BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Олімпійський Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
16 серпня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:19 26-04-2017 -   На Львівщині запрацював перший центр у сфері захисту прав інтелектуальної власності  
  16:18 26-04-2017 -   На Львівщині вшанували героїв та жертв Чорнобильської трагедії  
  14:56 26-04-2017 -   Курс гуманного ставлення до тварин запровадять в усіх школах Львова  
  14:52 26-04-2017 -   На вул. Городоцькій украли близько 20 щойно висаджених кущів спіреї  
  13:27 26-04-2017 -   Небайдужих закликають допомогти доньці учасника АТО  
Україна
  16:22 26-04-2017 -   В ОБСЄ заявили про загрозу ескалації на Донбасі  
  16:15 26-04-2017 -   Співачка Джамала вийшла заміж  
  14:56 26-04-2017 -   На Тернопільщині працівниця колонії передала в’язню наркотики у каві  
  14:48 26-04-2017 -   У ГПУ розслідують замах на Януковича  
  12:50 26-04-2017 -   Посли ЄС підтримали безвіз для України  
Світ
  16:21 26-04-2017 -   Вчені розгадали таємницю Кривавого водоспаду в Антарктиді  
  14:50 26-04-2017 -   Єльцин збирався знести мавзолей Леніна - екс-прем'єр РФ  
  10:57 26-04-2017 -   У Бразилії індіанці обстріляли з лука поліцейських  
  10:36 26-04-2017 -   У Липецьку офіційно закрили фабрику Roshen  
  10:22 26-04-2017 -   Трамп погодився відкласти будівництво стіни на кордоні  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Трагедія села Іваньки
 
Трагедія села Іваньки
Сумним ювілеєм нинішній серпень стукає у нашу свідомість. Сатанинським нищівним смерчем пронеслась Львівщиною сталінська воєнна машина у серпні 1944 року, знищуючи вогнем залякані села, розстрілюючи мирних мешканців, від старих до дітей колискового віку. Так, в одному часі в невеликій, за відстанню до двох десятків кілометрів, окрузі були спалені і розстріляні хутір Бродюки, села Пирятин, Синьковичі та Іваньки.

Обвуглені залишки будівель, здичавілі сади... Про що ці свідки минулої людської трагедії говорять нинішньому поколінню?! Осмислити нашу віковічну недолю тільки оплакуванням свого горя чи видавити з себе душок рабської покори і, виплекавши в собі дух вільної людини, сказати: ні, такого ми більше на своїй землі не допустимо.

А тим часом уже вкотре наближається та сумна дата, пам'ять якої притихлим болем залягає в глибинах душ невеликої жменьки Іваньківчан і заставляє знову пережити все, що сталося того дня, святкового сонячного дня 28 серпня 1944 року.

Великий загін червоних завойовників вривається в село. Люди в передчутті лиха в розпачі поспіхом покидають свої оселі, а їх, опустілих, тут же підпалюють червоні яничари.

Велетенські язики вогню, чорні клуби диму, ворожі постріли, рев тварин, що конають, і людський стогін змішались у невидану пекельну стихію, якій, здавалося, немає кінця ні на землі, ні на небі. Підняті у висоти силою нагрітого повітря, палаючі ватри летять на далекі кілометрові відстані, падаючи загрозливо на стріхи сусідніх сіл. А ми, діти з дорослими, в якомусь оціпенінні, уже з віддалі, з-за лісових заростей, спостерігаємо той апокаліптичний шал -- горять Іваньки.

І тільки після відходу катів надвечір селяни повернулися на свої спалені клаптики рідної землі, свої обійстя. Згоріло все. Лежали обвуглені тварини, птиці, дотлівали рясні сади, а на місці будівель -- великі купи жару і поміж ними в якомусь онімінні блукають люди. Такою була остання ніч іваньківчан біля своїх рідних осель. А на ранок знову раптовий наїзд червоних зайд, стрілянина і знову поміж свист куль ми, наймолодші, тримаючись маминих рук, мчимо у безвість, у лісові зарості, щоб там без сну і їжі у майже непрохідній болотній місцевості перебути ту ворожу навалу.

Аж на третій день хто був живий вибрався під поле сусіднього села Карова і тут, перебувши ще ніч, оплакавши загиблих, назавше покинув родинні місця.

