BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Дати Поступу.    Книжковий Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
8 червня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  11:33 20-09-2017 -   У центрі Львова ще одна вулиця стане пішохідною  
  11:31 20-09-2017 -   У Львові біля цирку 18-річний юнак побив та пограбував інваліда  
  11:30 20-09-2017 -   В’їзд на вулицю Театральну у Львові став платним  
  11:28 20-09-2017 -   Небайдужі громадяни врятували чоловіку життя, який лежав без тями на залізничній колії  
  11:26 20-09-2017 -   Найбільше товарів Львівщина експортує у країни Євросоюзу  
Україна
  11:17 20-09-2017 -   У Полтаві силовики проводять масові обшуки в кабінетах мера та його заступників  
  10:6 20-09-2017 -   Україну сьогодні накриють дощі  
  10:2 20-09-2017 -   У Дніпрі чиновник привласнив мільйони гривень  
  15:16 19-09-2017 -   На Луганщині контрабандисти намагалася вивезти в Росію 4 т меду  
  15:14 19-09-2017 -   В Умань вже прибули понад 20 тисяч хасидів  
Світ
  11:36 20-09-2017 -   Китайці заявили про створення вакцини від карієсу  
  10:15 20-09-2017 -   Нідерланди виділили гроші на суд щодо MH17  
  10:4 20-09-2017 -   Землетрус в Мексиці: 21 дитина загинула під час завалення школи  
  15:17 19-09-2017 -   Іноземка намагалася потрапити в Україну за $300  
  14:19 19-09-2017 -   Біля берегів Бельгії знайшли затонулий човен часів Першої світової  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дати Поступу  »  ЦЕНЗУРА

___________________________________________________________________________

Свобода преси – минуле та сучасність
Ігор МЕЛЬНИК
 
Свобода преси – минуле та сучасність
6 червня 1922 р. усю радянську цензуру було об’єднано в спеціально створений орган – Головне управління у справах літератури і видавництв (Головліт) при Народному комісаріаті освіти. Незважаючи на назву, Головліт спочатку контролював репертуар усіх творчих установ, але вже 9 лютого 1923 р. при ньому створили Головний комітет контролю за репертуаром (Головрепертком). Чи не випадковим є збіг двох дат – 80-річчя заснування Головліту та десятиріччя вступу Спілки журналістів України до Міжнародної федерації журналістів?.. Із нагоди останньої події (6 червня 1992 року) президент видав указ про заснування Дня журналіста – професійного свята працівників засобів масової інформації.


Офіційно вважалось, що при радянському режимі цензури не було. У 3-му виданні ВРЕ у статті “Цензура” після розповіді про історію цього явища за кордоном і в царській Росії зазначено:
“Конституція СРСР відповідно до інтересів народу і з метою зміцнення і розвитку соціалістичного ладу гарантує громадянам свободу преси. Державний контроль встановлений для того, щоб не допустити опублікування у відкритій пресі і поширення засобами масової інформації відомостей, що містять державну таємницю, і ін. відомостей, які можуть завдати шкоди інтересам трудящих”.

Перші кроки

Насправді ж свободу преси було обмежено вже одним із перших ленінських декретів від 10 листопада 1917 року. У 1918 році з’явилася військова цензура при Реввійськраді, яка виконувала і політичні функції. Після закінчення активних бойових дій на фронтах її не ліквідували, а підпорядкували Всеросійській надзвичайній комісії (ВНК). Місцеві органи трактували свободу преси на свій розсуд, керуючись “революційною творчістю мас”.

Нарешті у 1922 році більшовики вирішили впорядкувати цю справу: на світ з’явилося “міністерство правди” – Головліт, це відомство проіснувало під різними назвами аж до 1991 року. У положенні про Головліт зазначені його завдання:

“а) попередній перегляд усіх призначених до опублікування або розповсюджування творів, як рукописних, так і друкованих, видань періодичних і неперіодичних, світлин, малюнків, карт і тощо;

б) видача дозволів на право друкування деяких творів і органів преси;

в) складання й упорядкування списків творів, преси, заборонених до продажу та поширення;

г) друкування правил, розпоряджень і інструкцій у справах преси, обов’язкових для всіх органів преси, видавництв, друкарень, бібліотек і книгарень”.

Головліт і його органи на місцях “забороняють видавати й розповсюджувати твори, які: а) містять агітацію проти радянської влади; б) розголошують військові таємниці; в) збурюють громадську думку шляхом поширення неправдивих відомостей; г) мають порнографічний характер”.

Еволюція

Пілся створення Головліту процес цензури відбувався на основі його інструкцій, циркулярів і розпоряджень. Працівники цього органу займалися вилученням зі статей гострих місць, а також фактів, цифр, характеристик, які б скомпрометували радянську владу і РКП(б); не допускали виходу у світ творів, які відображали “ворожу ідеологію в основних питаннях (політиці, релігії, економіці, у національному питанні, галузі мистецтва тощо)”.

