BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
Я хотів створити демократію, але не продумав, яким чином... Єдине, про що я шкодую — це про свою участь в уряді. Мій уряд допоміг людям прийняти капіталізм»
Яцек КУРОНЬ
 
11 червня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  17:48 17-11-2017 -   У центрі Львова побудують церкву  
  15:13 17-11-2017 -   У Львові буде вулиця Яцека Куроня, але це не Стрийська  
  15:10 17-11-2017 -   На Львівщині стартує сезон полювання на зайців  
  14:46 17-11-2017 -   На Радехівщині затримали браконьєрів, що вполювали двох косуль  
  13:25 17-11-2017 -   У районному суді Львова вибухівки не знайшли  
Україна
  15:17 17-11-2017 -   Розробку спідньої білизни для жінок у ЗСУ відклали через критику  
  15:15 17-11-2017 -   Луценко каже, що справа у НАБУ стосується його сина  
  14:45 17-11-2017 -   Дніпровські лікарі рятують капітана поліції, що підірвався на міні  
  14:44 17-11-2017 -   Дощі зі снігом: якою буде погода на вихідні  
  13:38 17-11-2017 -   У Києві у ході весільних гулянь, сталося вбuвствo через необережність  
Світ
  15:19 17-11-2017 -   Польські кардіологи безкоштовно прооперували жителів Львова  
  15:8 17-11-2017 -   В італійській тюрмі помер колишній ватажок «Коза ностра» Тото Ріїна  
  10:57 17-11-2017 -   Саудівським принцам запропонували обміняти свої статки на свободу - ЗМІ  
  10:41 17-11-2017 -   В Японії залізнична компанія вибачилась за відправлення поїзда на 20 секунд раніше  
  10:17 17-11-2017 -   Німеччина – фаворит букмекерів на перемогу у Чемпіонаті світу з футболу  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ВІРТУОЗИ

___________________________________________________________________________

Ноти замість візи для Юрія Мазуркевича
Світова прем’єра Четвертого скрипкового концерту Мирослава Скорика
 
Скрипку Юрія Мазуркевича оберігають Ойстрах і святий Миколай
На завершення XXI міжнародного фестивалю музичного мистецтва “Віртуози” на меломанів чекало кілька приємних несподіванок. Однією із них був дебют на цьому фестивалі знаного скрипаля Юрія Мазуркевича — уродженця Львова, який тепер мешкає у США. А іншою — світова прем’єра нового опусу професора кафедри композиції Львівської академії ім. М. Лисенка і голови Львівського відділення спілки композиторів України Мирослава Скорика.


Незвичною виявилася не тільки форма прем’єрного твору — одночастинного концерту, який сконцентрованими образами в лаконічній формі виявив усі попередні здобутки Маестро, а й формою співпраці автора й виконавця. Мирослав Скорик висилав до Америки аркуші партитури, де скрипаль Юрій Мазуркевич ретельно працював над інтерпретацією нотного тексту. Та аж до самозабуття, що забув перед вильотом на Батьківщину попіклуватися про ...офіційне запрошення й візу! Але завдяки тому, що організатори фестивалю мали в особі спонсорів ще й вірних друзів, концерт у Львові не довелося відміняти. Історична прем’єра відбулася. А щасливий виконавець отримав неповторні враження від виступу й зустрічі з рідним містом. І не міг стриматися, аби не поділитися ним із читачами “Арт-Поступу”.

— Наскільки емоційно сприйняли Ви виступ у Львові з новим скрипковим концертом Мирослава Скорика?

— По-перше, я дуже щасливий, що нам разом із ним вдалося заграти ту річ. Тим паче, що Миросьо для мене її написав. Також це надзвичайно емоційна, надзвичайно лірична п’єса. Хоча вона має деякі моменти терпкі, навіть трошки такі, я б сказав, жорстокі. А взагалі в реальному плані вона є ліричною. Причому лірика збудована, очевидно, на гуцульських мотивах, побільшені секунди дуже багато є в нього, і то завжди в нього проходить од початку до кінця таким лейтмотивом. Я особисто дуже тішуся, що нам вдалося то виконання, і що це сподобалося публіці, судячи із сприйняття. Дуже цікавий і несподіваний кінець твору.

