BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Поступ життєзнавства.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
 
14 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  14:41 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:37 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:36 14-12-2017 -   До Львова приїде Кеті Мелуа – британська співачка  
  14:32 14-12-2017 -   На Львівщині впіймали крадіїв залізничних рейок  
  13:1 14-12-2017 -   В «Раві-Руській» прикордонники виявили 185 флаконів з парфумами  
Україна
  14:31 14-12-2017 -   У Чернігівській області жінка виявила на своєму підвіконні бомбу  
  14:29 14-12-2017 -   У Рівному підпалили будинок і авто депутата  
  12:59 14-12-2017 -   В Луганську «засудили» чоловіка на 12 років за українську пісню  
  12:23 14-12-2017 -   У справі Зайцевої новий поворот  
  12:17 14-12-2017 -   Саакашвілі хоче стати мером Одеси  
Світ
  11:42 14-12-2017 -   У США госпіталізували Джона Маккейна  
  11:40 14-12-2017 -   Китай запустив найбільшу в світі плавучу сонячну електростанцію  
  10:43 14-12-2017 -   На Землю повернулися космонавти 53-ої експедиції МКС  
  10:36 14-12-2017 -   У Канаді розбився пасажирський літак  
  14:57 13-12-2017 -   Вартість виходу Великої Британії з ЄС оцінили в майже €40 млрд Світ — Олег Костюк, 11 грудня1150  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Заглиблення у сакрум
 
Літо -- тільки у Львові пора безподієвого благоденствія. У Європі, що за дві години автом від Львова, літо -- бурхлива пора вирування фестивального життя, у якому бере участь чимало наших митців. Зокрема для львівського камерного хору "Ґлорія" кожне літо -- час інтенсивних гастролей. Упереваж закордонних. Наскільки ми цікаві світові своїми мистецькими пропозиціями, чи відбуваються вони в контексті загальноєвропейських тенденцій, якою є їхня якість, а якою -- сприйняття? Цих та інших запитань торкнулась розмова із Галицьким лицарем Володимиром Сивохопом, яка відбулася в невеличкій львівській паузі поміж упритул (концерти одні за одними!) розписаними гастролями та репетиціями. Утім найважливіше, що вдалося довідатися з цієї розмови, стосується не поверхневих подорожніх вражень чи оцінок успіху, а пошуків і відкриттів, які, можливо, й не потребують афішування. Адже йдеться про духовні здобутки, які творча людина отримує в процесі праці, про віднайдення сенсу своєї діяльності, а відтак виправдання свого існування, яке, на щастя, не розійшлося із покликанням.


Львівська організація Спілки композиторів України висунула на здобуття премії ім. Людкевича видатного організатора музичного життя, директора фестивалю "Контрасти", дириґента та мистецького керівника камерного хору "Ґлорія" Володимира Сивохопа

-- Пане дириґенте, буквально перед вивозом зменеджерованої Вами опери Ріхарда Ваґнера "Летючий голландець" на фестиваль до Маґдебурга Ви повернулися із гастролей у Польщі. То також були якісь фестивальні запросини?

-- Так. Часто згадуваний "Поступом" Старосондецький фестиваль давньої музики ангажував "Ґлорію" до двох концертів у Сончі й Барчіцах. Цей фестиваль, шістнадцятий за рахунком, з нагоди європейського дихання починає охоплювати собою й реґіональні міста. Тобто, крім Сонча, поширюється ще й на Новий Сонч та довколишні селища, такі ж мальовничі, як наші Брюховичі. Там чарівна гірська місцевість, у кожному населеному пункті -- прекрасні костели, зі своїми потужними парафіями, які, по суті, є великими культурними осередками. Наприклад, на нашому концерті величезний костел був заповнений ущерть, бо окрім поляків, на фестиваль з'їхалися групи слухачів із сусідньої Словаччини, вони замовляли квитки в організаторів фестивалю на цілі автобуси!

-- Іноді аншлаг не тільки надихає, але й може заважати...

-- Західні слухачі дуже тонко це відчувають. Навіть коли дириґент чує спиною їхнє дихання, це не заважає, бо там люди все розуміють: вони відчувають кожен твір, за програмкою самі орієнтуються, що де є. А коли відзвучав останній акорд, їм не треба оголошувати, що кінець концерту. Ще спиною я вловлюю, що публіка аплодує в єдиному пориві, стоячи! Оце, напевно, від Польщі починаючи, таке можна побачити в Європі. Там культура сприйняття естетичного плекана віками.

