BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Поступ технологій.    Львівські обсервації.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Мій Дрогобич.    Поступ реляксу.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
22 липня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Проститутки Москвы и Питера - индивидуалки, шлюхи, путаны Проститутки Москвы и Питера- дешёвые и элитные индивидуалки, шлюхи, бляди. Развлечения для настоящего мужчины разнообразны. Но если нет настроения для загородных развлечений, а бары и казино привлекают только роковыми красотками, то загляните в анкеты проституток на нашем сайте.
Купол
Львів
  13:1 28-04-2017 -   На Івано-Франківщині упіймали іноземців-фальшивомонетників  
  12:59 28-04-2017 -   На Львівщині визначили «суперчитачів»  
  12:43 28-04-2017 -   У Львові на проспекті Свободи буде фан-зона Євробачення  
  12:41 28-04-2017 -   Аварійний підземний перехід біля ЛАЗу взяли в комунальну власність Львова  
  11:21 28-04-2017 -   Завтра у Львові пройде всеукраїнська акція з прибирання «Let’s Do It, Ukraine!»  
Україна
  12:46 28-04-2017 -   Шахраї зняли більше десяти мільйонів із карток українців  
  11:10 28-04-2017 -   У Бердянську чиновник, що попався на хабарі, таранив поліцейських  
  11:8 28-04-2017 -   ОБСЄ: На аеродромі Луганська танки і Гради  
  10:19 28-04-2017 -   Україна не припинятиме постачання води на окуповані території  
  10:18 28-04-2017 -   Авдіївку підключили до нової лінії електропередач  
Світ
  12:44 28-04-2017 -   У США стратили вже четвертого в'язня за тиждень  
  10:7 28-04-2017 -   Бундестаг схвалив часткову заборону нікабу  
  10:6 28-04-2017 -   В Угорщині затримали майже тонну бурштину з України  
  10:3 28-04-2017 -   У Франції після обіду отруїлися 300 школярів  
  16:37 27-04-2017 -   У Чорному морі затонув російський військовий корабель  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Мій Дрогобич  » 

___________________________________________________________________________

Іван ГНАТЮК: Вірю в життя
Видатному українському поетові, лауреатові Національної премії ім. Т.Шевченка - 75
 
Хто такий Іван Гнатюк? Видатний український поет, перекладач з білоруської, вірменської, польської, російської та сербо-лужицької мов, публіцист, прекрасний мемуарист, багаторічний політв'язень комуно-російських концтаборів, лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка 2000 року, автор багатьох книг, що мають тисячі вдячних читачів. Його мала батьківщина – село Дзвиняча поблизу м.Кременця на Тернопільщині, де він народився 27 липня 1929 р. Професійною і життєвою школою майстра слова стали не студентські аудиторії, а університети ГУЛАГу на Колимі, де він зазнав страшних знущань і втратив здоров'я. В його творчому доробку – книги із символічними назвами: "Паговіння", "Калина", "Повнява", "Жага", "Барельєфи пам'яті", "Дорога", "Чорнозем", "Турбота", "Осіння блискавка", "Благословенний світ", "Дім і час", "Хто найдужчий на весь світ", "Нове літочислення", "Хресна дорога", "Правда-мста", "Благословляла мати на дорогу", "Вибрані твори та поеми", "Стежки-дороги", "Бездоріжжя", "Свіжими слідами" та інші. Частина творів І.Гнатюка прийшла в перекладах до білоруського, естонського, латвійського, португальського і російського читачів. У 2004 р. повторив "Хресну дорогу" на 820 сторінок, до якої увійшли всі раніше друковані поетичні твори. Вона немовби підсумувала його творчий шлях. Частина "колимських" віршів залишилась неопублікованою, ще деякі він спалив.


Злій долі хотілося, щоб він прожив більшу частину свого важкого життя не на рідному Поділлі, а в провінційному, "нафтовому" місті Бориславі, який після відомого твору І.Франка відтоді "сміється", тільки крізь сльози. За висловленою в творах силою синівської любові до України, вистражданої ним за колючими дротами, та ненависті до всього, що не дає нашому народові нарешті відчути по-справжньому смак волі, він поставив своє ім'я в ряд провідних майстрів красного письменства.

Наша розмова відбулася в бориславській хаті поета напередодні його 75-річчя, коли він повернувся зі Львова після складної, болючої багатогодинної операції, що зробила його "невиїзним" і "невихідним".