— Чи сподіваєтеся на подальшу співпрацю із Скориком?

— Буду мати надію, що не останній раз. Я вже мав честь і нагоду грати кілька його творів у минулому, коли був учасником квартету ім. Леонтовича. Тоді ми грали кілька “Партит” Скорика для квартету, отже з його музикою знайомий досить давно. Але те, що ми виконували на закритті цьогорічного фестивалю “Віртуози”, видалося мені ще емоційнішим, страшно захоплюючим. Більше ніж все, що я грав до цього часу. Я зворушений і дуже задоволений, щасливий.

— Чи можете Ви порівняти емоційність музики українського композитора й тих сучасних західних авторів, твори яких вам доводилося грати?

— Справа в тому, що кожен композитор має свою мову, відмінну в залежності від традицій і напрямків. Деякі йдуть раціональним шляхом, деякі звертають більшу увагу на якусь форму, а ще деякі композитори люблять більше характер насвітлити. І коли це якась сюїта, то вони дають кілька танців, які мають яскраво виражений характер. Та найголовніше — кожен автор має іншу гармонічну мову, користується іншими стилями. Порівнювати Скорика із кимось — важко. Можу тільки сказати, що він мені є близьким, оскільки мені органічно близькими є західноукраїнські й гуцульські мотиви, хоча вони не є з пісень, але відчуваються впливи. У тому сенсі й ліричність і емоційність Четвертого скрипкового концерту Мирослава Скорика мені дуже близькі. Узагалі, я твори Скорика граю з більшим задоволенням, ніж інші, яких мені доводилося грати. Це — історична особа для мене, приятель, друг і сердечна людина.

— Чи плануєте грати його за кордоном? Коли так — то де й коли?

— Напевне. Бо то написано для мене. Постараюся його використати обов’язково в якихось виступах. Можливо, найближче, що вдасться зробити — задемонструвати його восени на фестивалі в Києві. Скорик мені натякав, що там вдасться зробити концерт. То все залежить від спонсорів, але я точно впевнений, що цей твір звучить не востаннє.

— Якою Вам видалася зустріч із Львовом?

— Я вперше на “Віртуозах”. Ніколи до того нічого не чув, що у Львові існує такий фестиваль. Я щасливий, що пізнав організаторів і спонсорів цього фестивалю. Людей, які по-справжньому опікуються музикантами й солістами. Зворушений тим, що нарешті настав момент, коли я приїхав до Львова і мав можливість грати на філармонійній сцені в місті, де я народився, виріс, здобув перші основи музики, після того пішов до консерваторії в Москві до Давида Ойстраха. Тепер я мешкаю в Америці, маю своїх студентів, серед них є й перспективні улюбленці. Але Львів завжди залишається чимось таким, що його ні з чим не порівняєш: ні з грошима, ні з якимись благами, ні з видатними справами, ні зі славою. То є спеціальне місто, спеціальне вражіння, спеціальний емоційний стан. Я буду завжди радий новим зустрічам.


— У футлярі Вашої скрипки, голосом якої промовляла музика Скорика, є чимало пам’ятних для Вас речей...

— О, це — фотографія Ойстраха, яку я зробив із ним, коли був його студентом. Це є дуже важлива фотографі. Вона нагадує мені все. Окрім того, є світлина з Айзіком Стерном, який відвідував Ойстраха в Московській консерваторії, і я з ним потім мав знимку. І ще одна, яка є моїм спомином — могила Ойстраха. Він похований на Новводівичому кладовищі, де йому поставлено чудовий пам’ятник. То є все, що я завжди із собою вожу. Є там ще круглий значок — святий Миколай. Я був на американській Алясці, де колись була російська колонія. Там ми були в російській православній церкві і нашому квартету ім. Леонтовича подарували таку пам’ятку. Я її повісив у футлярі, бо вважаю, що святий Миколай є моїм охоронцем, який мене оберігає й дає можливість подорожувати світом.