Головліт і його органи на місцях тісно співпрацювали з органами Державного політичного управління (ДПУ). Останні виконували всю технічну роботу – вилучали заборонені твори. Зазначимо, що ДПУ при цьому мусило керуватися заборонними списками, виданими Головлітом.

Орган цензури контролював також радіо, а згодом і телебачення, через систему уповноважених у телерадіокомітетах: цим людям доручали попередній контроль матеріалів радіопередач, аби запобігти розголошенню військових і політико-економічних таємниць. Згодом було максимально обмежено прямі трансляції, більшість радіо- і телепередач виходили в ефір у записі, наперед відцензурованому.

Єдине відомство контролю наглядало і за книжковим ринком, перевіряло фонди бібліотек. У 1924-1925 рр. у СРСР проходила кампанія “чистки” бібліотек. Згодом на місця стали розсилати списки заборонених книг. Лише у 1937-1938 рр. завдяки цим перелікам було вилучено твори 1860 авторів (7809 назв).

Усі видовищні заклади зобов’язані були виділити по одному постійному місцю (не далі ніж у 4 ряду) для представника Головреперткому та працівника ДПУ. Головрепертком розділив усі твори на 3 категорії: “А” – дозволені для всіх театрів, “Б” – не рекомендуються для широкої робітничо-селянської аудиторії, “В” – цілком заборонені до виконання. Аналогічно і з кінофільмами. Таємним циркуляром Головреперткому від 26 січня 1925 р. місцевим органам цензури було запропоновано не допускати до демонстрації і вилучати всі кінофільми з позначкою “Б”.

Старанно “очищали” естрадний репертуар, до якого належали “гуморески, частівки, різні імпровізації тощо” і котрий “більше від усіх інших містив елементи контрреволюційності, порнографії, шовінізму...”

У різні часи радянська цензура міняла свою назву та відомче підпорядкування. У 1936 році Головліт було виведено із системи НК освіти й реформовано в Головне управління у справах цензури при РНК СРСР. Надалі органи цензури пройшли через кілька реорганізацій. 15 березня 1953 р., за часів Берії, до складу Міністерства внутрішніх справ СРСР було передане Управління уповноважених Ради Міністрів СРСР з охорони військових і державних таємниць у пресі, але вже 8 жовтня 1953 р. Головліт вивели із системи МВС і перетворили на самостійну одиницю, яка була підзвітною Раді Міністрів СРСР.

Чиновники цензурного відомства ставилися до своїх обов’язків творчо, часто проявляли ініціативу, за особливої потреби зверталися просто до каральних органів. А ті давали свої вказівки-поради.

Наведемо для прикладу циркуляр II головного управління МВС СРСР від 27 липня 1953 року:

“У зв’язку із запитами з місць повідомляю, що вказівка про повсюдне вилучення портретів Берії поширюється як на індивідуальні портрети, так і на групові портрети, картини, репродукції, діапозитиви, діафільми, на яких є зображення Берії. Картини на полотні, виконані олією, а також діафільми заборонено демонструвати до їхнього виправлення”.

У часи Брежнєва Головліт (ДУОТ) відійшов на другий план, зокрема після того, як у 1969 році ЦК КПРС прийняв закриту постанову, що посилювала персональну відповідальність авторів і редакторів за зміст творів, які публікуються. Офіційну цензуру замінила самоцензура, а переконати в чомусь редакторів часом було важче, ніж працівників Головліту.

10 серпня 1963 р. створенили Державний комітет Ради Міністрів СРСР з питань преси. До його складу увійшло Головне управління охорони військових і державних таємниць у пресі. Ліквідували цей орган лише 1991 року, хоча вже у 1990 році було припинено застосування попередньої цензури в ЗМІ.

Чи є цензура в Україні?

Офіційно її в Україні сьогодні нема. Нині кожен може поширити своє слово мільйонними тиражами, скориставшись для цього якими завгодно поліграфічними чи копіювальними пристроями. Купуй патент, заповнюй податкову декларацію – і ти видавець. Можеш друкувати газети, журнали, гороскопи, власні тексти, посібники з комунізму чи кохання.

Однак залишається чинною заборона на розголошення державних і військових таємниць, хоча їх перелік значно скорочено. Звичайно, живуть і процвітають самоцензура і “телефонне право”. Замість офіційної заборони маємо інші засоби впливу на ЗМІ – через фінансування, обмеження доступу до інформації, ліцензування, обмеження частот і каналів передачі інформації, прямий підкуп. Як останні аргументи – шантаж і погрози, які в разі неспослуху деколи закінчуються вбивством журналістів, редакторів, засновників ЗМІ.

