BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Поступ електоральний.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    ТелеПоступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
6 серпня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Актором я не став, та й слава Богу...
Розмовляв Сергій ПАРАНДІЙ
 
Володимир Овсійчук
-- Володимире Антоновичу, яким був початок того, що у Вас зараз є? Маю на увазі всю цю літературу, виставку в Музеї етнографії і, звичайно, ім'я?

-- Все це бере початок ще з дитячих років. Батько мій жив так, що ледь міг би себе забезпечити. Він страшенно пив, хоч мав чудовий голос і був унікальний на вроду. А я завжди мріяв про те романтичне велике життя, яке існує десь там, далеко в світі -- воно завжди так гарно вимальовується... На той час, завдяки матері, був уже добре начитаним. Але настала війна, а після того, як завершилася німецька окупація, нас із батьком мобілізували до війська, аж у Житомирську область. Одягу, взуття та харчів не було. Ми йшли два тижні до призовного пункту (150км). Я потрапив до запасного полку, де мене затримали тільки через те, що треба було комусь малювати. А фарбою була сажа. Розводили її і писали на стінах: "Смерть фашистам", "Геть Гітлера"... Або перемальовував із газет карикатури. Найбільший успіх мали дошкульні карикатури трьох художників: "Кукринікси". Жінки виходили з хат та й кричали: "Що ти таке малюєш? Хоч би малював щось добре, а то якесь..." Пам'ятаю момент, коли армія виходила із села, то одна жінка стояла на ґанку й кричала: "То вже можна білити стіни?" (Сміється).

-- А як щодо інших художників? Ви з кимсь були знайомі? Може, в когось вчилися?

-- Я колєґував з хлопцями з міста Славути, а там були добрі художники. Ми один в одного вчилися. З'являлися якісь мистецькі інтереси. Ми намагалися, так би мовити, чимось заповнити те пусте очікування життя. Війна була жахливою, але в мене там виробилася воля. І єдине прекрасне, що я в тім часі зазнав, -- дружба. В екстремальних умовах в людині пробуджується багато тепла і бажання ділитися ним. Був такий Дмитро Довгополий із Гайсина. Я відчуваю за своїми плечима вину, бо ніяк не наважився після війни йому написати. Ще був Андрій Геля. В бою під Львовом його важко ранили. Я повз до нього, але німці це помітили й пустили чотири міни, взявши мене в каре. На щастя, не зачепило. Невдовзі поранений Андрій помер, бо був сержантом, а сержантам не робили переливання крові, лише офіцерам... Війна для мене закінчилася в Чехії, в якомусь селі. Все було вкрите червоним порохом. Тривав запеклий бій. Там мене поранили в ліву ногу. Останній осколок виймав в сорок сьомому році лікар-невдаха, бо пішло зараження, і мали ампутувати. Але слава Богу...

-- А що після війни? Ви продовжили навчання? Як було з мистецтвом?

-- Оскільки давно вже мріяв про артистизм, то здав документи в Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого. Думав, що на сцені зможу грати. Я не усвідомлював своїх даних: зріст середній, нічим особливим не вирізнявся, голос дуже м'який. Все ж таки мене взяли на акторський факультет, хоча наплив студентів був дуже великим. Навчаючись на першому курсі, я відвідував при художньому інституті вечірню студію. Малярство все одно дуже кликало. Потрохи розчаровувався у виборі театру. Ні, театр я досі дуже люблю, але поступово усвідомлював, що актором я не став, та й слава Богу...

Щодо малярства, то мене цікавила правда життя, правда того, що я бачив, а бачив я альбоми і картини різних художників. Я, якщо відверто, не дуже знався на тому всьому. Страшенно любив російських художників. Подобалося, як передавали природу Шишкін, Левітан... Портрети мене менше цікавили, більше -- історична тема. Добре знав Сурикова, Рєпіна. Українського мистецтва чи альбому експозицій українських митців неможливо було дістати. Цього ніби не існувало. Ще до війни їздив до Києва, де жила моя тітка. Дуже хотів побачити музей. Одну картину там запам'ятав на все життя -- "Похорон кошового" Олександра Мурашка. Вона було чудова.