І хто тепер, з відстані часу, може виміряти глибину людського страждання від розлуки з тими найріднішими клаптиками землі, від втрати рідних і від того ще не зовсім зрозумілого почуття, що так раптово впало на голови -- почуття вигнанця, безпритульного.

Минають роки, відійшли у вічність старші покоління іваньківчан, минуло вже понад десятиліття нашої державності, що дала змогу хоча б збиратись в тій рідній місцевості і в поминальній молитві згадати і розказати правду своїм молодшим поколінням про ті страшні злочини більшовицького терору.

Але стаючи сьогодні, як і щоразу, на ті обвуглені залишки, що вже перетворились на пустирі й лісові зарості, я свердлю свій розум впертими роздумами -- чому тут пустирі, а не ошатні обійстя, що дихають предківським духом і живим щебетом малюків?! А чому вже в час нашої державності такі пустирі не зникають, а стократ збільшуються, наступаючи на всі села, а люд уже ніби добровільно, але таки став вигнанцем зі своєї землі, розбігшись на всі чотири сторони світу, шукаючи кращої долі.

І так хочеться заволати словами Великого Тараса: "За що боролись ми....". А боролись неодноразово, хоча б почати перелік від козацьких часів до нині. І щоразу наша часто тактично переможна боротьба закінчувалася тим, що на цій землі опинялись завойовники і вирішували нашу національну долю -- кому жити, а кому життя відібрати. І прикладом цьому може бути трагедія Іваньків.

Завжди від рук завойовників гинула передова, найактивніша, патріотична верства суспільства, а залишалась та з рабськими генами, роз'їдаючи все суспільство, бо віковічна недоля притлумлювала нашу гідність, викурювала почуття господаря на своїй землі, накинувши тавро батрака заробітчанина, нездатного відстоювати своє національне і громадянське право.

І нинішній суспільний стан уже за умов української державності -- не виняток. Батрацька психологія робітника, колгоспника, інтелігента не змінилась -- це вона поставила нас в статус найманця. І їдуть світ за очі, аби робити на когось, аби не мізкувати, як облаштувати свій край, свою землю, оплакуючи разом з тим своє горе, накинуте на Україну нинішньою владою, бо це таки справді горе. Але не оплакувати треба, а єднатись навколо тієї ідеї, яка спроможна вивести нас із такого ганебного стану.

От якби тих ніби сім мільйонів, що виїхали на заробітки, поїхали не за кордон, а до столиці зі спільним гаслом, наприклад, "Україні чесну і патріотичну владу! Народу -- робочі місця і належний добробут! Україні -- національну культуру і мову!" Успіх був би гарантований не тільки гарантом, а передусім волею і єдністю народу. Це так, лиш утопічні мрії, але то єдиний шлях домогтися перемоги.

У цьому контексті мала б сказати своє слово і рушійна сила суспільства -- українська інтелігенція, хоча значна її частина заражена тим же віковічним рабським вірусом, що завжди гнав її на прислужницьку до чужої влади дорогу, здобуваючи так у поневолювачів якісь привілеї над рештою національно приниженого суспільства. Той же синдром не послабився і нині. Жадоба збагачення, добрих посад, привілеїв, нагород кидає їх у прислужництво нинішнім антиукраїнським владним, олігархічним структурам, нехтуючи національною ідеєю. І це на фоні загального зубожіння народу.

А чому, спитаймо себе, не утвердила себе національна ідея в нинішньому державному будівництві? Та тому, що пасивно сприйняла наша інтелігенція загальнонаціональний виступ за самостійність України на початку 90-х років минулого століття і активно не долучилася до будівництва національної держави. На накопиченій великій народній енергії висунулась з інтелігенції лише якась жменька борців, лідерів, а решта займала позицію статистів.

Зараз ми маємо незліченну кількість всяких угрупувань, партій, конфесій лише з метою захисту власних чи групових інтересів. А де велика національна ідея? Нинішній наш суспільний стан нагадує ніби якусь лінію фронту, де кожен вояк стріляє туди, куди він сам вважає доцільним. Результат такої боротьби -- неволя.

