Ціни на нафту зростають у геометричній прогресії. Ситуація на ринку, яка здавалася ще рік тому неможливою з огляду на свою жахливість, нині стає більш ніж реальною. Утім аналітики не втрачають надію на покращення, а дехто навіть вбачає позитивні моменти, котрі може подарувати цей кризовий стан.
Безумовно, з одного боку країни-члени ОПЕК і Росія коло них мають неймовірну причину для втіхи: високі ціни на нафту сприяють зростанню прибутків від продажу цієї сировини, наповненню бюджету, вирішенню соціальних питань у країнах-екпортерах. Але з іншого боку, якщо такий стан справ триватиме й далі, то він бумерангом вдарить і по самих нафтових державах. Адже усім відомо, що світова економіка у глобалізаційному процесі міцним ланцюжком сплела всі країни й нації. Нині через високі ціни на нафту заблоковано процес зростання в країнах, що розвиваються, тобто тих, які вирвалися з "третього світу" й уже перебувають на порозі західного рівня життя. Саме ці країни володіють найбільшим потенціалом зростання, але використати його так і не вдається.
Щобільше, якщо стан справ на ринку нафти не покращиться (а поки що все вказує на тенденцію до погіршення), то це загрожує економічними негараздами й високорозвинутим країнам. Зокрема в Німеччині промисловці не на жарт стурбовані долею кон'юнктури, яка тільки-но почала потроху підніматися після кількарічного занепаду. Але загальне подорожчання товарів, спричинене зростанням транспортних витрат, може значно знизити споживчий попит, який вливав нові сили у німецьку промисловість.
Хоча аналітики тактичного плану змальовують страшні картини ще однієї глобальної кризи, деякі аналітики-стратеги дивляться на події значно оптимістичніше. Адже, якщо робити адекватне порівняння, враховуючи інфляційні процеси, то нинішньому зростанню цін ще далеко до тих пертурбацій на нафтових ринках, які бушували наприкінці 70-х років. Проте тодішня ситуація дала принаймні один позитивний ефект: вона змусила приватних та й промислових споживачів економніше використовувати енергію. Можливо, й зараз цей процес завдяки останнім подіям на сировинних біржах отримає нові імпульси. З огляду на нестабільність політичної ситуації в багатьох нафтовидобувних країнах, на обмеженість нафтових резервів слід таки пошукати відповідь на запитання: як нам в майбутньому обійтися без нафти?
Від кого варто очікувати відповіді на це запитання? Насамперед від Японії та Німеччини -- двох країн, які свого часу, піднявшись з руїн й очунявши від воєнної поразки, вразили усіх своїми економічними дивами. Саме цей тандем дарував світові найпрогресивніші технічні розробки. Тож погляди й надії знову спрямовують на німців та японців.
З іншого боку, можливо, причини різкого подорожчання нафти слід шукати не у вичерпанні цього енергетичного джерела, а в майже неконтрольованих психологічних ефектах, які використовують ринкові спекулянти. Насамперед страх перед терористичними нападами є ідеальним сценарієм для нового витка цінової спіралі вгору. І тут уже надії треба покладати на Сполучені Штати, котрі як світовий поліцай мали б гарантувати мир, спокій і безпеку. А ще краще, якщо разом і німці, і японці, й американці та й решта охочих візьмуться за справу зняття нафтової напруги в усіх можливих аспектах. |
