewet, priwat, priwet; Szalet; Transit, transet; Tualet, toaleta
Ubikacja; Вбиральня (вже повоєнне надбання словника української мови); Wychodek,


Наведений ряд термінів узято з давніх ілюстрацій та написів на архівних кресленнях. Латина, німецька, макаронічна польська. Дивно виглядають, як на середньовіччя, евфемізми, тим більше написані мовою Рабле його сучасниками. Але все це – туалети. Ergo, виходки.

Гамільтон (колишня краківська “Kultura”, Perswazje) так описує галицький виходок: кожух, патик, ліхтар. Йшли за стодолу, патиком відганяючи псів. Патика вганяли в сніг, на нього вішали ліхтар. З ожереду висмикували віхоть запашного сіна. “Хто був учтивий, виходив на двір, хоч і в тріскучий мороз – пише докладний в подробицях Кітович – хто ж не хотів задавати собі тої прикрости, заливав у каміні вогонь, який ... тріском не одного будив зі сну і перестрашував.” (Bystroс, – S. 429). Фацеції жартують на тему бунчука у виходку. Однак, папірні з ХVII cт. продукують туалетний папір. За Бистронем (“Dzieje obyczaj?w w dawnej Polsce”), “коли в 1677 році папір подорожчав, почали сміятись, що знову повертаються пакля і солом’яні віхті”.

Незабутній Петро Лінинський, реставратор, дослідник, невтомний збирач кераміки в 1971 році в котловані під розбудову головноі пошти на руїнах кол. монастиря Домініканок (з часів Йозефа ІІ – греко-католицької семінарії) натрапив на сей “сосуд скудельний” – нічний горщик з XVIII cт., наповнений властивим муміфікованим вмістом…

Одного ранку львів’яни побачили пам’ятник Ґолуховському з горщиком на голові – подяка за сервілізм щодо Відня.

Навряд чи мешканці каналізованого міста – Денис Зубрицький згадує каналізатора серед міських службовців вже у 1405 році, – вергали нічні збори на вулицю. Хроністи нарікають на нечистоти на вулицях, але походили вони від скупчення кінного війська. Реставраторам чи археологам ані разу не трапились сліди вуличних ринштоків для відведення нечистот, натомість знайдені муровані канали і видовбані колоди з накривкою внутрішньої каналізації, які виставлені для огляду у вестибюлі управління охорони історичного середовища.

Найстарша згадка про виходок у Львові трапляється в описах Низького замку. Над фосою зі сторони Гетьманських валів нависав на кам’яних кронштейнах мурований данскер – “одиночне машикулі” з бійницями для фланкуючого обстрілу мурів та дучкою в підлозі, яка, крім зганьблення облоги, слугувала й підсябиттям. Подібні данскери були на вежі цеху римарів, наріжній, на монастирі Домініканів зі сторони вул. Л. Українки, перетворені у ХVIII ст.на балкони. Залишки цих грізних неприятелеві споруд і донині можна бачити на мурах Старого Села і Свіржа.

Натомість у Межирицькому монастирі 1609 р. біля Острога монахи йшли “в потребі” з келій до наріжноі вежі, де в стрільничних нишах, піднявшись на сходинку, були влаштовані дерев’яні сидіння, під які ставився шаплик чи відро. В заглибленні ставилась свічка, яка залишила сліди кіптяви. У ХVIII ст. з обох крил монастиря – жіночого і чоловічого – вивели просторі дерев’яні галереї на мурованих пілонах понад мур, де багатомісні нужники нависли над злиттям Вілії та Збитенки недалеко перед Острогом.

Житлова забудова Львова була обладнана дво-триярусними “устемпами”, розташованими в куті подвір’я зі входами з галерей. Вертикальний уступчатий канал був обладнаний дерев’яними сидіннями, які в наш час успішно замінили сучаснішими сантехнічними приладами.


До кінця ХІХ ст. в панських маєтках гостей ранком обносили “слупком домовим” – за виразом Ю. Винничука, “мандрівним ослоном з відром”. Перші німецькі фаянсові унітази, наслідуючи звичну форму “слупка”, були сховані в мальований футляр. У 1917 році. стандартовий пісуар був вознесений до музейного експонату Марселем Дюшаном.

А в палаці Потоцького ще 30 років тому, коли там містилася філія АН УССР, був пісуар зі золотим обідком… Такого нам вже не побачити…



Автор вдячний Р. Могитичу за це повідомлення

Обговорити в форумі



» 
Львівська цитадель
Ігор та Ольга ОКОНЧЕНКИ
 
Цитадель
Львівська Цитадель розташована на узгір’ї, яке складається з трьох невеликих гір: Шембека (Вроновських), Познаньської (Пелчинської) і Жебрацької (Калічої – (Mоns Calecorum)).

Історія господарського освоєння земель на території Цитаделі висвітлена в книгах Львівського Магістрату з 1565 року, але є дані про право на власність міщанина Літинґа, датоване 1390 роком. Про давніше використання даної території свідчать археолоґічні дослідження: у першій половині XIX ст. археолоґ Жеґота Паулі на горі Шембека (Вроновських) виявив і описав у “Галицьких старожитностях” залишки поганського культового комплексу: – кам’яні плити (викладені реґулярно), постать ідола, бронзові оздоби, урни та перепалені людські кістки. За дослідженнями Василя Карповича (Богдана Януша) проведеними у 1918 році кераміка з Цитаделі аналоґічна до давньої кераміки, знайденої на Високому Замку у 1869 році.
Детальніше>>