– Взагалі-то я, – признався Іван Федорович,-за ціле життя ні разу не відзначав ніяких своїх ювілеїв. Аж ось у 2004 році в мене збіглися дві круглі дати – 75-річчя з дня народження і 55-річчя творчої праці. Свій перший вірш "Трагічне покоління" я написав у 1949 р. в концтаборі "Аркагала" на Колимі. А десять років раніше, як писав теж політв'язень з Дрогобича Пантелеймон Василевський, в цьому ж концтаборі було вбито класика нашої літератури Михайла Драй-Хмару. Енкаведист вишикував в'язнів і за якусь їх провину розстрілював кожного п'ятого. Поет побачив, що можуть убити стоячого поруч з ним студента і силоміць став на його місце. Кат зі злості випустив у нього всі кулі з револьвера. Цікаво, чи нині знайшлися б у нас люди, готові пожертвувати собою задля спасіння ближнього? А я належу до того трагічного покоління, яке так жило і так боролося. Я жив у бараці, звідки щоночі виносили по п'ять-десять трупів. Між ними могли бути ґенії, полководці, великі поети, композитори. Хто їх нині знає? Ніхто.

– Чи вірили Ви, що виживете в сибірському пеклі і повернетеся додому?

– Та де я міг на таке диво сподіватися! В 1951 р. табірний лікар пророкував мені, хворому на туберкульоз, з трьома дірками в легенях, щонайбільше півроку життя. В голоді, холоді, без ніяких ліків надії в мене не було. Як я вижив? Я завжди вірив у Бога, в Україну, в життя, я писав вірші. І це мене тримало. Вірші запам'ятовував, бо мав добру пам'ять, переписував, ховав по штреках. Частину з них вивезла із Сибіру моя теперішня дружина Галина, частину і я зумів. На основі свого літературного досвіду я їх допрацював, відредагував. А багато пропало. Вони друкувалися в моїх збірках, починаючи від 1990 р. з "Нового літочислення". Її готували висунути на Шевченківську премію. Сам я ніде й нікому, як це тепер повелося, не "виставляв", на неї відгуків не "організовував", а ті, хто могли це зробити, чомусь промовчали. І взагалі в мене вийшло 25 книжок, але в жодній нема чийогось вступного слова.

– Коли зайшло про найвищу премію в Україні, то пізніше ситуація змінилась, і Вам її присудили.

– Присудили, це правда. І тут знову не було ніяких відгуків. Більше того, за день до таємного голосування в Шевченківському комітеті газета "Вечірній Київ" умістила брехливу публікацію, ніби я звів наклепи в своїх спогадах "Стежки-дороги" на декого з членів Комітету, що вони були сексотами КГБ. Намір автора статті зрозумілий: прочитають вони це і проголосують проти моєї кандидатури. А вони проголосували за мене. Таким чином, мені дали цю премію абсолютно випадково. Я це сприйняв з гумором, бо хто ж мені, поетові з провінційного Борислава, мав її дати?

– Чи Ви пробували підрахувати, скільки написали поетичних рядків, строф, віршів?

– Цього я не знаю. Та думаю, що поем, яких у мене півтора десятка, в сучасній українській літературі не написав більше ніхто з поетів. Бо знаєте, як висловився Шота Руставелі: коня видно по великій, довгій дистанції бігу, а автора – по величині його твору. Вірша можна написати й експромтом за дві хвилини, хоча потім треба ще добре попрацювати над ним, а великий поетичний твір вимагає тривалої напруженої роботи. Зрештою, маю віршів близько однієї тисячі, а може, й більше. Кілька десятків з них я в свою підсумкову книгу поезії "Хресна дорога" не дав, бо вважаю їх компромісними.

– А навіщо ж тоді їх писали?

– Відповім так, як я написав у своєму "Післяслові" до неї. А на те, щоб завдяки їм надрукувати ті вірші, ті твори, які б не дали загинути історичній пам'яті, національній душі народу. Інших можливостей у мене тоді не було. Це складна проблема. Чи я мав зовсім замовчати, нічого не робити, стати таким собі чистим святенником, будувати свою хату, купувати машину, чи, ризикуючи, хоч щось зуміти сказати? Я прагнув другого.

– З-поміж усіх Ваших книг які вважаєте етапними, рубіжними?

– В 1966-му році вийшла моя збірка "Калина". Її відкривав вірш із таким початком:
Сину мій, вклякни
перед порогом,
Обітри лице його сумне,
Не ступи відступником
на нього,
Бо з-під нього кров моя лине.

