BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Ї-Поступ.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
27 липня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:2 28-03-2017 -   Віктор Пушкарьов звільнився з міської ради за згодою сторін  
  16:1 28-03-2017 -   Понад 50% безробітних Львівщини становлять жінки  
  15:52 28-03-2017 -   У Львові затримали рецидивіста, який торгував боєприпасами  
  14:26 28-03-2017 -   У Львові на хабарі затримали прокурора  
  12:51 28-03-2017 -   На Львівщині може з’явитися завод із ливарного виробництва  
Україна
  16:57 28-03-2017 -   Справу Януковича передали в інший суд  
  16:0 28-03-2017 -   У Чернівцях патрульного поліцейського звільнили за кермування напідпитку  
  15:57 28-03-2017 -   Сума збитків від вибухів та пожеж у Балаклії може сягнути близько 300 млн грн  
  14:44 28-03-2017 -   Україна починає страждати через брак води, - Мінекології  
  14:25 28-03-2017 -   На Київщині затримали організовану групу рекетирів  
Світ
  16:59 28-03-2017 -   В Австрії заборонили носити паранджу в громадських місцях  
  15:57 28-03-2017 -   Австрія виходить з угоди ЄС - не хоче приймати біженців  
  12:30 28-03-2017 -   Британія ввела в обіг нову монету в 1 фунт  
  11:8 28-03-2017 -   Литва відмовиться від російських гелікоптерів  
  10:56 28-03-2017 -   У США невідомий купив будинок дитинства Трампа  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

"Зоріла золота заграва..."
Прем'єра фільму "Залізна сотня" режисера Янчука відбулась у "Львові"
Микола ЗАРІЧНИЙ, Степан КОВАЛЬСЬКИЙ
 
Жодних офіційних оголошень про демонстрацію фільму не було , проте зал кінотеатру "Львів", що у Стрийському парку, за всю свою історію не вміщав стільки глядачів. 10, 20, 40, а може і всі 100 тисяч. Дехто казав: "навіть для цього одного фільму варто було збудувати кінотеатр". Люди йшли і здавалося не було ні кінця ні краю. Багато залишалося за стінами, уловлюючи епізоди фільму через широко відчинені двері і вікна. Демократичний дух панував всюди і це проявлялось у повній злагоді, навіть усі почесні гості: головний режисер Янчук, заступник головного режисера, актори фільму, продюсери, директор кінотеатру "Львів" і голова "Просвіти" розташовувалися на підлозі біля самого екрану. Оплески, оплески і знову бурхливі оплески буквально після кожного слова вступного звернення до залу головного режисера і щиро патріотичного виступу директора. Тепле, дружнє ставлення глядачів, натхненних патріотичними ідеями, наповнило піднесену атмосферу велетенської громади. Фільм став подією, першою ластівкою в кінематографі України у сфері національного кіно, присвяченого визвольним змаганням Другої світової війни. Вже давно чаша інформації про героїв українського народу переливається у свідомості людей, проте залишалася переважно на рівні спогадів, статей, книжок жанру меморіальної літератури. І нарешті довгоочікуваний початок -- кінематографічне втілення.



Поспішаючи на перегляд фільму, який взяла під свою опіку "Просвіта", всі думали про велике піднесення, яке справді було на обличчях ,і в серцях людей, які доброзичливо тіснилися у залі. Проте те особливе піднесення повільно згасало, що відчувалося і у час демонстрації фільму, і після його закінчення. Вже на початку глядач хотів почути пісню або музику саме про героїзм повстанців, а така пісня могла б супроводжувати усі події, які показали у фільмі. Взяти хоча б такі пісні: "Ми зродилися з крові народу...", "Засяло сонце золоте...", "Коли ми вмирали...", "Вража куля його поцілили в чоло, але все він стояв і фурт, фурт ладував...", "Осінні квіти вже зісохли...", "Ой упали білі сніги...", "Зродились ми з великої години...", та ін., не говорячи вже про те, що гімн України також мав звучати, як це було навіть до війни. Відсутність героїчної пісні, яка завжди супроводжувала наших партизанів, істотно знизила вартість фільму. Згадаймо кінострічку "Іванна", коли під час пісні "Боже великий...", зал вставав і підхоплював пісню. Тут також відповідна нагода була під час показу святкування Великодня у церкві (до речі, це один із найкращих епізодів цього фільму).

