Загальновідомо, що з допомогою рослинних композицій, додавши трохи фантазії, можна виразити менталітет, світогляд, почуття, життєвий шлях як окремої людини, так і всього народу. Деякі нації досягли у цьому неабиякої досконалості (наприклад, мистецтво складання тематичних квіткових композицій в Японії -
- ікебана). У нас із цим якось не склалось. Навіть спроба посадити одне дерево пам'яті не обійшлася без прикрого непорозуміння. Однак, про все за порядком.
Прогулюючись проспектом Свободи, тією його частиною, яка більш відома широкому загалу як "стометрівка", уважний перехожий неодмінно помітить невеличкий білий камінь із прикріпленою металевою табличкою, на якій вигравіюваний напис (наводжу повністю): "Платан західний platanus occidentalis L. ДЕРЕВО ПАМ'ЯТІ, Висаджене 16 вересня 2001 р. на знак пам'яті про Георгія Ґонґадзе та загиблих журналістів України".
Поблизу посаджене деревце, яке нібито і є платаном західним. Не знаю, хто був автором цієї ідеї, але вважаю її дуже правильною і логічною. Пам'ять про Ґонґадзе, доля якого назавжди пов'язана з Львовом, а також інших журналістів, трагічно загиблих в Україні за різних обставин і з різних причин, повинна бути гідно і неординарно пошанована. Щоправда, можна дискутувати щодо місця насадження цього деревця, його оформлення, змісту напису тощо. Однак мова зараз не про це. Казус полягає в тому, що посаджена рослина не є платаном західним (platanus occidentalis). Це -- зовсім інша порода дерева, яку називають клен гостролистий (acer platanoides). Не знаю, чи звернув увагу на цю невідповідність ще хтось, окрім мене. Адже у центральній частині нашого міста щодня бувають сотні туристів, зокрема, із-за кордону. І якщо обивателю все одно, відповідає напис на табличці назві дерева чи ні, то людина з ботанічною чи лісівничою освітою відразу помітить грубу помилку. У Львові, де розташований єдиний в Україні лісотехнічний університет та багато інших наукових установ біологічного спрямування, така ситуація може видатися малозрозумілою. А ще гірше, коли цей факт хтось із місцевих "патріотів" вкладе в руки якому-небудь задорнову, котрий із екрану телевізора зубоскалитиме над нашою недолугістю. Свідомо не хочу давати жодних порад, як виправити цю ситуацію (якщо, звичайно, люди, від яких це залежить, вважатимуть за потрібне її виправити). І все ж таки як фахівець дозволю собі висловити деякі міркування з цього приводу.
Висаджуючи дерево пам'яті Ґонґадзе слід було мати на увазі, що його родовід бере свій початок на Кавказі, у Грузії, а сформувався він, як особистість, у галицькому середовищі. Тому й посаджене дерево мало б символізувати духовну єдність наших земель, тобто, воно мало б походити з Кавказу, але добре почуватись на наших теренах. І такі породи дерев є: ялиця кавказька, берека тощо. Платан західний із цієї точки зору не зовсім доречний, оскільки цей вид хоч і добре прижився в Грузії та Галичині, однак був свого часу інтродукований (завезений) із Північної Америки.
Завершуючи цей матеріал, у мене несподівано зародилася думка: а чому б у Львові не закласти сквер або алею пам'яті журналістів, що трагічно загинули в незалежній Україні? Думаю, це із розумінням сприйняла б міська влада і належно оцінила громадськість.
P.S. Всім, хто хоче побачити справжній платан західний, можу порекомендувати навідатись на площу Петрушевича (де вона межує з вулицею Шота Руставелі. Саме там росте прекрасний екземпляр цього виду віком понад 100 років |