-- Те, що в Барчіцах публіка зрозуміла суть Вашого послання, цінне ще й тому, що "Ґлорія" там показала спеціальну програму, яка називалася "Українська сакральна музика"?

-- Програма дала зріз класично-романтичної і сучасної духовної музики. Імена композиторів промовляють за себе: від Березовського, Бортнянського, через Стеценка, Вербицького, Лисенка, до Скорика, Польової й Сегіна. До речі, саме там відбулася прем'єра нового псалму "Боже, спаси мене" Мирослава Скорика. Цей гарний твір прозвучав у контексті всього іншого через притаманне йому наповнення якоюсь дуже потужною енергетикою. Я вже зробив автору замовлення, щоб він оркестрував цей псалом для виконання на фестивалі "Контрасти". Восени "Ґлорія" зі струнними покаже цілу концертну програму, вибудувану з нових творів Богдани Фроляк, Богдана Сегіна, Олександра Щетинського та Мирослава Скорика. Підготовлений у співпраці з оркестром "Леополіс", цей концерт мав би одразу транспортуватися на "Київ-Музик-Фест".

-- Отже, сучасні композитори, сучасні прем'єри, сакральні твори...

-- Так, сакрум. Для себе майже на100% я зрозумів, що "Ґлорія" створена для нього. У репертуарі, звісно, бувають якісь винятки умовно світської музики, але все одно залишається загальний масив духовної. Скажімо, в останньому нашому концерті в рамках фестивалю "Віртуози" також усі твори були духовні, незважаючи на виконання в філармонійному залі. Хоча в тій програмі прозвучали два твори Брамса на світські тексти, але сама стилістика їхнього виконання абсолютно не випадала з контексту. Ми не проводимо чіткої градації між світською і релігійною музикою. Нас цікавить сама суть сакруму, яка відкривається і через музику...

-- Але в такому разі оточення й відповідний інтер'єр тільки сприяють цьому розкриттю. Хоча б акустичними параметрами сакральної архітектури...

-- Звісно. Другий не менш, а навіть більш успішний концерт на закритті фестивалю нам довірили в парафіяльному костелі Ельжбети. Цей концерт -- уже не національного, а європейського спрямування -- мав назву Magnum mysterium et sacramentum (традиція духовної творчості композиторів XX століття). Кожним твором нам важливо було подати горизонти світової музики, європейської та нашої. Не для того, щоб порівнювати, а для того, щоб подати її існування вписаним у загальний контекст. І власне тому в тій програмі така цікава архітектоніка: Пуленк, Мессіан, а між ними П'ярт, -- абсолютно різні стилістики, але однакові погляди на містерії чи таїнства, тому все сприймалося адекватно. Потім після Мессіана і перед П'яртом -- несподівано Сегін. Але це вже той рівень і виконавства, і творчості, коли слухач не може вказати, що ось цей твір кращий, а цей -- гірший. Тобто для його сприйняття вже не важливо, чи це твір європейського композитора, чи українського. Так само вони сприймали й польських класиків Ромуальда Твардовського, Генрика Миколая Гурецького, твори яких звучали в цій програмі.

-- А на краківському фестивалі "На перехресті культур" Ви також продовжили в цьому ж дусі дошукуватися контексту, запропонувавши тематичний концерт історичного спрямування "Музика без кордонів і часу"?

-- Очевидно, ця тема є актуальною тепер, коли Європа розширюється. Наш концерт мав поєднати різні культурні традиції різних країн на пограниччі. Спершу ми взяли поєднання польсько-українське давніх епох -- прозвучала частина меси Мартіна Леополіта, або як його ще називають Мартина Львівського. Він був польським композитором і мешкав у Львові. І тут же прозвучала частина меси тої ж епохи, але вже питомого українського композитора Миколи Дилецького. Місточком від давньої до сучасної музики був український композитор Дмитро Бортнянський. А далі схоже поєднання, як у попередньому концерті: між творами П'ярта, Месіана, Шнітке відбулася прем'єра псалма Мирослава Скорика, прозвучало виконання псалма Вікторії Польової і знову прем'єра -- "Щедрівка" Богдана Сегіна. "Щедрівку" сприйняли найтепліше!

-- А як Ви це визначили?

-- Враховуючи, що це величезний костел, в якому важко втримувати концентрацію уваги слухача на одному рівні, виконавці кожен твір відпрацьовували як певну завершеність. І відповідно, публіка реагувала специфічно. Тут уже після кожного твору лунали оплески... То, власне, твір Сегіна зібрав чи не найбільше аплодисментів.

