Чепурко Богдан. Викрадення Європи: Поезія. -- Львів: Каменяр, 2004. -- 275 с. Ілюстрації автора.
Народження вірша завжди було справою інтимною. З чого б він не народжувався -- зі сміття, смутку, любові чи болю -- він завжди є річчю екзистенціальною, до якої торкатись треба обережно і тихо, щоби вслухатись у вірш, в його архітектоніку, в його внутрішню зосередженість і певну недомовленість. Щоби писати вірші на початку 21 століття, треба бути справжнім сміливцем, бо існує вічний страх пошуку читача. Спробуй знайти його, коли він весь присмоктаний до безконечних серіалів. Він некомфортно відчуватиме себе у складному світі поезії, де кожне слово несе філософське навантаження, щемить болем за світ, у якому ми живемо.
"Викрадення Європи" -- така назва збірки поезії Богдана Чепурка, яка побачила світ у видавництві "Каменяр" цього року. В цю збірку увійшли вірші, які переважно написані на зламі століть. Поет дарує своєму читачеві замість післямови есе "Повернення викраденої Європи" -- як ключ до містичного ядра авторських інтерпретацій. А ще авторські малюнки -- ключі, що відкривають кожен розділ цієї збірки. Збірка задумувалась автором як переспів греко-римської філософії та втілення провідного мотиву "сердечності та серединності українства між Сходом і Заходом" і утвердження "походження європейського народонаселення і культури з України, античного світу, античного світу -- із країн антів та природність входження нашого Краю у європейський контекст за новочасних умов".
Цю поезію не вдасться охопити і сприйняти похапцем. Вона вимагає внутрішнього зосередження над кожним рядком, а навіть -- словом. Автор намагається нас повернути до нашої сутності, цілісності, духовної пасіонарності. Читач увійде у світ збірки "Танком життя і смерті" -- це своєрідна, мабуть, концептуальна прелюдія до збірки, бо "так починається нескінченне" і ... "ти переходиш на вищий рівень /у якому ніщо обнімає щось не обов'язково народжене/". Перший розділ -- "Межовий камінь" -- розпочинає поезія, написана ще юним поетом на межі творчого зростання з тривожно-приреченою назвою "Відчинення крові", щоби, перескочивши через десятиліття, обізватись "Відчиненням неба". І так у цьому розділі "мандрують рими-пілігрими / в пустелях вироджених слів: / шакали виють
Голосними, / свистять шиплячі. Відсинів / маленький клаптик Бога в небі /"
Мова автора яскрава, образна, інколи здається аж занадто поетична (Та хіба може бути поезія занадто поетична?!), не зважаючи на свою максимально філософську насиченість. Розділи миготять думками, словами, змушують вас повертатись назад, бо таки нелегко за першим разом вловити мелодику вірша, його філософську суть. І ти, як і автор "повертаючись із мандрівки / розглядаючи заново / Невідоме й відоме / Мовчки Виразно Довгим поглядом у Ніщо -- /виглядаючи вічне". Читачеві буде затишно у цьому химерному світі Поета. Якщо на якусь мить він втомиться від складного філософського світосприйняття, то тоді його око зупиниться на дитинно-чистих малюнках Поета, які яскравістю барв розгонять похмурість думок і поманять за новим поетовим рядком, що ховається за яскравим хлоп'ячим чубчиком і сумними недитинно-пророчими очима. І шукатиме він себе у "Вертикалі танців" і, ще не перевівши подих, рушить далі, щоби пізнати уривок з трагедії "Мойсей" і осягнути "Повернення Європи", аби разом з автором з болем і любов'ю вигукнути: "Україно, / понищена провінціє, / Поки ти позіхаєш -- / У рот Тобі заглядає / Сто тисяч віків. /...Летиш у незвідане, / І не спочину / твоя душа..." і усвідомити, що Богдан Чепурко -- поет та філософ, мрійник і мудрець у цій збірці, яка буде гарним дарунком для кожного, хто любить поезію та Україну, і яка видана завдяки багатьом благодійникам, котрим дороге поетичне слово. Автор віддає нам своє поетичне серце і "Я тобі свою душу в долонях несу".
|