Там зо сто разів вжито слово "Україна". Книжку шельмували в ЦК комсомолу, а мене – заочно.
Викидали з моїх, і не тільки з моїх, творів навіть безневинні гарні художні образи, щоб була сірятина, щоб не було української літератури. Хто тепер може закидати комусь про ті страшні часи, на когось пальцем тикати? Або в Львові мені видали книжку "Життя" лише на шістнадцять листочків, адже цензори все в ній попереробляли, а найпосутніше повикидали. Я три тижні місця собі не знаходив, дружина переживала, аби я з собою чогось не скоїв. Після цього я мав тривалу перерву з виданням наступних книжок. Ніщо так гнітюче не впливало, як замовчування. Воно, зрештою, існує, зокрема у Львові, й нині. Ще рубіжними вважаю книги "Правда-мста" і "Меч Архистратига".

– Кожний письменник творить дуже індивідуально. Привідкрийте-но трошки двері своєї творчої робітні. Як пишеться Іванові Гнатюкові?

– Почати з мемуарів, чи що? Писав я їх і плакав, усе пережите немов переживав наново. Це було творче самоспалення. Там я ще багато не згадав того, що робив, бачив і чув. Бо я мав ненормальний, відчайдушний характер. В таборі на Колимі навмисно через "запретку" проходив, щоб мене застрелив конвой, а він зловив мене за руку і заплакав: "Я не можу, в мене мама є…" Я вернувся, бо сліз боявся гірше, ніж куль і смерті. Переживаю кожний твір. Пригадую, як творив вінок сонетів. Писав у санаторії в Ірпені, в лісі. Як закінчив, мене три години страшно трусило, хотів кричати від перевиснаження, аж сам злякався. Творчість – це самоспалення, а ще – щось маґічне. Десь із душі самі слова пливуть. Як робив на деякий час перерву, то потім переживав, чи зможу писати знов.

На мою думку, письменник має писати постійно, аби не втрачати форми, керуватися і задумом, і чимось вищим, тобто натхненням. От ти хочеш писати так, а тебе тягне в інший бік. Послухаєшся того "вищого" – напишеш добру річ, а як будеш керуватися лише задумом, то вийде щось сіре. Коли ж вони зливаються – задум із тим понадсвідомим, тобто натхненням, тоді виходять справжні, найкращі речі. Експромтом пишу дуже мало. Правда, якось я прочитав у м.Городку, відомому з акції ОУН, в якій взяли участь народні герої-мученики Василь Білас і Дмитро Данилишин, вірш-експромт, за якого люди дуже аплодували.

– Про поетичну творчість сказано багато крилатих слів. Ви б могли додати до них і свої. Але давно відомо й інше – без органічного злиття поетичної творчості з народним життям нема і справжнього поета. А його, це життя, нині в Україні часто вже характеризують так: у нас давно перевелися Січинські, Біласи й Данилишини, Лемики, зате скільки наплоджено Сташинських. Як Ви ставитеся до цієї думки?

– Це дуже цікава тема. Я про неї не раз писав у своїх публіцистичних книжках і газетах, говорив в усних виступах. Дивно, але нас нічого не навчила історія. Ми вміємо відразу після перемоги парадуватися, святкувати, видавати себе за вождів, за величезних патріотів. Ось деякі відомі приклади. Хмельницький тільки-но здобув перші перемоги, як уже в'їхав до Києва на білому коні. Петлюра на клаптику території в Проскурові влаштував парад з оркестром…Скільки ми нині будуємо храмів різних конфесій, пам'ятників, то й не полічити. А чи справді ми є такими щирими й жертовними патріотами, переконаними віруючими, як удаємо з себе? Я сумніваюся.

– Ви упродовж кількох десятиліть брали активну участь в літературному житті України, знали чимало наших корифеїв і подвижників. Що можете сказати про сучасний літературний процес із висоти своїх літ?

– Про декого з них я написав у своїх спогадах. Наприклад, про Патріарха УПЦ КП Володимира, Миколу Лукаша, Бориса Харчука, Григорія Кочура, Ліну Костенко, Дмитра Паламарчука та інших. Деяких їхніх антиподів, людей негідних вчинків, лакеїв та прислужників злочинної влади, котрі зручно сиділи на коні колись і тепер, просто обійшов у мемуарах, нехай їм Бог буде суддею. З письменників, діячів молодшої ґенерації не забувають мене Віктор Романюк, Люба Проць, Ольга Яворська, Володимир Волощук, Йосип Кронжко та інші найвірніші друзі. Бориславські й дрогобицькі, хоч їм найближче, відмовчуються. В них, мабуть, свої проблеми.