Сьогоднішній рік знаковий для України. Куди, яким шляхом чи манівцями поведе нас той, кого ми оберемо за державного керманича. Щоб не оплакувати в майбутньому свою долю, будьмо її ковалями! В нинішніх умовах гострої боротьби за президентську посаду, боротьби, в якій схрестились у двобої особисті чи групові інтереси з інтересами національними, єдиний вірний наш крок -- стати на боці тієї сили, яка, власне, і захищає інтереси всього народу, нації, це -- блок "Наша Україна" на чолі Віктором Ющенком. Щоб не було нам соромно перед світом, перед своїми майбутніми поколіннями за нашу ніби національну меншовартість, подолаймо свої особисті біологічні інстинкти, свою політичну й ідеологічну строкатість і об'єднаймось навколо великої національної ідеї -- створення вільної, багатої, національної держави -- України.

Колишнє село Іваньки, колишнього Рава-Руського району тепер належить до Сокальщини і є на межі з Жовківщиною. Сюди 29 серпня 2004 року, в неділю, о 15 годині зійдуться зі всіх околиць обох районів ті, кого болить душа за рідний край, хто прагне для нього кращої долі і разом з прибулими сюди іваньківчанами відслужать поминальну молитву за знищене вогнем село і за тих воїнів УПА, що лежать тут у братській могилі. Хай дух тих полеглих месників вселиться у наші душі і дасть нам сили і відваги в сьогоднішніх змаганнях за національну Українську державу. Щоб не падала більше на наші села доля Іваньків.

Степан ІВАСЕЙКО, колишній мешканець Іваньків









» 
АРХІВАРІУС
Про що писала львівська преса
 
Газета Мормонска подает число мормонов в Даніи на 2 183 лиц. В последних 6 месяцах перешло 513 лиц к секте Мормонов. Удивительно, что женьщины приступают до того общества, принимая в уваженіе, что мормоны живут в многоженстве. Председатель мормонов в Копенгагене обявил, что сіе справедливое и библейское правило почитается святым у мормонов.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Автономія для України 
  ·  В Іраку загинув українець 
Погляд
Поступ у Львові
  ·  Львівські красуні-2004 
  ·  Каплиця для композитора 
  ·  Інтелектуальне піратство процвітає 
  ·  Знайдено рештки жертв НКВД 
  ·  "Укртелеком" застерігає 
  ·  Допомога євреям 
  ·  Пестициди розпочали знешкоджувати 
  ·  Хто нищить львівські парки 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Володимир СІВКОВИЧ: У нашій країні можливо все 
  ·  Крушельницький не зізнався 
  ·  Тягнибок судитиметься з Москалем 
  ·  "5 канал" відключили в Ужгороді? 
  ·  Ющенко не злякався КамАЗа 
  ·  На чийому боці ЦВК? 
  ·  Міліціонери затримали газовиків 
  ·  Жванію "запломбували" 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Криваві святкування 
  ·  Венесуела визначається з довірою президентові 
  ·  Передислокація військових 
  ·  Хуту напали на тутсі 
  ·  КНДР відмовилась від допомоги 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Екологічно небезпечний Босфор 
  ·  120 мільйонів на модернізацію залізниці 
  ·  Концептуальний розвиток села 
  ·  Податок для багатих 
  ·  Ціна нафти летить догори 
  ·  Американські розчарування 
  ·  Ресторан на колесах 
Історія у Поступі
  ·  Трагедія села Іваньки 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  "Звуки Півночі", фольк та екзотичні гості 
  ·  Американський скульптор українського походження 
  ·  Містик американської буденності 
Олімпійський Поступ
  ·  Олімпіада розпочалася 
  ·  Вершина олімпійського айсбергу 
  ·  Греція близько, Греція далеко... 
  ·  Костевич -- олімпійська чемпіонка! 
  ·  Призери Олімпіади-2004 в Афінах 
Спорт-Поступ
  ·  "Шахтар" повторює рекорд 
  ·  Кубок конструкторів у "Феррарі" 
  ·  Прем'єр-ліга розпочинає 
  ·  "Чорноморець" розійшовся 
post-Поступ
  ·  Країна невивчених уроків 
Пост-Faktum
  ·  З першого класу за кермом авто 
  ·  Гігантський кальмар 
  ·  Тварин годують бурульками 
  ·  Примусове схуднення 
  ·  КАЛЕНДАР