коментарі

Мирослав Скорик, композитор

Про власний твір я не можу нічого сказати. Оркестр досить гарно заграв і, безперечно, соліст був який! Я давно знаю Юрія Мазуркевича. Цей твір написаний спеціально для нього. Я навіть спеціально розраховував на його стиль виконання. Бо коли я писав, то собі знав і уявляв, як він то виконує, що йому може підійти, а що — ні. Власне, я дуже задоволений, що його виконання відповідало моєму задуму. Тим паче, він багато моїх творів виконував у світі, у нас із ним давня творча дружба. Він виконував мої сонати скрипічні, сюїти, п’єси у квартеті ім. Леонтовича, де він працював 8 років і був першим скрипалем після того. як Кобець звідти пішов. Не знаю, якою буде доля цього квартету, але сподіваюся, що вона буде доброю. Але вершиною діяльності був той зоряний час, коли там був Юрій. Тоді квартет мав цікаві виступи на престижних фестивалях, зробив цікаві й гарні записи.
У чому полягав задум самого концерту? Композитору це завжди дуже важко сказати самому. Я навіть часом не даю собі звіту, чому виходить те або інше. То є інтуїтивно, і я ніколи собі наперед не ставлю якогось надзавдання, бо воно само повинно виплисти. Навіть та крапка в останньому концерті виникла сама собою як логічне закінчення. Я шукав вирішення. І ось воно прийшло в такому образному вигляді.

Лаконічність — це добре, але насправді концерт не такий лаконічний, він триває майже 20 хвилин.
Для концерту сучасної музики цього достатньо, нормальний обсяг. А те, що він сприймається на одному подиху, мені, власне, й приємно.

Стараюся писати, схиляючись до такої загальної відкритості мелодичної і гармонічної. Можливо, в тому якраз і є дух епохи.

Дякую керівництву фестивалю і нашим урядовим чиновникам, які допомагали й сприяли в підготовці концерту. Добре, що вдалося здійснити таку акцію й запросити наших славетних краян, які працюють у США та інших країнах, але вони хочуть приїжджати сюди працювати для знайомої публіки, хочуть, щоб їх слухали на Батьківщині. Знамениті постаті, які були цього разу в нас на фестивалі. Вважаю, що це велика заслуга влади. Хочу подякувати Юрію Мазуркевичу, який знайшов нагоду не тільки приїхати, а й вивчити мій твір, наважився його виконати. Так що я задоволений викладом.


Сергій Бурко,директор фестивалю “Віртуози”

Мазуркевич уже приїхав до Нью-Йорка, щоб летіти на фестиваль, а йому Скорик дзвонить: “Ти маєш візу?” Певні моменти з Мазуркевичем довелося вирішувати, бо, сідаючи в літак, він не мав візи. Ми це в останню хвилину тільки з’ясували. Що зробиш, у нас богемні виконавці! Перед тим він літав у Литву. І сідаючи в літак, він згадав, що без візи. Мусили ми через пана Євгена Мацієвського з фірми “Лот”, який через Варшаву (а вже квитків не було!) полагодив квиток на інший день. А для візи треба було запрошення. Хоч ми тривалий час обмінювалися повідомленнями — і спілка композиторів, і філармонія, — аж тут такий казус! Партитура, яку по аркушах пересилав йому Скорик, не могла ж слугувати запрошенням, аби під нею отримати візу. Нам дуже приємно, що фестиваль увінчався світовою прем’єрою Четвертого концерту Скорика. Неповторне вирішення. Особисто я був просто зачарований, гратулюю авторові й бажаю, щоб на кожних “Віртуозах” було по новому концерту Скорика!


Віктор Камінський, композитор

У Скорика є одна характерна особливість: він завжди змушує себе слухати, завжди знаходить якісь ракурси, якісь звороти, якісь драматургічні ходи, які змушують тебе після того, як послухаєш цей твір, думати і ще раз вникати у твір. І виникає бажання іще раз його послухати. А для композитора, якщо слухач прагне ще раз послухати його твір, це є одна з найкращих нагород.