Щодо нинішнього літературного процесу в Україні, то він викликає в мене велику тривогу. Якісь нігілісти, духовні потвори ввірвалися в літературу, звідкись дістають гроші і видають твори, писані злочинно-кримінальним жаргоном на таку ж тематику. Вони замовляють і оплачують собі хвалебні "рецензії", часто виступають в ефірі, завдяки чому стали "популярними", мають свої видавництва, ходять ледве не королями і вже вважають себе бронзовими. Амбіції, непомірні амбіції взяли гору. Розкололи нас перевертні, яничари і замасковані зайди на десятки кишенькових "демократичних", "народних" та "найнародніших" партій, на релігійні конфесії, а тепер вирішили вчинити те ж саме і з останнім оплотом організованого й непіддатливого продажній, злочинній владі національно-духовного життя – письменницькою спільнотою. А наша ж література завжди була чистою, щирою і правдивою, завжди чесно змальовувала життя свого народу. Розбрат – це велика національна зрада всіх без винятку. Та доки відійде всіляке шумовиння, народ ще натерпиться.

– За довгий період творчого життя Ви, мабуть, мали багато щирих однодумців. З ким із них продовжуєте підтримувати стосунки?

– З давніх їх уже майже й не залишилось, всі пішли у Божу путь. Але не це мене зараз найбільше турбує і болить. Я за Україну переживаю і боюсь. Наш народ єдиний у своїй надії на гідне життя як на сході, так і на заході, і доля його нещаслива однаковісінька, нищили його й ті ж самі, й інші заброди. Свою надію покладаю на українця і християнина Віктора Ющенка. Дай нам, Боже, мудрості не дати лукавцям і прислужникам криміналітету обдурити себе й цього разу, дай нарешті рішучості повернути собі впевненість у дні завтрашньому України без свавільників, казнокрадів, злодіїв і демагогів на вершині державного Олімпу. Маємо керуватися випробуваним правилом: хочемо змін на краще – змінюймо владу, як це робить увесь цивілізований світ.

– Ви увесь свій вік провели в творчій робітні. Підсумком цієї праці стали Ваші книги. Оглядаючись назад, що хотіли б сказати про неї?

– Колись один письменник афористично сказав: талант – це здатність сидіти на одному місці. Тобто писати. То каторжна праця, щоб удався добрий твір. Кожна книжка – це моя кровинка, мої діти, і вони мені всі дорогі.

– Бачу у Вас на колінах листочок списаного олівцем паперу. Новий вірш?

– Хочете послухати?

Вже, здавалось, в темряві
наркозу
Наді мною квилила душа,
І Харон припав до перевозу,
Що потойбіч Лети вируша.

Але Божа сила вже укотре
Не дала Харонові мене,–
Мов піднявши мертвого
із одра,
Повернула в царствіє земне.

І коли крізь морок перейшов я
І вернувся з пітьми небуття,
Первозданна Мрія в узголов'ї
Стала в мене Вірою Життя.

Я мріяв з дитинства, вірив, молився, без цього я вже давно був би помер. Ви ж знаєте, я помирав багато разів, зі мною не раз приїжджали прощатися, але мій ангел-хоронитель знову залишав мене топтати ряст. Патріарх Володимир за місяць до своєї смерті відвідав мене в Бориславі, ніби відчував, що сам скоро покине цей світ. Я ж до кінця дотримуватимуся правила: працювати й боротися і, як писав Франко, в праці сконать!









» 
Каменяр “на босу ногу”
Василь КИРИЛИЧ
 
Каменяр на босу ногу
Кожне місто гордиться своїми героями чи постатями, які примножили його велич та славу. Дрогобич називають ще містом Котермака, містом Каменяра, бо ці дві величні постаті дали змогу всьому світові дізнатися про прикарпатське місто.