Загальне враження є і залишається обнадійливим, враховуючи, що маємо справу з першим такого роду фільмом в Україні і, очевидно, не було ще таких зразків цього спрямування, з яких можна було б щось почерпнути. Янчук як талановитий режисер заслуговує на добре слово. До особливо вдалих сторін зарахуємо: багатобарвний образ головного героя -- сотенного Залізної сотні Громенка, який, як нам вдалося помітити, викликає симпатію у глядача; чудово показано гуцульське весілля, карпатські монотонні пісні, хоча і бракувало у них духу Довбуша; ще раз підкреслимо показ Великодніх свят, бо напевно це найсильніша частина фільму; на особливе позитивне вирізнення заслуговує гра жінок як вираз кохання, ніжності, любові, яким можуть позаздрити навіть голлівудські красуні, вони проявляють високе виконавське мистецтво, яке перевершує найкращі закордонні зразки. Їх безпосередня, колоритна, щира гра, що йде від самого серця, свідчить про високий талант української акторки; на своєму місці й постать краєвого проводу, а властиво провідника з'єднання УПА-Захід, який полумяними словами зігріває воїнів і виносить їм найвищу похвалу за патріотизм, героїзм і боротьбу за визволення України, за захист невинних селян;

"Нас питають, з якого ми роду

і кому ми торуєм шляхи,

А ми гинем за їхню свободу...";

Дух народу є незнищенним, він є свідченням повноцінності нації, що відрізняє її від народів, а властиво від їх представників, які самі не є вільними, коли поневолюють інших -- одна із важливих ідей фільму; народ показують як конгломерат єдиного цілого, що прагне свого й оцінює свою визвольну боротьбу як щось найсвятіше, чим живе і що є смислом його життя. Таке враження складається від фільму, незалежно, чи вдалими є його епізоди. Хоч кінострічка не позбавлена дискусійних моментів. Боротьбу, яку вела сотня, була не стихійною, а закономірною реакцією на знущання над народом, або проти поневолення, що чітко зафіксовано в стратегії ОУН, яка у фільмі, на жаль, не показана. Не продемонстровано координаційних дій з іншими з'єднаннями УПА. Священик із бородою і чіпцем вносить відчуження, чого не було у нас, хоча і актор, який грає роль священика, виконує це з великим натхненням, талановито. Музика у фільмі, на жаль, лише гуцульська і то монотонна, хоча воїни були з різних територій. Бракує бадьорих патріотичних співів. Звужує ідею фільму і та обставина, що все розгортається навколо боїв із поляками, не показали жорстоких вивезень у Сибір, не говорячи вже про інші знущання, що було основною трагедії, протистоянь антирелігійному і антинаціональному вихованню. Велику частину сюжету присвячено "пограничнику" з Житомира, що насправді є нетиповим явищем. Не переконує ліквідація постів на мості і його висадження в повітря. Внутрішній світ героїв показано дещо примітивно: вони подані у статиці а не у динаміці, що знижує емоціональні можливості внутрішнього відчуття персонажу. Можливо треба було відкинути загальні картини, а більше уваги зосередити на психології окремих епізодів, інтелектуалізувати та індивідуалізувати героїв і відповідно -- гру акторів та показ подій, адже боротьба велася також через наших неофіційних дипломатів на рівні посольств і парламентів (хоча б натякнути на їх відгомін).

Фільми, з якими можна порівняти "Залізну сотню", не надаються до критичному розгляду (наприклад, "Білий птах із чорною ознакою"), бо в них, переважно народ наш показано відсталим, зацофаним, малокультурним і до цього ж необ'єктивно виведено навіть суть подій взагалі. Можна з особливою теплотою говорити про фільм "Іванна". Він перевершує все, що маємо сьогодні. Може саме тому його знищили можновлавдці, а актори також кудись "пощезали". Інші фільми ("Тіні забутих предків", зрештою і фільм про Шевченка мав би бути шедевром), насправді нагадують сорочку навиворіт. Отже, невичерпною є патріотично-визвольна тематика для майбутніх кінематографічних задумів, наприклад, про курінь генерала Тараса Онишкевича на Угнівщині, про сотню Ема на Равщині, про загони Бульби (Боровика) на Волині, що влилися в УПА, про перший залізний легіон генерала Шухевича в Засолокієвщині (1940 р.) та інше.









» 
Занепад укрроку?
Ігор ТИМОЦЬ
 
Оратанія
Три модні хардкорові львівські групи "Оратанія", "Хвора" та "Анна" нещодавно виступили разом в оновленій "Ляльці". Насправді схожих гуртів у Львові назбирається понад півтора десятка, але чомусь на фестиваль "Тарас Бульба" втрафило тільки дві команди, а призового місця доскочила тільки попсово-хардкорова "Оратанія". Як пояснює ситуацію голова журі фестивалю, досвідчений музикант Шаріфов, йому дуже гірко, але львівський рок, який у 1970-1980 роках був Меккою для рокерів із всенького Радянського Союзу, тепер "переживає кризовий період", музика стала "менш яскравою та одноманітнішою". А те хороше, що з'являється в цій царині, як правило, походить із провінційних містечок. Такий невтішний стан речей Іздрик охарактеризував би марґінальністю Львова, та річ не тільки в географії, але й у певній млявості всього мистецького соціуму України. Ось думки щодо фестивалю соліста гурту "Оратанія" Миколи Субчака (Супа):

-- Чому лише "Оратанії" пощастило відзначитися на "Тарасі Бульбі"?
Детальніше>>
» 
Продовжувач традицій львівської малярської школи
Сьогодні виповнюється 80 років від дня народження Данила Довбошинського
 