-- То Ви не закінчили навчання в театральному інституті, а просто залишили його і захопилися малярством?

-- Ще в київському інституті, пам'ятаю, читав вступ до твору Яновського "Чотири вершники". Йому так подобалося моє романтичне читання, що він завжди приходив на сценслово і слухав. Не знаю, може, добре читав, а може, й погано... Я тільки пам'ятаю худорляву постать Яновського, його втомлене обличчя і виснажену милу усмішку. Невдовзі він помер, загнаний переслідуваннями неймовірного ката Кагановича. А я таки кинув інститут... Поступив у Ленінград на мистецтвознавство, але голод сорок сьомого -- сорок восьмого мене звідти погнав. Стипендія мізерна, про заробітки й мови не було. Мати могла вислати лиш сто карбованців зі своєї мізерної зарплати сільського вчителя. Я дотягнув до повного дистрофізму і більше не витримав. Поїхав на Україну, до Львова, де мене без іспитів взяли на історичний факультет. Вчився два роки на заочному, а тоді перевівся на денне. Водночас займався і малярством, і мистецтвознавством.

-- Ви багато років пропрацювали в картинній галереї...

-- Туди я приходив декілька разів з наміром отримати роботу, бо в них була одна вільна вакансія. Приходив, а мене відправляли до наступного разу, оскільки не мали часу проводити співбесіду. То була ціла комедія, яку не розкажу, бо виглядало якось неправдоподібно. Мені так здається... Третього, останнього візиту в галерею, мене взяли на посаду молодшого наукового співробітника. Працював там з п'ятдесят другого до сімдесят дев'ятого. Майже тридцять років. Вів екскурсії і вивчав у фондах картини. Через рік завідував відділом західноєвропейського мистецтва. Це було більше ніж академія і більше ніж університет, бо щорічно відвідував Ермітаж у Ленінграді. Там зав'язалися добрі дружні стосунки та наукові зв'язки. У Львові я б такого ніколи не мав. Потім захистив кандидатську і отримав роботу в Інституті прикладного й декоративного мистецтва. Читав теорію кольору, яку не викладали ніде в Україні. Зробив колосальний внесок у розвиток цього предмету. Читав лекції із західноєвропейського і радянського мистецтва. Цього ніхто не хотів читати. Я мав трохи йорживий характер, наприклад, не пускав після себе студентів до авдиторії. Студенти здавали мені іспит по сім, дев'ять, десять разів. Одна панна -- тринадцять...

-- Коли в житті Ви почувалися найщасливішим?

-- Зв'язався з однією великою справою з 1962 року, відколи галереєю керував Борис Возницький. Почали організовувати експедиції за пошуками творів мистецтва. Три роки до того мене завербували в Києві на реставрацію ханського палацу в Бахчисараї. Коли повернувся, поїхав Галичиною збирати твори. Мушу сказати, що Борис Григорович добре придумав з експедиціями. До цього часу тих творів уже давно б не було. Все "зберігалося" за відчинених дверей. Так отримали біля трьох тисяч дерев'яних скульптур, понад шістсот ікон, велику кількість портретів, а книг стільки зібрали, що відкрили музей книги. Могли на тиждень затриматися в якомусь селі. Ночували в скиртах, де не давали спокою польові миші. Ми називали це "готелем Возницького".

-- Де ж зберігали ці речі? Невже вони припадали порохом на складах?

-- Ну що ви? Возницький взяв до рук Олеський замок, який потребував великої реставрації. Ми це зробили, відновили, і 1975 року було відкриття замку. Там я відреставрував багато картин. Над однією працював до трьох років -- шістдесят чотири квадратних метри полотна. І всі зібрані нами експонати зберігалися там. Ми жили в Олеському замку. Період, проведений там, -- один із найкращих у моєму житті...









» 
Бісова душа
Михайло МИШКАЛО
 
Бісова душа
Арєнєв В. Бісова душа: повість та оповідання. -- К.: Джерела М, 2003. -- 288 с.