Великого Каменяра увічнено у монументі ще 9 жовтня 1996 року. Проект виготовлено чисто радянським методом – гіпсово-бетонна споруда розрахована на невеликий термін, тож через певний проміжок часу, рано чи пізно, мусило постати питання про його реконструкцію, або повну заміну.
Детальніше>>
» 
Дрогобич готується зустріти іноземних спостерігачів
Тетяна ДМИТРІВ
 
У м. Дрогобичі вживаються заходи для забезпечення перебування у м.Дрогобичі офіційних спостерігачів від іноземних держав і міжнародних організацій на виборах Президента України у 2004 році. З цією метою розпорядженням міського голови утворено робочу групу із сприяння діяльності офіційних спостерігачів від іноземних держав і міжнародних організацій, які прибудуть у м.Дрогобич для спостереження за процесом підготовки та проведення виборів Президента України та затверджено її склад. Керівником групи призначено заступника міського голови, директора департаменту організаційного та інформаційного забезпечення Миколу Летнянчина.
Детальніше>>
» 
КОРОТКО
 
12 липня у Дрогобицькому районі перебував народний депутат України Петро Димінський. Відбулася його зустріч з мешканцями с. Воля Якубова. П.Димінський оглянув Народний дім, відремонтований за його сприянням, відвідав церкву і вніс пожертву.
Детальніше>>
» 
Щоб наші діти здоровими були
Олеся ЗАРІЧНА
 
19 червня 10 шкільних лідерів, які є активними учасниками молодіжного життя Дрогобича, розпочали свій літній відпочинок в спортивно-оздоровчому таборі в Карпатах на хуторі Ровень. Усього при сприянні відділу молоді спорту і туризму міської ради протягом червня і 15 днів липня у мм. Дрогобичі та Стебнику оздоровлено 23 відсотки школярів. Найбільше – 2 454 дітей – в 16 пришкільних таборах.
Детальніше>>
» 
Як протидіяти корупції?
Тетяна ДМИТРІВ
 
15 липня на засіданні виконавчого комітету міської ради обговорено питання "Про стан протидії організованій злочинності і корупції в економічному середовищі та розкриття злочинів проти особи". Доповідав перший заступник начальника міськрайонного відділу УМВС України у Львівській області Михайло Строгуш. За його словами, за пів року міськрайвідділом міліції зареєстровано 397 злочинів, скоєних на території мм. Дрогобича і Стебника. Це на 12 відсотків більше порівняно з минулим роком. Усього в провадженні було 497 кримінальних справ, з яких по 235 особи встановлені, а по 276 кримінальні справи закінчено розслідуванням. Зареєстровано 343 злочини загальнокримінальної спрямованості, з яких 125 – тяжких та 25 – особливо тяжких. Динаміка росту становить 17,5 відсотка, а по тяжких і особливо тяжких – 4,3 відсотка. По 222 злочинах особи встановлені, з яких по 63 – тяжких та по 5 – особливо тяжких.
Детальніше>>
» 
Як топили Довге Гірське
Василь КИРИЛИЧ
 
Про те, що таке може бути, я не міг повірити. Я не міг збагнути, як факти, аналоги яких стали сюжетами про колишнє радянське минуле, могли бути у наші дні. І не де-небудь, не за сотні, тисячі кілометрів, а на рідній, франковій землі, яку він люб'язно називав – "моє Підгір'я". Хіба ж можна повірити, що сьогодні людей не приписують до рідної домівки, а від звичайного апендициту можна померти, бо до лікарні неможливо доїхати через повну ізоляцію від світу? А ще… на тринадцятий день Незалежності не приватизовано ні одного клаптика землі…
Детальніше>>
» 
Східниця зробила крок до статусу міста
Анатолій ВЛАСЮК
 
На День святих Петра і Павла припало ще одне свято – День Східниці.

До селища з'їхалося чимало гостей, з цікавістю за всім спостерігали відпочивальники курорту.

Свято відбулося за підтримки народного депутата України Петра Димінського, а виступили на ньому Заслужений артист України Іван Мацялко, співак Тарас Курчик, Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні і танцю "Верховина", гуморист Левко Дурко.

Родзинкою Дня Східниці стало посвячення ратуші. Приміщення збудували цьогоріч. Таким чином, східничани зробили ще один крок, аби Східниці надали статус міста: адже якщо є ратуша, то мусить бути і місто.
Детальніше>>
» 
УГВР створювалася півроку, а стала історичним фактом у липні 1944-го
Роман ПАСТУХ
 
Шість десятиліть тому відоме доти лише на Підкарпатті село Сприня Самбірського району Львівської області стало широко знаним в Україні та поза її межами. Слава прийшла до нього завдяки створенню на сусідній лісничівці – садибі тамтешнього лісника Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Це сталося 11-15 липня 1944 р.