-- Ви вперше давали концерт у такому великому костелі?

-- "Ґлорія" кілька разів виступала в костелі Св. Катерини: і попереднього року Na Skrzyzowaniu Kultur, і коли були на фестивалі краківських композиторів, що його провадить Єжи Станкевич. У цьому костелі практикується проведення різних концертів. Але переважно більш об'ємних за звучанням. На репетиціях я слухав хор від дверей костелу і чув звук ледь-ледь, як із підземелля. Отож, треба було пристосовуватися, змінювати артикуляцію, темпи. Але, зрештою, цілісності звучання вдалося досягти. Може, тому, що атмосфера костелу була теплою, незважаючи на високі кам'яні склепіння. В Сончі костели були дуже добрі за акустичними даними. І для публіки місця було достатньо. На кожному концерті було як мінімум 3-4 сотні людей. Заповнювали зал практично впритул до хору. За рахунок тої щільності творилась якась своєрідна атмосфера, коли мало було місця для хору, ми ставали півколом, я опинявся у центрі, і це давало можливість працювати з мінімальною настройкою. Там, власне, програма йшла як єдине ціле.

-- Кілька тижнів перед тим "Ґлорія" концертувала в Ярославі, де апробувала програму суто української духовної музики. Як там вдалося опанувати акустичний простір?

-- У Ярославі костел модерний, як і багато інших сучасних польських храмів, він вибудуваний у формі зрізаної геометричної фігури. Але всередині були прекрасні люди, які прагнули з нами того духовного мистецтва давнини. Отож, і там концерт відбувся з великим успіхом і оваціями. А ще тиждень перед тим цю ж українську духовну програму ми заспівали в українській церкві в Парижі. Також церква була переповнена і лунали овації.

-- Тобто після кількох поїздок за останні два місяці (бо ще ж недавно концертували у Фрайбурзі в Німеччині), Ви переконалися, що знайшли свою нішу, своє амплуа?

-- Це амплуа було закладене від самого початку в назві хору. Українська духовна музика в її історичній ретроспективі і виконання творів сучасних авторів дають нам можливість відчути себе з інтимного боку не тільки як виконавців, тобто професіоналів, які можуть гарно співати, а як людей, у яких є певний внутрішній світ. Це для мене як для керівника колективу відкриває бажання творити далі. Зараз, зайшовши дуже глибоко в те, що ми робимо, ми знайшли себе. Намагаємося зрозуміти й відчути сакральну музику. Виносимо з тих глибин те, що відкривається тільки нам. А те, що це має попит у слухача, також тішить. Інколи професіонали не можуть вникнути в тонкі нюанси духовної музики, вони віртуозно виконують, але не можуть чогось глибоко збагнути. Наприклад, концерт Бортнянського можна "відкричати". А можна його пережити і переконати інших в істинності сакруму... Для мене стало несподіванкою те, що і в Сончі, і в Кракові є публіка, яка спеціально ходить на концерти "Ґлорії". Це відомі музиканти, викладачі музичної академії, які чули хор уже багато років, вони зауважили, що ми щоразу їх дивуємо: коли не своєрідними програмами, то вокальним ансамблем. Тобто є речі, які важко пояснити. В хорі зараз нема рівноцінно добрих інструментів (зрештою, добрий голос буває в людей і з поганою енергетикою, які просто є злими, а зла людина ніколи духовної музики не виконає), але є колектив з добрих людей, які знають, чого хочуть, і своїми скромними задатками можуть досягти вагомого успіху. На нас чекає ще багато складних партитур: симфонія Олександра Щетинського, Літургія Іоанна Златоустого Євгена Станковича та інші.









»  ПРЯМА МОВА
"Мандри" -- музика та стиль життя
Ігор ТИМОЦЬ
 
Влітку -- найсприятливіший час для подорожування. Мандри -- заняття приємне, але є люди, для яких мандри -- це ціла філософія, стиль життя і ритм, у якому б'ється серце. Яскравими сподвижниками такого собі руху Мандри є однойменний гурт. Для його вокаліста Фоми мандри -- це свій оригінальний стиль музики, філософія і життя. Мрія лідера гурту -- подорож по Європі аж до берегів Туманного Альбіону на велосипедах. Найбільше в житті він цінує внутрішню свободу.