Народжений 1924 року у волинському селі Колки художник Данило Довбошинський зумів своєю творчістю вписати власне ім'я у когорту митців першої величини досить потужної мистецької ґенерації. Він навчався 1946-1951 рр. у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша та майже водночас -- у 1947-1953 рр. -- у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. З ним поруч училися Карло Звіринський, Володимир Патик, Софія Караффа-Корбут, Степан Коропчак, Іван Скобало та інші не менш талановиті художники. Після здобуття вищої мистецької освіти Данило Довбошинський викладав засади малярства в alma mater впродовж 1953-1984 років, здобув звання доцента і як в. о. професора завідував кафедрою живопису. Педагогічна діяльність не заважала йому творити світ свого мистецтва. Доробок артиста, який продовжив традиції львівської малярської школи виразно європейської ґенези, знаходить дедалі більше поцінування мистецтвознавців. До уродин майстра у Львівській державній галереї мистецтв (вул. Стефаника, 3) підготовлено ювілейну ретроспективу його малярських творів.
Детальніше>>
» 
tHE HIVES: Ми беремо найкраще зі старої музики
Марія СМАКОТИНСЬКА
 
На запитання журналіста: "Ви все ще найкращий гурт у світі?" -- Howlin Pelle, вокаліст гаражно-рокової банди зі Швеції The Hives відповів: "Можливо, й так". Не надто оригінальна відповідь, однак все ж деякі підстави вона під собою має.

Зліт цих п'яти пацанів-бешкетників був таким швидким і дивним, що ніхто нічого не встиг утямити. Зі самого початку будучи прописаним на шведському лейблі Burning Heart, тоді ще маловідомий гурт, не маючи жодної підтримки з боку спонсорів, вирішив діяти на рівні "зроби сам": хлопці скинулися на фургончик і об'їздили Європу, було також кілька гнилуватих спроб підкорити Америку. 2001-го справи у The Hives почали помаленьку покращуватись: власник крутого скандинавського лейбла Peptones Алан Макгі взяв їх під свою опіку і випустив альбом із промовистою назвою Your New Favorite Band, який був компіляцію найкращих пісень із попередніх альбомів Veni, Vidi, Vicious і Barely Legal.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Мерія під арештом 
  ·  Ющенко й Мороз домовилися 
Погляд
  ·  Два роки після Скнилова 
  ·  ПРОСТЕ ПИТАННЯ 
Поступ у Львові
  ·  Кандидатський десант 
  ·  Місто знову платитиме борги 
  ·  Облрада без телефонів 
  ·  Боротьба з маковими посівами 
  ·  Загинув Роман Панкевич та двоє англійців 
  ·  Скривджених беруть під опіку 
  ·  Культурні "болячки" потребують грошей 
  ·  Платіжна реформа 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Путін обрав Януковича 
  ·  ФОТОФАКТ 
  ·  "Центр" звинувачує владу 
  ·  Нападника на Козаченка затримано 
  ·  Ющенко не працюватиме з Януковичем 
  ·  Україна може повстати 
  ·  Медведчук не працює з Тігіпком 
  ·  Генпрокуратура взялася за депутатів 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Пробний камінь 
  ·  "Живий ланцюг" проти Шарона 
  ·  Ще один вибух у Воронежі 
  ·  Піратство знову процвітає 
  ·  Старий солдат Джон Керрі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Приватизація нафтогону: спроба друга 
  ·  Українські "трубники" не демпінгують 
  ·  В очікуванні змін 
  ·  "Руслани" для НАТО 
  ·  Гроші Parmalat'у знайшлися 
  ·  Швейцарські бджоли-контрабандисти 
  ·  З 1 серпня нафтопровід заповнять нафтою... 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Ї-Поступ
  ·  Екологічний рух 
  ·  ПЕТЕР ВІТЧОРЕК: Европа вже забула про Чорнобиль 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Антон БУТЕЙКО: Росія орендує пів-Криму за безцінь 
Арт-Поступ
  ·  Занепад укрроку? 
  ·  Продовжувач традицій львівської малярської школи 
  ·  "Зоріла золота заграва..." 
  ·  tHE HIVES: Ми беремо найкраще зі старої музики 
Літературний Поступ
  ·  "Cтарий засцяний пияцюра" 
Спорт-Поступ
  ·  Кривдниця Вакуленко здобуває титул 
  ·  Пономарьов утримується у трійці 
  ·  Ще один рекорд Ісінбаєвої 
  ·  Крівцов потрапив до сотні 
  ·  На перемогу надихнув тренер 
  ·  Росіянки "золотом" не поділились 
  ·  Мирний Карякін 
  ·  Марафонцям вік не завада 
  ·  Перегони, яких не було 
post-Поступ
  ·  Прощавай, НАТО 
Пост-Faktum
  ·  За чудом -- до Крехова 
  ·  Кіноманіяк 
  ·  Конкурс товстунів 
  ·  Хусейн пише вірші 
  ·  КАЛЕНДАР