Ініціатором події великого політичного значення виступила ОУН, час був вибраний такий, коли німецькі окупанти вже масово відступали з України під ударами російських військ, а ті ще не дійшли до Карпат. Отож першим було не до цього націоналістичного збору, а другі ще про нього, напевно, й не знали.
Детальніше>>
» 
Ода вимкненому телевізорові
Оксана СОКОЛИК
 
Як добре після важкого дня, коли ноги майже не йдуть, руки не піднімаються, тіло своєю нерухливістю схоже на мішок з картоплею, а голова, як вулик, переповнена дзижчанням окремих фраз, слів, речень, почутих і проговорених протягом нескінченності тривалістю в робочий день, всістися у м'яке крісло і вдивлятися у твоє темне око. Ти є, але вся твоя сила – в пульті дистанційного управління, і я – змучена, безсила, виснажена – маю велику владу над тобою. Я можу дозволити або не дозволити тобі заговорити.

Ти – наймасовіший із засобів інформації.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Бензинова криза-2 
  ·  ФОТОФАКТ 
Погляд
  ·  Тягнибока вигнали з "Нашої України" 
  ·  Представлення від Марчука 
  ·  Польща не залишить Ірак 
  ·  Кредитування безпеки 
Поступ у Львові
  ·  Даїшники під прикриттям 
  ·  Ще один книжковий секон генд 
  ·  Спека буде? 
  ·  До Бродів -- оновленою дорогою 
Поступ з краю
  ·  Шахта не віддає загиблих 
  ·  Підкорення вершини 
  ·  Лідер Соціалістичної партії очима тернопільчан 
  ·  Ще один кандидат від блоку Ющенка 
  ·  "Острову" знову відмовили 
  ·  Кінах піде до кінця 
  ·  Кучму зроблять невиїзним 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Лукашенка -- тричі узурпатор 
  ·  Англіканську церкву поділять 
  ·  Ізраїлю ООН не указ 
  ·  Японці помирають від спеки 
  ·  Конституційна реформа в Єгипті 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Мільйонерів в Україні стає дедалі більше 
  ·  Нові перспективи від "Універсального банку розвитку та партнерства" 
  ·  Вам сподобається: шукайте шик у BROCARD! 
  ·  ЗАТ "Автонавантажувач" -- відновлення з руїн 
Поступ технологій
  ·  ІР-телефонія: нові можливості спілкування! 
  ·  НОВИНИ ТЕХНОЛОГІЙ 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Оксана ЛЕМІШКО: В лікарні - як удома 
  ·  Проблема ВІЛ/СНІД: рівний рівному 
  ·  Найвідоміші продукти в Росії -- генетично модифіковані 
  ·  Немовля із серцем назовні 
Арт-Поступ
  ·  Зоряна ГУЦУЛЯК: Хочу, щоб люди стали добрішими 
  ·  "Летючим голландцем" від Львова до Маґдебурга 
Спорт-Поступ
  ·  Роман ГУТНИК: Доведемо, що ми не інваліди, а люди, які мають певні вади 
  ·  У Луцьку "Волинь" перемагає 
  ·  Ігри зеленими не будуть 
  ·  До перемоги долучились усі 
  ·  Підтримки не дочекалися 
Мій Дрогобич
  ·  Каменяр “на босу ногу” 
  ·  Дрогобич готується зустріти іноземних спостерігачів 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Щоб наші діти здоровими були 
  ·  Як протидіяти корупції? 
  ·  Як топили Довге Гірське 
  ·  Східниця зробила крок до статусу міста 
  ·  Іван ГНАТЮК: Вірю в життя 
  ·  УГВР створювалася півроку, а стала історичним фактом у липні 1944-го 
  ·  Ода вимкненому телевізорові 
Поступ реляксу
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  У симфонії кавового смаку дириґентом є вода 
post-Поступ
  ·  ПОРТРЕТИ ІЗ НАТЮРМОРТІВ 
  ·  Клоуни на президентській арені 
Пост-Faktum
  ·  Андрій Шевченко одружився 
  ·  Нові витрати на "Євробачення" 
  ·  Род Стюарт купив Британію 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  З наближенням Олімпійських ігор 
  ·  Заощаджуйте, але не на мінеральній воді 
  ·  НА НЕОБІЗНАНОСТІ АКЦІОНЕРІВ "СВІТОЧА" ДІЛКИ ЗАРОБЛЯЮТЬ ВЕЛИКІ ГРОШІ 
  ·  Автосупермаркет: бути чи не бути?