Гурт "Мандри" в теперішньому складі сформувався у грудні 1997 року із вокаліста Сергія Фоменка -- "Фоми", бас-гітариста та перкусиста Сергія Чегодаєва -- "Чижа" (екс-"Непентес"), Салмана Салманова (екс-"Рутенія") та барабанщика Андрія Занька. Поєднання експресивного драйву, танцювальних ритмів, мелодійності та фольку з елементами шансону і міського романсу створює неповторність звучання гурту, а ще артистизм поведінки музикантів на сцені -- все це й створює дух "Мандрів". У березні 1998 року з'явився перший альбом гурту "Романсеро про ніжну королеву", а у жовтні 2002 побачив світ їх другий альбом "Легенда про Іванку та Одарку". Гурт багато гастролював, як у сусідніх Польщі, Угорщині та Білорусі, так і в далеких Франції та Великобританії. Запрошую тебе, любий читачу, помандрувати трішки разом з Фомою, лідером групи "Мандри".
Детальніше>>
» 
"Рейвах" триває
Ігор ТИМОЦЬ
 
Приблизно півтора роки тому спільнота молодих тернопільських музикантів, літераторів, дизайнерів та художників під керівництвом Зоряна Безкоровайного заснувала мистецький креативний клуб "Рейвах", щось на зразок львівської "Ляльки". Новоутворений проект поставив собі за мету презентувати нову ґенерацію українських митців, які через сьогоднішню кон'юнктуру перебувають поза мистецьким процесом. Успішна діяльність клубу в Тернополі швидко знайшла підтримку в інших областях України й нині структура всеукраїнського "Рейваху" нараховує п'ять реґіональних центрів клубу: на заході -- у Тернополі, а також на сході, півдні, півночі та в Києві, які й здійснюють координаційну та керівну діяльність заходів.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Українська "Абу-Грейб" 
  ·  Додаткова "рука" Сендеги 
  ·  ПРОСТЕ ПИТАННЯ 
  ·  ВІДКРИТИЙ ЛИСТ 
  ·  Помер Костянтин Степанков 
Погляд
  ·  Вибрики соціології 
  ·  США зміцнюють оборону 
  ·  Що привезе Янукович? 
Поступ у Львові
  ·  Яку воду ми п'ємо? 
  ·  На кордоні великі черги 
  ·  Пожежна небезпека 
  ·  Укрпошта увіковічнила Марію Заньковецьку 
  ·  Приклад дієвого співчуття 
  ·  Притулок для скривджених 
  ·  Небезпечний високий тиск 
  ·  Мумі-тролі заговорили українською 
  ·  Львівські смітники везуть на дачі 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Мороз домовився з Ющенком 
  ·  Про Януковича складають пісні... 
  ·  ... а він проти адмінресурсу 
  ·  "Троянець" Сергій Доренко 
  ·  У вибуху винен вентилятор 
  ·  Бродський змиє бруд із ЦВК 
  ·  Лубківський образив Карпачову 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Росія чекає терактів 
  ·  Туреччина в жалобі 
  ·  Україна додає населення Чехії 
  ·  Культ Сталіна повертається 
  ·  Зустрічний позов Саддама Хусейна 
  ·  Російський шпигун в Ізраїлі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Україна -- пасивний пірат 
  ·  Кабмін тринькає бюджетні гроші 
  ·  Продається вживаний комбінат. Дешево 
  ·  Шанс для української пшениці 
  ·  Ще один голос "за" реверс 
  ·  Гаряча пора для колійників 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Поступ життєзнавства
  ·  Людина -- не чоловік і не жінка 
  ·  Неосвіченість -- шлях до істини 
  ·  Помирають від життя 
Арт-Поступ
  ·  Заглиблення у сакрум 
  ·  "Мандри" -- музика та стиль життя 
  ·  "Рейвах" триває 
Літературний Поступ
  ·  Свіжий погляд на історію 
Спорт-Поступ
  ·  "Дніпро" кидає виклик "Шахтарю" 
  ·  Карякін не програв 
  ·  Клінсманн очолить Бундестім? 
  ·  Закиди Меріон Джонс 
  ·  Журавльов змінює амплуа 
  ·  Український десант у Палермо 
  ·  В Перу -- фінал 
  ·  "Реал" -- в Кубку України 
  ·  "П'юнік" пройшов далі 
  ·  Ходукін просить вибачення 
post-Поступ
  ·  Треба інколи думати 
  ·  backfire-реквієм 
Пост-Faktum
  ·  Гроші люблять Мілу 
  ·  Політична анімація 
  ·  Траволта пише мемуари 
  ·  Суперблизнюки 
  ·  90-річний парашутист 
  ·  КАЛЕНДАР