оцінка експертів

Проаналізувавши сучасний стан інформаційної сфери, експерти Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова (УЦЕПД) дійшли до висновку, що держава має значний вплив на нього та, відповідно, на формування громадської думки, що створює потенційні можливості для маніпулювання суспільною свідомістю.

На їх думку, політична цензура поки що не поширюється лише на Інтернет. Під час розслідування справи про зникнення журналіста Г.Ґонґадзе Мережа зіграла роль своєрідного “каталізатора” у висвітленні незалежних думок, неупередженої оцінки дій державних органів. Упродовж парламентських слухань неодноразово оприлюднювалися факти, що свідчили про спроби запровадити в Україні політичну цензуру.

Непоодинокими є приклади контролю з боку засновників ЗМІ. Наприклад, Федерація профспілок України припинила в 1999 р. видання “Профспілкової газети” та журналу “Профспілки України”, мотивуючи свої дії тим, що їхня діяльність не відповідає цілям засновників. Загальнонаціональні телеканали є або практично монополізовані державою (УТ-1, УТ-2), або належать особам, які підтримують діючу владу і визначають політичний курс ЗМІ відповідно до її інтересів.

Більшість громадян упевнені, що в Україні існує політична цензура, – про це заявили понад дві третини (69,4%) респондентів, опитаних УЦЕПД у жовтні 2000 р.

З метою тиску на ЗМІ використовують фінансово-економічні санкції – зокрема невиправдано високі суми відшкодування моральних збитків. Водночас термін “моральна шкода” не має чіткого визначення в українському законодавстві. Неприбутковість більшості ЗМІ суспільно-політичного характеру зумовлює їхню залежність від держави та фінансово-політичних кіл.

За роки незалежності до українських журналістів неодноразово застосовували насильницькі методи, деякі журналісти загинули за загадкових обставин. Убивали тих представників мас-медіа, які займалися розслідуваннями справ про кримінальні угруповання або публікували критичні матеріали про владу. За даними експертного опитування, проведеного УЦЕПД у грудні 2000 р., 72% упевнені, що ЗМІ не можуть публікувати без негативних наслідків для себе критичні матеріали про кримінальні клани, 63% – про главу держави, 33% – про Кабінет Міністрів, 23% – про Верховну Раду. Фізичні розправи над журналістами посилюють так звану “самоцензуру”, їх загибель породжує атмосферу страху не лише в колі їх колег, а й у суспільстві загалом.









» 
Із бюлетеня Головліту
 
У Радянському Союзі щомісяця складали та розсилали секретарям ЦК КПРС таємний бюлетень Головліту (6 примірників), який містив інформацію про найважливіші факти затримання та конфіскації, здійснені радянською цензурою.

1936

“У журналі “Красная новь”, № 2, у п’єсі Міхаїла Свєтлова “Глибока провінція” вилучено такі місця: “Так, мовляв, і так, район голодає”, “Там, в центрі, зараз самі голову ламають, як дотягнути до нового врожаю?” Ці слова відносяться до 1933 року, коли жодного голоду не було.

В журналі “Юний пролетарій”, № 14 (Ленінград) в розділі “Головоломки” подаються запитання, на які треба дати відповіді, у такому порядку: “13 – голос звіра, 14 – ім’я вождя Червоної армії”. Журнал затримано.

У каталозі книг “Педагогіка – підручники” (видання “Міжнародної книги”) рекомендується понад 10 підручників з “педології”. Каталог затримано”.

1966
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Сумнівна перемога четвірки 
  ·  Українці теж полетять у космос 
Погляд
  ·  На черзі – програма уряду 
  ·  Французькі ліві здають парламент без бою 
Поступ у Львові
  ·  Новий будинок на Валовій 
  ·  Знову травмовано гірника 
  ·  Люди вірять у чудо Миколи Чарнецького 
  ·  Як поєднати віру зі зброєю... 
  ·  Письменники бавляться в політику 
  ·  Благодійний конкурс 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  До НАТО на місці кроком руш 
  ·  Коли стабілізуються ціни на бензин 
  ·  Запобігання міжетнічному напруженню 
  ·  Українські зброярі спростовують закиди 
  ·  Засуджено братів-убивць 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Америку захистить суперміністерство 
  ·  Діти геїв та лесбіянок 
  ·  Японія виходить із рецесії 
  ·  sprechen Sie Deutsch? 
  ·  Пхеньян торгує ракетами 
  ·  Екологічно чиста” отрута 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Дати Поступу
  ·  Свобода преси – минуле та сучасність 
  ·  Із бюлетеня Головліту 
Книжковий Поступ
  ·  Туга за яснобаченням 
  ·  Одушевлені українські хроніки 
  ·  Ексклюзивна проза для масового читача 
  ·  Спадщина Івана Огієнка 
  ·  Молодий “Світ” 
Пост-Factum
  ·  Аргентина пішла шляхом Франції 
  ·  КАЛЕНДАР