Люба Кияновська, професор музикознавець

Як автор монографії про Мирослава Скорика, я дуже добре знаю його творчість, стежу за нею. Для мене цей концерт — дуже типовий скориківський твір. Типовий навіть тим, що він є скринькою із подвійним дном. Він завжди підводить нас до тієї ідеї, якою ми повинні жити: не буває однозначно визначеного моменту, це є так, а це — ні, це чорне, а це біле. У кожному явищі таїться своя протилежність. У цьому є певна його філософія. І цокіт копит, і хоральна тема, яка стає зловісною, а потім переходить у ліричну сповідь — це та велична мінливість в єдиному, і це є наш час. Він також мінливий в єдиному. Центр є хоралом. Ми не маємо права судити. І ось Маестро Скорик як майстер нікого не судить, він показує, що світ має право бути таким, яким його переживає він. Цей удар у фіналі — момент пробудження від сну, від сновидінь, з якого починається новий відлік часу. Його називають постмодерним, хоч я переконана, що згодом він дістане нову стильову домінанту, тому що не можна час називати “пост”. Ми не “після”, ми самі по собі. Колись знайдеться філософ чи естетик, який дасть йому точну назву. Добрий Митець же просто інтуїтивно відчуває потребу часу. Зараз суспільство розпачливо прагне духовності. У Скорика дуже багато хорального, духовного, навіть там, де воно, здавалося б, зовсім далеке.









»  iN MEMORY
Сяйлива
Наталка КОСМОЛІНСЬКА
 
Сяйлива
У перекладі її ім’я означало “сяйлива” і цілковито пасувало її натурі. Її завжди було забагато — в науці, на вузьких вуличках старого центру, у просторі кав’ярень і кабінетів. Тому її не любили ті, хто відразу відчував свою меншість і сірість поряд із її ідеями, академічним вишколом, небайдужістю, екстравагантністю. Тому її любили всі, хто міг оцінити свіжість і нестандартність її думки, широту душі, зварйовану відданість справі життя — історії мистецтва.

Вона здавалась такою самодостатньою, такою благополучною, такою вічною, що ми її ... уникали.
Більше чи менше, але уникали. У кожного було своє павутиння дрібних і великих справ. У нас були свої проблеми, друзі, колеги, родичі, ми дрібнили між ними час “від і до”. А з Фаїною Сергіївною “від і до” було неможливо. З Фаїною Сергіївною навіть хвилинне питання виливалось у кількагодинну розмову. Мало хто рідко коли міг собі таку розкіш дозволити, тому принаймні на телефонні дзвінки вигадали панацею: “Якщо це Петрякова, скажи, що мене немає.”

А тепер уже немає її. Раптово. Несправедливо. Жорстоко. Назавжди. Зарано. Як же тепер Львову без Фаїни Сергіївни? Як нам без неї?
Детальніше>>
» 
АРТ-АНОНС
 
Сьогодні у вівторок 11 червня 2002 року о 15 годині у Львівській галереї мистецтв
(вул. Стефаника, 3)для всіх, кого цікавить історія мистецтв, відбудеться лекція і слайд-шоу директора Льільсьского художнього музею Арно Брежена де Лаверньє (Франція) “Пороблематика оновлення музеїв на основі французького досвіду”.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Контроль Росією українських газопроводів 
Погляд
  ·  Війна за Курильські острови 
  ·  Клуб особистостей продовжує роботу 
  ·  Два методи боротьби з владою 
Поступ у Львові
  ·  У Львові встановлено пам’ятник Швейку 
  ·  У Львові вироблятимуть міські автобуси 
  ·  Дилема спеціального статусу Львова 
  ·  У прикордонників новий командувач 
  ·  Шкіль створює комісію 
  ·  Пошуки втраченого Львова 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Упорядкування кордону з Росією 
  ·  Комуніст – фаворит кіровоградців 
  ·  Молдові не закрили дороги в Україну 
  ·  В уряді на одного Героя більше 
  ·  Україна вмовляє кредиторів 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  На виборах – без жодних несподіванок 
  ·  Проблеми постталібського розподілу влади 
  ·  Пошуки еліксиру безсмертя 
  ·  Євреї стали зайвими в Ємені 
  ·  Застрелено екс-шефа поліції Белграда 
  ·  Ізраїльський рейд у Рамалу 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю Поступу
  ·  Ігор МАРЧАК: Гарячої води буде стільки, за скільки населення заплатить 
Арт-Поступ
  ·  Сяйлива 
  ·  АРТ-АНОНС 
  ·  Ноти замість візи для Юрія Мазуркевича 
Пост-Factum
  ·  Льюїс розчавив Тайсона