Є книжки, які важко оцінювати. Річ не тільки у простому й доступному "поганий" і "хороший" чи трішки складнішому -- "для любителів певного жанру". Повість Володимира Арєнєва "Бісова душа" за жанром, зазначеним в анотації, належить до фентезі і цілком логічно підпадає під це визначення. Але щодо оцінки тексту і навіть оформлення -- виникає бажання поставити мільйон запитань авторові.

По-перше, мова. Дуже хороша соковита українська, але знову ж, виникає запитання: а про які часи йдеться, де відбувається дія, навіть враховуючи, що це фентезі? Часте згадування козаків, панів і вусів наводить на думку про певні історичні рамки, тому такі слова, як "тенденція", "хитро складена концепція", теорія про чисту, нечисту силу, а надто варіація на Шевченкову "Катерину" -- "Кохайтеся, чорнобриві, та не з упирями", якось ламає це відчуття часу й місця, і найголовніше --цілісність образу.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Підвищення зменшили 
  ·  Навколо світу на мотоциклі 
  ·  Міліція проти студентів 
  ·  Політична розвідка 
Погляд
  ·  МІКРОСКОП ПАНА ЮРКА 
  ·  Перспектива "грузинського варіанту" 
  ·  Ще одна "Абу-Грейб" 
  ·  Пам'ятник двірникові 
  ·  ПРОСТЕ ПИТАННЯ 
Поступ у Львові
  ·  Негода не здається 
  ·  Невиконана обіцянка 
  ·  "Діана" потребує ремонту 
  ·  "Львівсільмаш" розпочинає відроджуватись 
  ·  Тече вода дорогою... 
  ·  Дрогобиччани пікетують 
  ·  Гудрони відвезуть на "Сірку" 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Справу Ґонґадзе реанімують 
  ·  Мукачівське дежавю 
  ·  Люди Януковича не збирають гроші з підприємців 
  ·  Надзвичайна ситуація у Кіровограді 
  ·  Кандидатів більше не буде 
  ·  Тягнибок спростовує звинувачення 
  ·  Щербань на межі відставки 
  ·  Адмінресурс без кордонів 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Міцний горішок 
  ·  Гібралтарці з Британією 
  ·  Придністров'я готується до війни 
  ·  Катастрофа Мі-8 у Росії 
  ·  Президент Перу під слідством 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Законотворчість по-російськи 
  ·  Найпотужніші бренди світу 
  ·  Дітям до 6 років -- проїзд безкоштовний 
  ·  Остарбайтери отримають гроші 
  ·  Ощадбанк виплатить борги 
  ·  МВФ висунув претензії уряду 
  ·  Банківська статистика 
  ·  Зв'язок із перешкодами 
  ·  Цукрова суперечка 
  ·  Американці приховують податки 
Поступ електоральний
  ·  Сюрпризи поштової скриньки 
  ·  Пора збирання підписів 
  ·  ПЕРЕДВИБОРЧИЙ ДАЙДЖЕСТ 
  ·  Що відбудеться впродовж наступного тижня 
  ·  Підпис для президента 
  ·  ХРОНІКА ВИБОРІВ-1999 
Аналітика у Поступі
  ·  Іраку загрожує розпад 
Арт-Поступ
  ·  Картьє-Брессон: життя у миті 
  ·  Скульптура, що рухається 
  ·  Рік Марії Заньковецької 
Літературний Поступ
  ·  Бісова душа 
  ·  Актором я не став, та й слава Богу... 
Спорт-Поступ
  ·  Сам собі фармацевт 
  ·  ВВС підіймає завісу 
  ·  Вільне падіння триває 
  ·  Олімпійська форма України 
  ·  Згідно з поставленими завданнями 
  ·  Медальні успіхи в Іспанії 
  ·  ПЕРЕДОЛІМПІЙСЬКІ НОВИНИ 
ТелеПоступ
  ·  Звичайна акторка 
post-Поступ
  ·  Міліція хоче знати 
  ·  Особливості галицької ботаніки 
Пост-Faktum
  ·  Львівські перукарі -- найкращі 
  ·  Ракетна база на продаж 
  ·  Пінгвіни у Криму 
  ·  Ідеологія за кермом 
  ·  Темна біографія Колумба 
  ·  Чиччоліна хоче в мери 
  ·  КАЛЕНДАР